Ухвала суду № 140790783, 21.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2017/26

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Лижаченка Олександра Олександровича

про забезпечення позову в справі

за позовом фізичної особи-підприємця Лижаченка Олександра Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАТО-НТ»

про стягнення 2 418 659, 24 грн,

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Лижаченко Олександр Олександрович (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАТО-НТ» (надалі відповідач) про стягнення 2 418 659, 24 грн, з яких: 2 134 900, 00 грн основний борг, 163 477, 07 грн пеня, 32 477, 85 грн 3% річних та 87 804, 32 грн інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки №03032023 від 03.03.2023, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

13.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2017/26, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.08.2026.

13.08.2026 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні 18.08.2026 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2026 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції 18.08.2026 повернуто без розгляду.

17.08.2026 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні 18.08.2026 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2026 заяву представника фізичної особи-підприємця Лижаченко Олександра Олександровича про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 18.08.2026 з`явився представник позивача, відповідач у засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольними ухвалами продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 21.10.2026 та витребував у позивача пояснення у порядку ст.74 ГПК України.

07.10.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

19.10.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останні просить суд:

- накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КРАТО-НТ», у межах суми позовних вимог у розмірі 2 418 659, 24 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач не вчиняє жодних дій для погашення заборгованості, основним видом діяльності відповідача є постачання теплової енергії для опалення житлових будинків у м. Ніжин, проте з 01.10.2026 не надає теплопостачальні послуги місцевим жителям, також наявний спір про стягнення існуючої перед ним заборгованості, отже відповідач від своїх головних замовників теплопостачання не буде отримувати коштів за надані послуги, як результат не матиме коштів та доходу від діяльності. Оскільки, відповідач не має надходжень від своєї основної діяльності є достатні підстави вважати, що останній не здійснюватиме виконання зобов`язань, не оплачуватиме отриманий товар і припинить здійснення діяльності в цілому. Крім того, залишкова вартість активів відповідача становить 6 402 100,00 грн, накладення арешту на майно, в межах суми заявлених позовних вимог, у разі задоволення позову, дає можливість реально виконати рішення суду та лише обмежить відповідача у розпорядженні цим майном.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Разом із тим, заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що грошові кошти відповідача, можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства. При цьому будь-яких відомостей стосовно наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і заявником до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

Також посилання позивача на те, що основним видом діяльності відповідача є постачання теплової енергії для опалення житлових будинків, пороте відповідач від своїх замовників теплопостачання не буде отримувати коштів за надані послуги, як результат не матиме коштів для погашення заборгованості перед позивачем є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря є не єдиним видом діяльності відповідача і будь-яких доказів отримання прибутку відповідачем лише від опалення житлових будинків матеріали заяви не містять.

Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідачі здійснюють дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем суду також не надано.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу у межах суми позовних вимог, суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена фізичною особою-підприємцем Лижаченком Олександром Олександровичем сума судового збору за її подання покладається на останнього та йому не відшкодовується.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Лижаченка Олександра Олександровича про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя В.М. Антонова