Рішення № 140790440, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/3015/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 107, ідентифікаційний код: 0291001921) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" (00406, м. Київ, вул. Ясногірська, буд. 16 В, інше приміщення 2, ідентифікаційний код: 45384479)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від прокуратури: Литовка В.М.

від позивача: Стороженко К.М.

від відповідача: Балабон В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Заступник керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" (далі - відповідач), у якому просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою по вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва, а саме:

- Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2024, індексний номер: 73190160, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" (ЄДРПОУ 45384479, вул. Європейська, будинок, 28б, інше приміщення № 16, селище міського типу Ворзель, Бучанський район, Київська область, 08296) на нежитлову будівлю: літ. "1А" площею 60,6 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2558312980000) за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 34-Д, з одночасним припиненням права власності ТОВ "БУДГРУП ЕЛІТ" на нього;

- Закрити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділ та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю: літ. "1А" площею 60,6 кв. м, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2558312980000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 14.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С., індексний номер рішення 62884687;

- Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0846 га на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:82:244:0148), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі від 09.05.2024 № 366, згідно з яким ТОВ "БУДГРУП ЕЛІТ" (ЄДРПОУ 45384479, вул. Європейська, будинок, 28б, інше приміщення № 16, селище міського типу Ворзель, Бучанський район, Київська область, 08296), є орендарем земельної ділянки площею 0,0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148;

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" (ЄДРПОУ 45384479, вул. Європейська, будинок, 28б, інше приміщення № 16, селище міського типу Ворзель, Бучанський район, Київська область, 08296) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 365, м. Київ, 01001) земельну ділянку площею 0,0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148 на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розташованих на ній будівель і споруд;

- Скасувати державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" (ЄДРПОУ 45384479, вул. Європейська, будинок, 28б, інше приміщення №16, селище міського типу Ворзель, Бучанський район, Київська область, 08296) права оренди земельної ділянки площею 0,0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148, здійснену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. від 09.05.2024 (індексний номер рішення 73049221), з припиненням такого права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2933054580000), номер відомостей про речове право 54945015.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 17.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. прийнято рішення № 62884687 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю площею 60, 6 кв.м, що розташована за адресою: вул. Бойчука Михайла, 34-Д, літ. " 1А", м. Київ за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - нерухоме майно) з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2558312980000). В подальшому вказане нерухоме майно було відчужено на користь ОСОБА_1., у зв`язку з чим 29.02.2024 Київською міською радою прийнято рішення №7895/7936 про передачу земельної ділянки площею 0, 0846 га (кадастровий номер 8000000000:82:244:0148) на вул. Бойчука Михайла, 34-Б, у м. Києві із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду ОСОБА_1., а також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі. 09.05.2024 між Київською міською радою та ОСОБА_1. укладено договір оренди № 366 щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років. 17.05.2024 року між ОСОБА_1. та ТОВ "БУДГРУП ЕЛІТ" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 409, відповідно до якого нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 відчужена на користь останнього. У зв`язку зі зміною власника нерухомого майна, 17.05.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., прийнято рішення № 73190749, на підставі якого змінено орендаря земельної ділянки площею 0,0846 га (кадастровий номер 8000000000:82:244:0148) з ОСОБА_1. на ТОВ "БУДГРУП ЕЛІТ". Однак, як зазначає прокурор, право власності на зазначене вище майно та право користування земельною ділянкою особами набуто неправомірно, а рішення про державну реєстрацію прав прийнято державним реєстратором без належної перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства, при цьому земельна ділянка на АДРЕСА_2 не була відведена для будівництва жодній особі, у тому числі ОСОБА_2., ТОВ "ВІП МІКС", ОСОБА_1 та ТОВ "БУДГРУП ЕЛІТ", а також у зв`язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво, нерухоме майно загальною площею 60, 6 кв.м в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України є об`єктом самочинного будівництва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2026.

21.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Київською міською радою подано пояснення на позовну заяву, у яких позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що не приймав жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у власність чи користування громадянці ОСОБА_2.; реєстрація права власності за ОСОБА_2. здійснена з порушенням закону та за відсутності необхідних документів; будівля, розташована на АДРЕСА_2 , площею 60, 6 м2 є самочинним будівництвом та підлягає знесенню; оскаржувані правочини були спрямовані на створення позаконкурентих підстав, направлених на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності.

У підготовчому засіданні 22.04.2026 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 13.05.2026.

07.05.2026 через підсистему ЄСІСТ "Електронний суд" прокурор подав клопотання, в якому повідомив відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача.

У підготовчому засіданні 13.05.2026 суд на місці ухвалив продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 03.06.2026 включно та відкласти підготовче засідання на 10.06.2026.

02.06.2026 (зареєстровано 03.06.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, що, за його доводами, вже було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4322/25, при цьому прокурором не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, враховуючи, що аналогічна позовна заява вже була подана Київською міською радою; будівля була побудована ОСОБА_2., як первинною власницею до 05.08.1992, а відтак не потребує реєстрації; державна реєстрація була здійснена у визначеному законом порядку; позивачем не доведено, що існування нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 щодо земельної ділянки, на якій вона розташована, із Київською міською радою було укладено договір оренди та позивачем належним чином та у повному обсязі сплачується орендна плата, порушуються права Київської міської ради; прокурором обрано неналежний спосіб захисту.

08.06.2026 (зареєстровано 09.06.2026) заступником керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано відповідь на відзив, у якій прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/4344/25 відмовлено у задоволенні вказаного вище позову Київської міської ради через обрання неефективного та невірно обраного способу захисту, а предмет спору у даній справі та у справі №910/4344/25 є різним; звертаючись до суду з позовом, прокурор не підмінює собою уповноважений орган, а реагує на порушення відповідними засобами представницького характеру; з огляду на те, що земельна ділянка по вул. Бойчука Михайла, 34-Д у м. Києві не була відведена для будівництва жодній особі, а також у зв`язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво, нерухоме майно загальною площею 60, 6 кв.м. є об`єктом самочинного будівництва; прокурором обрано належний спосіб захисту інтересів держави.

У підготовчому засіданні 10.06.2026 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.07.2026.

12.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач, зокрема, стверджує про преюдиційність обставин у справі №910/4344/25, оскільки в позові було відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, водночас відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, при цьому державна реєстрація була здійснена у визначеному законодавством порядку.

У підготовчому засіданні 01.07.2026 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 12.08.2026.

У підготовчому засіданні 12.08.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 09.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом оголошено перерву до 23.09.2026.

У судовому засіданні 23.09.2026 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 23.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці, підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29.12.2021 Фізична особа-підприємець Мовчан Інна Вікторівна виготовила на замовлення ОСОБА_2 технічний паспорт громадського будинку за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер технічного паспорта № ТІ01:9521-9845-8396-0539), а також видала довідку від 23.12.2021 року № 229 про технічні показники об`єкту нерухомого майна, за якою розташована за цієї адресою нежитлова будівля "літ. 1А" (загальна площа: 60,6 м2, основна площа: 41,0 м2) побудована господарським способом у 1991 році, що не належить до самочинного будівництва та не потребує введення в експлуатацію.

За змістом виданої Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" інформаційної довідки від 13.01.2022 № НЖ-2022 №28, згідно з даними реєстрових книг Бюро нежитлову будівлю загальною площею 60,6 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності не зареєстровано.

17.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською Кароліною Сергіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62884687, яким 14.01.2022 за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 46193807).

08.02.2022 між громадянкою України ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП МІКС" (ідентифікаційний код 44590197) було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна (посвідчений 08.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 89, 90), за яким ОСОБА_2 передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП МІКС" прийняло, зокрема, нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558312980000, грошова оцінка засновника (учасника): 60 600,00 грн).

11.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмилою Анатоліївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63399931, яким 08.02.2022 право власності на нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 46652679) було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП МІКС".

06.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП МІКС" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність) нежитлову будівлю загальною площею 60,6 м2 під "літ. 1А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0094 га, кадастровий номер: 8000000000:82:244:0123, і сплачує за нього ціну відповідно до умов цього договору.

Пунктами 3.1-3.3 цього договору передбачено, що право власності на нежитлову будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та одночасно підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право власності на нерухоме майно, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Передача нерухомого майна здійснюється продавцем покупцеві після нотаріального посвідчення цього договору.

Вказаний договір підписаний покупцем та уповноваженим представником продавця, скріплений печатками сторін та посвідчений 06.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою Оленою Володимирівною і зареєстрований у реєстрі за № 745.

06.09.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою Оленою Володимирівною прийнято рішення (індексний номер: 64711379) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 47779439).

Також, на замовлення ОСОБА_1 - Фізичною особою- підприємцем Дьомочкіним Дмитром Петровичем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі на АДРЕСА_2 .

Відомості про сформовану земельну ділянку площею 0, 0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148 на АДРЕСА_2 внесено до Державного земельного кадастру 19.01.2024 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державним реєстратором відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

29.02.2024 Київською міською радою прийнято рішення № 7895/7936 про передачу земельної ділянки площею 0,0846 га (кадастровий номер 8000000000:82:244:0148) на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду ОСОБА_1., а також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі.

09.05.2024 між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди №366 щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років (термін дії договору до 09.05.2034).

17.05.2024 між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 34-Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558312980000.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору право власності на майно виникає у покупця відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації права власності покупця на майно відповідно до закону.

Вказаний договір підписаний покупцем та уповноваженим представником продавця, скріплений печатками сторін та посвідчений 17.05.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяною Миколаївною і зареєстрований у реєстрі за № 409.

17.05.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяною Миколаївною прийнято рішення (індексний номер: 73190160) про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" на нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 34-Д (номер відомостей про речове право: 55063820).

Вказані вище відомості підтверджуються, зокрема, наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.07.2025 № 436065988.

Як зазначає прокурор, право власності на зазначене вище майно та право користування земельною ділянкою особами набуто неправомірно, оскільки під час реєстрації не було надано всіх необхідних документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема документів, які дають змогу встановити, що нежитлова будівля побудована до 05.08.1992; відсутні відомості з ЄДССБ про присвоєння поштової адреси та відомості про земельну ділянку, що на момент вчинення реєстраційних дій належала б ОСОБА_2.; документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, ОСОБА_2.

При цьому, прокурор посилається, зокрема, на лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №072-386 від 28.08.2026, згідно з яким Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: вул. Бойчука Михайла, 34-Д, у Печерському районі міста Києва; на лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.03.2025 №05-3725, в якому останній повідомив, що в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом, відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомості поштової адреси: вул. Бойчука Михайла, 34-Д, у місті Києві; листи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.03.2025 № 057- 3099 та від 13.05.2025 № 057-6277, за інформацією з яких Київська міська рада рішень щодо передачі (надання) вказаної земельної ділянки фізичним чи юридичним особам у власність (користування) до 2024 року не приймала; а також лист Національного центру управління та випробувань космічних засобі від 01.09.2025 № 3360-5-04.02.-2025, згідно з яким за наявними матеріали космічних знімків вказаної території (земельної ділянки) встановлено, що до 2009 року територія була вільна від будь-яких об`єктів нерухомості чи споруд.

Водночас, з рішення Київської міської ради від 29.02.2024 № № 7895/7936 та пояснювальної записки від 13.02.2024 № ПЗН-62368 до проекту вказаного рішення не вбачається підстав, передбачених ч. 2 та 3 ст. 134 Земельного кодексу України, які виключають необхідність проведення земельних торгів, з огляду на передачу земельної ділянки не для обслуговування та експлуатації нерухомого майна, а для будівництва.

Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом про:

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2024, індексний номер: 73190160, та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" на нежитлову будівлю: літ. "1А" площею 60,6 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2558312980000) за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 34-Д, з одночасним припиненням права власності на нього;

- закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділ та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю: літ. "1А" площею 60,6 кв. м, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2558312980000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 14.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С., індексний номер рішення 62884687;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0846 га на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:82:244:0148), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі від 09.05.2024 № 366;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148 на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розташованих на ній будівель і споруд;

- скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" права оренди земельної ділянки площею 0,0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148, здійсненої на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. від 09.05.2024 (індексний номер рішення 73049221), з припиненням такого права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2933054580000), номер відомостей про речове право 54945015.

При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 520/21430/18, від 20.09.2021 року у справі № 903/828/20, від 06.09.2021 року у справі № 562/3535/18.

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Київською міською радою захисту інтересів держави та територіальної громади міста Києва.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 ст. 142 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до частини 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 ст. 9 цього Закону у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

За змістом частини 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

В силу положень ст. ст. 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада як власник комунальної землі у міста Києві має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства. Київська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження.

Голосіївська окружна прокуратура міста Києва зверталась до Київської міської ради з листами від 24.04.2025 за № 43-3516 вих-25, від 04.08.2025 № 43 6666вих-24, від 26.08.2025 № 43-7306вих-25, в яких повідомляла про виявлені нею порушення інтересів держави, а також зазначала, що за наявності підстав для судового захисту, такі заходи будуть вжиті Голосіївською окружною прокуратурою міста Києва відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, 07.04.2025 Київською міською радою до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: місто Київ, Печерський район, вулиця Бойчука Михайла, 34- Д, шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/4344/25 відмовлено у задоволенні позову Київської міської ради.

Як зазначає прокурор, Київська міськрада до цього часу проявляє бездіяльність та не вживає заходи, спрямовані на відновлення порушених інтересів держави.

З огляду на виявлені порушення, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура листом від 09.03.2026 № 43-1851ВИХ-26 повідомляла Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з даним позовом в інтересах держави.

Вказаний лист отримано Київською міською радою 10.03.2026 за вхідним №08/10321.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради у справі №910/3015/26.

Позивач, у поясненнях на позовну заяву від 21.04.2026 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що не приймав жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у власність чи користування громадянці ОСОБА_2.; реєстрація права власності за ОСОБА_2. здійснена з порушенням закону та за відсутності необхідних документів; будівля, розташована на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі м. Києва, площею 60, 6 м2 є самочинним будівництвом та підлягає знесенню; оскаржувані правочини були спрямовані на створення позаконкурентих підстав, направлених на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, порушують інтереси держави, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання їх недійсними.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, наголошуючи на преюдиційності обставин, встановлених під час розгляду справи №910/4322/25, при цьому прокурором не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, враховуючи, що аналогічна позовна заява вже була подана Київською міською радою; будівля була побудована ОСОБА_2., як первинною власницею до 05.08.1992, а відтак не потребує реєстрації; державна реєстрація була здійснена у визначеному законом порядку; позивачем не доведено, що існування нежитлової будівлі по вул. Бойчука Михайла, 34-Д у м. Києві щодо земельної ділянки, на якій вона розташована, із Київською міською радою було укладено договір оренди та позивачем належним чином та у повному обсязі сплачується орендна плата, порушуються права Київської міської ради; прокурором обрано неналежний спосіб захисту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить постановити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У даній справі як на підставу позову прокурор посилається на те, що нежитлова будівля: літ. "1А" площею 60,6 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2558312980000) за адресою: м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 34-Д є самочинним будівництвом.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз положень статті 376 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети; 2) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4) об`єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/4344/25 за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруп Еліт" про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгруп Еліт" знести об`єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2024 року індексний номер: 73190160, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558312980000.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/4344/25 у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи №910/4344/25 судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Ради від 29.02.2024 року № 7895/7936 "Про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на АДРЕСА_2 " затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на АДРЕСА_2 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.07), заява ДЦ від 23.01.2024 року № 68081-008225234-031-03, справа № 442391056, а також вирішено передати громадянину ОСОБА_1, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0846 га (кадастровий номер 8000000000:82:244:0148) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2022 року, номер відомостей про речове право: 47779439).

На виконання цього рішення 09.05.2024 року між Радою (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Означений правочин підписаний орендарем та уповноваженою особою орендодавця, скріплений відбитком печатки Ради та 09.05.2024 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяною Миколаївною і зареєстрований у реєстрі за № 366.

За умовами пункту 1.1 Договору земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Реєстрація права власності на об`єкт оренди здійснюється згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" одночасно з державною реєстрацією права оренди.

Згідно з пунктом 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Ради від 29.02.2024 року № 7895/7936 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:82:244:0148;

- місце розташування - АДРЕСА_2 ;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- розмір (площа) - 0,0846 га.

У пункті 2.4 договору його сторони зафіксували, що на земельній ділянці розміщена нежитлова будівля літ "1А" загальною площею 60,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558312980000, яка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності орендареві.

За умовами пункту 3.1 Договору останній укладено на 10 років.

Згідно з пунктом 14.1 Договору останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

У подальшому, 17.05.2024 року між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю "літ. 1А" загальною площею 60,6 м2, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 34-Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558312980000.

Згідно з пунктом 1.2 цього правочину продавець стверджує, що відчужуване майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0846 га, кадастровий номер 8000000000:82:244:0148, місце розташування якої: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2933054580000, яка належить до земель комунальної власності і яка перебуває в оренді у продавця згідно договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 09.05.2024 року за реєстровим № 366; державну реєстрацію іншого речового права (право оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 73049221 від 09.05.2024 року, номер відомостей про речове право: 54945015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2933054580000.

На підставі ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України одночасно з набуттям права власності на майно до покупця переходить право оренди вищевказаної земельної ділянки в обсязі та на умовах, встановлених для продавця майна; волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки - Ради (код ЄДРПОУ 22883141), продавця, покупця майна та внесення змін до договору оренди землі із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Відповідно до пункту 4.1 означеної угоди право власності на майно виникає у покупця відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації права власності покупця на майно відповідно до закону.

Вказаний договір підписаний продавцем та уповноваженим представником Товариства, скріплений відбитком печатки відповідача та посвідчений 17.05.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Тетяною Миколаївною і зареєстрований у реєстрі за № 409.

Оскільки до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,0846 га (кадастровий номер - 8000000000:82:244:0148) на вулиці Михайла Бойчука, 34-Д у Печерському районі міста Києва, на якій розміщена належна відповідачу нежитлова будівля літ "1А" загальною площею 60,6 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2558312980000, і Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" на час звернення до суду з позовом та на час розгляду спору є користувачем вказаної земельної ділянки, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність пред`явленого Київською міською радою негаторного позову про знесення нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, та повернення її територіальній громаді міста Києва в особі позивача.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/4344/25 набрало законної сили.

Отже, господарським судом в межах розгляду справи №910/4344/25 встановлені обставини, які свідчать про відсутність підстав для зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, яка знаходиться на вулиці Михайла Бойчука, 34-Д у Печерському районі міста Києва, та є преюдиційними в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, суд зауважує, що вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №916/799/23, від 19.09.2023 у справі №911/1406/20, від 12.09.2023 у справі №916/1828/22, від 14.05.2020 у справі №908/394/19 та від 04.04.2019 у справі №910/2655/18.

З урахуванням наведених положень законодавства суд зазначає, що власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №904/1270/22.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника (титульного володільця), які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №904/4267/22, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21 та від 23.05.2023 у справі №916/743/20.

Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №911/1375/22, від 13.09.2022 у справі №910/9727/21 та від 25.05.2021 у справі №910/91/20.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №904/4267/22, від 04.07.2023 у справі №914/1770/21, від 07.06.2023 у справі №904/1270/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Разом з тим, Верховний Суд у низці постанов сформував правовий висновок, відповідно до якого знесення самочинно збудованого об`єкта є крайньою мірою, застосування якої допустиме лише за умови, що інші способи захисту прав власника земельної ділянки є неможливими або недостатніми. Зокрема, у постанові від 05.03.2025 у справі № 120/13166/21 Верховний Суд наголосив, що суди при вирішенні подібної категорії спорів мають враховувати необхідність дотримання балансу між захистом суспільних інтересів і правами осіб, які можуть постраждати від знесення, та відповідність обраного заходу легітимній меті.

Застосування судом такого заходу як знесення без дослідження питання про можливість урегулювання відносин між сторонами в інший спосіб є передчасним та суперечить зазначеним правовим позиціям.

Звернення до суду з вимогою про знесення за умови, що орган місцевого самоврядування самостійно передав в орендне користування земельну ділянку, суперечить принципу добросовісності здійснення права та не відповідає критерію ефективності обраного способу захисту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Втручання у право на мирне володіння майном має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним їй.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Щокін проти України", "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії") сформовані критерії, за якими оцінюється допустимість втручання у право власності: законність, суспільний інтерес та пропорційність застосованого заходу переслідуваній меті.

Примусове знесення зареєстрованого нерухомого майна за умови, коли сама держава через свої уповноважені органи послідовно здійснювала дії, що формували у власника обґрунтовані очікування щодо законності його становища, є заходом, несумісним із принципом пропорційності. Держава, яка зареєструвала право власності на об`єкти, погоджувала документацію із землеустрою, передала земельну ділянку в орендне користування, а згодом через свій орган вимагає знесення тих самих об`єктів, фактично перекладає на приватну особу тягар наслідків власних дій та бездіяльності. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності та загальновизнаній у праві забороні суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Отже, знесення самочинного будівництва не є найменш обтяжливим для відповідача, не враховує наявності у останнього правомірних очікувань щодо оформлення права на земельну ділянку.

Однак, прокурором не надано доказів вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на захист інтересів держави щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148, окрім як звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Крім того, враховуючи, що прокурором сформульовано вимогу про знесення самочинного будівництва в контексті повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки суд зазначає, що витребування спірної земельної ділянки з володіння треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою. Тоді як вимога про знесення спорудженого на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості спрямована на усунення власнику перешкод у фактичному користуванні та розпорядженні цим майном і є окремою від вимоги про витребування останнього. Така вимога є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК України та пункту "б" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України. Її задоволення залежить, зокрема, від того, чи поверне суд у володіння власника спірну земельну ділянку, тобто, чи витребує її у фактичного володільця.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей Цивільного кодексу України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Тобто зміст такого позову полягає не у знесенні об`єкта нерухомості, спорудженого на спірній земельній ділянці, про що у позовній заяві просив прокурор, а у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право держави на цю ділянку/відсутність права оренди Відповідача. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.

Однією з підстав державної реєстрації права на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою не для знесення спорудженого на земельній ділянці нерухомого майна, а для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права на нерухоме майно, незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав(пункт "б" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод, зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

Інакше кажучи, не можна розглядати як єдиний позов вимогу витребувати (повернути) спірну земельну ділянку "шляхом знесення об`єкта нерухомості", оскільки у такій вимозі поєднані одночасно два способи захисту (віндикаційний і негаторний позови), спрямовані на усунення різних за змістом порушень права власності.

Відновлення володіння спірною земельною ділянкою здійснюється не шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості, а шляхом внесення запису (відомостей) про право на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тоді як усунення володіючому власникові перешкод у користуванні та розпорядженні цією ділянкою може відбуватися, зокрема, шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГРУП ЕЛІТ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0846 га з кадастровим номером 8000000000:82:244:0148 на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва шляхом знесення за власний рахунок розташованих на ній будівель і споруд.

Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділ та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації за відповідачем права оренди земельної ділянки площею суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99) та інші).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 сформувала висновок, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України.

Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

Водночас, укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0846 га на вул. Бойчука Михайла, 34-Д у Печерському районі міста Києва, на відміну від розташування на земельній ділянці самочинного будівництва, не створює для Київської міської ради перешкоди в розпорядженні земельною ділянкою.

Отже, права та інтереси Київської міської ради укладенням спірного договору не порушуються. Визнання цього договору недійсним не приведе до відновлення порушених прав власника земельної ділянки, що є підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про скасування рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, закриття в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є неналежним способом захисту прав позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що належних, допустимих та достовірних доказів у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог прокурором суду не надано, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на Київську міську прокуратуру в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 21.10.2026

Суддя Л.Г. Пукшин