Рішення № 140790439, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/5657/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 18А

про визнання трудових відносин припиненими

Представники сторін:

від позивача: Навроцький Д.М.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гр. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» про:

- визнання трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» (код ЄДРПОУ 45144778, адреса місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 18А) припиненими у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України;

- виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис (відомості) про ОСОБА_1 , як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» (код ЄДРПОУ 45144778, адреса місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 18А).

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на бездіяльність товариства та його учасника - ТОВ "ТАЙМКОЛ" щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади керівника товариства за наслідками подання позивачем відповідної заяви про звільнення за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему «Електронний суд» 26.05.2026 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 21.05.2026 надійшла заява б/н від 26.05.2026 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5657/26, та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/5657/26 та справа призначена до судового розгляду по суті на 05.08.2026.

У судове засідання з розгляду справи по суті 05.08.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача - не з`явився.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 05.08.2026 повідомлений належним чином відповідно до норм статті 6 Господарського процесуального кодексу України шляхом надсилання до електронного кабінету копії ухвали суду від 15.07.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, факт отримання якої 2207.2026 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Про поважні причини неявки в судове засідання з розгляду справи по суті 05.08.2026 представника відповідача суд не повідомлено.

Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача станом на час проведення судового засідання 05.08.2026 до суду не надходило.

Також суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 27.05.2026, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позов, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи 05.08.2026 до суду також не надходило.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами.

Наразі, на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 05.08.2026 від відповідача до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України про неможливість та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

У свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також не забезпечено участь представника в судовому засіданні 05.08.2026, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 05.08.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України (який втратив чинність 28 серпня 2025 року на підставі Закону України № 4196-IX від 09 січня 2025 року) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 448/362/22 року від 14.06.2023 року.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимога позивача, яка є керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД»(код ЄДРПОУ 45144778) про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», а тому даний спір є корпоративним та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1 та 2 статті 83 Цивільного кодексу України юридична особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників) які мають право участі у цьому товаристві.

Статтею 84 Цивільного кодексу України встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю є підприємницьким товариством.

За статтею 62 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Частиною 5 статтею 63 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарське товариство, як корпоративне підприємство діє, зокрема, на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Як встановлено судом за матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» (код ЄДРПОУ 45144778), зареєстроване 01.03.2023, номер запису: 1000701020000097965, засновник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМКОЛ» (код ЄДРПОУ 43859214), розмір статутного капіталу - 1000,00 грн., що підтверджується також витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наявним в матеріалах справи.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником товариства з 13.05.2025 є гр. ОСОБА_1 (позивач у справі).

Порядок створення та управління товариством, відносини учасників між собою та з товариством, правовий статус учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальністю, визначаються й регулюються, зокрема, § 1 глави 8 Цивільного кодексу України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» тощо.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників. Відповідно до частини першої статті 11 вказаного Закону установчим документом товариства є статут.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі її утворення) та виконавчий орган.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно п. 5.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», затвердженого рішенням учасника № 2 від 23.03.2023 (далі - Статут) до органів управління Товариством відносяться органи, які здійснюють безпосереднє або делеговане керівництво діяльністю Товариства, а також органи, які забезпечують контроль за діяльністю делегованих управлінських органів, а саме:

5.2.1. вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників;

5.2.2. виконавчим органом Товариства є Директор Товариства.

Відповідно до п. 5.3. Статуту Вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників, які скликаються з Учасників Товариства або призначених ними представників. Представником Учасника може бути особа, яка діє за довіреністю Учасника або групи Учасників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник Товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Згідно п. 5.31 Статуту Виконавчим органом Товариства є Директор. Директор призначається та звільняється Загальними зборами Учасників Товариства. Директор здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю Товариства, він підзвітний Загальним зборам Учасників Товариства і відповідає перед ними за діяльність Товариства в рамках компетенції і прав, наданих йому даним Статутом, рішеннями Загальних зборів Учасників Товариства та іншими внутрішніми документами, які затверджують Загальні збори Учасників Товариства.

Повноваження Директора починають діяти з моменту прийняття Загальними зборами рішення про його обрання та закінчується в момент прийняття рішення про обрання нового директора (п.5.32 Статуту).

У відповідності до п.п. 5.33, 5.34 Статуту Директор призначається безстроково, якщо інше не вирішено Зборами Учасників. Можливе повторне призначення і дострокове звільнення Директора з цієї посади. Директор може бути призначений Загальними зборами Учасників Товариства як з числа учасників, так і з числа третіх осіб.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 13.05.2025 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» є гр. ОСОБА_1 , яку було призначено на посаду з 13.05.2025 рішенням одноособового учасника №4 Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» від 12.05.2025 та включено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Матеріалами справи також підтверджується, що на підставі та на виконання наказу №_04 від 13.05.2025 позивач приступила до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД».

Судом встановлено, що єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙМКОЛ» (код ЄДРПОУ 43859214).

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

В частині третій статті 30 вказаного Закону унормовано, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

У відповідності до частини першою статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами другою-п`ятою статті 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Згідно з частиною 13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а саме не пізніше ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

Згідно п. п. 5.11., 5.12. Статуту товариства Загальні Збори Учасників Товариства скликаються Директором або Головою Зборів у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Статутом.

Директор або Голова Зборів скликають Загальні збори Учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному Учаснику Товариства, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Пунктом 5.19. Статуту визначено, що Загальні збори Учасників мають збиратися також за вимогою виконавчого органу Товариства.

Відповідно до п. 5.20. Статуту про проведення Загальних зборів Учасники повідомляються не менш, як за 30 днів до їх скликання. Кожний Учасник вправі вимагати розгляду питання на Загальних зборах Учасників, якщо воно поставлене ним не пізніше, як за 25 днів до початку Загальних зборів Учасників. Не пізніше, як за 7 днів до скликання Загальних зборів Учасників, Учаснику повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного.

Згідно п. 5.21. Статуту в період, коли Товариство має лише одного учасника, якому належить частка, розміром 100% статутного капіталу Товариства, функції Загальних зборів учасників Товариства здійснюються єдиним учасником Товариства. При цьому, положення цього Статуту Товариства, а також чинного законодавства України, які регулюють порядок та процедуру підготовки, скликання та проведення Загальних зборів учасників Товариства не застосовуються, за виключенням положень про періодичність скликання та проведення Загальних зборів учасників Товариства. У товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Пунктом 5.31 Статуту передбачено, що Виконавчим органом Товариства є Директор. Директор призначається та звільняється Загальними зборами Учасників Товариства.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

З викладеного вбачається, що збори учасників можуть бути скликані директором шляхом повідомлення учасників за 30 днів до дня проведення зборів, та не пізніше, як за 7 днів до скликання загальних зборів учасників, учаснику повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного.

Водночас, з огляду на те, що товариство має одного учасника, положення статей 32-36 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», які регулюють порядок скликання та проведення загальних зборів учасників, до такого товариства не застосовуються. У такому випадку рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймається єдиним учасником товариства одноособово та оформлюється його письмовим рішенням відповідно до частини першої статті 37 указаного Закону.

Як зазначає позивач у позовній заяві, останнім було прийнято рішення про звільнення за власним бажанням з посади директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим 16.04.2026 року на адресу ТОВ «ТАЙМКОЛ» як єдиного учасника ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», а також на адресу ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» разом із заявою про звільнення б/н від 16.04.2026 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 30.04.2026 позивачем було направлено Повідомлення про необхідність прийняття одноособового рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» від 16.04.2026, із викладенням питань, які потребують вирішення, саме: про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» ОСОБА_1 , за власним бажанням; призначення нового керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД»; визначення уповноваженої особи щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо керівника юридичної особи згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Факт надсилання повідомлення та заяви позивача про звільнення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями описів вкладення у цінні листи від 16.04.2026, фіскальними чеками від 16.04.2026 та накладними № 0315000876195 від 16.04.2026, № 0315000876209 від 16.04.2026.

Згідно наданого позивачем витягу з офіційного сайту поштового оператора АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 0315000876195, останнє було отримано учасником товариства 23.04.2026.

Окрім цього, позивач зазначає, що у грудні 2025 нею вже направлялася заява про звільнення на адресу ТОВ «ТАЙМКОЛ», що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 02.12.2025 та накладною № 0780100139036, яка була вручена отримувачу 03.12.2025.

Проте, будь-яких рішень щодо звільнення позивача з посади директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» відповідачем та його учасником прийнято не було. Заява гр. ОСОБА_1 від 16.04.2026 про звільнення з посади директора була залишена ТОВ «ТАЙМКОЛ», як єдиним учасником ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД», без відповіді та реагування, у зв`язку з чим позивач зазначає про порушення її трудових прав, зокрема, права бути звільненою із займаної посади за власним бажанням.

Відтак, позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати трудові відносини між нею та відповідачем, а також повноваження директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» припиненими у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, з виключенням цієї інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження розгляду заяви позивача про звільнення з посади директора у встановленому порядку та прийняття ТОВ «ТАЙМКОЛ» відповідного рішення про звільнення із внесенням необхідних змін про зміну керівника до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРПОУ, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У Рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 Конституційний Суд України також наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Наведені висновки також підтримані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 10.09.2019 року у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 року у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувано, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 36 КЗпП визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За частиною 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства або підприємства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися статтею 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.

Відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Підставою набуття виконавчим органом товариства (директором) повноважень є факт його обрання (призначення) зборами учасників товариства як вищим органом управління останнього.

Так, підставою для набуття гр. ОСОБА_1 повноважень з управління товариством є призначення її єдиним учасником товариства директором Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» одноосібним рішенням учасника товариства № 4 від 12.05.2025.

Зміст положень частини 3 статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час з будь-яких підстав, що є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Таким чином, припинення повноважень директора товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень Кодексу законів про працю України, та відбувається на підставі прийняття зборами учасників товариства відповідного рішення про припинення повноважень директора товариства.

Наказ про звільнення директора з посади має видаватися на підставі рішення зборів учасників товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади на підставі статті 38 КЗпП України, зокрема, у відповідному наказі про звільнення.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем було дотримано процедуру звільнення з посади директора товариства, а саме було надіслано на адресу єдиного учасника товариства заяву про звільнення в порядку статті 38 КЗпП, а також повідомлення про необхідність прийняття одноособового рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» з метою вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства.

Однак, рішення про звільнення позивача з посади директора учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» не прийнято, тому, за висновками суду, з урахуванням встановленого статтею 43 Конституції України принципу заборони примусової праці, така бездіяльність відповідача, а також його єдиного учасника порушує права позивача.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), відтак дії учасників господарських правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.

Згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 11 ГПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis muta№dis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. a№d Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksa№dr Volkov v. Ukrai№e», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis muta№dis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Ca№to№i v. Fra№ce», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyere№tsov v. Ukrai№e», заява « № 20372/11, § 65))

Частиною 2 статті 5 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis muta№dis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles a№d Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. Fra№ce, заява № 35787/03, § 29).

При цьому Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou a№d Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Із поданих доказів судом встановлено, що реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконала усі дії для свого звільнення, зокрема, написала заяву про звільнення, звернулася до товариства та його учасника з повідомленням про необхідність прийняття одноособового рішення учасника товариства для вирішення питання про звільнення її з посади директора товариства.

Проте, на момент розгляду даної справи по суті одноособове рішення Учасника Товариства про звільнення позивача з посади директора товариства за її власним бажанням на підставі заяви від 16.04.2026 не прийнято. Наразі, згідно відомостей з ЄДРПОУ станом на 05.08.2026 керівником відповідача - ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» зазначено позивача - гр. ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та учасником товариства не вжито жодних заходів щодо розгляду питання звільнення позивача з посади директора та прийняття відповідного рішення, зокрема, за відсутності заперечень щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, відтак, за висновками суду, відповідач та його учасник допустили протиправну бездіяльність, оскільки не вчинили юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового та цивільного законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.

Судом констатується, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак, підлягає захисту в судовому порядку.

В силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

При цьому згідно постанова Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24, суд може захистити право особи на звільнення шляхом ретроспективного визнання факту припинення трудових правовідносин, що є належним способом захисту порушеного права, спрямованим на припинення правовідносин з управління між директором та товариством. Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими є підставою для внесення змін до ЄДР.

Згідно з ч. 12 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Наразі, як встановлено судом за матеріалами справи гр. ОСОБА_1 з відповідачем трудовий договір (контракт) не укладався, відповідно позивач виконувала обов`язки директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» на підставі рішення учасника №4 Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД» від 12.05.2025 року та наказу №4 про вступ на посаду директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» від 13.05.2025 року.

Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому суд враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 року у справі № 127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що враховуючи особливості правового регулювання звільнення директора товариства за власним бажанням, позивач позбавлена можливості самостійно припинити повноваження директора товариства в односторонньому порядку і захистити своє порушене право.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення прав позивача на звільнення її від виконання обов`язків директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» внаслідок не прийняття відповідачем рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, яке має бути прийнято єдиним учасником товариства - ТОВ «ТАЙМКОЛ», з вимогою про ухвалення якого звертався позивач, оскільки останньою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством, суд вважає ефективним захист порушеного права шляхом припинення трудових відносин між гр. ОСОБА_1 та відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» суд зазначає, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, а також судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» в тому числі щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи саме на підставі рішення суду у даній справі, у випадку набрання ним законної сили.

Тобто, як зазначено в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 758/1861/18 та в постанові від 24.05.2023 у справі № 127/9479/21, факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Отже, вирішивши питання про правомірність позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем, суд має вирішити питання щодо внесення цієї інформації до Єдиного державного реєстру, враховуючи той факт, що саме такий спосіб захисту порушених прав позивача сприятиме процесуальній економії та забезпечить їх відновлення, у зв`язку з чим позовні вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 , як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» також підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYA№) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spai№) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини між гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД" (код ЄДРПОУ 45144778) у зв`язку з її звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

3. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про гр. ОСОБА_1 як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД" (код ЄДРПОУ 45144778).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛАДІВСЬКИЙ СПИРТЗАВОД" (вул. Бойчука Михайла, 18А, м. Київ,01103, код ЄДРПОУ 45144778) на користь гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 5324,80 грн. (п`ять тисяч триста двадцять чотири грн. 80 коп.).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2026 року.

Суддя Селівон А.М.