Рішення № 140790288, 21.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1000/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини"

про стягнення 299 518,55 грн

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції Позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (далі - Відповідач) стягнення 299 518,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати товару за Договором поставки №1311-2025 від 13.11.2025, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 111 377,51 грн та нараховано 80 735,04 грн - пені за період з 28.12.2025 по 07.08.2026, 11 137,75 грн - штраф, 64 126,02 грн - 24% річних та 32 142,23 грн інфляційні втрати за період грудень 2025 - червень 2026.

Правові підстави: ст. 526, 549, 611, 612, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень Відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

13.08.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява.

Ухвалою від 18.08.2026 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою Суд зобов`язав Позивача у строк до 25.08.2026 надати на виконання вимог ч. 7 ст. 162, ч. 7 ст. 164 ГПК України реквізити рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп" в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, на який підлягає зарахуванню заявлена до стягнення заборгованість, а також документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Ухвалу про відкриття провадження у справі сторони отримали в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа 18.08.2026 о 21:11 та 21:14 відповідно.

19.08.2026 через підсистему "Електронний суд" Позивач на виконання вимог ухвали від 18.08.2026 подав заяву (вх.№9860), у якій зазначив реквізити рахунку ТОВ "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп" та долучив довідку, що підтверджує наявність цього рахунку.

Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до Суду не надходило, а Суд не має підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, Суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

ІІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, Суд установив такі обставини.

13.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (Покупець) укладено Договір поставки №1311-2025 (далі -Договір), за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцю вугілля та/або вугільну продукцію, (далі Товар), а Покупець приймає Товар та сплачує його ціну відповідно до умов Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору, строки поставки Товару визначаються Сторонами у відповідній специфікації.

Згідно з пунктом 2.4 Договору, факт поставки Товару підтверджується зокрема, товарно-транспортною накладною та актом прийому-передачі Товару та/або видатковою накладною. Датою поставки Товару (передачі Товару у власність Покупця) є дата, що зазначена у актах прийому-передачі Товару та/або видаткових накладних. У підтверджуючих документах зазначається кількість поставленого Товару.

У пункті 3.1 Договору визначено, що ціна Товару та порядок розрахунків за Товар зазначаються у специфікаціях.

За умовами пунктів 3.4, 3.5 Договору ціна Договору складає вартість всього поставленого Товару за Договором та наданих послуг. Покупець оплачує Товар у безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати Товару є день надходження відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що при простроченні оплати поставленого Товару Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент прострочення, від суми невиконаного в строк зобов`язання за кожен календарний день прострочення платежу, а також сплатити Постачальнику 24% річних від суми заборгованості за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення оплати поставленого Товару. Додатково у разі прострочення оплати поставленої партії Товару більш ніж на 30 календарних днів Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Сплата штрафних санкцій і пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. 4.9 Договору).

Договір діє з дати його підписання уповноваженими представниками обох Сторін до 31 грудня 2025 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомить іншу Сторону в письмовій формі про розірвання даного Договору, строк дії Договору автоматично продовжується, кожного разу на один календарний рік. У будь-якому випадку Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

У специфікаціях до Договору сторони погодили найменування (марку), кількість Товару, ціну за одну тонну, загальну вартість Товару, умови оплати та поставки. Зокрема, передбачено, що 100 % вартості Товару підлягає сплаті протягом 30 календарних днів з дати прибуття Товару на склад Вантажоодержувача, що підтверджується відповідною відміткою у товарно-транспортній накладній, на підставі рахунку, виставленого Постачальником.

Відповідно до умов специфікацій сторони погодили:

- за специфікацією № 1 від 13.11.2025 поставку Товару в кількості 50 т (± 10 %) за ціною 5 125,00 грн за 1 т, загальною вартістю 307 500,00 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 2 від 20.11.2025 поставку Товару в кількості 100 т (± 10 %) за ціною 2 041,70 грн за 1 т, загальною вартістю 245 004,00 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 3 від 15.12.2025 поставку Товару в кількості 50 т (± 10 %) за ціною 958,35 грн за 1 т, загальною вартістю 57 501,00 грн з ПДВ;

- за специфікацією № 4 поставку Товару в кількості 25 т (± 10 %) за ціною 5 125,00 грн за 1 т, загальною вартістю 153 750,00 грн з ПДВ.

На виконання Договору Позивач поставив Відповідачу Товар загальною вартістю 651 443,51 грн, що підтверджується:

- видатковою накладною №2392 від 19.11.2025 на суму 165 066,00 грн, товарно-транспортною накладною №337 від 19.11.2025 та актом приймання-передачі товару №РГ000000001 від 19.11.2025;

- видатковою накладною №2412 від 27.11.2025 на суму 60 859,00 грн, товарно-транспортною накладною №2412 від 27.11.2025 та актом приймання-передачі товару №РГ000000003 від 27.11.2025;

- видатковою накладною №2413 від 27.11.2025 на суму 61 349,00 грн, товарно-транспортною накладною №2413 від 27.11.2025 та актом приймання-передачі товару №РГ000000002 від 27.11.2025;

- видатковою накладною №2422 від 29.11.2025 на суму 168 510,00 грн, товарно-транспортною накладною №356 від 29.11.2025 та актом приймання-передачі товару №РГ000000004 від 29.11.2025;

- видатковою накладною №2635 від 22.122.2025 на суму 166 173,00 грн, товарно-транспортною накладною №403 від 22.12.2025 та актом приймання-передачі товару №РГ000000005 від 22.12.2025;

- видатковою накладною №2646 від 23.12.2025 на суму 29 486,51 грн, товарно-транспортною накладною №2646 від 23.12.2025 та актом приймання-передачі товару №РГ000000006 від 23.12.2025.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого Товару на загальну суму 540 066,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями:

- №1470 від 28.11.2025 на суму 70 000,00 грн;

- №1490 від 12.12.2025 на суму 95 066,00 грн;

- №1505 від 19.12.2025 на суму 21 349,00 грн;

- №1506 від 19.12.2025 на суму 23 651,00 грн;

- №1491 від 19.12.2025 на суму 40 000,00 грн;

- №1525 від 23.01.2026 на суму 10 000,00 грн;

-№1531 від 30.01.2026 на суму 40 000,00 грн;

- №1551 від 23.02.2026 на суму 50 000,00 грн;

-№1556 від 24.02.2026 на суму 50 000,00 грн;

- №1594 від 17.03.2026 на суму 50 000,00 грн;

- №1678 від 12.05.2026 на суму 50 000,00 грн;

- №1705 від 05.06.2026 на суму 20 000,00 грн;

- №1729 від 11.06.2026 на суму 20 000,00 грн.

В акті звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2026 року, підписаному представниками та скріпленому печатками обох сторін, відображено кінцеве сальдо станом на 30.06.2026 у сумі 111 377,51 грн.

22.07.2026 Позивач направив на електронну адресу Відповідача претензію вих. № 741 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 111 377,51 грн. За твердженням Позивача, претензія залишена Відповідачем без задоволення.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання Позивач, крім основного боргу в сумі 111 377,51 грн, заявив до стягнення 80 735,04 грн пені, 64 126,02 грн 24 % річних, 32 142,23 грн інфляційних втрат та 11 137,75 грн штрафу.

Відповідно до поданого Позивачем розрахунку пеня, 24 % річних та інфляційні втрати обчислені щодо окремих залишків заборгованості за періоди з 28.12.2025 до 07.08.2026.

Неналежне виконання Відповідачем, за твердженням Позивача, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого Товару стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІV. МОТИВИ СУДУ

Спірні правовідносини сторін виникли з договору поставки та стосуються виконання Відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого й прийнятого товару, а також наслідків прострочення такого зобов`язання.

Предметом спору є стягнення основного боргу за поставлений товар, договірної неустойки у вигляді пені та штрафу, а також інфляційних втрат і процентів річних у погодженому сторонами розмірі.

1. Норми права, які застосував Суд

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України та з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін, визначених Договором, Суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки у розумінні статті 712 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

2. Оцінка Суду

Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. За змістом статей 13, 14 і 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, Суд розглядає справу в межах предмета та фактичних підстав позову, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи. Визначення предмета та підстав позову належить до диспозитивних повноважень Позивача, а учасники справи несуть обов`язок доведення обставин, на які посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас Суд не зв`язаний наведеною сторонами правовою кваліфікацією спірних правовідносин та відповідно до принципу jura novit curia самостійно визначає норми права, що підлягають застосуванню до встановлених обставин. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу, Суд виходить з таких міркувань.

Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими Позивач як Постачальник зобов`язався передати у власність Відповідача Товар, а Відповідач як Покупець прийняти його та оплатити на умовах, визначених Договором і відповідними Специфікаціями, а саме 100 % вартості Товару підлягало сплаті протягом 30 календарних днів з дати його прибуття на склад Вантажоодержувача, що підтверджується відміткою у товарно-транспортній накладній.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання Позивачем свого зобов`язання щодо поставки Товару на загальну суму 651 443,51 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі.

Водночас Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 540 066,00 грн, у зв`язку з чим неоплаченою залишилася його вартість у розмірі 111 377,51 грн (651 443,51 грн - 540 066,00 грн). Зазначений залишок заборгованості узгоджується також із даними акта звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами.

Оскільки у встановлені договором строки Відповідач повну вартість отриманого Товару не сплатив, він допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин Суд вважає доведеними факт належного виконання Позивачем зобов`язання з поставки Товару, неналежне виконання Відповідачем зустрічного грошового зобов`язання щодо його повної та своєчасної оплати та наявність у Відповідача заборгованості в розмірі 111 377,51 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення 111 377,51 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання Відповідачем грошового зобов`язання за Договором Позивач здійснив нарахування пені, 24 % річних та інфляційних втрат за окремими періодами прострочення та відповідними сумами заборгованості, а саме:

- за період з 28.12.2025 по 22.01.2026 на суму боргу 37 208,00 грн нараховано 636,10 грн 24 % річних, 821,63 грн пені та 260,46 грн інфляційних втрат;

- за період з 28.12.2025 по 29.01.2026 на суму боргу 27 208,00 грн нараховано 590,38 грн 24 % річних, 762,57 грн пені та 190,46 грн інфляційних втрат;

- за період з 30.12.2025 по 29.01.2026 на суму боргу 168 510,00 грн нараховано 3 434,83 грн 24 % річних, 4 436,66 грн пені та 1 179,57 грн інфляційних втрат;

- за період з 30.12.2025 по 22.02.2026 на суму боргу 155 718,00 грн нараховано 5 631,45 грн 24 % річних, 7 171,56 грн пені та 2 658,11 грн інфляційних втрат;

- за період з 30.12.2025 по 23.02.2026 на суму боргу 105 718,00 грн нараховано 3 892,74 грн 24 % річних, 4 955,71 грн пені та 1 804,61 грн інфляційних втрат;

- за період з 30.12.2025 по 16.03.2026 на суму боргу 55 718,00 грн нараховано 2 821,01 грн 24 % річних, 3 573,58 грн пені та 1 914,48 грн інфляційних втрат;

- за період з 30.12.2025 по 11.05.2026 на суму боргу 5 718,00 грн нараховано 500,05 грн 24 % річних, 629,92 грн пені та 279,27 грн інфляційних втрат;

- за період з 22.01.2026 по 11.05.2026 на суму боргу 166 173,00 грн нараховано 12 019,09 грн 24 % річних, 15 060,28 грн пені та 6 904,55 грн інфляційних втрат;

- за період з 22.01.2026 по 04.06.2026 на суму боргу 121 891,00 грн нараховано 10 739,77 грн 24 % річних, 13 451,42 грн пені та 6 207,22 грн інфляційних втрат;

- за період з 22.01.2026 по 10.06.2026 на суму боргу 101 891,00 грн нараховано 9 379,56 грн 24 % річних, 11 746,78 грн пені та 5 188,73 грн інфляційних втрат;

- за період з 22.01.2026 по 07.08.2026 на суму боргу 81 891,00 грн нараховано 10 661,54 грн 24 % річних, 13 344,87 грн пені та 4 084,18 грн інфляційних втрат;

- за період з 23.01.2026 по 07.08.2026 на суму боргу 29 486,51 грн нараховано 3 819,51 грн 24 % річних, 4 780,05 грн пені та 1 470,59 грн інфляційних втрат.

Загалом Позивач заявив до стягнення 80 735,04 грн пені, 64 126,02 грн 24 % річних та 32 142,23 грн інфляційних втрат.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17 зазначив, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного Позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого Позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати Позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати Відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо Відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого Позивачем).

Оцінюючи позовні вимоги про стягнення 24% річних та інфляційних втрат, Суд враховує таке.

У разі прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, кредитор має право вимагати сплати інфляційних втрат та процентів річних за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного грошового зобов`язання, залежить від нього та поділяє його долю. Відповідно, вимоги про стягнення таких нарахувань є додатковими до вимоги про виконання основного грошового зобов`язання.

Як установив Суд, Відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого Товару, що є підставою для застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків.

За змістом пункту 4.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати поставленого Товару Покупець зобов`язаний сплатити, зокрема, 24 % річних від суми заборгованості за весь період прострочення. Отже, зазначені 24 % річних є погодженим сторонами іншим розміром процентів, ніж передбачені частиною другою статті 625 ЦК України три проценти річних.

Суд перевірив поданий Позивачем розрахунок та встановив, що при визначенні 24 % річних та інфляційних втрат Позивач неправильно визначив початкові дати окремих періодів нарахування, унаслідок чого до розрахунку повторно включено частину періодів прострочення, за які відповідні нарахування вже були здійснені на більшу суму заборгованості.

Так, після кожної часткової оплати Позивач правильно зменшував суму основного боргу, проте при визначенні наступного періоду нарахування 24 % річних повторно використовував початкову дату прострочення відповідної партії Товару.

Зокрема, на суму 37 208,00 грн Позивач нарахував 24 % річних за період з 28.12.2025 до 22.01.2026, а після здійснення 23.01.2026 часткової оплати у сумі 10 000,00 грн на залишок боргу 27 208,00 грн знову здійснив нарахування за період з 28.12.2025 до 29.01.2026. Аналогічним способом здійснено розрахунок щодо інших частково погашених сум заборгованості.

Отже, одні й ті самі календарні дні прострочення були враховані при нарахуванні процентів на декілька послідовних залишків одного й того самого грошового зобов`язання, що призвело до завищення заявленої суми.

Крім того, визначаючи початок прострочення за поставками, граничний строк оплати яких Позивач визначив 27.12.2025, Суд враховує положення статей 253, 254 ЦК України.

Оскільки 27.12.2025 припадало на суботу, останнім днем строку виконання відповідного грошового зобов`язання є перший наступний робочий день, тобто 29.12.2025, а прострочення розпочалося з 30.12.2025. Таким чином, визначення Позивачем 28.12.2025 як першого дня прострочення є помилковим.

За результатами здійсненого Судом перерахунку за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Прецедент - 24 % річних з урахуванням фактичного залишку заборгованості після кожної часткової оплати та належних періодів прострочення їх розмір становить 28 537,19 грн.

Отже, вимога про стягнення 24 % річних підлягає задоволенню частково у сумі 28 537,19 грн, а в частині 35 588,83 грн Суд відмовляє.

Щодо інфляційних втрат Суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, відповідно до якого сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначила, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Натомість із розрахунку Позивача вбачається, що при визначенні інфляційних втрат він застосував ті самі періоди, що й при нарахуванні 24 % річних, які частково накладаються один на одного.

Суд враховує, що Позивач при визначенні розміру інфляційних втрат застосував офіційні індекси споживчих цін по червень 2026 року включно, зазначивши, що станом на дату складання розрахунку індекс споживчих цін за липень 2026 року офіційно не був оприлюднений.

Відтак за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Прецедент Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у межах заявлених Позивачем вимог з урахуванням офіційних індексів споживчих цін: січень - 100,7 %, лютий - 101,0 %, березень - 101,7 %, квітень - 101,4 %, травень - 100,9 %, червень - 99,9 %.

При цьому Суд врахував, що заборгованість у сумі 37 208,00 грн підлягає індексації за січень 2026 року, оскільки її погашення відбулося після 15 числа цього місяця, у зв`язку з чим інфляційні втрати становлять 260,46 грн.

Щодо заборгованості у сумі 168 510,00 грн Суд врахував здійснення часткових оплат 30.01.2026, 23.02.2026, 24.02.2026, 17.03.2026 та остаточного погашення її залишку 12.05.2026. З урахуванням послідовного індексування залишку заборгованості та дат здійснення платежів інфляційні втрати за цією поставкою становлять 3 764,01 грн (1179,57 грн + 1557,18 грн + 947,21 грн + 80,05 грн).

Щодо поставки на суму 166 173,00 грн, з урахуванням часткового погашення 12.05.2026 у сумі 44 282,00 грн та платежів 05.06.2026 і 11.06.2026 по 20 000,00 грн, інфляційні втрати, нараховані по червень 2026 року включно, становлять 7 919,68 грн (6904,55 грн + 1097,02 грн - 81,89 грн).

На непогашену заборгованість у сумі 29 486,51 грн інфляційні втрати за період, охоплений заявленим Позивачем розрахунком, із застосуванням індексів інфляції за лютий-червень 2026 року становлять 1 470,59 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково у сумі 13 414,74 грн (260,46 + 3 764,01 + 7 919,68 + 1 470,59), а в решті заявленої суми задоволенню не підлягає.

Щодо пені

Позивач заявив до стягнення 80 735,04 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 4.2 Договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного у строк зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Суд констатує наявність правових підстав для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді пені, передбаченої умовами Договору. Водночас, перевіряючи її розмір, Суд установив, що розрахунок пені містить аналогічне повторне включення до розрахунку одних і тих самих періодів прострочення після здійснення часткових оплат.

Позивач після кожної часткової оплати зменшував суму заборгованості, однак на новий залишок боргу продовжував нараховувати пеню від первісної дати прострочення, внаслідок чого одні й ті самі періоди прострочення враховані декілька разів.

Крім того, щодо заборгованості, граничний строк оплати якої припадав на 27.12.2025, пеня могла нараховуватися лише з 30.12.2025 з огляду на положення частини п`ятої статті 254 ЦК України.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Прецедент в межах заявленого Позивачем періоду, з урахуванням фактичного залишку боргу після кожної часткової оплати та розміру облікової ставки НБУ, що діяв у відповідний період (15,5 % до 29.01.2026, 15 % з 30.01.2026, а з 31.07.2026 - 15,5 %), Суд визначив її розмір у сумі 35 962,98 грн.

Отже, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 35 962,98 грн, а в решті заявленої суми задоволенню не підлягає.

Щодо штрафу

Позивач заявив до стягнення 11 137,75 грн штрафу, нарахованого у розмірі 10 % від суми основної заборгованості 111 377,51 грн.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі прострочення оплати поставленої партії Товару більш ніж на 30 календарних днів Покупець на письмову вимогу Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Як установив Суд, непогашена заборгованість у сумі 111 377,51 грн складається із залишку вартості Товару, поставленого 22.12.2025 у сумі 81 891,00 грн, та вартості Товару, поставленого 23.12.2025 у сумі 29 486,51 грн. Відповідно до умов Специфікацій строк оплати цих партій настав у січні 2026 року. Станом на дату звернення Позивача до суду прострочення оплати кожної із зазначених партій перевищувало 30 календарних днів.

Таким чином, передбачена пунктом 4.2 Договору умова щодо тривалості прострочення виконана стосовно всієї суми непогашеної заборгованості 111 377,51 грн.

Щодо умови про пред`явлення письмової вимоги Суд враховує, що Договір не встановлює обов`язкового досудового порядку заявлення такої вимоги, не визначає її спеціальної форми та не пов`язує виникнення права на штраф зі спливом певного строку після отримання Покупцем окремого документа з відповідною вимогою.

Позовна заява подана у письмовій формі та містить чітко сформульовану матеріально-правову вимогу про стягнення з Відповідача 11 137,75 грн штрафу. За таких обставин звернення Позивача до суду з позовом у цій частині Суд розцінює як письмову вимогу Постачальника про сплату штрафу у розумінні пункту 4.2 Договору.

Суд перевірив здійснений Позивачем розрахунок штрафу та встановив його арифметичну правильність та відповідність його розміру умовам пункту 4.2 Договору.

Суд зазначає, що пеня та штраф є різними формами неустойки, а тому їх одночасне стягнення за порушення грошового зобов`язання, якщо таке прямо передбачено договором, саме по собі не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 11 137,75 грн штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

V. Висновки Суду

Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи та оцінки досліджених доказів у їх сукупності, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення з Відповідача 200 430, 17 грн, а саме основного боргу у розмірі 111 377,51 грн, 35 962,98 грн - пені, 11 137,75 грн - штраф, 28 537,19 грн - 24% річних та 13 414,74 грн інфляційні втрати.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення: 44 772,06 грн - пені, 35 588,83 грн - 24% річних та 18 727,49 грн - інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

VІ. Судові витрати

При зверненні до суду з позовом Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 492,78 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у цій справі подано в електронній формі, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову з урахуванням коефіцієнта 0,8, становить 3 594,22 грн (299 518,55*1,5%*0,8).

Водночас Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 492,78 грн, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Різниця між фактично сплаченою сумою судового збору та сумою, що підлягала сплаті, становить 898,56 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене Суд роз`яснює Позивачу право звернутися до суду з клопотанням у порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 898,56 грн.

Оскільки із загальної суми заявлених позовних вимог у розмірі 299 518,55 грн Суд задовольнив вимоги на суму 200 430,17 грн, судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 2 405,16 грн судового збору. Решта судового збору в розмірі 1189,06 грн покладається на Позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" про стягнення 299 518,55 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп":

- 111 377,51 грн (сто одинадцять тисяч триста сімдесят сім гривень 51 копійка) - основного боргу;

- 35 962,98 грн (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 98 копійок) - пені;

- 11 137,75 грн (одинадцять тисяч сто тридцять сім гривень 75 копійок) - штраф;

- 28 537,19 грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 19 копійок) - 24% річних;

- 13 414,74 грн (тринадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 74 копійки) - інфляційні втрати;

- 2 405,16 грн (дві тисячі чотириста п`ять гривень 16 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 99 088,38 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова-промислова компанія "Ресурсгруп" (код ЄДРПОУ 41468654; рахунок НОМЕР_1 в АТ "А-Банк", МФО 307770; вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А, м. Київ, 01004)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (код ЄДРПОУ 45051830; вул. Житомирська, буд. 19, с-ще Корнинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13506)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).

Суддя С. НЕСТЕРЧУК