Рішення № 140788021, 21.10.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1160/26

Провадження № 2/692/933/26

21.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з відповідачем зареєструвала шлюб 05.06.2026, який на даний час не розірвано. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Позивач вказує, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і не має можливості повноцінно працювати, утримувати себе та спільну з відповідачем дитину. Зазначає, що дитині має бути забезпечений належний рівень життя, який має бути не меншим, ніж прожитковий мінімум і одна позивач не може забезпечити такий рівень. Зазначає, що за її інформацією відповідач має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати. Тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 06.06.2025 і до досягнення повноліття дитини та аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 22.07.2025 і до досягнення дитиною 3 років. Також просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати у тому числі на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.08.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.08.2026 від відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги визнав повністю просив їх задовольнити.

10.08.2026 від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звернула увагу на визнання відповідачем позову та просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Заяв із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходило.

Окрім того, на електронну адресу суду від користувача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 14.08.2026 надійшов електронний лист де вказано що ОСОБА_2 відмовляється від заяви про призначення аліментів щодо нього та не визнає їх, вказує, що ОСОБА_1 все зробила таємно.

Також на електронну адресу суду від користувача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.08.2026 надійшов лист де адресант вказує, що хоче забрати заяву з приводу його відмови.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оцінивши визнання відповідачем позову, викладене у відзиві, наявність суперечливої інформації, що надійшла до суду у вказаних електронних листах, суд дійшов висновку про необхідність відмови у прийнятті такого визнання з огляду на необхідність перевірки наявності передбачених законом підстав для задоволення позову та недопущення порушення прав інших утриманців відповідача, які не є учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 05.06.2026, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 05.06.2026, про що складено відповідний актовий запис № 434, після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_7 .

Згідно копії Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно 09.06.2026 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно даних сервісу «Дія» на цифрові копії документів від 18.07.2026, ініціатор запиту: ОСОБА_2 , щодо актового запису про народження, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Згідно витягів з Реєстру територіальної громади № 2026/012066275 від 18.07.2026 та № 2026/012138561 від 20.07.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/012144269 від 20.07.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії наказу ТОВ «Вітамін-Фуд» № 37-К від 25.08.2025, ОСОБА_6 , посада фасувальник-пакувальник, надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 25.08.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно копії довідки ТОВ «Вітамін-Фуд» № 20/07 від 20.07.2026 вона видана ОСОБА_9 (зміна прізвища з ОСОБА_10 на ОСОБА_7 згідно свідоцтва про одруження № НОМЕР_3 від 05.06.2026) ОСОБА_11 , про те, що вона працює у м. Черкаси, ТОВ «Вітамін-Фуд» на посаді фасувальник-пакувальник з 27.11.2023, та перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно наказу № 37-К від 25.08.2025.

Таким чином судом достовірно встановлено, що сторони 05.06.2026 зареєстрували шлюб, мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не досяг трирічного віку, ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпеченняв межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини у частці від доходу відповідача в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку).

Відповідачем не заперечено факт самостійного утримання позивачем спільного сина сторін. З матеріалів, справи вбачається та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, проживає окремо від дитини та її матері.

Згідно ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З матеріалів справи не вбачається, можливість відповідача сплачувати аліменти у заявлено позивачем розмірі, відомості про його доходи та витрати суду не надано. Також з матеріалів вбачається, що відповідач має на утриманні іншу дитину - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт наявності у відповідача дочки підтверджено даними актового запису про народження, а згідно інформації, що містяться у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України вбачається наявність відкритого у 2017 році виконавчого провадження, де боржником вказаний відповідач, а стягувачем особа, дані якої відповідають даним матері дочки відповідача, також про факт утримання відповідачем іншої дитини вказала сама позивач у своєму позові, тому суд вважає підтвердженим факт наявності у відповідача іншого утриманця.

Вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання однієї дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частки доходу платника аліментів не ґрунтується на вимогах закону. Позивач, звертаючись до суду з даною вимогою, жодним чином не обґрунтувала доцільність стягнення аліментів саме у вказаному розмірі. Окрім того, задоволення вказаної позовної вимоги у розмірі, про який клопоче позивач, поставить у нерівне становище іншу дитину відповідача - ОСОБА_4 , а батьки не мають компенсувати стягнення аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Враховуючи викладене, обов`язок батьків щодо участі у вихованні та утриманні дітей, який має здійснюватись у рівних частинах та вимоги законодавства щодо визначення розміру аліментів, вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини підлягає до задоволення, однак розмір аліментів має бути зменшений до межі, визначеної законодавством та з відповідача належить стягнути на користь позивача аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач просить стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 проводити починаючи з 06.06.2025, тобто з моменту народження.

За змістом ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно позову, він сформований позивачем у системі «Електронний суд» 22.07.2026 і саме ця дата є датою пред`явлення позову.

Згідно ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Оскільки позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо одержання аліментів та ухилення відповідача від їх сплати, аліменти на утримання ОСОБА_3 належить стягувати від дня пред`явлення позову, тобто від 22.07.2026.

Щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною ОСОБА_3 трирічного віку слід зазначити наступне.

Згідно положень ч. 1,2 с. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1,2 ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у частці від доходу відповідача в розмірі 1/6 частини доходу (заробітку).

За таких обставин, враховуючи що право на утримання чоловіком-батьком належить дружині-матері суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути аліменти на її утримання до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 , однак враховуючи наявність у відповідача інших утриманців, з врахуванням принципу розумності та пропорційності заявлений позивачем розмір аліментів підлягає до зменшення і з відповідача на користь позивача належить стягнути аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача.

Враховуючи вимоги ст. 430 ЦПК України, належить допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за 1 місяць.

Суд, задовольняючи позов, стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн., від сплати якого при подачі заяви була звільнена позивач.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 18000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Позивачем не надано попередній розрахунок суми судових витрат.

До матеріалів позову додано: Договір № 17072610 про надання правової допомоги/ юридичних послуг від (без зазначення дати) та Акт № 17072610 від 21.07.2026 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/ юридичних послуг 17072610 від 17.07.2026.

Згідно Договору № 17072610 його сторонами є «Центр правової допомоги» ГГОБ «Центр правової допомоги юрист 24» та ОСОБА_1 , а предметом договору є надання юридичних послуг - підготовка проекту позовної заяви та надання практичної допомоги в подачі заяви через суд.

Згідно Розділу 3 Договору «Розмір і умови оплати послуг» вартість послуг визначена у розмірі 18000,00грн. (п. 3.1), оплата грошових коштів згідно умов цього договору здійснюється замовником або уповноваженою особою у спосіб безготівкових розрахунків за платіжними реквізитами виконавця (п. 3.4), зобов`язання замовника зі сплати будь-якого платежу за умовами цього договору вважається виконаним після фактичного надходження коштів на рахунок виконавця (п.3.8).

Згідно Акту № 17072610 від 21.07.2026 виконавець надав, а замовник прийняв послуги згідно умов п. 1.2 договору, вартість послуг виконавця згідно переліку у п. 1.2 за договором становить 18000,00грн., цей акт є підтвердженням повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконани хробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторонни або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та кваліфікованим надавачем юридичних послуг було укладено договір № 17072610 про надання правової допомоги.

Незважаючи на зазначення у Акті № 17072610 від 21.07.2026 про підтвердження факту надання правової допомоги, підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за договором та відсутності у сторін претензій з матеріалів справи не вбачається, що позивачем оплачувались будь-які кошти надавачу послуг. Наданий Акт № 17072610 не є належним свідченням внесення коштів на рахунок. Таким свідченням може бути платіжне доручення квитанція, виписка по банківському рахунку, тощо, що достовірно б підтверджувала факт оплати коштів та їх надходження на рахунок виконавця. Тому суд не приймає до уваги докази наявності витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 263-265 ЦПК України, та ст.ст. 104, 109, 110, 112, 113 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання розмірі 1/8 частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з 22.07.2026 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40грн. який необхідно сплатити на рахунок: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UА908999980313111256000026001, Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини та на її утримання у розмірі платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2026 року.