Ухвала суду № 140787242, 12.08.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1022/26

Провадження № 1-кп/376/207/2026

УХВАЛА

"12" серпня 2026 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області кримінальне провадження № 42022112030000138 від 24.06.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Сквира Київської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, має на утриманні малолітню дитину, директора ДП «Кліринг-Агро», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

Встановив:

Наказом виконуючого обов`язки директора Дочірнього підприємства «Кліринг - Агро» від 03 лютого 2015 року № 3 ОСОБА_4 призначено на посаду директора Дочірнього підприємства «Кліринг - Агро».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ДП «Кліринг - Агро» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). Іншими видами діяльності є: 01.45 Розведення овець і кіз, 01.46 Розведення свиней, 01.50 Змішане сільське господарство, 01.61 Допоміжна у рослинництві, 10.11 Виробництво м`яса, 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно круп`яної промисловості, 10.91 Виробництва готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.23 оптова торгівля живими тваринами, 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП «Кліринг - Агро», затвердженого Рішенням єдиного учасника № 2 ТОВ «МТА Агро» від 24.11.2021, Дочірнє підприємство «Кліринг - Агро» (далі - Підприємство) є підприємством, створеним на власності юридичної особи.

Відповідно до п. 1.5 Статуту у своїй діяльності Дочірнє підприємство керується Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами, іншими нормативно правовими актами України, наказами та розпорядженнями Засновника з врахуванням особливостей, передбачених даним Статутом.

Відповідно до п. 6.4 Статуту виконавчим органом Підприємства, що здійснює поточне керівництво його діяльністю, є Директор. Директор підприємства вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, що входять до виключної компетенції власника.

Згідно з п. 1.1 Посадової інструкції директора ДП «Кліринг - Агро» № 6 від 01.02.2006 року (далі - Інструкція), затвердженої ОСОБА_4 , посада директора підприємства (далі - Директор) належить до професійного угруповання «Керівники підприємств, установ та організацій».

Згідно з п. 1.7 Інструкції Директор у роботі керується законодавством та нормативно правовими актами України, законодавством про працю, рішеннями загальних зборів/наглядової ради/іншого вищого органу управління, локальними актами підприємства (статутом, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором тощо) та посадовою інструкцією.

Згідно з п. 2.1 Інструкції Директор визначає та формулює політику розвитку й управління виробничо господарською і фінансово економічною діяльністю підприємства, погоджує її із загальними зборами.

Згідно з п. 2. 16 Інструкції Директор забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління та функціонування в ринкових умовах, зміцнення договірної та фінансової дисципліни.

Згідно з п. 2.30 Інструкції Директор забезпечує додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

Підприємство на підставі Договору оренди землі, укладеного 23.01.2017 року з власником ОСОБА_6 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує земельну ділянку з кадастровим номером 322 408 3200:04:013:0014, яка розташована на території Сквирської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що громадяни України зобов`язані зокрема берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, а також не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів та компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншими негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Одночасно, статтею 35 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, крім іншого, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Аналогічні обов`язки покладені на землекористувачів статтею 96 ЗК України.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про охорону земель» та ст. 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і грунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Згідно з положеннями ст. ст. 12,15,25 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» гній, як побічний продукт тваринного походження 2 категорії, повинен бути використаний, оброблений або перероблений одним або кількома з таких способів:

Використаний для виробництва органічних добрив або покращувачів грунту для розміщення на ринку відповідно до ст. 19 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» після оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого матеріалу;

компостований або перетворений на біогаз після оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого матеріалу;

перероблений на органічні добрива для внесення в грунт та покращувачі грунту з попереднім обробленням шляхом стерилізації під тиском або без такого оброблення щодо гною, вмісту травного тракту, відокремленого від травного тракту, немінералізованого гуано, внесені у грунт з попереднім обробленням або без такого;

використаний в якості палива для спалення з попереднім обробленням або без такого оброблення;

оброблений шляхом стерилізації під тиском або іншими рівноцінними методами та використані для фармацевтичного, хірургічного, промислового або сільськогосподарського виробництва, крім виробництва кормів;

видалений шляхом спалювання безпосередньо без попереднього оброблення або після такого оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого товару.

Особи, винні в порушенні норм Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що забруднення земель це накопичення в грунтах і грунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст який перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

В порушення вищевказаних норм, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду Директора Підприємства, у не встановлені дату та час, проте не пізніше 28 червня 2022 року, перебуваючи на території Підприємства за адресою: вул. Сквирська, буд. 87-а, с. Кривошиїнці, Білоцерківський район, Київська область, будучи обізнаним щодо вимог законодавства про охорону земельних ресурсів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у виді створення загрози для довкілля, діючи умисно, з метою забезпечення діяльності підприємства та мінімізації витрат на заходи з утилізації побічних продуктів тваринного походження, надав вказівки необізнаним із його злочинним умислом працівникам Підприємства на здійснення систематичного, неодноразового розміщення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 322 408 3200:04:013:0014, що призвело до їх поширення на територію земель комунальної форми власності за координатами «Google maps» 49.7137793, 29. 4758557, що розміщена на території Сквирської ОТГ.

Внаслідок поширення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, відбулося забруднення суміжної із земельною ділянкою з кадастровим номером 322 408 3200:04:013:0014 території земель комунальної форми власності площею 0,6 га за координатами «Google maps» 49.7137793, 29. 4758557 за межами с. Кривошиїнці Білоцерківського району, чим згідно з Висновком судової інженерно екологічної експертизи заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у сумі 220 612,50 грн. та створено небезпеку для довкілля.

26.05.2026 року до канцелярії Сквирського районного суду Київської області надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження та скасування арешту майна.

В обгрунтування клопотання захисник зазначив, що у провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває кримінальна справа № 376/1022/26 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 239 КК України вказане кримінальне правопорушення карається штрафом від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строк до трьох. Покарання у виді обмеження чи позбавлення волі за вчинення зазначеного правопорушення законом не передбачено. Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України за своїм ступенем тяжкості відноситься до кримінальних проступків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. У той же час відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України цей строк становить три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, або нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Крім того, відповідно до матеріалів обвинувального акта діяння, що інкримінується ОСОБА_4 , мало місце у період, який закінчився не пізніше 24.06.2022 (дата реєстрації кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 42022112030000138). Таким чином, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України дворічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився 24.06.2024. Більше того, навіть за умови застосування трирічного строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, цей строк беззаперечно закінчився 24.06.2025.

Обвинувачений ОСОБА_4 протягом зазначених строків не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, перебіг строків давності не зупинявся і не переривався, оскільки він брав участь у всіх процесуальних діях та не вчиняв інших кримінальних правопорушень середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких злочинів, з огляду на це строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 239 КК України повністю спливли.

Письмовими заявами представників потерпілих представника Державної екологічної інспекції Столичного округу ОСОБА_7 та представника Сквирської міської ради ОСОБА_8 підтверджено, що потерпілі сторони просять проводити судове засідання без їхньої участі та прямо зазначили про відсутність будь- яких заперечень проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 також надає повну та безумовну згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Слід наголосити, що закінчення строків давності є безумовною процесуальною обставиною, яка зобов`язує суд закрити кримінальне провадження та звільнити особу від кримінальної відповідальності у разі наявності її згоди. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду та відображена у практиці Касаційного кримінального суду, зокрема у Постанові від 08 травня 2024 року у справі № 376/2282/21.

У межах даного кримінального провадження прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області було пред`явлено цивільний позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Сквирської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, у розмірі 220 612 грн 50 коп.

Постановою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року у справі № 357/7963/22 (провадження № І-кс/357/398/26, ЄДРСР № 134212450). з метою забезпечення вказаного цивільного позову прокурора, було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, а саме;

« земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0006, площею 2.7604 га (реєстраційний номер майна; 3104532132240);

земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0016, площею 2.7606 га (реєстраційний номер майна: 2766102232240).

Згідно з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у Постанові від 08 травня 2024 року у справі № 376/2282/21 у разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

Також у Постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 161/694/20 зазначено: «Вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливе лише у разі ухвалення обвинувального вироку… Тому у разі закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений цивільний позов залишається без розгляду».

У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає конфіскації, неприйняття позову в цивільному процесі або залишення позову без розгляду.

Оскільки кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а цивільний позов прокурора відповідно до закону має бути залишений без розгляду, заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна втрачають свою процесуальну мету. Будь-які правові підстави для подальшого обмеження права власності ОСОБА_4 на належні йому земельні ділянки відпадають, а тому накладений арешт підлягає скасуванню в силу ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та відповідно до вимог КК України та КПК України захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просить суд:

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 239 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Закрити кримінальне провадження № 376/1022/26 (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022112030000138 від 24.06.2022) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Цивільний позов прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах Державної екологічної інспекції Столичного округу та Сквирської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року у справі № 357/7963/22 (провадження № 1-кс/З57/398/26) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , а саме:

земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0006, площею 2.7604 га (реєстраційний номер майна: 3104532132240);

земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0016, площею 2.7606 га

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Також обвинувачений ОСОБА_4 надав суду письмову заяву про згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в якій зазначив, що суть обвинувачення за ч. 1 ст. 239 КК України, підстава звільнення від кримінальної відповідальності та наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому повністю роз`яснені судом та захисником, є зрозумілими та беззаперечними.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на підставі статті 49 КК України за закінченням строків давності, скасування арешту майна та залишення позову без розгляду також не заперечувала.

Представник потерпілої сторони Сквирської міської ради Київської області ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, надала до канцелярії суду заяву в якій просить справу розглянути без її участі, проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у разі заявлення такого клопотання, не заперечує.

Представник потерпілої сторони Державної екологічної інспекції Столичного округу ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надав до канцелярії суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у разі заявлення такого клопотання, не заперечує.

Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників потерпілої сторони.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, дійшов висновків про наступне.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 285 КПК України передбачено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності це певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, передбачений ст. 49 КК України, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг згідно ч. 2 ст. 49 КК.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, тобто забруднення земель речовинами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, а саме: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

З огляду на викладене у даному кримінальному провадженні закінчився п`ятирічний строк давності, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

Зі змісту ст. 284, 288 КПК України вбачається, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченої особи від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченої особи на закриття кримінального провадження на цих підставах. Тобто, саме наявність цих процесуальних умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 239 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Суд за наявності правових підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі і особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2026 у справі № 357/7963/22 на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , а саме:

-земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0006, площею 2,7604 га, реєстраційний номер майна: 3104532132240;

-земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0016, площею 2,7606 га, реєстраційний номер майна: 2766102232240 накладено арешт.

Розгляд кримінального провадження закінчено ухваленням рішення про закриття кримінального провадження, а тому на підставі вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 49, 239 КК України, ст. 131, 170,174,284, 285, 288, 369-372, 392, 393, 395, 532 КПК України, п. 1 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд

Постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України задовольнити.

Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022112030000138 від 24.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.

Залишити без розгляду цивільний позов прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах Державної екологічної інспекції Столичного округу та Сквирської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2026 у справі № 357/7963/22 на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , а саме:

-земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0006, площею 2,7604 га, реєстраційний номер майна: 3104532132240;

-земельну ділянку з кадастровим номером 3224083200:04:009:0016, площею 2,7606 га, реєстраційний номер майна: 2766102232240.

Процесуальні витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів (висновок №25795/22-34/10396-10399/23-24 від 30.03.2023), за проведення судової інженерно-екологічної експертизи (висновок №395/25-23 від 18.11.2025) у загальному розмірі 51 126,38 гривень, слід віднести на рахунок держави.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1