Рішення № 140787092, 21.10.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/835/26

Провадження № 2/364/632/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 04.08.2026 надійшов зазначений позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 8283249 у загальному розмірі 29 520,00 грн та за кредитним договором № 103738259 в розмірі 30 770,12 грн, всього стягнути 60 290,12 грн, а також судові витрати (а.с. 5-6).

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Кудіна А.В. (довіреності від 30.12.2025 та від 09.01.2026) у позовній заяві зазначила, що Відповідачем було укладено два кредитні договори в електронній формі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан»), а саме: від 06.08.2025 № 8283249 та від 19.10.2025 № 103738259. За умовами названих Договорів Відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 10 000,00 грн та 10 500,00 грн, відповідно, проте не надала своєчасно та у повному обсязі кошти для погашення заборгованості згідно з умовами цих Договорів. Зазначений Кредитодавець відступив право вимоги за цими Договорами Позивачеві. У зв`язку з цим Відповідач, як стверджується у позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 60 290,12 грн, що включає:

1) заборгованість за договором від 06.08.2025 № 8283249 у загальному розмірі 29 520,00 грн, у тому числі:

9 920,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

14 600,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту;

5 000,00 грн заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);

2) заборгованість за договором від 19.10.2025 № 103738259 у загальному розмірі 30 770,12 грн, у тому числі:

10 458,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

7 292,12 грн заборгованості за відсотками;

7 700,00 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;

5 250,00 грн заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження.

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві 15-денний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову, встановлено строки для подання сторонами інших заяв по суті справи, роз`яснено право подати у відповідний строк клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також роз`яснено строки розгляду справи, визначені статтею 275 ЦПК України, не пізніше 13.10.2026 (а.с. 29-31).

При цьому суд, вирішуючи питання щодо дотримання стороною Позивача правил об`єднання позовів, визначених у статі 188 ЦПК України, з огляду на вимогу Позивача про стягнення сумарного розміру заборгованості за двома кредитними договорами, виходив з норми частини першої названої статті про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21 щодо застосування правил об`єднання позовів, передбачених частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України, що є ідентичними за своїм змістом нормам статті 188 ЦПК України, виснувала, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

З огляду на наведене та враховуючи об`єднання Позивачем однорідних позовних вимог до одного й того самого Відповідача, що виникли з аналогічних підстав (договорів кредиту), підстав для повернення позовної заяви, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, не вбачалось.

За названою вище статтею 275 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

З огляду на це та дату відкриття судом провадження у даній цивільній справі строк її розгляду, як зазначено вище, сплив 13.10.2026; як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи в іншому порядку.

Відповідачем згадану ухвалу суду від 14.08.2026 не отримано, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося без вручення з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 34-35).

Водночас, 02.09.2026 до суду представником Відповідача ОСОБА_2 (ордер на надання правничої допомоги від 01.09.2026 серії АІ № 2297525, а.с. 41) подано відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині неустойки (суми заборгованості за штрафом), а саме: 5 000,00 грн за договором від 06.08.2025 № 8283249 та 5 250,00 грн за договором від 19.10.2025 № 103738259, а також в частині вимог за комісією за обслуговування кредиту 14 600,00 грн за договором від 06.08.2025 № 8283249 та 7 770,00 грн за договором 19.10.2025 № 103738259; в іншій частині вимог на розсуд суду, враховуючи, що Відповідач вимоги не визнає, не отримувала електронних оригіналів кредитних договорів та додатків до них, не може підтвердити, що зміст долучених Позивачем роздруківок/текстів відповідають оригіналам. Просить розгляд справи проводити за відсутності Відповідача та її представника, з урахуванням заперечень проти позову, наведених у відзиві (а.с. 36-40).

У своєму відзиві представник Відповідача зазначає щодо неправомірності нарахування Позивачем штрафних санкцій, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Отже, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Одночасно вказує, що згідно із статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім того, представник Відповідача заперечує (з наведених нижче підстав) проти стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту 14 600,00 грн за договором 06.08.2025 № 8283249 та 7 770,00 грн за договором від 19.10.2025 № 103738259 у зв`язку з тим, що обидва договори визначають аналогічний склад послуги по обслуговуванню (у розділі термінів і визначень): «Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п. 1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього)».

Однак, відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідно до положень абзацу другого частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Позивач та його представник отримали згадану ухвалу суду від 14.08.2026, що підтверджено довідками про доставку електронного листа (а.с. 33); клопотань про розгляд справи у судовому засіданні також не подавали. При цьому, 07.09.2026 до суду представник Позивача Гулбані Н.О. (довіреність від 25.08.2026, а.с. 58) подала відповідь на відзив, якому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника Позивача (а.с. 48-57).

Відповідь на відзив обґрунтовано тим, що сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору, що свідчить про ознайомлення Позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі Відповідача для укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, підписавши договір, Позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Зауважує, що інформація про ідентифікацію, реєстрацію та про відправлення/надходження на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору та додатків до нього знаходиться безпосередньо у ІТС Первісного кредитора, доступ до якої має первісний кредитор та Позичальник, як власник Особистого кабінету, в той час як ТОВ «ФК «ЄАПБ» не має доступу до такої інформації, адже передача даної інформації не передбачено договорами факторингу.

Крім того, у розрахунку заборгованості відображено сплати Відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунки Первісних кредиторів, що є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження умов та отримання коштів. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо)

Згідно з умовами укладеного договору, Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та прострочення і виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Нарахування заборгованості здійснювалось у відповідності до умов договорів та додатків до них, саме через неналежне виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань і було нараховано суму заборгованості, яку Позивач просить стягнути.

Таким чином, представник Позивача вважає поданий представником Відповідача відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» в особі генерального директора Вініченка О.В., з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 06.08.2025 через вебсайт названого Товариства було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит за № 8283249 (далі Кредитний договір-1), копія якого долучена до позовної заяви та який підписано Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «775548»; ідентифікуючі Відповідача як позичальника відомості (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер мобільного телефону, адреса її місця проживання) наведено у розділі 10 цього Договору (а.с. 7-12).

Звернення Відповідача до Кредитодавця та процес оформлення і розгляду її заяви про надання кредиту у розмірі 10 000,00 грн відтворено у доданій до позовної заяви Заяві Відповідача на отримання кредиту від 06.08.2025 № 8283249, Анкеті-заяві на кредит від 06.08.2025 № 8283249, а також Додатковими контактними даними Позичальника для взаємодії за Кредитним договором (а.с. 14).

За умовами зазначеного Кредитного договору-1 Кредитодавець надає Позичальникові (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на загальний строк 360 днів (з 06.08.2025 до 01.08.2026 включно); на кредит (на залишок кредиту) нараховуються відсотки: протягом першого розрахункового періоду: 0.0010 % річних, протягом решти строку кредитування: 0.0010 % річних. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Також нараховується комісія 1 080,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.80 % від суми кредиту одноразово. Сума комісії за весь строк кредитування: 32 120,00 грн, яка нараховується за ставкою 14.60 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Детальна інформація наведена у Графіку платежів та Паспорті споживчого кредиту № 8283249.

Виконання переказу кредитних коштів Відповідачеві у розмірі 10 000,00 грн на названу нею в Договорі платіжну карту згідно з умовами зазначеного Договору підтверджено копією відповідного платіжного доручення від 06.08.2025 № 159380011, відповідно до якої 06.08.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 зараховано кошти у розмірі 10 000,00 грн, призначення платежу: «кошти згідно договору № 8283249» (а.с. 15).

Відтак, Кредитодавець ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами Договору, проте Відповідач своїх зобов`язань за цим Договором належно і вчасно не виконала, лише частково сплачувала платежі на погашення кредитної заборгованості, зокрема: 04.09.2025, 19.09.2025, 04.10.2025, 05.10.2025, 20.10.2025, 04.11.2025, 19.11.2025, 03.12.2025 сплата комісії за надання кредиту, комісії за управління та обслуговування кредиту, тіла кредиту та процентів у загальному розмірі 12 840,00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується копією Розрахунку заборгованості Позивача.

Крім того, між ТОВ «Мілоан» в особі генерального директора Вініченка О.В., з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 19.10.2025 через вебсайт названого Товариства було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит за № 103738259 (далі Кредитний договір-2), копія якого долучена до позовної заяви та який підписано Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «529481»; ідентифікуючі Відповідача як позичальника відомості (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер мобільного телефону, адреса її місця проживання) наведено у розділі 10 цього Договору.

Звернення Відповідача до Кредитодавця та процес оформлення і розгляду її заяви про надання кредиту у розмірі 10 500,00 грн відтворено у доданій до позовної заяви Заяві Відповідача на отримання кредиту від 19.10.2025 №103738259, Анкеті-заяві на кредит від 19.10.2025 № 103738259, а також Додатковими контактними даними Позичальника для взаємодії за Кредитним договором.

За умовами зазначеного Кредитного договору-2 Кредитодавець надає Позичальникові (Відповідачу) грошові кошти у розмірі 10 500,00 грн на загальний строк 346 днів (з 19.10.2025 до 30.09.2026 включно); на кредит (на залишок кредиту) нараховуються відсотки: протягом першого розрахункового періоду: 90.00 % річних, протягом решти строку кредитування: 180.00 % річних. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Також нараховується комісія 1 260,00 грн, яка нараховується за ставкою 12.00 % від суми кредиту одноразово. Сума комісії за весь строк кредитування: 17 094.00 грн, яка нараховується за ставкою 7.40 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Детальна інформація наведена у Графіку платежів та Паспорті споживчого кредиту № 103738259.

Виконання переказу кредитних коштів Відповідачеві у розмірі 10 500,00 грн. на названу нею в Договорі платіжну карту згідно з умовами зазначеного Договору підтверджено копією відповідного платіжного доручення від 19.10.2025 № 110802617, відповідно до якої 19.10.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 зараховано кошти у розмірі 10 500,00 грн, призначення платежу: «кошти згідно договору № 103738259» (а.с. 17).

Відтак, Кредитодавець ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами Договору, проте Відповідач своїх зобов`язань за цим Договором належно і вчасно не виконала, лише частково сплачувала платежі на погашення кредитної заборгованості, зокрема: 04.11.2025, 18.11.2025, 19.11.2025, 04.12.2025, 19.12.2025, 03.01.2026 сплата комісії за надання кредиту, комісії за управління та обслуговування кредиту, тіла кредиту та процентів у загальному розмірі 7 922,94 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується копією Розрахунку заборгованості Позивача (а.с. 18-19).

Надалі право грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 передавалося за відповідним Договором факторингу від 25.05.2026 № 25052026, укладеним між ТОВ «Мілоан» та Позивачем, що підтверджується копією названого договору, а також копіями Актів прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 та № 2 від 25.05.2026 за Договором факторингу № 25052026 від 25.05.2026 та копіями Витягів з реєстру Боржників № 1 та № 2 (а.с. 16, 20).

Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з кредитування, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 27.12.2007 серії ФК № 183 та копією Статуту.

Отже, Відповідач не надала своєчасно та в повному обсязі кошти для погашення її заборгованості за зазначеним Кредитними договорами згідно з умовами цих Договорів. У зв`язку з цим Відповідач має перед Позивачем, до якого перейшли права вимоги за цими Договорами, таку підтверджену належними і допустимими доказами заборгованість у загальному розмірі 49 970,12 грн, що включає:

1) заборгованість за договором від 06.08.2025 № 8283249 у загальному розмірі 24 520,00 грн, у тому числі:

9 920,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

14 600,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту;

2) заборгованість за договором від 19.10.2025 № 103738259 у загальному розмірі 25 450,12 грн, що включає:

10 458,00 грн заборгованості за основною сумою боргу («тіло» кредиту);

7 292,12 грн заборгованості за відсотками;

7 700,00 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

Правильність нарахування відсотків за «тілом» кредиту і нарахованими відсотками перевірено судом і не викликає сумніву з огляду на наведені Позивачем розрахунками, що відповідають умовам цих Договорів.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за штрафними санкціями, правомірність та можливість стягнення яких судом буде оцінено нижче.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, п`ята статті 81 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В ухвалі суду від 14.08.2026 про відкриття провадження у цій справі сторонам роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема, положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 31).

Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому за положеннями частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем визначено Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею 11 цього Закону.

За визначенням пунктів 5, 7 частини першої статті 3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до норм частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Така відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: а) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; б) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; в) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 названого Закону).

Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21).

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу; електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі). Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»); за своїм змістом такий підпис є пін-кодом алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Вимоги законодавства до кваліфікованого електронного підпису (КЕП) та удосконаленого електронного підпису (УЕП) є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із відповідними документами. Якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином він може додаватися до них у будь-який спосіб; головне, щоб спосіб додавання електронного підпису одноразовим ідентифікатором до підписаних ним даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

Отже, Верховний Суд у названій вище постанові від 04.02.2026 виснував, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Оскільки закон не вимагає підписання електронних договорів тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (частина перша статті 207 ЦК України). Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з КЕП або УЕП суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій (з`ясування способу надсилання, формату зберігання, можливості односторонніх змін). При цьому паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Відтак, Верховним Судом підтверджено свій висновок про правильність ідентифікації (верифікації) відповідного суб`єкта електронної комерції (зокрема, Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (постанови від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20, від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

Крім того, у постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 Верховний Суд зазначив на важливості того, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд вважає, що укладення в електронній формі Договорів про споживчий кредит від 06.08.2025 за № 8283249 та від 19.10.2025 № 103738259 підтверджено сукупністю зазначених вище доказів, які суд вважає належними і допустимими.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зроблено висновок про те, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. При цьому Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до положень статті 49 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.

З огляду на це та враховуючи, що Відповідачу було нараховано штрафні санкції за Кредитним договором-1 від 06.08.2025 та Кредитним договором-2 від 19.10.2025, що підлягали виконанню у період дії воєнного стану, тому ці штрафні санкції за порушення цих грошових зобов`язань підлягають списанню на підставі імперативного припису пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовна вимога у частині стягнення з Відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 5000,00 грн (за Кредитним договором-1 від 06.08.2025) та 5 250,00 грн (за Кредитним договором-2 від 19.10.2025) не підлягає задоволенню.

За загальним визначенням правонаступництво це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого; правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні; його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути, зокрема, відповідний договір, на підставі якого воно виникло (зокрема, постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1972/17).

Відповідно до статті 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 752/16818/18).

Згідно зі статтею 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України); заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Зважаючи на усе викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що Відповідач порушила умови Договорів про споживчий кредит від 06.08.2025 за № 8283249 та від 19.10.2025 № 103738259, укладених нею з ТОВ «Мілоан», не виконала в повній мірі взяті на себе зобов`язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості відповідає визначеним у названих Договорах розмірах наданого кредиту, процентній ставці та комісіям, згідно з умовами кредитування, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за неустойкою, слід відмовити.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (82,88%) у загальному розмірі 2 206,60 грн.

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Справу розглянуто судом у визначений статтею 275 ЦПК України строк згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України), з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді та перебування у відпустці включно.

Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 2-4, 7, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути:

з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014; адреса місцезнаходження: вул. Лісова, 2, пов. 4, м. Бровари, Київська обл., 07400, рахунок: НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»,

заборгованість за Договорами про споживчий кредит від 06.08.2025 за № 8283249 та від 19.10.2025 № 103738259 у загальному розмірі 49 970,12 грн та судові витрати за сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 206,60 грн; загалом до стягнення 52 176 (п`ятдесят дві тисячі сто сімдесят шість) грн 72 (сімдесят дві) коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Надіслати копії рішення суду учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А. Макаренко