Рішення № 140786878, 19.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/966/26

Провадження № 2/293/853/2026

19 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

02.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 17687,82грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура України» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачем ОСОБА_1 08.12.2024 укладено договір про надання споживчого кредиту №5165167 шляхом обміну електронними повідомленнями, згідно якого відповідач отримав в кредит 3500,00грн. строком 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,00% в день. ТОВ «Лінеура України» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

17.12.2024 сторони домовились про укладення додаткової угоди, за умовами якої ТОВ «Лінеура України» надало відповідачу додаткові кошти у кредит у розмірі 1000,00грн. шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

29.09.2025 між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура України» за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №5165167 на суму 13001,62грн., з яких: 3489,97грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8199,15грн. - заборгованість по відсотках та 1312,50грн. - неустойка.

Крім того, 22.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №9239681, за умовами якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 1100,00грн. строком на 345 днів.

27.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан» за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №9239681 на суму 4686,00грн. з яких: 1100,00грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2200,00грн. - заборгованість по штрафах, 1386,00грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за договором №5165167 у розмірі 13001,62 грн. та за договором №9239681 у розмірі 4686,00грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.07.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 20.07.2026 Черняхівська селищна рада Житомирського району Житомирської області надала лист про те, що відомості про зареєстроване місце проживання відповідача на території селищної ради відсутні.

21.07.2026 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.09.2026.

09.09.2026 ухвалою суду, яка в порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 19.10.2026.

19.10.2026 сторони в судове засідання не прибули. Представник позивача Паладич А.О. просила справу розглядати без участі представника ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с.61).

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком (а.с.73,76).

Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.

У постанові від 14.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 14.09.2026.

Враховуючи викладене, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України, судом вирішено проведення заочного розгляду справи, про що 19.10.2026 постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

19.10.2026 судом складено скорочене заочне рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

08.12.2024 між ТОВ «Лінеура України» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5165167 шляхом обміну електронними повідомленнями, згідно якого відповідач отримав в кредит у розмірі 3500,00грн. строком 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, що визначені у даному договорі (а.с.7-13). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 76462. За умовами договору, кредитні кошти позичальнику надаються шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 .

17.12.2024 ТОВ «Лінеура України» та відповідач ОСОБА_1 уклали додатковий договір до договору №5165167. Додатковий договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 40351. За умовами додаткового договору сума кредиту склала 1000,00грн. Строк кредитування залишився незмінним.

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість за договором №5165167 становить 13001,62грн., з яких: 3489,97грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8199,15грн. - заборгованість по відсотках та 1312,50грн. неустойка (а.с.22-26).

29.09.2025 ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 (а.с. 28-31).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-38/25 від 29.09.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №5165167 в розмірі 13001,62грн., з яких: 3489,97грн.- заборгованість за тілом кредиту, 12650,00грн. - заборгованість по відсотках та 4500грн. - неустойка (а.с.32-33).

22.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №9239681, за умовами якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 1100,00грн. строком на 345 днів (а.с.34-38). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 877326.

Комісія за надання кредиту складає 275,00 грн., яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 3388,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 % річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 .

За розрахунком позивача заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №9239681 становить 4686,00грн. з яких: 1100,00грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2200,00грн. - заборгованість по штрафах, 1386,00грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту (а.с.46-48).

27.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан» за кредитними договорами (а.с.49-53).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9239681 в розмірі 4686,00грн. з яких: 1100,00грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2200,00грн. - заборгованість по штрафах, 1386,00грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту (а.с.54-55).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 514 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Під час розгляду справи встановлено, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5165167 від 08.12.2024, додатковим договором від 17.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 та договір про споживчий кредит №9239681 від 22.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладені в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач, підписавши аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора вказані договори фактично погодився на запропоновані позивачем умови кредитних договорів.

За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц викладено висновок про те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, провадження № 61-6356св21, Верховний Суд, залишаючи без змін рішення про відмову в задоволенні вимог кредитора, погодився з тим, що надані кредитний договір, загальні умови кредитування, графік та розрахунок заборгованості за відсутності інших доказів, зокрема первинних документів і виписок з особових рахунків клієнта, не підтверджували заявлену кредитором заборгованість.

Водночас у постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі №225/3645/20 Верховний Суд відмежував обставини тієї справи від справи № 336/4796/18 саме з огляду на наявність виписки з особового рахунку позичальника, яка підтверджувала фактичний розмір отриманих позичальником коштів, тобто видачу кредиту, та суми, які були повернуті.

Дослідивши надані позивачем докази суд дійшов висновку, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів відповідачу за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5165167 від 08.12.2024 та договором про споживчий кредит №9239681 від 22.01.2025, також в матеріалах справи відсутні виписки з особового рахунку позичальника, або інший документ банківської установи, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.

Суд враховує, що додані позивачем лист ТОВ «Пейтек» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від 30.09.2025 (а.с.27), платіжне доручення №146623596 від 22.01.2025 про перерахування коштів на картковий рахунок відповідача (а.с.49) можуть свідчити про надання кредиту, однак лише у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів на банківський рахунок (електронний платіжний засіб) відповідача.

За змістом статті 13 ЦПК України кожна сторона самостійно визначає докази, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, а в разі неможливості самостійного отримання доказів має право звернутися до суду з клопотанням про їх витребування. Невчинення стороною відповідних процесуальних дій має наслідком покладення на неї ризику несприятливих наслідків, пов`язаних із недоведеністю відповідних обставин.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що первісні кредитори ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Мілоан» були перераховані кредитні кошти ОСОБА_2 в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а відповідач ці кошти отримав.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, утворення у останнього заборгованості, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»

адреса місцезнаходження:

04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8

код ЄДРПОУ 37616221

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_4

Повне рішення складено та підписано 21.10.2026.

СуддяОлег ЗБАРАЖСЬКИЙ