Рішення № 140785967, 21.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4498/26

Провадження № 2/577/2318/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі :

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, грошової винагороди з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 55 361,53 грн., додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 33 216 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 34 272 грн., грошової винагороди з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку в сумі 7 665,60 грн., та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 337,41 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював ковалем ручного кування 5 розряду у механічній майстерні виробничого підрозділу Конотопська дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» , який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» більше 30 років , звідки звільнився 25.05.2026 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України, згідно наказу від 19.05.2026р.

Між адміністрацією та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію.

Однак при звільненні, йому роботодавцем безпідставно не було здійснено всіх належних виплат, зокрема передбачених пунктами 8.14, 3.11, 3.15 Колективного договору, а саме одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 та 2024 роки та грошової винагороди з нагоди ювілею. З врахуванням наведеного просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України, який станом на момент звернення до суду, згідно розрахунку позивача становить 38 337,41 грн. Останню вимогу просить задовільнити станом на день ухвалення рішення. Інформація про зобов`язання роботодавця виплатити одноразову матеріальну допомогу та на оздоровлення, відображена також у наказі про звільнення. Зазначає, що кошти, які не були виплачені роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України.

Ухвалою судді від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

18.08.2026 представник відповідача АТ «Українська залізниця» Набока А.І. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивача звільнено 25.05.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Водночас виплата передбачених колективним договором матеріальних допомог та грошових винагород була призупинена у зв`язку із запровадженням воєнного стану відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31. Посилався на те, що рішенням правління від 24.10.2022 частково відновлено виплату одноразової матеріальної допомоги працівникам при виході на пенсію відповідно до затверджених графіків у хронологічній послідовності. Водночас графіки виплат для працівників, звільнених у 2026 році, ще не розроблені. Крім того, з 01.04.2025 відповідні виплати знову призупинено до окремого рішення керівництва. Дію положень колективних договорів щодо матеріальної допомоги на оздоровлення зупинено рішенням правління від 27.06.2024. Наголосив, що зазначені виплати не скасовані, а лише тимчасово призупинені та підлягатимуть здійсненню після їх відновлення.

Окремо представник заперечував проти стягнення додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі трьох середньомісячних заробітків, оскільки відповідно до п. 8.14 колективного договору право на таку виплату пов`язане зі звільненням протягом двох місяців після виникнення права на пенсію. Позивачу пенсію на пільгових умовах призначено 10.01.2017, однак у зазначений строк він не звільнився, а тому, на думку відповідача, втратив право на отримання цієї допомоги.

Також вважає, що позивач пропустив передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 20232024 роки, оскільки відповідні заяви подав 22.05.2023 та 27.05.2024.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначив, що вина роботодавця відсутня, оскільки невиплата коштів зумовлена дією воєнного стану та обставинами непереборної сили. Крім того, заперечував проти визначеного позивачем розміру компенсації, вказуючи, що за період з 26.05.2026 до 06.08.2026 кількість робочих днів становить 53, а середньоденний заробіток 525,17 грн.

Ураховуючи положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно Наказу № 422/ОС від 19.05.2026 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 25.05.2026 звільнено із посади коваля ручного кування за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком , на підставі ст. 38 КЗпП.

Цим же наказом постановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу, передбачену р.8 п.8.14 колективного договору на 2000-2005 роки, пролонгованого на 2006-2026 роки у розмірі 5 середньомісячних заробітків та після отримання окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця" 6 прожиткових мінімумів дна оздоровлення, передбачених п.3.11 колективного договору за 2023, 2024 роки. Стаж у галузі становить 30 років 4 місяці 4 дні (а.с.13).

Згідно повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 21.05.2026 , у зв`язку зі звільненням 25.05.2026 було нараховано і виплачено 21 327,55 грн.(а.с.14).

Відповідно довідки виробничого підрозділу Локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Піденно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», заробітна плата ОСОБА_1 за період травень 2025 квітень 2026 становить 132 867,69 грн., середньоденна 525,17 грн. (а.с.16).

Заявою від 22.05.2023 ОСОБА_1 звертався до начальника виробничого підрозділу Конотопської дистанції колії про надання щорічної відпустки з 05.06.2023 та матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору.

Згідно п. 8.14 Колективного договору при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію визначено виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, та додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю при стажі роботи в галузі для соловіків від 30 до 35 років в розмірі 3 середньомісячних заробітків.

Пунктом 3.15 Колективного договору передбачено працівникам залізниці з нагоди ювілею (50,60 та 70 років) або досягнення пенсійного віку, виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) .

Пунктом 3.11 Колективного договору передбачено надавати працівникам один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі шести мінімумів для працездатних осіб.

Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги

Згідно витягу із протоколу №Ц-82/39 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 р. на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 (зі змінами) починаючи з 01.07.2024 р., зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та іх структурних (виробничих) підрозділів , якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати за письмовою заявою працівників, які безперервно працювали в АТ «Укрзалізниця» шість і більше місяців при виході працівників у щорічну відпустку, тривалість якої становить не менше 14 календарних днів один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки.

Листом АТ «Українська залізниця» від 06.09.2022, повідомлено, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Водночас зазначають, що за працівниками, які після 14.03.2022 не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану.

Згідно витягу із протоколу №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року, згідно з пп.13.1, пп.13.2 п.13 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення.

Відповідно до витягу із протоколу Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року вирішено здійснити виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022.

Відповідно до витягу із протоколу Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 липня 2023 року вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX набрав чинності 24 березня 2022 року, а тому відповідно до вимог статті 58 Конституції України його положення не могли застосовуватись відповідачем під час прийняття рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» в частині призупинення здійснення матеріальних допомог, визначених Галузевими угодами та колективними договорами.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Щодо посилання відповідача на рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року суд виходить з наступного.

Зміст указаного рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року вказує на те, що цим рішенням правління товариства зупинено положення колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з 01 липня 2024 року, проте, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем заяви про виплату матеріальної допомоги за 2024 рік подана позивачем до адміністрації 27.05.2024 року, а за 2023 рік - 22.05.2023 року.

Крім того, вказане рішення не регулює порядок проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України, а стосується організації поточних виплат у період дії трудових відносин. Зазначене рішення не може бути підставою для невиплати працівникові всіх належних йому сум у день звільнення.

Також відповідно до вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни чи доповнення до діючих колективних договорів у частині призупинення або зміни строків виплати матеріальної допомоги можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а не в односторонньому порядку роботодавцем (постанова ВС у справі № 211/7338/23).

Посилання відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, з вимогою про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 - 2024 роки суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Справа, яка розглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як встановлено судом ОСОБА_2 25.05.2026 року був повідомлений про нараховані до виплати суми при звільненні (а.с.14), а тому, звернувшись до суду із позовом 06.08.2026 року, позивач строк, визначений приписами частини другої статті 233 КЗпП України, не пропустив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні, одноразову та додаткову матеріальні допомоги, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки та грошову винагороду з нагоди ювілею.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 38 337,41 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 160/9085/23, відповідно до якого середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється виходячи саме з кількості робочих, а не календарних днів відповідного періоду.

Судом встановлено, що позивача звільнено 25.05.2026, а його середньоденна заробітна плата становить 525,17 грн.

З огляду на заявлений позивачем період та дату звернення до суду 06.08.2026, період затримки розрахунку з 26.05.2026 по 06.08.2026 включно становить 53 робочі дні за п`ятиденним робочим тижнем.

Отже, розмір середнього заробітку за зазначений період становить 27 834,01 грн (525,17 грн х 53 робочі дні).

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27 834,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 55 361,53 грн., додаткову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 33 216,92 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки в сумі 34 272 грн., грошову винагороду з нагоди ювілею та (або) до досягнення пенсійного віку в сумі 7665,60 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27 834,01 грн.,а всього 158 350 ( сто п`ятдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) грн. 06 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1366 (одну тисячу триста шістдесят шість ) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Повне найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (юридична адреса : 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815).

Суддя Логін Є. В.