Рішення № 140784867, 13.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2026 Справа №607/1647/26 Провадження №2/607/2926/2026м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Гребенара О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 15.01.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 490548-КС-008 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Так, позивач зазначив, що 15.01.2025 направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір, яку відповідач ОСОБА_1 прийняла на умовах, визначених офертою. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону останньої. Позивач вказує, що свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку останньої, яку вона вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Разом з тим, відповідач належним чином належним чином не виконала свої зобов`язання за Кредитним договором, а лише часткового сплатила кошти на загальну суму 6 150 грн, внаслідок чого станом на 07.01.2026 у неї наявна заборгованість у розмірі 92 670 грн, що складається з: 28 200 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 45 120 грн - сума прострочених платежів по процентах; 15 000 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 4 350 грн - сума прострочених платежів за комісією.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025, що становить 92 670 грн, що складається з: 28 200 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 45 120 грн - сума прострочених платежів по процентах; 15 000 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 4 350 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін. Витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію та документи, що містять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 15.01.2025 (дата видачі кредиту) по 02.07.2025 (дата закінчення терміну кредитування).

26.02.2026 судом зареєстровано відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ухвалу суду від 30.01.2026.

17.08.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гребенар О.В. через систему «Електронний суд» подав відзив на позов, у якому зазначив, що сторона відповідача позовних вимог не визнає, оскільки відповідач кредитний договір не підписувала, а ні власноручно, а ні за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону у вигляді СМС-повідомлення, кредитні кошти не отримувала, а відносно неї вчинені протиправні дії, з приводу чого вона зверталась до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення щодо шахрайських дій сторонніх осіб відносно нього, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером 12025211040000287. Відтак на думку представника у відповідача немає обов`язку повертати кредитні кошти. При цьому, позивачем до позову додано фотографії відповідача з паспортом у формі книжечки, який був замінений нею 14.10.2024, коли було видано паспорт у формі ID-картки. Крім того, позивачем не надано належні та допустимі докази факту перерахування кредитних коштів відповідачу, а наявний у матеріалах справи лист ТОВ «ПрофітГід» не є належним підтвердженням факту перерахування коштів. Також, представник відповідача звертає увагу, що у наданому позивачем розрахунку заборгованості не зазначено з чого саме ця заборгованість розраховувалася, не зазначена яка саме процентна ставка була використана при розрахунку. Щодо Правил про надання грошових коштів у кредит, представник зауважує, що вказані Правила є внутрішнім документом фінансової установи і відповідачем, не підписані, а позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці умови вищезазначених Правил діяли на момент надання кредиту 15.01.2025 і що саме ці правила розміщені в загальному доступі на сайті позивача. З приводу нарахування процентів, відповідно до ст. 625 ЦК України, то представник звертає увагу, що у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Також представник вказує, що положення Договору про надання кредиту щодо сплати комісії за видачу кредиту в розмірі 6000 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 4350 грн, а також зарахування сплачених відповідачем коштів на погашення комісії. Окрім цього, щодо відсотків за Договором, представник зазначає, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відтак, оскільки відповідачем було внесено лише один черговий платіж, а 12.05.2025 чергового платежу не було проведено, з 13.02.2025 розпочалося прострочення боржника, і з цієї дати позивач не мав законних підстав нарахувати проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України за правомірне користування кредитом. Таким чином на переконання сторони відповідача проценти за правомірне користування кредитом повинні стягуватись лише за період з 24.01.2025 по 12.02.2025 і їх розмір становить 5 310 грн. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів, задоволено частково та витребувано у Приватного акціонерного товариства «Київстар» відомості щодо надходження на номер телефону НОМЕР_3 смс-повідомлень, відомості про відправника та змісту цих повідомлень в проміжок часу з 08 години 00 хвилин по 08 годину 10 хвилин 15.01.2025.

05.10.2026 судом зареєстровано відповідь Приватного акціонерного товариства «Київстар» на ухвалу суду від 01.09.2026.

У судове засідання представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не з`явився, однак у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила з приводу вимог позивача та просила відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково зазначила, що вона кредитний договір не укладала та коштів не отримувала. При цьому, зазначила, що розглядає можливість того, що її карткою міг користуватись її син, але не впевнена у цьому.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гребенар О.В. заперечив з приводу позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 15.01.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 490548-КС-008 про надання кредиту, у якій було викладено усі умови, на яких пропонується укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) укласти Договір № 490548-КС-008 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, про що свідчить підписання нею Акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7617.

15.01.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про надання кредиту № 490548-КС-008, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 15.01.2025 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору UA-7617.

Підписанням Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що до укладення Договору уважно ознайомилась з текстом цього Договору, а також отримала від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено ч.ч. 2, 5 ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. ст. 9, 25 ЗУ «Про споживче кредитування» на вебсайті Кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння нею суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 11.3.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у сумі 30 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Тип кредиту - кредит; строк, на який надається кредит становить 24 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована; комісія за видачу кредиту становить 6 000 грн; загальний розмір наданого кредиту: 30 000 грн; строк дії договору: до 02.07.2025; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 73 717,24 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6669,21% (п.п. 2.2 - 2.10 Договору).

У п. 4.2.2 Договору Сторони погодили, графік платежів.

Відповідно до п.п. 4.3 - 4.5 Договору, кредит, проценти та будь-які інші платежі за Договором підлягають оплаті Позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати Процентів та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору.

В разі надходження від Позичальника платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графом платежів, Кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіку платежів.

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Кредитодавця у порядку черговості, визначеної в ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування».

Сторони несуть відповідальність за порушення умов Договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших нормативно-правових актів законодавства України та цього Договору (п. 7.1 Договору).

За змістом п. 7.5 Договору, у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцюсуму заборгованості з урахуванням 700 000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 відсоток від неповернутої Позичальником суми Кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

У разі порушення прав Позичальника, неналежного виконання чи невиконання Договору, Кредитодавець несе відповідальність згідно із законодавством України, Правилами та цим Договором (п. 7.8 Договору).

Також, 15.01.2025 відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-9463 підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з умовами якого сума кредиту становить 30 000 грн., строк кредитування - 24 тижнів (169 днів), процентна ставка - 365% річних, комісія за надання кредиту - 6000 грн., загальні витрати за кредитом - 43 717,24 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту - 73 717,24 грн, реальна річна процента ставка - 6669,21% річних.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що Договір про надання кредиту № 490548-КС-008 про надання кредиту був укладений сторонами 15.01.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сайті https://my.tpozyka.com ОСОБА_1 здійснила вхід в особистий кабінет, отримала інформацію про умови кредитування, підписавши паспорт споживчого кредиту з використанням одноразового ідентифікатора UA-9463, а в подальшому підписала сам договір з використанням одноразового ідентифікатора UA-7617.

Згідно з анкетою клієнта ОСОБА_1 , остання при зверненні до ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» з метою надання кредиту вказала номер банківської картки для перерахування коштів - № НОМЕР_1 та фінансовий номер телефону - НОМЕР_3 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофіГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, 15.01.2025 о 08:07 год. ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_4 кошти в розмірі 30 000 грн. Призначення переказу: перерахунок коштів ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 490548-КС-008 від 15.01.2025.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260216/58647-БТ від 21.02.2026 повідомлено, що картка № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Як вбачається із виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) за період з 15.01.2025 по 02.07.2025, 15.01.2025 на вказану банківську карту, яка належить ОСОБА_1 зараховано кошти у розмірі 30 000 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 490548-КС-008 від 15.01.2025, у відповідача ОСОБА_1 станом на 07.01.2026 наявна заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 92 670 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 28 200 грн; заборгованість за відсотками - 45 120 грн; заборгованість за комісією - 4 350 грн; заборгованість відсотків за % ст. 625 ЦК України - 15 000 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 15.01.2025 по 01.07.2025, за процентною ставкою 1 %. Також з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 23.01.2025 здійснила платіж на погашення заборгованості, у розмірі 6 150 грн, який був зарахований частково на погашення тіла кредиту у розмірі 1 800 грн, частково на погашення процентів у розмірі 2 700 грн та комісії у розмірі 1 650 грн.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Заперечення відповідача щодо факту укладення Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 суд до уваги не бере та зауважує, що матеріалами справи встановлено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікатором UA-7617, який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачем долучено до матеріалів справи паспорт громадянина України відповідача ОСОБА_1 у формі книжечки, який був замінений нею 14.10.2024, так як такі не спростовують факту укладення Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 .

Водночас, суд зауважує, що у Договорі № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 у п. 12 «Реквізити та підписи сторін» зазначені дані паспорта у вигляді ID - картки № НОМЕР_6 , який виданий 14.10.2024.

У свою чергу до відзиву на позов стороною відповідача долучено копію паспорта громадянина України у вигляді ID - картки № НОМЕР_6 , який виданий 14.10.2024 на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

При цьому, доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, банківський рахунок були використані ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» для укладення кредитного договору від його імені ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Водночас суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що відповідач ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї шахрайських дій, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12025211040000287, оскільки як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.06.2026 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за заявою ОСОБА_1 , про те, що 06.02.2025 о 21:10 год., невідома особа, використовуючи моб. номер НОМЕР_7 , оформлюючи замовлення через «OLX-доставку», шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, надавши фішингове посилання, заволоділа грошовими коштами із банківського рахунку, який відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_5 на загальну суму 3 800 грн, чим завдала матеріальної шкоди на вказану суму.

Відтак вказане кримінальне провадження жодним чином не стосується факту укладення Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025.

Також, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у ПрАТ «Київстар» відомості щодо надходження на номер телефону НОМЕР_3 смс-повідомлень, відомості про відправника та змісту цих повідомлень в проміжок часу з 08 години 00 хвилин по 08 годину 10 хвилин 15.01.2025.

05.10.2026 судом зареєстровано відповідь ПрАТ «Київстар» № 32990/01 від 05.10.2026, згідно якої на номер телефону НОМЕР_3 15.01.2025 о 08 год. 00 хв. 32 сек. надходило вхідне SMS-повідомлення від контакту BizPozyka.

Відтак посилання представника відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів ідентифікації відповідача, укладення останньою кредитного договору та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 виконало у повному обсязі та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 30 000 грн.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофіГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 15.01.2025 о 08:07 год. ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_4 кошти в розмірі 30 000 грн. Призначення переказу: перерахунок коштів ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 490548-КС-008 від 15.01.2025.

Вказане підтверджується також випискою про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) за період з 15.01.2025 по 02.07.2025 з якої слідує, що 15.01.2025 на вказану карту зараховано переказ коштів у розмірі 30 000 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

При цьому, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260216/58647-БТ від 21.02.2026, карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

У постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 569/7648/15-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25.05.2021.

У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Наявні в матеріалах справи докази в сукупності достовірно підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 30 000 грн, оскільки і сума отриманих коштів, і дата їх отримання відповідають умовам Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025, а відтак суд відхиляє заперечення відповідача з даного приводу.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка, згідно з долученим до позовної заяви розрахунком, становить 92 670 грн, що складається з: 28 200 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 45 120 грн - сума прострочених платежів по процентах; 15 000 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 4 350 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Водночас, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми прострочених платежів за комісією у розмірі 4 350 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як вбачається із змісту Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025, комісія за надання кредиту в розмірі 6 000 грн, встановлена в п. 2.5 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 6 000 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 4 350 грн, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

З приводу стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 15 000 грн, суд зазначає наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України у і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Враховуючи те, що заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у відповідача ОСОБА_1 за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 15 000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування суд зазначає наступне.

Так, з розрахунку заборгованості за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 23.01.2025 здійснила платіж на погашення заборгованості у розмірі 6 150 грн, який був зарахований ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» наступним чином: 1 800 грн на погашення тіла кредиту; 2 700 грн на погашення відсотків; 1 650 грн на погашення комісій.

Разом з тим, оскільки положення Договору № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемним з моменту укладення договору, суд приходить до висновку, що кошти, які були зараховані ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сплату комісії, слід зарахувати на сплату основного боргу та відсотків.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок:

- за період з 15.01.2025 по 23.01.2025 (9 днів), нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось за погодженою сторонами стандартною процентною ставкою 1 % від суми кредиту, що становить 2700 грн (30 000 * 1 % * 9 днів).

23.01.2025 відповідач сплатила 6 150 грн, з яких: 2700 слід зарахувати на погашення процентів, а 3 450 грн - на погашення тіла кредиту.

Отже, станом на 23.01.2025 заборгованість за Договором становить: тіло кредиту - 26 550 грн; проценти - 0 грн.

- за період з 24.01.2025 по 02.07.2025 (160 днів), нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось за погодженою сторонами стандартною процентною ставкою 1 % від суми кредиту, що становить 42 480 грн (26 550 * 1 % * 160 днів).

Відтак, станом на 02.07.2025 заборгованість за Договором становить: тіло кредиту - 26 550 грн; проценти - 42 480 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 69 030 грн, з яких: 26 550 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42 480 грн - сума прострочених платежів по процентах.

З огляду на вищевикладене, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 у розмірі 69 030 грн.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1983,22 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (69 030 / 92 670 * 2662,40 = 1983,22).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 490548-КС-008 про надання кредиту від 15.01.2025 у розмірі 69 030 (шістдесят дев`ять тисяч тридцять) гривень, з яких: 26 550 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42 480 грн - сума прострочених платежів по процентах.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1983 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят три) гривні 22 (двадцять дві) копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26 офіс 411 м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 20.10.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець