Рішення № 140783431, 22.09.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1045/22

Провадження № 2/0182/3801/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.09.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 04 листопада 2020 року між Кредитною спілкою «Самара» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 405/20. Згідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 55 000 грн. 00 коп. строком на 10 місяців, починаючи з 04 листопада 2020 року і по 03 вересня 2021 року. Відповідач зобов`язувався погашати заборгованість по Кредитному договору щомісячно у період з 10 по 16 число кожного місяця з графіком погашення заборгованості по Кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Відповідач повинен був повернути суму кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів, відповідно п.4.2 кредитного договору. Відповідач неналежним чином виконував свої кредитні зобов`язання, несвоєчасно сплачував заборгованість по кредиту, тим самим порушивши запланований графік повернення кредиту. Тому, при несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту, нараховані проценти, відповідно до п.4.5 Кредитного договору за кожен день простроченого платежу. Строк дії кредитного договору закінчився, але сума кредиту не повернена та становить 97 614 грн. 38 коп. Згідно кредитного договору та розрахунку заборгованості, відповідач повинен повернути: 49 425 грн. 00 коп. - залишок по кредиту та 48 189 грн. 38 коп. проценти, нараховані за користування кредитом, з урахуванням прострочених платежів, тобто, загальна сума заборгованості - 97 614 грн. 38 коп., яку позивач й просить стягнути. У якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 04 листопада 2020 року між Кредитною спілкою «Самара» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 405/20, відповідно до умов якого поручителі зобов`язались перед банком відповідати у повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 визначених кредитним договором. Відповідно до п.2.1. Договору поруки, відповідальність поручителя настає у випадку, коли позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання за кредитним договором з будь-якої причини, у тому числі, смерті. Згідно п.2.2. кредитного договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем. Поручитель відповідає по обов`язкам позичальника у повному обсязі, тобто, за повернення кредиту, сплату процентів за його використання, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Також, умовами договору поруки встановлено, що, в разі невиконання зобов`язань боржником за кредитним договором, відповідачі несуть відповідальність перед позивачем як солідарні боржники. При цьому, позивач вправі вимагати виконання зобов`язань як від всіх відповідачів разом, так і від кожного з них окремо; як в цілому, так і в частині боргу. З метою врегулювання спору в досудовому порядку, на адресу відповідачів направлялись претензії з вимогами погасити суму заборгованості, але відповіді отримано не було. На підставі викладеного, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 97 614 грн. 38 коп. та понесені судові витрати у сумі 2 270 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2022 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Кредитної спілки «Самара» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с.1-3).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачам було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.21-22).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідачі про розгляд справи були повідомлені належним чином, однак, своїм правом визначеним ст.178 ЦПК України, не скористались, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надали. Конверти, які були адресовані на відому адресу їхнього місця перебування та проживання, повернулися до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» (а.с.25-27).

Тому, на підставі викладеного, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року по даній справі було ухвалено заочне рішення, яким позов Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено та стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Самара» заборгованість в розмірі 97 614 грн. (дев`яносто сім тисяч шістсот чотирнадцять грн.) 38 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.) 00 коп. з кожного - по 756 грн. 67 коп. (а.с.26-29).

24 липня 2023 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшли заяви про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року (а.с.35-36, 40-41, 45-46), які ухвалами Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2023 року залишені без задоволення (а.с.50-52, 54-56, 58-60). Заявники, не погодившись з вищевказаним рішенням, 29 серпня 2023 року подали апеляційну скаргу на рішення суду (а.с.64-69, 78-80). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року апеляційні скарги були залишені без задоволення та рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року без змін (а.с.242-242).

Однак, як вбачаться з матеріалів справи, 06 березня 2026 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року за нововиявленими обставинами (Том 2, а.с.2-6), яка ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року була задоволена і вищевказане рішення суду було скасовано з призначенням до судового розгляду на 18 червня 2026 року (Том 2, а.с.25-26).

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте, своїм правом, визначеним вимогами чинного законодавства, скористався та подав відзив, згідно якого вказує, що викладені в заяві обставини про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року за нововиявленими обставинами не заслуговують на увагу, оскільки в даних правовідносинах апеляційною інстанцією встановлено факт та наявність зобов`язання у відповідачів. При цьому, посилання на докази, а саме: почеркознавчу експертизу, яка, нібито, доводить факт непідписання відповідачами кредитного договору, на увагу суду не заслуговують, оскільки дана експертиза була проведена відповідачами з власної ініціативи та без відповідного рішення суду. Тому, на підставі викладеного, представник позивача просить врахувати це при винесені рішення по справі, оскільки пред`явлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Відповідачі в призначене судове засідання 22 вересня 2026 року, будучи належним чином повідомленими, не прибули, однак, їх представник ОСОБА_4 пред`явлені позовні вимоги не визнавала та просила в задоволенні позову відмовити, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, які спростовують факт укладення кредитного договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення, що відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно частини першої статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи, з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно вимог ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач, в силу ст.12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

У судовому засіданні за наданими до позову документами встановлено, що 04 листопада 2020 року між Кредитною спілкою «Самара» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 405/20. Згідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 55 000 грн. 00 коп. строком на 10 місяці, починаючи з 04 листопада 2020 року і по 03 вересня 2021 року (а.с.6-7). В якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, 04 листопада 2020 року між Кредитною спілкою «Самара» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 405/20, відповідно до умов якого поручителі зобов`язались перед банком відповідати у повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1 визначених кредитним договором (а.с.8). Відповідачі належним чином зобов`язання не виконували, внаслідок чого виникла заборгованім в розмірі 97 614 грн. 38 коп., яка в добровільному порядку не повертається, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Так, предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за Договором споживчого кредиту № 405/20 від 04 листопада 2020 року, який укладений між КС «САМАРА» та ОСОБА_1 . При цьому, в ході розгляду даної справи, ОСОБА_1 та інші відповідачі заперечували факт підписання договору та факт будь-яких договірних відносин з позивачем. Як на підставу доведення даного факту, на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області було надано висновок почеркознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/45271-ПЧ від 24 листопада 2025 року, яка була проведена в рамках кримінального провадження № 12022046340000234 від 19 травня 2022 року за ч.1 ст.358 КК України та, згідно якої вбачається, що підпис на видатковому касовому ордері від 04 листопада 2020 року в графі «підпис одержувача» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім цього, підпис на договорі споживчого кредиту № 405/20 від 04 листопада 2020 року в графі «позичальник» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, як і підписи на договорі поруки № 405/20 від 04 листопада 2020 року, де в графі «підпис» стоїть підпис не ОСОБА_1 , а іншої особи (Том 2, а.с.8-12).

Тобто, в даному випадку, зазначений висновок судової почеркознавчої експертизи є належним доказом у даній справі, експертиза проведена з дотриманням вимог Закону України «Про судову експертизу» та на підставі нормативно правових актів, які регулюють даний вид правовідносин.

При цьому, дана експертиза проведена в рамках кримінального провадження і не спростована стороною позивача. При цьому, у судовому засіданні представник позивача, посилаючись на сумніви щодо цього висновку, питання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи не ставив.

Отже під час розгляду справи встановлено, що відповідач не підписував Договір споживчого кредиту № 405/20 від 04 листопада 2020 року, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість та зворотнього не довів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що волевиявлення відповідача на укладення договору споживчого кредиту № 405/20 від 04 листопада 2020 року не було і підписання даного договору з його боку не відбулось, а, отже, останній не може бути особою, яка має нести відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими цим договором, в наслідок чого в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові, - на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 128, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал