Рішення № 140782632, 20.10.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1056/26

Провадження № 2/685/844/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Самойловича А.П., розглянувши в селищі Теофіполь у спрощеному провадженні без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2026 року від ТОВ «Стар файненс груп» надійшла позовна заява до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 06284-04/2026, укладеним 03 квітня 2026 року з ОСОБА_1 , яка становить 29100 грн. і складається із заборгованості з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 6600 грн. та заборгованості за пенею/штрафом в сумі 7500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов`язань по поверненню кредиту.

Відповідачеві позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками перед поданням позовної заяви до суду за місцем її проживання по АДРЕСА_1 , за цією ж адресою судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження, яка була нею одержана.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

03 квітня 2026 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 06284-04/2026, який, згідно пункту 2.18 договору, підписаний зі сторони клієнта шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), відповідно до п. 2.16 договору, він натискає кнопку «підписати», після чого отримує вхідний дзвінок на номер телефону, та вводить одноразовий ідентифікатор або надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт вводить у відповідне поле.

Текст договору містить відомості щодо адреси, адреси електронної пошти, номеру мобільного телефону, паспортні дані, РНОКПП позичальниці, а також відомості про підписання нею договору електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «Y547», тобто факт укладення договору позики між позикодавцем ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.

Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальниці кредит в сумі 15000 грн. на 120 днів до 31 липня 2026 року, а споживач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.

За користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,9 % в день на залишок заборгованості та комісію за видачу кредиту в сумі 1500 грн., проте, згідно п. 1.4.2., у випадку сплати клієнтом першого платежу (за перший розрахунковий період) вчасно, тобто до 02 травня 2026 року, товариство має право надати знижку в розмірі 66,66 % на перший платіж.

Відповідно до додатку № 1 до договору, відповідачка зобов`язана була впродовж строку договору кожні 30 днів вносити на погашення процентів по 4050 грн., а в останній день користування кредитом, крім того, повернути отриманий кредит.

На виконання даного договору кредитодавцем в цей же день позичальнику було надано кредит в сумі 15000 грн. шляхом перерахування на її платіжну карту НОМЕР_1 , яку вказала відповідачка у п. 1.6 кредитного договору, що підтверджується квитанцією про зарахування ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 03 квітня 2026 року, надавача послуг з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків сервісу онлайн платежів iPay.ua.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, позичальницею трьома платежами було внесено 7400,1 грн. на виконання умов договору, які були зараховані на погашення комісії за видачу кредиту та частково процентів.

Суд не погоджується з застосованим порядком зарахування одержаних коштів.

Так, кредитний договір містить норму щодо зобов`язання позичальника також сплатити комісію за видачу грошових коштів, в 15000 % від суми кредиту.

При цьому у кредитному договорі та додаткових угодах до нього не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов?язані з наданням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена одноразова комісія в значному розмірі.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього закону загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 закону, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісії за надання та за обслуговування кредиту.

Водночас, закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Кожна сторона, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Виходячи з нікчемності умов кредитного договору в частині нарахування комісії за надання кредиту, судом вбачається безпідставним зарахування одержаних від позичальника коштів на погашення комісії з надання кредиту.

Судом самостійно визначено розмір заборгованості по кредиту, яка становить 14364,87 грн. та по процентах, яка становить 6257,03 грн., і саме такий розмір заборгованості підлягає стягненню.

При визначенні розміру заборгованості при надходженні коштів від позичальника в першу чергу погашається поточна заборгованість по процентах, а на решту, в разі її наявності. зменшується заборгованість по кредиту.

Зарахувань на погашення комісій та/або неустойок судом не здійснювалося.

Проценти, нараховані відповідно до визначеної у розрахунку заборгованості денної ставки у розмірі 0,3 % (тобто зі знижкою на 66,66 % від стандартної ставки) з 03 квітня по 02 травня 2026 року та у розмірі 0,9 % в подальшому.

Здійснений судом розрахунок заборгованості додається до матеріалів справи.

Позовна вимога стягнення неустойки у виді штрафу в сумі 7500 грн. задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та

Перехідних положень ЦК України, яким період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В позовній заяві позивачем заявлена також вимога стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн., яка не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем надано договір № 04422416 про надання правової допомоги, укладений 02 січня 2026 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , у відповідності до якого виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов`язується надати замовнику юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Зважаючи на те, що правову допомогу надає особа, яка діє не як адвокат, а як фізична особа-підприємець на підставі відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому витрати позивача на правову допомогу, одержані від такої особи, не підлягають стягненню з відповідача, оскільки статтею 137 ЦПК України не передбачено розподілу між сторонами за результатами розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу, надану не адвокатом.

Факт наявності у фізичної особи-підприємця свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності не є підставою для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки у правовідносинах з позивачем ОСОБА_2 виступає як підприємець, який надає послугу, а не як адвокат, який надає правову допомогу.

Витрати позивача на оплату судового збору підлягають стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог 70,87 %.

Оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи, тому датою ухвалення рішення, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 611, 625, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» (код ЄДРПОУ 44022416) заборгованість в сумі 20621,9 грн. (Двадцять тисяч шістсот двадцять одна гривня 90 коп.) за Договором про надання кредиту № 06284-04/2026 від 03 квітня 2026 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14364,87 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 6257,03 грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» (код ЄДРПОУ 44022416) сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1886,73 грн.

Відмовити в стягненні витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 жовтня 2026 року.

Суддя Самойлович А.П.