Рішення № 140782275, 21.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9215/26

Провадження №: 2-а/336/107/2026

21.10.26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, адміністративну справу ЄУН: 336/9215/26 (провадження №: 2-а/336/107/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зубенко Олександр Анатолійович, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції,

про скасування постанови серії ЕНА №07852197 від 09 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

встановив:

16 вересня 2026 року представник позивача адвокат Зубенко О.А. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №07852197 від 09 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позову вказано, що 08 вересня 2026 року було зупинено транспортний засіб Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 працівниками патрульної поліції в м. Запоріжжі, Заводський район, вул. Мирослава Симчича, за допомогою ввімкнення червоного проблискового сигналу на автомобілі патрульної поліції та усною вимогою у гучномовець зупинитись на проїзній частині. Причину зупинки повідомлено неосвітлений номерний знак.

Після зупинки автомобіля підійшовши до номерного знаку було встановлено, що він є освітленим. Поліцейський повідомив, що на момент зупинки авто номерний знак не був освітлений. На його зауваження, що він зараз працює поліцейський не відреагував та склав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

В застосунку Дія 09 вересня 2026 року з`явилась постанова, але не в повному її тексті.

За наявною інформацією з Дії винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 07852197 від 09 вересня 2026 року за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП (керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу, додатково зазначено здійснював рух ТЗ з номерним знаком, який був неосвітленим в темну пору доби, транспортний засіб Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 , місце вчинення: Запорізька область, м. Запоріжжі, Заводський район, вул. Мирослава Симчича, сума штрафу 1190,00 грн.

Належна процедура оформлення та розгляду адміністративної справи не проводилася, копія постанови йому не вручалась.

Позивач вважає, що поліцейським на момент розгляду справи не доведено, що даний транспортний засіб рухався з неосвітленим номерним знаком.

З огляду на викладене в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 18 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Залучено до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Відповідачам роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано від Департаменту патрульної поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова.

22 вересня 2026 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Під час несення служби, поліцейським полку управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП був зупинений транспортний засіб Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з неосвітлений номерним знаком в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 2.9 в ПДР України, саме це порушення стало підставою зупинки.

В ході розгляду справи поліцейським було роз`яснено та дотримано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач будь-яких клопотань не заявляв.

В подальшому щодо громадянина ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 07852197 від 09 вересня 2026 року за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

До відзиву представником відповідача долучено копію оскаржуваної постанови, відеозаписи з бодікамери та відеореєстратора.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283-1, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

В судовому засіданні 14 жовтня 2026 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В присутності представника досліджені письмові докази та частково досліджено відеозаписи надані відповідачем. За клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 14-00 год. 14 жовтня 2026 року, оскільки виникли технічні проблеми з викачуванням відеофайлів з системи «Електронний суд».

Представник позивача подав клопотання про відкладення судового засідання, оскільки о 14-00 год. 14 жовтня 2026 року він бере участь в іншому судовому засіданні.

Судове засідання відкладено до 08-00 год. 21 жовтня 2026 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлені. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача та надав додаткові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. У відзиві представник відповідача просив розглядати справи без його участі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 інспектором 2 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції Торбою Максимом Дмитровичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7852197.

В п. 4 постанови зазначено, що особа, щодо якої розглядається справа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В п. 5 оскаржуваної постанови: транспортний засіб - Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 ; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення, зазначено, що 08 вересня 2026 року о 23:29:27 в м. Запоріжжя по вул. Мирослава Симчича, 57, здійснював рух на транспортному засобі, з номерним знаком, який був неосвітлений в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 2.9 в ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

В п. 6 оскаржуваної постанови, прийнято рішення - накладено штраф в розмірі 1190,00 грн.

В п. 7 оскаржуваної постанови, зазначено, що до постанови додано: відео з відеореєстратора Motorola colutions vb400 470870, xiaomi 70 mai.

В п. 8 оскаржуваної постанови права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП та в п. 9 постанови відомості про отримання постанови, містяться записи від підпису відмовився.

Так, 08 вересня 2026 року під час несення служби, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Торбою М.Д. виявлено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Volkswagen Touareg, з номерним знаком НОМЕР_1 , який був неосвітлений в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 2.9 в ПДР України. Дані обставини підтверджується відеозаписом з місця події.

З відеозапису слідує, що зупинивши транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 працівники поліції повідомили водія, що підставою для зупинки транспортного засобу стало керування транспортним засобом з номерним знаком неосвітленим (23-41 год.). ОСОБА_1 впевнився в цьому та не заперечував цього факту.

Крім того, позивач і в позовній заяві вказує, що 08 вересня 2026 року було зупинено транспортний засіб Volkswagen Touareg, номерний знак НОМЕР_1 працівниками патрульної поліції в м. Запоріжжі, Заводський район, вул. Мирослава Симчича, за допомогою ввімкнення червоного проблискового сигналу на автомобілі патрульної поліції та усною вимогою у гучномовець зупинитись на проїзній частині. Причину зупинки повідомлено неосвітлений номерний знак.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такий превентивний захід як зупинення транспортного засобу.

Оскільки правопорушення мало місце, відповідно до ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3, 1.4 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до пункту 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом «в» пункту 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

- не належить цьому засобу;

- не відповідає вимогам стандартів;

- закріплений не в установленому для цього місці;

- закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

- неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Так, правовий аналіз наведених вище законодавчих актів дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 цього Кодексу.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17: при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність доказів здійснення водієм правопорушення, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено: з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

В п. 7 оскаржуваної постанови, зазначено, що до постанови додано: відео з відеореєстратора Motorola colutions vb400 470870, xiaomi 70 mai.

Відеозаписом з місця події підтверджено такі фактичні обставини: ОСОБА_1 керував транспортним засобом його зупинив працівник поліції та пояснив, що номерний знак неосвітлений, що є правопорушенням, та водночас підставою для зупинки; номерний знак не був освітлений; ОСОБА_1 не заперечував цього факту, впевнився, що номерний знак не був освітлений.

Дані відеозаписи є належними та допустимими доказами обставин скоєного позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відтак, факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена приписами ч.1 ст.121-3 КУпАП підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України.

Отже, оскільки суть адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, підтверджується належними та допустимими доказами, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення правомірною.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною першою статті 121-3 КУпАП, а доводи позивача не спростовують висновки поліцейського.

Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 121-3 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Тобто, обов`язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія і саме на водія покладено відповідальність за технічний стан автомобіля як перед початком руху, так і під час руху, а тому твердження позивача, що дана несправність виникла під час руху, не звільняє його від адміністративної відповідальності і на правомірність постанови жодним чином не впливають.

За таких обставин, суд зважає також на те, що передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП правопорушення, належить до правопорушень з формальним складом і приходить до висновку, що керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком утворює склад правопорушення, визначений у цій статті.

Доводи позивача про відсутність в його діях прямого умислу на вчинення правопорушення автоматично не свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки вина в даному випадку може бути виражена і у виді необережності.

Доводи позивача щодо неналежної процедури оформлення та розгляду адміністративної справи та не вручення копія постанови, суд відхиляє, оскільки такі доводи позивача спростовуються наданими представником позивача відеозаписами з місця події.

Крім того, позивач відмовився отримувати постанову, про що в п. 9 постанови відомості про отримання постанови, міститься запис від підпису відмовився.

В п. 8 оскаржуваної постанови права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП також міститься запис від підпису відмовився.

Судом не встановлено порушень з боку працівника поліції при оформленні та розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини 1 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, поліцейський наклав адміністративне стягнення на позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, діяв у межах повноважень та у спосіб, який передбачений чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про доведеність відповідачем вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у зв`язку з чим, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №07852197 від 09 вересня 2026 року слід залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування вказаної постанови без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач судовий збір не сплачував, посилаючись на рішення Конституційного Суду України Другого Сенату у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення) від 09 вересня 2026 року N 10-р(II)/2026.

Керуючись ст.ст. 5-9, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 251, 268, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Залишити рішення суб`єкта владних повноважень, а саме постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 07852197 від 09 вересня 2026 року - без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування вказаної постанови без задоволення.

У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.96.

Департамент патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, електронна адреса: public@patrol.police.gov.ua).

Дата складання повного судового рішення 21 жовтня 2026 року.

Суддя: