Ухвала суду № 140781950, 28.09.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/1993/19

Провадження №1-кп/523/159/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

в присутності обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та ОСОБА_13 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

До Пересипського районного суду м. Одеси прокурор ОСОБА_14 подав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, обґрунтовуючи клопотання тим, що останній може:

- переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення та після його вчинення з місця злочину зник;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки обвинувачений знає місце проживання останніх та які на теперішній час допитані лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом обвинуваченого можуть змінити показання в залі судового засідання під час судового розгляду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання;

захисник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, обґрунтовуючи змінами на роботі 2 доби через 2 доби;

обвинувачений ОСОБА_11 підтримав думку свого захисника.

Суд, з`ясувавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані прокурором на теперішній час докази обвинувачення, приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора за наступних висновків.

Згідно ст. 331 КПК України, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно зі ст.ст. 2,9 наведеного Кодексу, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності і в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтями 22, 26 означеного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, та сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За ч.3 ст.194 вказаного Кодексу, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, але не доведе існування ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

В силу ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на право на свободу та особисту недоторканість.

Частиною 1 ст.12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

За ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлюють, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерел права.

Слід зауважити на тому, що згідно рішення Конституційного суду України №14-рн/2003 від 08.07.2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджені всі матеріали провадження, тому Суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_11 на даній стадії судового провадження, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.

Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу, Суд на даній стадії судового провадження враховує дані щодо особи останнього, з вищою освітою, одруженого, офіційно працевлаштованого складачем потягів 6 розряду залізничної дільниці ВРР-2 у ДП "МТП"ПІВДЕННИЙ", маючого постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Запобіжний захід застосовується, обирається та продовжується з метою попередження ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, обвинувачений можна законно розглядати як таку, що може спонукати його до втечі. Крім того, для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому на думку суду, прокурором доведений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що ОСОБА_11 , розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, - впливу на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Суд вважає доведеним, що перебуваючи на волі ОСОБА_11 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки їх покази, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду, а перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на вказаних осіб, схиляючи до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, Суд зазначає, що такий ризик не був належним чином обґрунтованим прокурором, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати його доведеним.

Суд вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу неможливо, зважаючи на вище перелічені ризики.

Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом, обвинувачений ОСОБА_11 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підсумовуючи викладене, Суд з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, права особи на свободу і особисту недоторканність, оцінивши в сукупності наведені законодавчі вимоги та практику ЄСПЛ, приймає до уваги встановлені під час судового розгляду особистісні та інші характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_11 , його особу у взаємозв`язку із тим, що прокурором в судовому засіданні та розглядуваним клопотанням доведена актуальність існування в теперішній час ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та достатність обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, доведені.

Наряду з наведеним, Судом зауважується на доведеність прокурором під час розгляду клопотання відносно вказаної особи запропонованих обов`язків та приймається до уваги, що судовий розгляд ще не завершений, але незважаючи на тяжкість кримінального правопорушення у конкретному випадку і у контексті ч.ч.4, 5 ст.194 КПК України та доходить висновку про те, що для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та крім того уявляється достатнім й обґрунтованим обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 24год. 00хв. до 05год. 00хв. наступного дня, із можливістю в дні чергування перебувати за місцем працевлаштування із обов`язковим повідомленням прокурора та суд, та із обов`язком не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора або суду, із частковим задоволенням клопотання прокурора.

Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, Суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.331, 369-372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_14 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 22 год. 00хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня стосовно ОСОБА_11 задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці до 28.11.2026 року, включно, із забороною в період часу з 24 год. 00хв. до 05 год. 00 хв. наступного дня залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із можливістю в дні чергування перебувати за місцем працевлаштування із обов`язковим повідомленням прокурора та суд.

Покласти на ОСОБА_11 наступні обов`язки:

- прибувати до суду та прокурора за викликом;

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя