Рішення № 140781265, 20.10.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/939/25 Провадження № 2/710/430/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Щербак О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Кисличенко Л.А.,

представника позивача Ліпкевича І.В., Скаско В.О.,

представника відповідача адвоката Навроцької Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до Шполянського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 у сумі 53082,57 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір кредит №2107328663891.

На підставі Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і за кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021.

На підставі договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», до позивача перейшло право грошової вимоги ,у тому числі і за кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (первісний кредитор) свої зобов`язання за кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 виконав належним чином. У порушення умов Договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого загальний розмір заборгованості становить 66604,78гривень, з яких : 4300,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 62304,78 гривень заборгованість за процентами.

Проте, ураховуючи принцип розумності, співмірності, і пропорційності, позивач зменшив розмір заборгованості до 53 082,57 грн, з яких 4300,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 48782,57,00 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Ураховуючи те, що відповідач своїх зобов`язань щодо сплати кредитних коштів не виконує, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір.

03.07.2025 судом відкрито провадження у справі.

Відповідно до ухвали суду від 16.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

16.07.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувати із АТ КБ «ПриватБанк» інформацію (документи).

27.08.2025 у справі ухвалено заочне рішення.

19.02.2026 заочне рішення скасовано.

02.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містить наступні заперечення. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Згідно з п. 1.2. договору кредит надається строком визначеним у заяві анкеті та графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору кредитування ( це і є строк кредитування ).Так відповідно до вказаних документів (додаток№1,2) строк кредитування погоджений сторонами є 16 днів. При цьому сторони погодили, що проценти за користування кредитними коштами за цей строк будуть складати 1376,00 грн. При цьому в. 1.9. Договору заначений строк дії договору :1 рік. Після того сторони не укладали договір про продовження строку дії договору і не погоджували строк кредитування. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, зазначений позивачем у позові розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту в сумі 62 304,78 грн. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду. Відповідач виходячи з умов кредитного договору вважає, що розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит на момент його укладання, та який узгоджений між первісним кредитором та відповідачем, становить 1 376,00 грн за період з 14.03.2021 по 29.03.2021, виходячи з розрахунку: 4 300 грн ( тіло кредиту) х 2 % (відсоткова ставка) х 16 днів (строк позики). За таких обставин, відповідач вважає, що не повернення ним кредитних коштів у визначений п. 1.2 договору строк, за відсутності активних дій, визначених п. 2.2.1.3 договору (звернення за продовження строку кредитування) виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 16-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором. Також суд не врахував, що у наданому первісним кредитором розрахунку заборгованості було зазначено, що відповідачем було внесено на погашення заборгованості 29.03.2021- 1376,00 грн та 19.04.2021 -2 159,00 грн, всього 3 535,00 грн. Отже, відповідач по укладеному з кредитором договору повинен був сплатити 4300,00 грн (тіло кредиту) та 1376,00 грн (відсотки). З урахуванням погашеної відповідачем суми заборгованості підлягає стягненню з відповідача заборгованість в розмірі 2 141,00 грн (4300,00 грн+1376,00 грн-3535,00 грн) Оскільки, після спливу строку кредитування відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України фінансова установа не мала права нараховувати проценти за кредитом, тому вимоги про стягнення процентів, які нараховані після закінчення строків кредитування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Також відповідач просив допустити поворот виконання рішення суду, оскільки заочне рішення суду від 27 серпня 2025 року, яке було скасоване 19 лютого 2026 року, перебувало на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмага Євгенія Анатолійовича. За час виконання було стягнуто 3 753,00 грн без врахування виконавчого збору. Отже з відповідача стягнуто на 1 612,00 грн більше ніж сума боргу, яка підлягала до сплати. З урахуванням наведеного, відповідач при ухваленні рішення просить суд врахувати ці обставини і зарахувати утримані суми в рахунок погашення заборгованості. При цьому вирішити питання про стягнення з позивача 1 612,00 грн, одержаних за скасованим 19.02.2026 заочним рішенням у справі №710/939/25. Також представник відповідача зазначила щодо стягнення витрат на правову допомогу. Позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про надання правничої (правової) допомоги партнерами (адвокатами) АО «Лігал Ассістанс» ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» по цивільній справі № 710/939//25 про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором. Зокрема, до матеріалів справи не долучено документів, які б підтверджували повноваження партнерів (адвокатів) АО «Лігал Ассістанс».

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказала, що умови, на яких було надано кредит відповідачеві, були погодженні ним шляхом підписання кредитного договору. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору (п.1.4 Договору). Розрахунок заборгованості, здійснений первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги 30.11.2021 , був сформований з урахуванням усіх фактично здійснених відповідачем платежів на момент відступлення. Таким чином, твердження про нібито неврахування сплачених сум не відповідають дійсності. Нові кредитори: ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому - ТОВ «Коллект Центр» набули права вимоги до відповідача в такому ж самому обсязі, в якому вони були у Кредитодавця. Таким чином, 01.12.2021 право вимоги за Договором про надання фінансових послуг № 2107328663891 від 14.03.2021 було відступлено від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». В зв`язку із чим в період з 01.12.2021 по 13.03.2022 проценти нараховувались ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за відсотковою ставкою 7.67 за кожен день користування кредитом (пп.г п. 1.4 Договору). В період з 14.03.2022 по 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відсотки за Договором про надання фінансових послуг № 2107328663891 від 14.03.2021 не нараховувало. В період з 10.01.2023 по 13.06.2025 (день підготовки позовної заяви) ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (право вимоги до кого було відступлено 10.01.2023 ) відсотки за Договором про надання фінансових послуг № 2107328663891 від 14.03.2021 не нараховувало. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору. Доводи представника відповідача про нібито внутрішню суперечність умов кредитного договору щодо строку кредитування та неправомірність нарахування процентів за період понад 16 днів є необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на вибірковому тлумаченні положень договору та не відповідають його системному змісту. Зазначила, що пункт 1.2 договору прямо визначає: кредит надається на строк, зазначений у Заяві-Анкеті та графіку платежів, які є невід`ємними частинами договору. У Заяві-Анкеті чітко передбачено, що строк кредиту становить 365 днів, тоді як орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання коштів. Крім того, пунктом 1.9 договору прямо встановлено граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік. Орієнтовний строк у 16 днів визначає дату першого обов`язкового платежу та строк, у межах якого позичальник мав право повернути кредит без подальшого нарахування процентів за наступні періоди. Натомість граничний строк у 365 днів визначає загальний період правомірного користування кредитом у межах чинності договору. Таке розмежування є типовим для короткострокових кредитних продуктів із періодичним нарахуванням процентів і не створює жодної правової невизначеності. Твердження відповідача про відсутність продовження строку кредитування є юридично некоректним, оскільки жодного «продовження» не відбувалося діяв первісно погоджений сторонами річний строк. Договір від початку передбачав можливість користування кредитом протягом 365 днів із періодичною сплатою процентів кожні 16 днів у разі неповернення основної суми боргу. Твердження відповідача про те, що з нього було стягнуто «на 1 612,00 грн більше ніж сума боргу, яка підлягала до сплати», ґрунтується виключно на його власному, хибному розрахунку заборгованості в сумі 2 141,00 грн. Розмір нарахованих процентів визначався за фактичний період користування кредитом у межах погодженого сторонами строку, а не виключно за перші 16 днів. Таким чином, розмір заборгованості, заявлений позивачем, є суттєво більшим за суму 3 753,00 грн, стягнуту у виконавчому провадженні. Отже навіть у випадку врахування цієї суми, як часткового виконання зобов`язання, вона підлягає зарахуванню в рахунок погашення існуючої заборгованості, але не може вважатися переплатою. Слід також звернути увагу, що кошти у сумі 3 753,00 грн були стягнуті на підставі виконавчих листів, виданих судом на виконання чинного на той момент судового рішення. Тобто їх стягнення відбулося на законних підставах, у межах виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2026 зупинено провадження у справі №710/939/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду цивільної справи № 552/672/23.

24.09.2026 ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, з підстав наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №210732866891 та підписано заяву-анкету ( для отримання кредиту) ( а.с. 8-12).

Відповідно до умов договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4300,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил ( п.1.1) .

Відповідно до п. 4.15 договору, такий укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі заповнені відомості : ПІБ, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, дата народження, РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, вид зайнятості, сімейний стан, щомісячний дохід, номер платіжної карти НОМЕР_1 , сума бажаного кредиту 4300,00 грн, строк 16 ( а.с.15).

Також сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до листа ТОВ « ФК « ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на номер карти НОМЕР_1 14.03.2021 зараховані кошти у сумі 4300,00 грн, номер договору згідно інформації від кредитора 2107328663891 ( а.с. 15).

Згідно із інформацією АТ КБ « ПриватБанк» від 06.08.2025 у банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ 14.03.2021 у сумі 4300,00 грн ( а.с.144).

Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» за кредитним договором №2107328663891 від 14.03.2021, заборгованість за період з 14.03.2021 по 30.11.2021 становить 32 634,35 грн ( а.с. 20-21).

Із вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 частково сплачені кошти за кредитним договором.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем не оспорювався факт укладення та підписання вказаного договору.

Крім того, встановлено, що на підставі Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі і за кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 ( а.с. 24-32).

03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді ( а.с. 34).

Відповідно до витягу з Додатку №3 до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 32 634,35 грн ( а.с. 35-38).

На підтвердження виконання умов договору факторингу щодо здійснення оплати додано платіжне доручення №307600018 від 03.12.2021 ( а.с. 33).

Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Вердикт Капітал», вбачається, що розмір заборгованості за кредитним договором №2107328663891 становить 66604,78 грн, з яких 33970,43 грн нараховані відсотки за період з 01.12.2021 по 13.03.2022, 28 334,35 грн відсотки нараховані на дату відступлення прав вимоги, 4300,00 грн тіло кредиту ( а.с. 22).

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» первісний кредитор надає право грошової вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором ( а.с 39-49).

19.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено додаткову угоду №6 до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ( а.с. 50-52).

28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог ( а.с. 53-54).

Права вимоги до ТОВ « Коллект Центр» перейшли зокрема за кредитним договором №2107328663891, що підтверджується реєстром боржників, який є додатком №1 до договору про відступлення права вимоги та Витягом з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги ( а.с. 56-59).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 становить 66604,78 грн ( а.с. 23).

Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, позивач відповідно до умов наведеного договору факторингу, є правонаступником у відносинах за договором кредиту № 2107328663891 від 14.03.2021, а тому має право вимоги до відповідача.

По суті позовних вимог.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Відповідач, не заперечуючи укладення договору та отримання кредитних коштів, заперечує розмір нарахованих відсотків, оскільки вважає, що такі нараховані поза межами строку , на який був наданий кредит 16 днів, і вважає, що сплаті підлягали відсотки у розмірі визначеному договором 1376,00 грн.

Позивач вважає, що відсотки правомірно нараховані по 13.03.2022, тобто в межах строку дії договору.

Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При вирішенні спору, суд послуговується висновками Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

У вказані постанові касаційний суд підкреслив, що в цій справі не вирішується питання щодо строку кредитування та відповідно випливу строку кредитування на нарахування процентів.

Поряд із тим, Верховний Суд в частині визначення правових засобів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, дійшов наступних висновків.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У цій справі встановлено, що згідно із п. 1.3 договору, укладеного 14 березня 2021 року, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до п. 1.4 Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі -

«процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми

кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована. 1.4.1. Нараховані проценти підлягають обов?язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що

нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. 1.4.2. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов?язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом ( а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.4.2 договору сторони погодили, що в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Згідно із положеннями п. 1.9 договору граничний строк кредитування ( строк дії кредитного договору): 1 рік.

У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком № 1 до договору про надання фінансових послуг № 2107328663891 від 14 березня 2021 року, сторони погодили, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути кредит у розмірі 4 300,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1376,00 грн, такий же розмір зобов`язань вказаний і графіку платежів.

Із розрахунків заборгованості вбачається, що оскільки відповідачем протягом 16 днів не було повернуто кредитних коштів, в період з 14.03.2021 по 29.03.2021 проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 2 % за кожен день користування кредитом (пп.а п. 1.4 Договору). Надалі в період з 30.03.2021 по 12.04.2021 проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 3.64 % за кожен день користування кредитом (пп.б п. 1.4 Договору). У подальшому в період з 13.04.2021 по 27.04.2021 проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 5.02 % за кожен день користування кредитом (пп.в п. 1.4 Договору). У період з 28.04.2021 по 30.11.2021 проценти за користування кредитом нараховувались за відсотковою ставкою 7.67 % за кожен день користування кредитом (пп.г п. 1.4 Договору).

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

Таким чином, за вказаних умов договору, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і сплаті підлягають проценти за користування кредитом у розмірі 1376,00 грн.

Ураховуючи наведене, в цілому за вказаним кредитним договором підлягало сплаті тіло кредиту 4300,00 та 1376,00 грн

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем за вказаним договором сплачено 29.03.2021- 1376,00 грн та 19.04.2021 -2 159,00 грн, всього 3 535,00 грн.

Таким чином, обґрунтована заборгованість за вказаним договором , станом на час звернення позивача до суду складає 2141,00 грн, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову пропорційно до задоволених вимог у розмірі 97,62 грн (4,03%).

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Нормами частини 2,3,4статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті впорядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позовута (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об`єднання бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», заявки ТОВ «Коллект Центр» про надання юридичної допомоги № 954 від 01.05.2025, з якої вбачається, що позивач та адвокатське об`єднання погодили надання позивачу юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витягу з Акта № 10 про надання юридичної допомоги, відповідно якого адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги за клієнтом ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивчення документів 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу 12000 грн.

Відповідно до частин 4-7 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути пропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про надання правничої (правової) допомоги партнерами (адвокатами) АО «Лігал Ассістанс» ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» по цивільній справі № 710/939//25 про стягнення з Відповідача боргу за кредитним договором. Зокрема, до матеріалів справи не долучено документів, які б підтверджували повноваження партнерів (адвокатів) АО «Лігал Ассістанс» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву підписано директором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марією Ткаченко, також директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Марія Ткаченко підписувала інші клопотання В матеріалах справи відсутні адвокатські запити АО «Лігал Ассістанс» щодо підготовки до стягнення заборгованості із Відповідача тощо . Отже, в порушення припису п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України представником позивача не надано суду доказів того, що партнери (адвокати) АО «Лігал Ассістанс» надавали усні консультації позивачу, а також докази підготовки, складання та подачі позовної заяви до суду. Відсутні докази того, що адвокати АО «Лігал Ассістанс» збирали докази по зазначеній цивільній справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді , на предмет їх пропорційності складності справи, враховуючи принципи розумності та необхідності понесених витрат, суд погоджується з доводами відповідача про їх завищений розмір.

Суд виходить із того, що витрати позивача на правничу допомогу не є співмірними з обсягом наданої йому допомоги, так як категорія справи не є складною та не потребує значного часу для її вивчення та підготовки, зокрема як зазначено в акті виконаних робіт 6 годин на надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви (що не потребує значних зусиль фахівця у галузі права, оскільки позов є типовим).

З урахуванням зазначеного, зважаючи на позицію відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що в цій справі наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, проте у зменшеному до 6000,00 гривень розмірі, що є співмірним з ціною позову, зі складністю справи, яка є малозначною, наданим адвокатом обсягом послуг, та відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Вказані докази витрат на правову допомогу є належними, а тому такі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог 241,80 ( 4,03%).

Щодо повороту виконання судового рішення.

Відповідач просить допустити поворот виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/939/25 та в порядку повороту рішення суду стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», на користь ОСОБА_1 , грошових коштів розмірі 1 612,00 грн

На виконання заочного рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27.08.2025, згідно з яким стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 у сумі 53082,57 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 гривень, за заявою позивача 08.10.2025 видані виконавчі листи.

Відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. у виконавчому провадженні № 79641228 здійснювалися заходи щодо виконання вказаних виконавчих листів ( том 1 а.с.170,173) .

Згідно із постановою про закінчення виконавчого провадження № 79641268 від 20.02.2026 з виконання рішення суду в частині стягнення судового збору у сумі 2422,40 грн, залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн ( том 2 а.с.48).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 79641332 від 20.02.2026 з виконання рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 16000 грн, залишок нестягненої суми за виконавчим документом 14669 грн 40 коп ( том 2 а.с.49).

Згідно із постановою про закінчення виконавчого провадження № 79641228 від 20.02.2026 з виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, залишок нестягненої суми за виконавчим документом 53082 грн 57 коп. ( том 2 а.с.48).

Згідно з частинами. 2, 5, 6, 10 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз`яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягнутого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відтак, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019 року у справі №569/15646/16-ц).

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14, оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених статтею 445 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідно до цього рішення із відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту у розмірі 2141,00 грн, судовий збір у розмірі 97,62 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 241,80 грн, а всього 2480,42 грн, тоді як за виконавчими провадженнями із ОСОБА_1 стягнуто всього 3753,00 грн, тому заява в цій частині підлягає задоволенню частково, виходячи з розрахунку: 3753 грн 00 коп -2480 грн 42 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, ч.1 ст. 354, ст.444 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 у сумі 2141,00 гривню.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТТ ЦЕНТР» судовий збір у сумі 97 гривень 62 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 241 гривню 80 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про поворот виконання заочного рішення у цивільній справі № 710/939/25 від 27.08.2025 задовольнити частково.

Допустити поворот виконання заочного рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі № 710/939/25 від 27.08.2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 2107328663891 від 14.03.2021 у сумі 53082,57 грн, а також судового збору у сумі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 гривень.

У порядку повороту виконання заочного рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі № 710/939/25 від 27.08.2025 стягнути з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1272 гривні 58 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Щербак