Ухвала суду № 140780361, 20.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Справа №377/846/26

Провадження №2/377/686/26

"20" жовтня 2026 р. Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року в підсистемі «Електронний суд» до суду від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшла позовна заява, в якій позивач, від імені якого діє представник Кудіна А.В., посилаючись на статті 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625-626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, просила стягнути на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 7929612 в розмірі 12 560,00 грн та кредитним договором № 11620-01/2021 в розмірі 14 560,00 грн, всього в загальному розмірі 27 120,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ній недоліків.

У період з 05.08.2026 по 04.09.2026 головуюча у справі-суддя Бабич Н.С. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою судді від 07 вересня 2026 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін та призначено судове засідання на 05 жовтня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ «Універсал банк» та АТ КБ «Приватбанк» докази.

15 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення розгляду справи, до якого додав: копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.04.2026 учасника бойових дій та копію довідки №923 від 05.06.2026 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України витребувано у військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України: інформацію про перебування ОСОБА_1 у складі вказаної військової частини та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких він перебуває у складі цієї військової частини (наказ командира, розпорядження, тощо) із зазначенням займаної посади та місця несення служби. Судовий розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2026 року на підставі пункту 4 частини другої статті 223 ЦПК України.

08 жовтня 2026 року та повторно 15 жовтня 2026 року на виконання вимог ухвали судді від 07 вересня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли матеріали: інформація № 20.1.0.0.0/7-260916/95414-БТ від 22.09.2026 про те, що банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок; виписка про рух коштів по вказаній картці від 20.01.2021 по 25.01.2021. Вказана інформація підлягає приєднанню до матеріалів цивільної справи за правилами статей 83-84 ЦПК України.

15 жовтня 2026 року від військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України надійшла інформація № 41/9 від 14 жовтня 2026 року до якої додано: довідку №1630 від 12.10.2026, видану старшим офіцером відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України; витяг з наказів командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 7 від 07.01.2025 та № 168 від 25.05.2026 щодо ОСОБА_1 . Вказані документи підлягають приєднанню до матеріалів цивільної справи за правилами статей 83-84 ЦПК України.

Представник позивача та відповідач у призначене судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» та його представник Кудіна А.В. отримали судову повістку та копію ухвали суду від 05 жовтня 2026 року через електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.

ОСОБА_1 отримав судову повістку та копію ухвали суду від 05 жовтня 2026 року через електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, заяву про розгляд справи без його участі та відзив на позов не подав.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши клопотання про зупинення провадження у справі, матеріали цивільної справи, необхідні для його розгляду, суд дійшов висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 7929612 від 27.12.2025 в розмірі 12 560,00 грн та договором про надання фінансового кредиту № 11620-01/2021 від 20.01.2021 в розмірі 14 560,00 грн.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Як зазначено у частині 2 вказаної статті, Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 « Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2024 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

За приписами пункту другого зазначеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24, у постанові від 19 грудня 2024 року в справі № 484/40/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 ( провадження № 14-74цс25) зроблено висновок про те, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

Як вбачається з копії довідки №923 від 05 червня 2026 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 в період з 13.11.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 7 від 07.01.2025 (по стройовій частині), ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації із військової частини НОМЕР_4 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 25.05.2026 № 168 солдат ОСОБА_1 з 25 травня 2026 року приступив до виконання обов`язків за посадою кухаря господарського відділення взводу матеріально-технічного забезпечення батальйону оперативного призначення (ВОС-788569П), наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.05.2026 № 29-ос.

Відповідно до довідки № 1630 від 12 жовтня 2026 року старшого офіцера відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_2 з 07 січня 2025 року по теперішній час.

Таким чином, оскільки з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, а із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України зобов`язаний зупинити провадження у справі, задовольнивши клопотання відповідача.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти дні з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Враховуючи викладене, необхідно зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача у складі Національної гвардії України, тобто утвореного відповідно до закону військового формування, що переведене на воєнний стан, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто припинення проходження служби у складі Національної гвардії України, тобто утвореного відповідно до закону військового формування, що переведене на воєнний стан, ОСОБА_1 зобов`язаний повідомити про це суд.

Керуючись статтями 251, 253, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Приєднати до матеріалів цивільної справи: інформацію АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260916/95414-БТ від 22.09.2026 про те, що банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок та виписку про рух коштів по вказаній картці від 20.01.2021 по 25.01.2021, які надійшли на виконання вимог ухвали судді від 07 вересня 2026 року; інформацію військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 41/9 від 14 жовтня 2026 року до якої додано: довідку №1630 від 12.10.2026, видану старшим офіцером відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України; витяг з наказів командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 7 від 07.01.2025 та № 168 від 25.05.2026 щодо ОСОБА_1 , що надійшли на виконання вимог ухвали суду від 05 жовтня 2026 року.

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Національної гвардії України, тобто утвореного відповідно до закону військового формування, що переведене на воєнний стан.

Після усунення обставин, що зумовили припинення провадження у справі, зобов`язати ОСОБА_1 повідомити про це суд невідкладно.

Копію ухвали надіслати учасникам справи до відома.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 20 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич