Рішення № 140780333, 20.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28583/26

Провадження 2-а/127/296/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

представника позивача Ткаченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 04 серпня 2026 року виніс постанову № R658416, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав штраф у розмірі 17000грн за неприбуття за повісткою. Позивач зазначив, що повістки від 19 червня 2025 року № 4027916 із викликом на 02 липня 2025 року він не отримував, а тому своєчасність його повідомлення не підтверджена.

Крім того, представник позивача вказала, що адміністративне стягнення накладено після закінчення граничного річного строку з дня інкримінованого правопорушення, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП. На її переконання, за таких обставин відповідач повинен був закрити справу про адміністративне правопорушення відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП. Також позивач послався на наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу у зв`язку зі зникненням безвісти рідного брата.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04 серпня 2026 року № R658416 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Представник відповідача Петровський І.Е. 03 вересня 2026 року подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що позивач перебуває на військовому обліку та не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 02 липня 2025 року за повісткою № 4027916 від 19 червня 2025 року. Відповідач вважав повідомлення належним, посилаючись на повернення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На переконання представника відповідача, протокол № 206 від 27 липня 2026 року та постанова № R658416 від 04 серпня 2026 року відповідають вимогам КУпАП.

Щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності представник відповідача зазначив, що посадова особа виявила порушення 27 липня 2026 року під час складення протоколу. Також послався на внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку, їх подальше скасування та судову практику щодо відображення таких відомостей у системі «Резерв+». Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Ткаченко Т.В. 06 вересня 2026 року подала відповідь на відзив, у якій підтримала заявлені позовні вимоги.

У відповіді на відзив представник позивача наголосила, що незалежно від дати виявлення порушення ч. 9 ст. 38 КУпАП забороняє накладати адміністративне стягнення пізніше одного року з дня його вчинення. Послалася на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 824/1164/18-а, та зазначила, що адміністративне стягнення накладено за межами визначеного законом строку. Крім того, вказала на положення примітки до ст. 210 КУпАП щодо можливості отримання персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії державних реєстрів.

У судовому засіданні представник позивача Ткаченко Т.В. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача Петровський І.Е. 18 вересня 2026 року подав заяву, у якій просив розглянути справу за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовити в задоволенні позовних вимог із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд установив наступне.

Судом установлено, що відповідно до повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4027916 від 19 червня 2025 року ОСОБА_1 викликано для уточнення військово-облікових даних на 02 липня 2025 року о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Повістку сформовано в електронному вигляді, вона містить QR-код та зазначення особи, від імені якої здійснено виклик.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення форми 119 повістку № 4027916 направлено на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Поштовому відправленню присвоєно номер 0610262129180, у повідомленні зазначено дату його подання 19 червня 2025 року.

Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» форми 20 про причини повернення поштового відправлення № 0610262129180 поштове відправлення повернуто з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». На наданій копії документа дата проставлення цієї відмітки не читається.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 206 від 27 липня 2026 року, складеного головним спеціалістом відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 інкриміновано порушення абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

У протоколі № 206 зазначено, що позивач не прибув за викликом відповідно до повістки від 19 червня 2025 року № 4027916 та не повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини неприбуття. У тексті протоколу водночас наведено дату «06.07.2024», яка не узгоджується з датою формування повістки та визначеною в ній датою явки 02 липня 2025 року. У протоколі також зазначено, що позивача 27 липня 2026 року доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу.

У графі протоколу № 206 «Пояснення та зауваження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу» ОСОБА_1 зазначив, що про повістку не знав та її не отримував, має право на відстрочку у зв`язку зі зникненням безвісти брата, а вину в неприбутті за викликом не визнає. Протокол містить підписи позивача про ознайомлення з його змістом та повідомлення про розгляд справи 04 серпня 2026 року.

Відповідно до копій облікових відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наданих відповідачем разом із відзивом, щодо ОСОБА_1 відображено запис про неуточнення військово-облікових даних, який скасовано 29 травня 2026 року у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а також окремий запис про неприбуття за повісткою № 4027916. Стосовно останнього запису зазначено дату його внесення 29 травня 2026 року та подальше скасування 27 липня 2026 року після доставлення особи й складення адміністративного протоколу.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250609-1745, сформованого 09 червня 2025 року, щодо ОСОБА_3 містяться відомості про зникнення безвісти за особливих обставин.

Відповідно до наданих відповідачем облікових відомостей 31 липня 2026 року ОСОБА_1 оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку зі зникненням безвісти брата, із зазначенням строку її дії до 30 жовтня 2026 року.

Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № R658416 від 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з неприбуттям за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені повісткою місце та час, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за такої обставини, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до повістки № 4027916 від 19 червня 2025 року датою прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних визначено 02 липня 2025 року о 14:00. Саме неприбуття за цим викликом відповідач зазначив у протоколі № 206 від 27 липня 2026 року та поклав в основу постанови № R658416 від 04 серпня 2026 року.

Зміст повістки та протоколу підтверджує, що інкриміноване позивачу діяння пов`язане з неприбуттям до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у конкретні дату та час. Таким чином, при застосуванні строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП, суд бере за основу дату визначеної повісткою явки 02 липня 2025 року. Наведена в тексті протоколу дата «06.07.2024» не відповідає реквізитам повістки № 4027916 та не підтверджує існування іншого самостійного виклику чи іншої дати інкримінованого порушення.

Частина дев`ята статті 38 КУпАП встановлює два обмеження для накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, вчинені в особливий період: три місяці з дня виявлення правопорушення, але в будь-якому випадку не пізніше одного року з дня його вчинення. Ці строки застосовуються сукупно; встановлення дати виявлення не усуває граничного річного обмеження.

Отже, за інкриміновану позивачу неявку 02 липня 2025 року адміністративне стягнення могло бути накладено лише в межах одного року з дня вчинення відповідного діяння. Граничний річний строк закінчився 02 липня 2026 року, тобто до складення протоколу 27 липня 2026 року та винесення оскаржуваної постанови 04 серпня 2026 року.

Суд не приймає доводи відповідача про виявлення правопорушення 27 липня 2026 року як підставу для висновку про дотримання строків накладення адміністративного стягнення. Навіть за умови, що посадова особа вперше встановила обставини неприбуття за повісткою саме під час складення протоколу, така дата не змінює моменту інкримінованого діяння та не поновлює річного строку, який закінчився до 27 липня 2026 року.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 404/1794/16-а зазначив, що для обчислення строку накладення адміністративного стягнення за ст. 38 КУпАП значення має день вчинення правопорушення, а віднесення діяння до триваючих потребує оцінки його характеру. У цій справі відповідач поставив позивачу у вину не загальне перебування у стані неуточнення облікових даних, а неприбуття за конкретною повісткою в чітко визначений день. Тому сам факт пізнішого виявлення обставин неявки не створює нового часу її вчинення.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо змін облікових записів у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За наданими відомостями запис про неуточнення військово-облікових даних скасовано 29 травня 2026 року, а після цього в системі відображено запис про неприбуття за повісткою № 4027916. Проте дата внесення чи відображення в електронному реєстрі інформації про порушення не тотожна даті неприбуття особи за повісткою. Зміна послідовності записів у реєстрі не є самостійною законною підставою для поновлення або продовження строку, визначеного ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Посилання відповідача на рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/7970/25 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 520/15431/25 суд оцінює критично щодо предмета цього спору. Відповідач наводить зазначені рішення для обґрунтування значення відмітки про порушення правил військового обліку в інформаційній системі та часу фіксації відомостей. Водночас такі міркування не спростовують обов`язку дотримуватися граничного річного строку накладення адміністративного стягнення, прямо встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП. Крім того, судові рішення інших судів не змінюють змісту наведеної норми закону.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 824/1164/18-а розмежував початок притягнення особи до адміністративної відповідальності, пов`язаний зі складенням та пред`явленням протоколу, і прийняття постанови за результатами розгляду справи. Наведений правовий висновок, на який послалася представник позивача, не дає підстав ототожнювати день складення протоколу з днем вчинення діяння чи вважати, що складення протоколу відкриває новий річний строк для накладення адміністративного стягнення.

За змістом п. 7 ст. 247 КУпАП закінчення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, виключає подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення. Встановивши зазначену обставину, уповноважена посадова особа повинна була закрити справу, а не накладати адміністративне стягнення.

Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15-а зазначив, що встановлення обставин, визначених ст. 247 КУпАП, є достатньою підставою для припинення дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності; при закритті провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення питання винуватості особи не вирішується.

Отже, незалежно від оцінки порядку вручення повістки № 4027916 і наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 04 серпня 2026 року не мав правових підстав накладати на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за неприбуття за викликом 02 липня 2025 року. Доводи щодо своєчасного повідомлення про виклик, відстрочки від мобілізації та отримання даних з інших реєстрів не змінюють цього висновку, а тому їх подальша оцінка не вплине на спосіб вирішення спору.

За таких обставин відповідач не довів правомірності постанови від 04 серпня 2026 року №R658416. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України оскаржувану постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 4305920301 від 13 серпня 2026 року ОСОБА_1 за звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 532,48грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача судовий збір у розмірі 532,48грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 280, 284 КУпАП, ст. 2, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 серпня 2026 року №R658416 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя В .В. Горбатюк