Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 459/1888/26
Провадження № 2/459/789/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
19 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором №104131805 від 04.09.2025 у загальному розмірі 19 465,92 гривень та понесені судові витрати.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №104131805 (надалі Договір), який був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідно до умов Договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачці у власність грошові кошти (позику) в сумі 5000,00 гривень строком на 360 днів, перерахувавши кошти на банківський рахунок відповідачки. 24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ЄАПБ) було укладено Договір факторингу №24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 до Договору факторингу №24022026 ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 19 465,92 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3 140,92 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 330,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідачка не виконала свої зобов`язання. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачкою вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 26.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку неявкою відповідачки, про що постановлялися відповідні ухвали.
13.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка у судові засідання не з`являлась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії ухвали про відкриття провадження, судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідачки, що підтверджується відомостями з реєстру Шептицької міської територіальної громади №1475 від 13.05.2026 (а. с. 54). Також, виклик відповідачки здійснювався через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі ч. 10 ст. 187, ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не подавала, про причини неявки не повідомляла. Також відповідачкою не було подано відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка була повідомлена про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 13 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є 19 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.09.2025 відповідачка подала ТОВ «Мілоан» Анкету - заяву на кредит №104131805, в якій зазначено: сума кредиту 5000 грн; строк кредиту: 30 днів, сума до повернення: 22 686,30 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 9265 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 22.50% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 8421,30 грн, які нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 18).
04.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №104131805 (надалі Договір), укладений в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5 000 гривень (п.1.2 Договору), а позичальник, зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( п.1.1 Договору) (а. с. 7-12).
Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 04.09.2025 (дата надання кредиту). строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів ( п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 30.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 17686.30 грн. денна процентна ставка складає: (17686.30 грн. / 5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.98%. орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662.92 відсотків річних. орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 22686.30 грн.
Відповідно до п.п 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1125.00 грн., яка нараховується за ставкою 22.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 22.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). в такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.
Згідно із п. п.1.5.2 Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8140.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом ( п. 1.5.3 Договору).
Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 8421.30 грн. ( п. п. 1.5.4 Договору).
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.
Відповідно до п 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 договору відповідно.
Згідно із п. 2.4. Договору порядок повернення кредиту: позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.
Як убачається із п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору про споживчий кредит ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).
Даний Договір укладено в електронному вигляді, підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «881818» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Також ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «4474845», у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти ( а. с. 15-16).
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит визначено Графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 30.08.2026 в розмірі 22686 грн. з яких: 5000 грн - сума кредиту; 8421,30 грн - проценти за користування кредитом, 8140грн - комісія за обслуговування кредиту, 1125 грн - комісія за надання кредиту (а. с. 13 ).
Того ж дня, 04.09.2025 на виконання умов Договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачці грошові кошти у сумі 5000 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 , вказану ОСОБА_1 при укладенні Договору, що стверджується платіжним дорученням ТОВ ФК «Контрактовий дім» №108856349 від 04.09.2025, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 104131805» (а. с. 19).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за період з 04.09.2025 по 24.02.2026 включно по Договору становить 19 465,92 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3 140,92 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 330,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) ( а.с. 16-17 ).
Згідно з п. 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення права вимоги за цим договором кредитодавцеь отримує від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України позичальнику не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.
24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №24022026, відповідно до якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (надалі Договір факторингу) (а. с. 22-26).
Згідно п. 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до божника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.
Згідно акту прийому передачі реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до договору факторингу клієнт ТОВ «Мілоан» передав фактору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в свою чергу фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3419, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором до боржників ( а. с. 28).
З копії платіжної інструкції №45 від 26.02.2026 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило грошові кошти у розмірі 11 152 393,32 грн за відступлення права вимоги відповідно до Договору факторингу ( а. с. 29).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму заборгованості 19 465,92 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3 140,92 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 330,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї вищевказаної заборгованості.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 04.09.2025 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №104131805 (надалі Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «881818», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідачка ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.
Підписавши вищевказаний Договір та додаток №1 (Графік платежів), додаток №2 ( Заяву на отримання кредиту), Паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови Договору цілком зрозуміла та прийняла їх.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за даним договором виконало в повному обсязі, зокрема, передало відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 при укладенні договору № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням ТОВ ФК «Контрактовий дім» №108856349 від 04.09.2025.
Отже, відповідачка добровільно виразила свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.
Із матеріалів справи, а саме із відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан» за період з 04.09.2025 по 24.02.2026 вбачається, що відповідачка приступила до виконання умов Договору, здійснюючи часткові платежі на загальну суму 1999,90 грн, які були розподілені кредитором на погашення процентів, тіла кредиту, комісії, що підтверджує факт укладення нею Договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний договір про споживчий кредит, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в даному Договорі кредиту. Також відповідачка приступила до виконання даного Договору кредиту, оскільки вносила кошти на погашення кредитної заборгованості.
Разом з цим, відповідачка свого зобов`язання за Договором належним чином не виконала, у передбачений у Договорі строк кошти (суму кредиту) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Так, із відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан» за період з 04.09.2025 по 24.02.2026 (аналогічний розрахунок складений позивачем) загальна заборгованість відповідачки станом на 24.02.2026 становила 19 465,92 грн., з яких: 4 995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3 140,92 грн. сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 330,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачкою в установленому законом порядку, тому вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 995,00 гривень слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3 140,92 гривень суд виходить з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачка отримала та користувалась кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернула.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до умов Договору 04.09.2025 відповідачці було надано грошові кошти у сумі 5000 грн.
Відповідно до п. 1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 30.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).
Згідно із п. 1.5. Договору денна процентна ставка складає: (17686.30 грн. / 5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.98%.
При цьому, як вбачається з Договору, сторони погодили, що кредит надається строком на строк 360 днів з 04.09.2025 (з дати його надання) до 30.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості), тобто, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 360 днів, починаючи з дня укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувались первісним кредитором за період з 04.09.2025 до 24.02.2026, тобто у межах строку, передбаченого Договором у розмірі 3 140,92 грн.
Наведене свідчить, що первісний кредитор здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому Договором та у межах строку кредитування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 3 140,92 гривень підлягає до стягнення з відповідача.
Щодо вимог про стягнення комісії в сумі 3 330 гривні, суд зазначає наступне.
Згідно із п. п.1.5.2. Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8140.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 330 грн заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією.
Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за договором заборгованості за комісією є необґрунтованим з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення умов Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3330 грн.
Крім цього, позивач просить стягнути неустойку за прострочення виконання взятих зобов`язань в сумі 8000,00 гривень.
Як убачається із п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення неустойки у розмірі 8000,00 гривень за Договором від 4 вересня 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Даючи оцінку доводам щодо переходу права вимоги до позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідачки, що підтверджується укладеним 24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» Договору факторингу №24022026, актом прийому-передачі реєстру боржників №2 від 24.02.2026, витягом з реєстру боржників №2 від 24.02.2026 до Договору факторингу №24.02.2026.
Вищевказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідачки по заборгованості, яка виникла за договором про споживчий кредит №104131805 від 04.09.2025.
Отже, судом встановлено, що відповідачка уклала Договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором.
У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за вказаним договором про споживчий кредит №104131805 від 04.09.2025 в загальному розмірі 8135,92 грн, з яких: 4995 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3140,92 грн. сума заборгованості за процентами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1112,77 грн, виходячи з такого розрахунку: 8135,92 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 19465,92 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору)
Керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит №104131805 від 04.09.2025 в загальному розмірі 8 135 (Вісім тисяч сто тридцять п`ять) гривень 92 копійки, з яких: 4995грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3140,92 грн. сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1112 (Одна тисяча сто дванадцять) гривень 77 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 19.10.2026.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 пов. 4),
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович
Судове рішення № 140779782, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області) було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 459/1888/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: