Рішення № 140779778, 20.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2649/26

Провадження № 2/459/1110/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №9107690 від 14.11.2025 у загальному розмірі 18 794,40 гривень та понесені судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9107690 (надалі Договір), який був укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідно до умов Договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 4100 гривень строком на 360 днів, перерахувавши кошти на банківський рахунок відповідача. 24.04.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ЄАПБ) було укладено Договір факторингу №24042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу №24042026 ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 18 794,40 грн., з яких: 4 100,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 1 107,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 5 387,40 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 200,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідач не виконав свої зобов`язання. Таким чином, у зв`язку із невиконанням відповідачем вищевказаного договору представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 27.07.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку неявкою відповідача, про що постановлялися відповідні ухвали.

15.10.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відомостями з реєстру Шептицької міської територіальної громади №2082 від 01.07.2026 (а. с. 12). Також, виклик відповідача здійснювався через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі ч. 10 ст. 187, ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 20 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 15 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є 20 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.11.2025 відповідач подав до ТОВ «Мілоан» Анкету - заяву на кредит № 9107690, в якій зазначено: сума кредиту 4100 грн; строк кредиту: 30 днів, дата повернення кредиту 14.12.2025, сума до повернення: 18376.20грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 14276.20 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 27% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 0.00 грн, які нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

14.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9107690 (надалі Договір), укладений в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4100 гривень (п.1.2 Договору), а позичальник, зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1 Договору).

Кредит надавався загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 14.11.2025 (дата надання кредиту). строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів ( п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 09.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 14276.20 грн. денна процентна ставка складає: (14276.20 грн. / 4100.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418.52 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 18376.20 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Відповідно до п. п 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1107.00 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Згідно із п.п. 1.5.2. Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 13169.20 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Пунктом 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього договору ( п. 1.6 Договору).

Відповідно до п 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 договору відповідно.

Згідно із п. 2.4.1. Договору порядок повернення кредиту: позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.

Як убачається із п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору про споживчий кредит ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).

Даний Договір укладено в електронному вигляді, підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «212435» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Також ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «702068», у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти.

Додатком №1 до Договору про споживчий кредит визначено Графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 09.11.2026 в розмірі 18376.20 грн., з яких: 4100 грн - сума кредиту; 0.00 грн - проценти за користування кредитом, 13169.20 грн - комісія за обслуговування кредиту, 1107 грн - комісія за надання кредиту.

Того ж дня, 14.11.2025 на виконання умов Договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у сумі 4100 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 , вказану ОСОБА_1 при укладенні Договору, що стверджується платіжним дорученням ТОВ ФК «Контрактовий дім» №166246467 від 14.11.2025 де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 9107690».

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за період з 14.11.2025 по 24.04.2026 включно по Договору становить 18 794,40 грн., з яких: 4 100,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 1 107,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 5 387,40 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 200,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з п. 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення права вимоги за цим договором кредитодавцеь отримує від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України позичальнику не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

24 квітня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №24042026, відповідно до якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (надалі Договір факторингу).

Згідно п. 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до божника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників №1 від 24.04.2026 до договору факторингу клієнт ТОВ «Мілоан» передав фактору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в свою чергу фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3419, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором до боржників.

З копії платіжної інструкції №85 від 28.04.2026 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило грошові кошти у розмірі 11 367 879,25 грн за відступлення права вимоги відповідно до Договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 від 24.04.2026 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму заборгованості 18 794,40 грн., з яких: 4 100,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 1 107,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 5 387,40 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 200,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 14.11.2025 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9107690 (надалі Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача «212435», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Підписавши вищевказаний Договір та додаток №1 (Графік платежів), додаток №2 ( Заяву на отримання кредиту), Паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови Договору цілком зрозумів та прийняв їх.

Отже, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму шляхом використання електронного цифрового підпису, отримавши у подальшому кредитні кошти на свій рахунок.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за даним договором виконало в повному обсязі, зокрема, передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4100 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 при укладенні договору № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням ТОВ ФК «Контрактовий дім» №166246467 від 14.11.2025 де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 9107690».

Таким чином, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний договір про споживчий кредит, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в даному Договорі кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не приступив до виконання умов Договору, жожних платежів на погашення заборгованості не вносив. Отже, свого зобов`язання за Договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Так, із відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан» за період з 14.11.2025 по 24.04.2026 (аналогічний розрахунок складений позивачем) загальна заборгованість відповідача становила 18 794,40 грн., з яких: 4 100,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням; 1 107,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 5 387,40 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 8 200,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, тому вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник була ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4100 гривень слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5 387,40 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1 107,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 1 107,00 грн та нараховується за ставкою 27,00 % від суми кредиту одноразово в момент його видачі.

Згідно з п. 1.5.2 Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 13 169,20 грн та нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього, відповідно до графіка платежів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до таких витрат можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом із тим, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Водночас відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надає інформацію про поточний розмір заборгованості, суму повернутого кредиту, виписку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, які всупереч принципу добросовісності призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Також суд враховує, висновки викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Великої Палати Верховного Суду згідно із якими, умова договору про споживчий кредит щодо платності надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у якій зазначено, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту не може стягуватися за надання інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачеві безоплатно.

Крім того, у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надання кредиту є обов`язком фінансової установи за кредитним договором, а тому не може розглядатися як самостійна послуга, за яку позичальник повинен сплачувати додаткову винагороду. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Отже, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених вимог, суд виходить із того, що стягнення комісій за споживчим кредитом можливе за умови, що вони встановлені за конкретні додаткові чи супутні послуги, які фактично надаються споживачеві та не зводяться до виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, умови Договору не містять конкретного переліку додаткових або супутніх послуг, за надання яких передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості та комісії за надання кредиту. Позивачем також не надано належних і допустимих доказів фактичного надання відповідачу відповідних послуг, за які нараховано зазначені платежі.

За таких обставин суд вважає, що встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості без підтвердження надання відповідних послуг, а також комісії за надання кредиту як плати за виконання кредитодавцем власного договірного обов`язку не має належного правового обґрунтування. Відтак, положення Договору в цій частині суперечать вимогам законодавства про захист прав споживачів, а тому підстави для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5 387,40 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1 107,00 грн відсутні.

Крім цього, позивач просить стягнути неустойку за прострочення виконання взятих зобов`язань в сумі 8200,00 гривень.

Як убачається із п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення неустойки у розмірі 8200,00 гривень за Договором від 14 листопада 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Даючи оцінку доводам щодо переходу права вимоги до позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача, що підтверджується укладеним 24 квітня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» Договору факторингу №24042026, актом прийому-передачі реєстру боржників №1 від 24.04.2026, витягом з реєстру боржників №1 від 24.02.2026 до Договору факторингу №24.04.2026.

Вищевказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за договором про споживчий кредит № 9107690 від 14.11.2025.

Отже, судом встановлено, що відповідач уклав Договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором про споживчий кредит № 9107690 від 14.11.2025 в загальному розмірі 4100 грн, з яких: 4100 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 580,80 грн, виходячи з такого розрахунку: 4100 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 18794,40 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 гривень (сума сплаченого судового збору)

Керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9107690 від 14.11.2025 в загальному розмірі 4100 (Чотири тисячі сто) гривень, з яких: 4100 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 580 (П`ятсот вісімдесят) гривень 80 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20.10.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 пов. 4),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович