Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 758/15596/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
/заочне/
05 жовтня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Якимець О. І., за участю секретаря судового засідання Заремби М.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних втрат та 3% річних,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 83 465, 74 грн, у тому числі: 48584,32 грн - заборгованість за договором про зберігання біологічного матеріалу № 260/04-16; 28788,09 грн - інфляційні втрати; 6093,33 грн 3% річні.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Клітинної Терапії» та ОСОБА_1 укладено договір № 260/04-16 про зберігання біологічного матеріалу.
Згідно з п.1.1 Договору № 260/04-16, ТОВ «Інститут клітинної терапії» зобов`язується (з урахуванням додатку №2 до договору) переробити біологічний матеріал - стовбурові клітини пуповинної (кордової) крові, зберігати такий відповідно до умов даного Договору, а замовник зобов`язується вчасно вносити платежі, передбачені умовами даного договору.
На виконання умов Договору № 260/04-16 відповідачу були надані послуги з переробки, тестування та зберігання біологічного матеріалу - стовбурові клітини пуповинної (кордової) крові.
В подальшому позивач, на виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, прийняв на зберігання біологічний матеріал.
На підтвердження вищевказаного відповідно до п. 5.2 Договору № 260/04-16, позивач видав сертифікат №260/04-16 (шифр АК 9965) від 16.05.2016 року.
Так, сертифікатом №260/04-16 (шифр АК 9965) від 16.05.2016 року підтверджується, що в кріобанку позивача знаходяться компоненти крові (стовбурові клітини пуповинної (кордової) крові), які передані на зберігання в рамках договору № 260/04-16.
Відповідно до п. 1.3 договору, строк зберігання позивачем біологічного матеріалу становить 21 рік.
Згідно з пп. 10.1.4 п. 10.1 Договору, починаючи з 2017 року і до моменту припинення зберігання біологічного матеріалу, згідно з умовами договору, один з батьків зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 доларів США по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.
Замовником було проведено в 2016 році два платежі: 29.06.2016 року на суму 2000 грн та 29.06.2016 року на суму 6000,00 грн.
Позивач стверджує, що зобов?язання визначені договором виконував належним чином, однак за період з січня 2017 відповідач припинив сплачувати кошти за послуги зберігання, внаслідок чого за відповідачем обліковується прострочена заборгованість в розмірі 48584,32 грн, що підтверджується довідкою про розмір заборгованості за вих. № 181/6 від 24.06.2026 року.
13.03.2026 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії. Відповідач відповіді на вимогу не надала, заборгованість в розмірі 48584,32 грн не сплатила, що і стало причиною для звернення до суду.
Крім суми основного боргу, позивач має право на відшкодування інфляційних втрат у розмірі 28788,09 грн та 3% річних у розмірі 6093,33 грн.
Окрім цього позивачем були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та витрати по сплаті судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідачем не подано відзив на позов, який би містив заперечення на нього.
09 вересня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
02 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Клітинної Терапії» та ОСОБА_1 укладено договір № 260/04-16 про зберігання біологічного матеріалу.
Згідно з п.1.1 Договору № 260/04-16, ТОВ «Інститут клітинної терапії» зобов`язується (з урахуванням додатку №2 до договору) переробити біологічний матеріал - стовбурові клітини пуповинної (кордової) крові, зберігати такий відповідно до умов даного Договору, а замовник зобов`язується вчасно вносити платежі, передбачені умовами даного договору.
На виконання умов Договору № 260/04-16 відповідачу були надані послуги з переробки, тестування та зберігання біологічного матеріалу - стовбурові клітини пуповинної (кордової) крові.
В подальшому позивач, на виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, прийняв на зберігання біологічний матеріал.
На підтвердження вищевказаного відповідно до п. 5.2 договору № 260/04-16, позивач видав сертифікат №260/04-16 (шифр АК 9965) від 16.05.2016 року.
Так, сертифікатом №260/04-16 (шифр АК 9965) від 16.05.2016 року підтверджується, що в кріобанку позивача знаходяться компоненти крові (стовбурові клітини пуповинної (кордової) крові), які передані на зберігання в рамках договору № 260/04-16.
Відповідно до п. 1.3 договору, строк зберігання позивачем біологічного матеріалу становить 21 рік.
Згідно з пп. 10.1.4 п. 10.1 договору, починаючи з 2017 року і до моменту припинення зберігання біологічного матеріалу, згідно з умовами договору, один з батьків зобов`язаний вносити щорічну сплату за зберігання біологічного матеріалу у розмірі суми, що еквівалентна 150,00 доларів США по курсу НБУ в гривні на дату сплати платежу, але не пізніше 31 січня щорічно.
Замовником було проведено в 2016 році два платежі: 29.06.2016 року на суму 2000 грн та 29.06.2016 року на суму 6000,00 грн.
Щорічні платежі за 2017-2026 календарні роки сплачені не були, внаслідок чого за відповідачами обліковується прострочена заборгованість в розмірі 48584,32 грн, що виникла на підставі пп. 10.1.4 п. 10.1 Договору № 260/04-16 та підтверджується довідкою про розмір заборгованості за вих. № 181/6 від 24.06.2026.
У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 83465,74 грн, що складається з заборгованості за зберігання біологічного матеріалу за договором № 260/04-16 у розмірі 48584,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 28788,09 грн та 3% річних у розмірі 6093,33 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч. 4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, внаслідок невиконання обов`язку передбаченого пп. 10.1.4 п. 10.1 договору, у відповідача за період з 01.02.2017 по 31.03.2026 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 48584,32 грн.
Відповідачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем належним чином не виконувався покладений на неї обов`язок зі сплати щорічних платежів за зберігання компонентів крові, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» заборгованості зі сплати щорічних платежів за договором про зберігання біологічного матеріалу №260/04-16 від 02.04.2016 року, яка станом на 04.09.2026 року у загальному розмірі складає 48584 гривень 32 копійки.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.1 укладеного між сторонами договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України.
Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання умов договору, якщо воно виникло внаслідок дії непереборної сили (землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха, вій, епідемії та ін.) за умови, що настання таких обставин підтверджено документально (п.11.6 договору).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Військовий стан в Україні продовжується і діє до теперішнього часу.
У зв`язку із зазначеним, у цій частині на підставі п.11.6 договору, інфляційні втрати та три відсотки річних стягненню не підлягають.
Таким чином, суд прийшов до висновку про що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 48584,32 грн, внаслідок невиконання обов`язку передбаченого пп. 10.1.4 п. 10.1 договору за період з 01.02.2017 по 31.03.2026.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 3 328,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №22006 від 04.09.2026.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1930,24 грн.
Щодо стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, часткове задоволення судом позовних вимог, з огляду на приписи ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2 000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 260/04-16 про зберігання біологічного матеріалу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» заборгованість за період з 01.02.2017 по 31.03.2026 у розмірі 48584 (сорок вісім тисяч п?ятсот вісімдесят чотири) гривні 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» судовий збір у розмірі 1930 (одна тисяча дев`ятсот тридцять) гривень 24 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут клітинної терапії», місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Скляренка буд. 4 літ. А, код ЄДРПОУ 32379957;
відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя О. І. Якимець
Судове рішення № 140779186, Подільський районний суд міста Києва було прийнято 05.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 758/15596/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: