Рішення № 140778623, 19.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2584/26

Єдиний унікальний № 742/3707/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

У 2026 році представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Кукса Карина Олександрівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року у розмірі 19 775,60 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та відповідачем у формі електронного правочину було укладено Договір кредитної лінії № LM873990735.

На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 400,00 грн шляхом перерахування на його картковий рахунок.

19.02.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № ОК-ТП/22, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

27.02.2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до умов якого та Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 975,40 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) 6 399,60 грн; заборгованості за відсотками 13 376,00 грн; неустойки 3 199,80 грн.

Водночас позивачем у позовній заяві зазначено, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 3 199,80 грн у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір заявлених грошових вимог, що підлягають стягненню, становить 19 775,60 грн (з яких 6 399,60 грн заборгованість за тілом кредиту та 13 376,00 грн заборгованість за відсотками)

Таким чином, підставою для позову є невиконання відповідачем зобов`язань з повернення позики та сплати відсотків за користування коштами. Позивач є правонаступником первісного кредитора, який надав позику відповідачу, на підставі договору відступлення права вимоги.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.07.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача у позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 19.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

03.11.2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір кредитної лінії № LM873990735 у формі електронного правочину.

Перед укладенням Договору первинним кредитором було здійснено віддалену ідентифікацію та верифікацію відповідача (зокрема через систему BankID НБУ), а Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ARQT-5473.

Факт виконання Кредитодавцем зобов`язань щодо надання коштів у розмірі 6 400,00 грн підтверджується платіжною інструкцією від 03.11.2024 року.

19.02.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № ОК-ТП/22, за яким право вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

27.02.2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 27/0226-01.

Згідно з умовами Договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026 року, Акта прийому-передачі та Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року, Позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року, ставши новим кредитором.

Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 19 775,60 грн (з яких 6 399,60 грн заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 13 376,00 грн заборгованість за відсотками).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

VІ. Висновки суду.

На підставі досліджених доказів, беручи до уваги те, що Договір кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року був укладений між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 у формі електронного правочину та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ARQT-5473, суд доходить висновку про доведеність факту його укладення та виникнення між сторонами відповідних зобов`язальних правовідносин.

Використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором підтверджує його волевиявлення, спрямоване на набуття цивільних прав та обов`язків за Кредитним договором, забезпечує ідентифікацію особи, яка його підписала, та підтверджує цілісність електронного правочину.

Підписуючи договір у такий спосіб та погоджуючись із його умовами, відповідач підтвердив свою волю на укладення договору на запропонованих кредитодавцем умовах, а відтак прийняв на себе відповідні договірні зобов`язання.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, відповідно до яких кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та сплачувати проценти й інші передбачені договором платежі у порядку та строки, визначені договором.

Як встановлено судом, кошти у розмірі 6 400,00 грн були фактично надані відповідачу, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Водночас відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконав, у встановлені договором строки кошти не повернув та передбачені договором платежі у повному обсязі не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

Щодо доказів укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року, укладеним первісним кредитором ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» з ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Право грошової вимоги за Кредитним договором № LM873990735 від 03.11.2024 року було відступлено 19 лютого 2025 року на підставі Договору факторингу № ОК-ТП/22, укладеного між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор).

Відповідно до умов вказаного правочину та Реєстру прав вимоги № Б/Н від 19.02.2025 року, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги заборгованості з відповідача ОСОБА_1 .

Надалі, 27 лютого 2026 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 27/0226-01.

Згідно з Реєстром прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року та Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року до вказаного договору, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Оцінюючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з того, що нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі, встановленому договором.

Нарахування новим кредитором (фактором) процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту або відступлення права вимоги договірні проценти не підлягають нарахуванню новим кредитором, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050, 512, 514 та 625 Цивільного кодексу України.

Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.

Враховуючи викладене, позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» як новий кредитор набув право вимоги лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент відступлення права вимоги за Договором факторингу № ОК-ТП/22 від 19.02.2025 року.

Відтак він має право вимагати виключно суму заборгованості, визначену первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги (19.02.2025 року), без подальшого нарахування процентів, комісій чи інших платежів після переходу права вимоги.

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» за Кредитним договором № LM873990735 від 03.11.2024 року, станом на 19.02.2025 року (дату відступлення права вимоги за Договором факторингу № ОК-ТП/22) загальна заборгованість ОСОБА_1 становила 13 631,40 грн, з яких: 6 399,60 грн заборгованість за тілом кредиту (основна сума боргу); 4 032,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 3 199,80 грн нарахована неустойка (штраф).

Отже, саме зазначений розмір заборгованості є можливим граничним обсягом права вимоги, який перейшов до позивача за договорами факторингу. Будь-яке подальше нарахування процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги (зокрема нарахування першим фактором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» процентів у сумі 9 344,00 грн за період з 20.02.2025 по 15.07.2025) не відповідає вимогам статей 1048, 1050, 512, 514 та 625 Цивільного кодексу України і не може бути покладене на відповідача.

При цьому, вирішуючи питання щодо штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 3 199,80 грн, суд зазначає, що позивач у позовній заяві самостійно вказав про те, що вимоги щодо стягнення неустойки у межах даного позову ним не заявляються.

Крім того, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що позивач набув право вимоги лише в обсязі заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги первісним кредитором, без права на подальше нарахування процентів фактором, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановивши наведені обставини, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що між сторонами існували кредитні правовідносини, а позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу.

При цьому відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, правом на подання відзиву не скористався, будь-яких доказів на спростування позовних вимог, наявності кредитних правовідносин, розміру заборгованості чи факту її погашення суду не надав. Водночас судом перевірено обґрунтованість заявлених позовних вимог та наданий позивачем розрахунок заборгованості.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що станом на 19.02.2025 року розмір заборгованості, право вимоги щодо якої перейшло до позивача за договорами факторингу (без урахування неустойки), становив 10 431,60 грн (а.с. 49-50).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року у загальному розмірі 10 431 (десять тисяч чотириста тридцять одна) грн 60 коп., з яких: 6 399 (шість тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 60 коп. заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту); 4 032 (чотири тисячі тридцять дві) грн 00 коп. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» до моменту відступлення права вимоги.

У задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення процентів у сумі 9 344,00 грн, додатково нарахованих фактором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» після відступлення права вимоги суд відмовляє.

VІІ. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правову у розмірі 7 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

VІII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково що становить 52,75%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 404,41 грн (2 662,40 грн ? 10 431,60 грн / 19 775,60 грн).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 7782, 141, 259, 263265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором кредитної лінії № LM873990735 від 03.11.2024 року у розмірі 10 431 (десять тисяч чотириста тридцять одна) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) грн 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Решту вимог залишити без задоволення.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: Україна, 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК