Рішення № 140777982, 20.10.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/361/26

Провадження № 2-др/139/5/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

20 жовтня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку загального позовного провадження заяву представника первісного позивача ОСОБА_1 адвоката Солоненка Богдана Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат,

у с т а н о в и в:

У провадженні Мурованокуриловецького районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про визнання неправомірним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці «Могилів-Подільські електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, та вартості проведеного експертного дослідження.

13 жовтня 2026 року у справі ухвалено судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про визнання неправомірним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення задоволено, а в задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Могилів-Подільські електричні мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, та вартості проведеного експертного дослідження відмовлено. Зокрема, цим судовим рішенням визнано неправомірним і скасувано рішення комісії Мурованокуриловецької дільниці структурної одиниці «Могилів-Подільські ЕМ» Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», оформлене протоколом від 26 березня 2026 року № 70, прийняте за результатами розгляду Акта про порушення № 08509 від 21 жовтня 2025 року.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що понесені ОСОБА_1 судові витрати складаються із витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, орієнтовний розмір яких становить 15 тисяч гривень. Під час промови у судових дебатах представник первісного позивача адвокат Солоненко Б.М. заявив, що докази про фактично понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

19 жовтня 2026 року представник первісного позивача ОСОБА_1 адвокат Солоненко Б.М. через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду заяву (а.с. 40-41 в т. 2) про ухвалення додаткового рішення про стягнення із АТ «Вінницяобленерго» понесених позивачем у справі судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 тисяч гривень, а також відповідні докази про понесені судові витрати (у матеріалах електронної справи, а також на а.с. 42-45 в т. 2).

Заява про ухвалення додаткового рішення подана у строк, встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 3 цієї процесуальної норми встановлює, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд враховує таке:

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У цій справі між ОСОБА_1 та адвокатом Солоненком Богданом Миколайовичем 21 травня 2026 року було укладено Договір про надання правничої допомоги без номера. Ця обставина зазначена в ордері на надання правничої допомоги № 1304071 (а.с. 42 в т. 2).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Акту наданих послуг від 13 жовтня 2026 року (а.с. 44 в т. 2), адвокатом надано наступні послуги: зустріч з клієнтом, надання консультації, аналіз документів (травень 2026), пошук та аналіз судової практики (травень 2026), підготовка і складання позовної заяви і клопотання про витребування доказів (травень 2026), складання заяви про виклик свідків (липень 2026), складання відзиву на зустрічний позов (липень 2026), участь у судових засіданнях (23.06, 28.07, 27.08, 16.09 та 13.10.2026). Сума нарахованого гонорару склала 19200 гривень, а сума домовленого та фактично сплаченого (а.с. 45 в т. 2) - 15000 гривень.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У цій справі установлено, що сторони узгодили, що вартість послуг адвоката за надання правової допомоги ОСОБА_1 за захист його прав та інтересів споживача електричної енергії становить 15000 гривень.

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України.

Так, позивач заявив до суду позовну вимогу про скасування рішення оператора системи розподілу електричної енергії, яким ОСОБА_1 визначено обсяг та вартість необлікованої електроенергії, на загальну суму понад 183 тисячі гривень. Ця справа має виключно виняткове та важливе значення для репутації ОСОБА_1 та для захисту його прав і інтересів споживача електроенергії; адвокатом надано реальну правову допомогу, а всі вчинені ним для захисту прав та інтересів клієнта дії (надані послуги), були необхідними та пропорційними до заявлених вимог і до пред`явленої зустрічної позовної вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 246, 270 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву, подану представником первісного позивача ОСОБА_1 адвокатом Солоненком Б.М., про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач за первісним позовом: Акціонерне товариство «Вінницяобленерго», код ЄДРПОУ: 00130694, юридична адреса: 21036, м. Вінниця, вул. Магістратська, буд. 2, рахунок: НОМЕР_2 ВФОУ АТ «Ощадбанк», МФО 302076.

Суддя: ____