Рішення № 140777363, 20.10.2026, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/349/26

ЄУН: 714/600/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026 р.

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-суддіКозловська Л.Д.за участю: секретаря судових засіданьПостевка Л.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі ТОВ «Коллект центр») звернулося до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі Первісний кредитор чи ТОВ «Служба миттєвого кредитування») 13 березня 2021 року уклали договір про надання фінансових послуг №2107143676192 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 3 900 грн., з орієнтовним строком повернення 16 днів та граничним строком кредитування 1 рік, зі сплатою процентів за користуванням кредитом у відповідності до умов договору. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») було укладено договір факторингу № 1-12, у відповідності до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги, в т.ч. і відносно вищевказаного кредитного договору укладеного із відповідачкою.

В подальшому, 10 січня 2023 року згідно договору №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу, тобто ТОВ «Коллект центр» право вимоги за кредитними договорами, що існують на дату відступлення право вимоги, в т.ч. і відносно вищевказаного кредитного договору укладеного із ОСОБА_1 .

Оскільки, ОСОБА_1 на порушення умов договору, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплатити відсотків не виконує, за нею утворилася заборгованість на загальну суму 62 216,84 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 3899,84 грн. та заборгованості за відсотками 58 317 грн. З посиланням на принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 31706,84 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту 3899,84 грн. та заборгованості за відсотками 27 807 грн., а також витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року було відкрито провадження по справі яку призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Онофрей І.К., будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися. Водночас представник відповідачки подав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги визнав лише в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 332 грн, а в іншій частині просив відмовити, та просив розглядати справу без участі відповідачки та її представника. Свою позицію представник відповідачки обґрунтовує тим, що спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування, а умови договору щодо строку кредитування та розміру процентів є нечіткими і двозначними, оскільки договором передбачено шкалу процентних ставок, які зростають з 1,38 % до 7,67 % на день, та граничний строк кредитування 1 рік, тоді як у заяві-анкеті відповідачка зобов`язалася сплатити проценти у фіксованій сумі 1 248 грн. за 365 днів, а в паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначено 16 днів. З посиланням на ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, представник вважає, що умови договору підлягають тлумаченню на користь споживача, а розмір процентів становить 1 248 грн. Зазначає, що 01 квітня 2021 року відповідачка сплатила 1 816 грн., які з урахуванням черговості, встановленої п. 1.7 договору та ст. 534 ЦК України, підлягали зарахуванню в погашення процентів у сумі 1 248 грн. та тіла кредиту в сумі 568 грн., а тому зобов`язання зі сплати процентів виконано, а залишок тіла кредиту становить 3 332 грн. Крім того, просить критично оцінити лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» як доказ видачі кредиту та заявив клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу з посиланням на їх неспівмірність зі складністю справи та ціною позову. Водночас просив врахувати попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. та прийняти до відома повідомлення про подання детального розрахунку і доказів підтвердження витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами з урахуванням письмових пояснень представника відповідачки. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши письмові докази, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансових послуг № 2107143676192 «Стандартний» (далі Договір), за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальниці кредит без конкретної споживчої мети в сумі 3 900 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами Договору, його додатків та Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (далі Правила) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до Договору та його невід`ємною частиною. Згідно з п. 1.3 Договору орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів з моменту отримання кредиту; у разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, у такому розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б); г) починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п. 1.4.1 Договору), а в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п. 1.4.2 Договору).

Згідно з п. 1.7 Договору при видачі кредиту на суму, що не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума зараховується у такій черговості: у першу чергу сплачується сума неустойки; у другу чергу проценти за кредитом; у третю чергу сума кредиту.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) визначено пунктом 1.9 Договору тривалістю 1 рік.

Відповідно до п. 4.2 Договору реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: при нарахуванні процентів згідно з п. 1.4.а) 730 % річних; згідно з п. 1.4.б) 1302,36 % річних; згідно з п. 1.4.в) 1711,7 % річних; згідно з п. 1.4.г) 2735,45 % річних.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що в разі наявності розбіжностей між положеннями Договору та положеннями Правил перевагу мають положення Правил. Водночас Правила позивачем до матеріалів справи не долучені.

Згідно з пунктами 1.5, 1.6 Договору у разі підписання електронного договору він вважається укладеним у письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства, а датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, у тому числі заяви-анкети, правил та паспорту кредиту) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети, яка підписується шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У заяві-анкеті (для отримання кредиту) № 2107143676192 від 13 березня 2021 року, яка є додатком № 1 до Договору, ОСОБА_1 просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 3 900 грн., з орієнтовним строком повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, з обов`язковою сплатою нарахованих процентів на 16 день з моменту отримання кредиту, «строком на 365 днів з правом повернення достроково», та зобов`язалася повернути кредит у розмірі 3 900,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 1 248,00 грн.

Згідно з графіком платежів (додаток № 2 до Договору) сторони погодили один платіж на загальну суму 5 148,00 грн., з яких 3 900,00 грн. сума кредиту та 1 248,00 грн. проценти за користування кредитом, а загальна вартість кредиту становить 5 148,00 грн.

У паспорті споживчого кредиту (додаток № 3 до Договору) зазначено: тип кредиту кредит; сума кредиту 3 900 грн.; строк кредитування 16 днів; загальні витрати за кредитом 1 248,00 грн. (сума процентів за договором) та 546,00 грн. комісії, яка не нараховується у разі своєчасного повернення кредиту; порядок повернення кредиту один платіж у розмірі 5 148 грн. на 16 день з дати отримання кредиту.

Відповідно до інформації щодо порядку (процедури) та хронології дій щодо укладення електронного договору, ОСОБА_1 12 березня 2021 року пройшла ідентифікацію та верифікацію за допомогою системи BankID НБУ, ознайомилася з правилами та умовами позики, підтвердила направлення оферти та підписала кредитний договір шляхом введення на сайті отриманого в СМС-повідомленні коду (електронного підпису одноразовим ідентифікатором) у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 11 грудня 2025 року на підставі договору про організацію переказів грошових коштів, укладеного з первісним кредитором, 13 березня 2021 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 3 900 грн. за договором № 2107143676192 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Таскомбанк», реквізити якої відповідачка зазначила в заяві-анкеті.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а за ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

З урахуванням наведеного суд вважає встановленим, що 13 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 2107143676192, складовими частинами якого є сам Договір, заява-анкета, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, а первісний кредитор виконав свій обов`язок з надання кредиту в сумі 3 900 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений строк (термін).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», а 10 січня 2023 року згідно з договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» відступило це право вимоги ТОВ «Коллект центр». Отже, позивач набув право вимоги до відповідачки за Договором, проте, з огляду на приписи ст. 514 ЦК України, лише в тому обсязі і на тих умовах, які існували у первісного кредитора.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, 01 квітня 2021 року відповідачка сплатила 1 816,00 грн., які кредитор зарахував у погашення процентів у сумі 1 815,84 грн. та тіла кредиту у сумі 0,16 грн. Надалі первісний кредитор продовжував нараховувати проценти за підвищеними ставками, передбаченими підпунктами «б»«г» пункту 1.4 Договору (від 1,38 % до 7,67 % на день), і станом на 30 листопада 2021 року визначив заборгованість у розмірі 31 706,84 грн., з яких 3 899,84 грн. тіло кредиту та 27 807,00 грн. проценти. Саме цю суму позивач заявив до стягнення.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредит надано фізичній особі на особисті потреби, що прямо зазначено в заяві-анкеті, а первісний кредитор оформив та надав відповідачці паспорт споживчого кредиту. Тому, незважаючи на вказівку в п. 4.9 Договору на те, що позичальниця «отримала кредит не на споживчі цілі», спірні правовідносини є відносинами споживчого кредитування, до яких застосовуються Закон України «Про споживче кредитування» та, у частині, що йому не суперечить, Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), предметом розгляду в якій був договір про надання фінансових послуг «Стандартний», укладений з тим самим первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на ідентичних умовах щодо порядку нарахування процентів (2 % на день із поетапним збільшенням ставки на 1,64 %, 1,38 % та 2,65 %, граничний строк кредитування 1 рік, фіксована сума процентів у заяві-анкеті), сформулював такі висновки щодо застосування норм права.

По-перше, станом на час укладення такого договору (2021 рік) була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). За відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови до правових способів коригування процентів за користування кредитом з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» належать: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміна договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

По-друге, оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, зокрема з посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів, як тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

При цьому Об`єднана палата відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, а щодо аналогічних умов договору «Стандартний» дійшла висновку, що поєднання в договорі шкали процентних ставок, які збільшуються, та граничного строку кредитування з погодженою в заяві-анкеті фіксованою сумою процентів передбачає кілька варіантів тлумачення розміру процентів, а тому відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови тлумачаться на користь споживача, і стягненню підлягають проценти в розмірі, визначеному в заяві-анкеті.

Застосовуючи наведені висновки, суд виходить з такого.

Договір укладено 13 березня 2021 року, граничний строк кредитування за ним (1 рік) сплив 13 березня 2022 року, а доказів того, що строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року, матеріали справи не містять. Тому правила Закону України № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки до спірних правовідносин не застосовуються. З тих самих підстав суд не застосовує і п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачка зустрічних вимог про визнання умов Договору несправедливими чи про зміну Договору не заявляла.

Водночас, вирішуючи спір, суд зобов`язаний витлумачити умови Договору щодо розміру процентів, який підлягає сплаті.

Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. За ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зіставлення складових частин кредитного договору свідчить про те, що його умови щодо строку кредитування та розміру процентів є нечіткими та двозначними. Так, пунктом 1.9 Договору граничний строк кредитування визначено тривалістю 1 рік, тоді як у паспорті споживчого кредиту строк кредитування зазначено 16 днів. Пункт 1.4 Договору передбачає нарахування процентів за шкалою ставок, що зростають після спливу орієнтовного строку повернення кредиту до 7,67 % (2%+1,64%+1,38%+2,65%) на день, проте в заяві-анкеті, підписання якої за умовами пунктів 1.5, 1.6 Договору є моментом укладення всього кредитного договору, відповідачка зобов`язалася повернути кредит у розмірі 3 900 грн. «строком на 365 днів» та сплатити проценти у розмірі 1 248 грн., тобто фіксовану суму процентів саме за весь строк кредитування. Графіком платежів загальну вартість кредиту визначено в сумі 5 148 грн., а паспортом споживчого кредиту загальні витрати за кредитом у вигляді процентів у сумі 1 248 грн. Крім того, пунктом 4.6 Договору встановлено пріоритет Правил над положеннями Договору, однак зміст Правил позивач суду не розкрив.

Отже, умови кредитного договору допускають кілька варіантів тлумачення розміру процентів за користування кредитом. За таких обставин відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, ці умови належить тлумачити на користь споживача, а отже, загальний розмір процентів, який відповідачка зобов`язана сплатити за Договором, становить 1 248 грн. (3 900 грн. ? 2 % ? 16 днів).

Наведені висновки Верховного Суду стосуються визначення розміру процентів шляхом тлумачення умов договору; питання зарахування платежів, здійснених позичальником, у справі № 552/672/23 не вирішувалося. Водночас як прямий наслідок такого тлумачення сплачені відповідачкою кошти підлягають зарахуванню з урахуванням умов самого Договору та положень ЦК України.

Як встановлено судом, 01 квітня 2021 року відповідачка сплатила на погашення заборгованості за Договором 1 816 грн., що перевищує погоджену сторонами суму процентів. Оскільки сума кредиту (3 900 грн.) не перевищувала розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення Договору (6 000 грн.), а сплачена сума була недостатньою для виконання зобов`язання в повному обсязі, вона відповідно до п. 1.7 Договору та ст. 534 ЦК України підлягала зарахуванню спочатку в погашення процентів у розмірі 1 248 грн., а решта 568 грн. в погашення суми кредиту. Неустойка позивачем не нараховувалася та до стягнення не заявлялася.

Таким чином, зобов`язання відповідачки зі сплати процентів за користування кредитом є виконаним у повному обсязі, а залишок заборгованості за тілом кредиту становить 3 332 грн. (3 900 грн. 568 грн.). У задоволенні вимоги про стягнення 27 807 грн. процентів, а також тіла кредиту в сумі, що перевищує 3 332 грн., слід відмовити.

Доводи представника відповідачки щодо недоведеності факту видачі кредиту суд відхиляє. Лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» містить відомості про номер договору, дату, час і суму переказу, а маска платіжної картки, на яку здійснено переказ ( НОМЕР_1 ), збігається з номером карткового рахунку, який відповідачка особисто зазначила в заяві-анкеті. Крім того, факт отримання кредиту підтверджується подальшою поведінкою відповідачки, яка 01 квітня 2021 року здійснила платіж на погашення заборгованості за Договором, а сам представник відповідачки визнав наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 332 грн. Оцінивши ці докази в сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд вважає факт надання відповідачці кредиту в сумі 3 900 грн. доведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 332 грн. матеріали справи не містять, факт отримання кредитних коштів відповідачкою не спростовано.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК України та з урахуванням положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2107143676192 від 13 березня 2021 року в розмірі 3 332 грн., що становить заборгованість за тілом кредиту.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового врегулювання справи.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позивач просить стягнути з відповідачки 13 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких долучив договір про надання правничої допомоги з додатками та акт про надання юридичної допомоги.

Представник відповідачки заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Суд враховує, що справа є малозначною та незначної складності, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, позовна заява є фактично типовою, обсяг досліджених доказів є невеликим.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на 10,51 % (3 332 грн. / 31 706,84 грн.), з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1366,14 грн. (13 000 грн. ? 10,51 %) та судовий збір у сумі 279,79 грн. (2 662,40 грн. ? 10,51 %).

На підставі наведеного, керуючись статтями 204, 207, 213, 512, 514, 516, 526, 530, 534, 610, 626629, 637639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 19, 43, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107143676192 від 13.03.2021 року в розмірі 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306) витрати зі сплати судового збору в розмірі 279 грн. 79 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1366 грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306) витрати зі сплати на професійну правничу допомогу в розмірі 1366 грн. 14 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Л.Д. Козловська