Рішення № 140775229, 02.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1200/26

Номер провадження 2/570/1476/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (далі - позивач, ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів") із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №71185861 від 11.09.2025 року в розмірі 19 440,00 грн та за Договором надання коштів у кредит №6561152 від 11.09.2025 року в розмірі 35 518,00 грн, судові витрати 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4 500,00 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів у кредит №71185861 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів (з 11.09.2025 по 10.10.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.300 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому вирізі складає 900,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 33166, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Кредитодавцем виконано свої зобов`язання за Договором № 71185861 від 11.09.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано відповідачу кошти в розмірі 6 000,00 грн., шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва АТ «Таскомбанк» про що до позовної заяви долучено відповідні платіжні документи.

Крім того, 02.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів у кредит №6561152 від 02.09.2025 року, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 14 000,00 грн. строком на 360 днів (з 02.09.2025 по 27.08.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому вирізі складає 2 415,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 700,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 826168, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Кредитодавцем виконано свої зобов`язання за Договором №6561152 від 02.09.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано відповідачу кошти в розмірі 14 000,00 грн., шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва ТОВ «Європейська платіжна система» про що до позовної заяви долучено відповідні платіжні документи.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом за відповідачем наявна заборгованість за кредитним договором №71185861 від 11.09.2025 року в розмірі 19 440,00 грн та за Договором надання коштів у кредит №6561152 від 02.09.2025 року в розмірі 35 518,00 грн, яку представник позивача просив стягнути з відповідача.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 04.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03.06.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

26.06.2026 року до суду надійшли витребовувані докази.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Від представника позивача неодноразово надходили заяви, в яких він просив розглядати справу у його відсутність, вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або ж про розгляд справи без його участі до суду не подавав, відзиву не направляв.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та з метою не допущення порушення права учасників на справедливий розгляд справи в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі документів та доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів у кредит №71185861 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів (з 11.09.2025 по 10.10.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.300 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому вирізі складає 900,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 33166, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Кредитодавцем виконано свої зобов`язання за Договором №71185861 від 11.09.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано відповідачу кошти в розмірі 6 000,00 грн., шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва АТ «Таскомбанк» про що до позовної заяви долучено відповідні платіжні документи.

Крім того, 02.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів у кредит №6561152 від 02.09.2025 року, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 14 000,00 грн. строком на 360 днів (з 02.09.2025 по 27.08.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому вирізі складає 2 415,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 700,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 826168, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Кредитодавцем виконано свої зобов`язання за Договором №6561152 від 02.09.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано відповідачу кошти в розмірі 14 000,00 грн., шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва ТОВ «Європейська платіжна система» про що до позовної заяви долучено відповідні платіжні документи.

З інформації, наданої суду АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали суду встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також, підтверджено зарахування коштів у сумі 6 000,00 грн 11.09.2025 року та в сумі 14 000,00 грн 02.09.2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості щодо ОСОБА_1 заборгованість останнього за кредитним договором № 71185861 від 11.09.2025 року становить 19 440,00 грн та за Договором надання коштів у кредит №6561152 від 11.09.2025 року становить 35 518,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості перед позивачем у даній справі, відповідач суду не надав.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону № 675-VIII).

Згідно з ч.8 ст.11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст.1 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч.13 ст.11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина 4 ст.95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.95 ЦПК України).

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо кредитного договору №71185861 від 11.09.2025 року.

Враховуючи вищенаведене, провівши аналіз законодавства, суд приходить до висновку, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №71185861 від 11.09.2025 року, за яким відповідач отримав кредит одним платежем у розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів на банківську картку, вказану відповідачем у кредитному договорі, на умовах платності та поворотності, що підтверджується наданими позивачем документами.

Крім того, таке зарахування кредитних коштів підтверджено також і банківською установою АТ КБ «ПриватБанк», в якій у відповідача відкрито банківський рахунок та оформлено банківську карту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем отримано кошти та сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором № 71185861 від 11.09.2025 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 6 000 грн.

Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаного договору, відповідачем не доведено і судом не встановлено.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором перед позивачем належним чином не виконав, заборгованість не погасив, про що наведено у розрахунку заборгованості, який надано позивачем, у зв`язку з чим за відповідачем, за розрахунками позивача, станом на 29.01.2026 року утворився борг на загальну суму 19 440,00 грн, з яких: 6 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 540,00 грн сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн заборгованість за комісією, 12 000,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування укладення кредитного договору, а також доказів погашення заборгованості по кредиту.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить умовам Кредитного договору.

Так, суд погоджується з сумою заборгованістю відповідача за тілом кредиту, яка становить 6 000,00 грн. та сумою заборгованості за відсотками, яка становить 540,00 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 900,00 грн, суд зазначає про наступне.

Пунктом 2.2.4 Договору, комісія за надання кредиту становить 15,00 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 900,00 грн).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 15.00% від суми Кредиту було визначено як комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Однак, фінансовою установою не наведено, які саме послуги включає в себе комісія за надання кредиту, які б виправдовували нарахування відповідних комісійних сум, та не вважалися надмірним фінансовим навантаженням на споживача.

Положення кредитного договору №71185861 від 11.09.2025 року про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 15.00 % від суми кредиту, що становить 900,00 грн суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн, слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Що стосується стягнення з відповідача пені/неустойки у розмірі 12 000,00 грн, суддя зазначає наступне.

Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Договір кредиту укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені/неустойки за кредитним договором № 71185861 від 11.09.2025 року у розмірі 12 000,00 грн, грн без стягнення із відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором №71185861 від 11.09.2025 року у розмірі 6 540,00 грн, з яких: 6 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 540,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Щодо кредитного договору №6561152 від 02.09.2025 року.

Провівши аналіз законодавства та проаналізувавши матеріали позовної заяви та долучені до неї документи, суд приходить до висновку, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №6561152 від 02.09.2025 року за яким відповідач отримав кредит одним платежем у розмірі 14 000,00 грн. строком на 360 днів на банківську картку, вказану відповідачем у кредитному договорі, на умовах платності та поворотності, що підтверджується наданими позивачем документами.

Крім того, таке зарахування кредитних коштів підтверджено також і банківською установою АТ КБ «ПриватБанк», в якій у відповідача відкрито банківський рахунок та оформлено банківську карту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем отримано кошти та сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором №6561152 від 02.09.2025 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 14 000,00 грн.

Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаного договору, відповідачем не доведено і судом не встановлено.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором перед позивачем належним чином не виконав, заборгованість у повному обсязі не погасив, про що наведено у розрахунку заборгованості, який надано ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у зв`язку з чим за відповідачем, за розрахунками позивача, станом на 28.01.2026 року утворився борг на загальну суму 35 518,00 грн, з яких: 14 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 103,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2 415,00 заборгованість за комісією, 7 000,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування укладення кредитного договору, а також доказів погашення заборгованості по кредиту.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить умовам Кредитного договору.

Так, суд погоджується з сумою заборгованістю відповідача за тілом кредиту, яка становить 14 000,00 грн та сумою заборгованості за відсотками, яка становить 12 103,00 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 2 415,00 грн, суд зазначає про наступне.

Пунктом 2.2.8 Договору, комісія за надання кредиту становить 17,25 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 415,00 грн).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Відтак, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі №686/14530/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 17.25% від суми Кредиту було визначено як комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Однак, фінансовою установою не наведено, які саме послуги включає в себе комісія за надання кредиту, які б виправдовували нарахування відповідних комісійних сум, та не вважалися надмірним фінансовим навантаженням на споживача.

Положення кредитного договору № 6561152 від 02.09.2025 року про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 17.25 % від суми кредиту, що становить 2 415,00 грн суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 2 415,00 грн, слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Що стосується стягнення з відповідача пені/неустойки у розмірі 7 000,00 грн, суддя зазначає наступне.

Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Договір кредиту укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені/неустойки за кредитним договором №6561152 від 02.09.2025 року у розмірі 7 000,00 грн, грн без стягнення із відповідача ОСОБА_1 .

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором №6561152 від 02.09.2025 року у розмірі 26 103,00 грн, з яких: 14 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 103,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.12, ч.ч. 1, 3 ст.13, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами законодавства, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 32 643,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №3d94bc від 06.03.2026 року, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 1 581,36 грн (2 662,40 грн.*32 643,00 грн./54 958,00 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» укладено договір №20-08/25/ДІЛ від 20.08.2025 про надання правничої допомоги, в якій зазначено, що адвокат Ткаченко Ю.О. приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Згідно Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги та Витягу з Акту №3-МК від 23.01.2026 року вбачається, що адвокат Ткаченко Ю.О. надавала правову допомогу товариству в тому числі, щодо справи Літвіна В.М. Вартість надання правової допомоги склала 4 500,00 грн, про що свідчить, зокрема й Витяг з Акту №3-МК приймання-передачі правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року. Також долучено платіжну інструкцію про переказ коштів адвокату Ткаченко Ю.О. за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року за надані послуги.

Зважаючи на викладене, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги, з урахуванням також позиції, висловленої у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2025 року (справа №761/415/24, провадження №61-6667св25) про те, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, то правова допомога з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог та становить 2 672,83 грн (4 500,00 грн.*32 643,00 грн./54 958,00 грн).

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 242, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" заборгованість за кредитним договором №71185861 від 11.09.2025 року у розмірі 6 540,00 грн, з яких: 6 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 540,00 грн сума заборгованості за відсотками; заборгованість за кредитним договором №6561152 від 02.09.2025 року у розмірі 26 103,00 грн, з яких: 14 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 103,00 грн сума заборгованості за відсотками, тобто на загальну суму заборгованості 32 643,00 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" судовий збір у розмірі 1 581,36 грн та витрати на правову допомогу в сумі 2 672,83 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів", код ЄДРПОУ 39861924, адреса місцезнаходження: площа Арсенальна, буд.1-Б, м.Київ, адреса для листування: вул.Садова, буд.31/33, м.Ірпінь, Київська область;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 виданий Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 20.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року у зв`язку з надмірним навантаженням, а також з огляду на об`єктивні безпекові обмеження, зумовлені триваючою збройною агресією рф проти України та реальною загрозою повітряних атак на території м.Рівного та Рівненської області.

Суддя Гладишева Х.В.