Рішення № 140775077, 20.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5514/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

з участю :

представника позивачки адвоката Добродій О.М.

представника відповідача- ОСОБА_1 адвоката Волошина С.Г., ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідача СЦ МВС Коваль І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС (ГЦС МВС) про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС (ГЦС МВС) про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та поділ спільного майна подружжя.

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просила визнати недійсними договір купівлі-продажу автомобіля № 7162/23/003208 від 28.11.2023, укладеного між ТОВ «ФОП ІЛЬЧУК» та ОСОБА_3 , автомобіля марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , 26.06.2012 року; скасувати перереєстрацію автомобіля MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, здійснену Територіальним сервісним центром №5641 РСЦ ГСЦ МВС, 28.11.2023 року на ОСОБА_3 ; витребувати у ОСОБА_3 автомобіль MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, у власність ОСОБА_4 ; у порядку поділу майна подружжя визнати право власності на автомобіль MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний за ОСОБА_4 ; у порядку поділу майна подружжя залишити у власності ОСОБА_4 автомобіль марки PEUGEOT 107, 2013 року випуску, колір фіолетовий; у порядку поділу майна подружжя визнати право власності на трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_4 ; у порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль марки VOLVOFH 480, 2008 року виску, колір білий; у порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 причіп марки SCHWARZMULLERSPA-3E, 2007 року випуску, колір синій; у порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль марки FIATDOBLO, 2010 року випуску, колір бежевий; у порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 причіп бортовий тентований типу Y99PP501070A51241, синього кольору; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в порядку компенсації як різницю між вартістю частки у праві спільної сумісної власності на транспортні засоби 355094,99 грн. (триста п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто чотири гривні) 99 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 07 вересня 985 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2023 року у справі № 569/20626/23. За час перебування у шлюбі сторони придбавали майно, в тому числі спірне рухоме майно. Після того, як ОСОБА_1 , 10 листопада 2023 року дізнався про те, що позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, одноосібно, без її згоди та не в інтересах сім`ї відчужив на ім`я ОСОБА_3 наступні транспортні засоби, які суспільною сумісною власністю подружжя: автомобіля марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний; автомобіль марки VOLVOFH 480, 2008 року виску, колір білий; причіп марки SCHWARZMULLERSPA-3E, 2007 року випуску, колір синій; автомобіль марки FIATDOBLO, 2010 року випуску, колір бежевий.

Зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 відчужив усі транспортні засоби придбані подружжям та які були на нього зареєстровані, то вимушена звертатися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу одного транспортного засобу, недійсним щоб визнати за собою на нього право власності, інші залишити у власності ОСОБА_1 . Вказує, що у зв`язку з тим, що вартість транспортних засобів, які вона просить залишити у власності ОСОБА_1 перевищують вартість тих, які просить виділити їй у власності, то з відповідача на її користь слід стягнути грошову компенсацію як різницю між вартістю частки у праві спільної сумісної власності.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_4 адвокат Добродій О.М., яка діє згідно ордеру Серія ВК № 1118155 від 29.02.2024, позовні вимоги підтримала у межах доводів позовної заяви та просила суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов у якому заперечує позовні вимоги з тих підстав, що з 2017 року не проживає з ОСОБА_4 , не веде спільного господарства, а спірні транспортні засоби є його особистою власністю, так як вони були придбані не за спільні кошти подружжя, а за його особисті. Крім того, зазначив, що з 2017 року проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , веде з нею спільне господарство, мають спільну дитину. Відповідач не погодився із вартістю, яку визначила позивач при подачі позову до суду,трьох спірних транспортних засобів: автомобіля марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний; причепу бортового тентованого типу Y99PP501070A51241, синього кольору та трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 та на підтвердження своїх доводів просив суд призначити у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу.

В судових засіданнях представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Волошин С.Г., який діє згідно ордеру Серія ВК № 1210242 від 11.03.2026, підтримував позицію свого довірителя, викладену у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 свої заперечення виклала у відзиві на позовну заяву, який підтримала у межах його доводів. Свої заперечення обґрунтовує тим, що проживає з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2017 року, мають спільну дитину. Зазначила, що спірний автомобіль придбала для власних потреб, купивши його у ОСОБА_1 , з яким проживає однією сім`єю. Вказує, що спірний автомобіль куплений за власні кошти ОСОБА_1 , а не за спільні кошти подружжя.

Представник відповідача - Головний сервісний центр МВС України, Коваль І.В., яка діє згідно довіреності від 27.11.2025, у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог в частині скасування перереєстрації автомобіля MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, здійсненої Територіальним сервісним центром №5641 РСЦ ГСЦ МВС, 28.11.2023 року на ОСОБА_3 , оскільки вважають, що ТСЦ №5641 РСЦ МВС здійснили перереєстрацію вищевказаного автомобіля на ім`я ОСОБА_3 , 28.11.2023 року у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі укладеного між нею та ТОВ «ФОП ІЛЬЧУК» договору купівлі-продажу автомобіля № 7162/23/003208 від 28.11.2023 року. Вказують, що чинне в Україні законодавство не передбачає отримання згоди другого із подружжя при відчуженні одним із подружжя транспортних засобів, які придбані у шлюбі.

Ухвалою суду від 28.03.2024 відкрито загальне позовне провадження , призначене підготовче засідання з викликом сторін.

24.05.2024 (вх..№ 30170/24-вх.) представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Волошин и Л.С. подав до суду відзив на позов.

05.06.2024 (вх..№ 32560/24-вх.) представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Волошин и Л.С. подав до суду відзив на позов з письмовими доказами.

Ухвалою суду від 22.05.2024 задоволено копотання представника позивача адвоката Добродій О.М. про витребування доказів та витребувано у:

Головного управління Держпродспоживслужби у Рівненській області (юридична адреса: вул. Малорівненська, 91, м.Рівне,33025) інформацію щодо наявності у власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 трактора марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з зазначенням дати реєстрації. В разі відчуження, вказаного трактора надати інформацію про дату відчуження та підставу, а також копію правочину, на підставі якого було здійснено відчуження.

Територіального сервісного центру №5641 РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській області ГСЦ МВС (юридична адреса: 33027, м. Рівне, вул. Київська, 108 б) надати копію договору купівлі продажу №7162/23/003208 від 28.11.2023 транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ ATEGO 822» 2006 року випуску та інші правочини на підставі, яких ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або іншими фізичними чи юридичними особами було відчужено, вищевказаний транспортний засіб. Надати інформацію щодо теперішнього власника транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ ATEGO 822» 2006 року випуску. На виконання ухвали суду про витребування доказів від Головного управління Держспоживслужби у Рівненській області надійшла інформація про те, що за ОСОБА_1 зареєстрований колісний транспортний засіб трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На виконання ухвали 24.06.2024 з Територіального сервісного центру №5641 РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській області ГСЦ МВС (вх..№ 35971/24-вх.) надійшла інформація.

Ухвалою суду від 03.07.2024 представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Волошину Л.С. відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Рівненського районного суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 03.10.2024 замінено відповідача Територіальний сервісний центр №5641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС на РЕГІОНАЛЬНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ГСЦ МВС В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ФІЛІЯ ГСЦ МВС).

Ухвалою суду від 03.10.2024 задоволено клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 адвоката Волошина Л.С. Призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Провадження у справі було зупинено на період проведення експертизи.

18.07.2026 вх.№ 53111/25-вх. надійшов висновок судової автотоварозначої експертизи за № 254.24СЕУ.

Ухвалою суду від 22.07.2025 поновлено провадження у справі, продовжено підготовче засідання з викликом сторін.

Представник позивача просила не розглядати клопотання про об`єднання позовів, яке було подане до суду 08.09.2025 (вх.№ 54107/25-вх.).

Ухвалою суду від 26.11.2025 замінено відповідача РЕГІОНАЛЬНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ГСЦ МВС В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) на належного ГОЛОВНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР МВС.

12.12.2025 (вх..№78673/25-вх.) представник ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС подано до суду відзив.

11.03.2026 представник позивача адвокат Добродій О.М. подала у підготовчому засіданні заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом учасників справи .

22.04.2026, вх.№ 27741/26-вх. , представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Волошин С. Л. подав до суду податкові декларації платника єдиного податку за період з 2020 по 2026 роки.

30.09.2026 вх.69364/26-вх. представник позивача ОСОБА_4 адвокат Добродій О.М. подала заяву про уточнення позовних вимог.

За клопотанням представника відповідача ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС судові засідання проводилися в режимі відеоконференцзв`язку.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_1 , показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-1109цс15 від 16.12.2015 року, № 6-37цс13 від 15.05.2013 року основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Таку ж позицію висловив ВСУ у Постанові Пленуму №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", де суд зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення часток. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними ( ч. 1,2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки ( ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Частиною 2 ст. 364 ЦК України встановлено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Відповідно до частини першої статей 3, 15, 16 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У загальному розумінні захист цивільних прав слід розуміти як передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. У кожній конкретній справі позивач на власний розсуд обирає спосіб (способи) захисту його порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституцій України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право саме на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), ніж положення Законів України, зокрема кодексів, порушене цивільне право чи інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено в цій статті.

66. Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності особа здійснює незалежно від волі інших осіб, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Прикладом спільного майна є спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Також частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми сімейного права визначають не тільки право спільної власності подружжя на майно, а при його відчуженні й розмір їх часток у цьому майні та презумпцію згоди одного з подружжя на укладання від його імені іншим подружжям договорів про відчуження майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Тобто відсутність згоди одного зі співвласників (колишнього подружжя) на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 виснувала, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)).

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що не є ефективним способом захисту позов про визнання договору недійсним у разі, якщо особа має на меті отримати лише еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, оскільки такий спосіб захисту не захищає та не відновлює в результаті її порушене право в той спосіб, який вона обрала.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Крім того, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п. 30 Постанови).

Обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що з 07 вересня 1985 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2023 року у справі № 569/20626/23.

Під час перебування в шлюбі позивачка та відповідач ОСОБА_1 придбали спільне майно, зокрема транспортні засоби:

У 26.06.2012 році автомобіль марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, який зареєстрували на ОСОБА_1 ;

У 04.04.2018 році автомобіль марки VOLVOFH 480, 2008 року виску, колір білий, який зареєстрували на ОСОБА_1 ;

У 04.04.2018 році причіп марки SCHWARZMULLERSPA-3E, 2007 року випуску, колір синій, який зареєстрували на ОСОБА_1 ;

У 23.02.2019 році автомобіль марки FIATDOBLO, 2010 року випуску, колір бежевий, який зареєстрували на ОСОБА_1 ;

У 28.08.2007 році автомобіль марки DAFTE 95 XF, 2001 року випуску, колір синій, який зареєстрували на ОСОБА_1 ;

У 16.09.2017 році автомобіль марки PEUGEOT 107, 2013 року випуску, колір фіолетовий, який зареєстровано на ОСОБА_4 .

У 15.10.2008 році причіп бортовий тентований типу Y99PP501070A51241, синьогокольору, який зареєстрували на ОСОБА_1 .

Колісний транспортний засіб трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстровано на ОСОБА_1 .

В справі проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу про що складено висновок експерта №254.24 СЕУ від 23.06.2025 року.

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №254.24 СЕУ від 23.06.2025 року вартість автомобіля марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний складає 524670,39 грн.; вартість колісного транспортного засобу трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 167778,00 грн.; ринкова вартість причепу бортового тентованого типу Y99PP501070A51241, синього кольору 83438,37,00 грн.

Згідно повідомлення Територіального сервісного центру №5641 від 09 лютого 2024 року №31/18аз-17-5641-2024 за ОСОБА_1 було зареєстровано:

У 26.06.2012 році автомобіль марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, який перереєстрований на іншого власника 28.11.2023 року;

У 04.04.2018 році автомобіль марки VOLVOFH 480, 2008 року виску, колір білий, який перереєстрований на іншого власника 28.11.2023 року;

У 04.04.2018 році причіп марки SCHWARZMULLERSPA-3E, 2007 року випуску, колір синій, який перереєстрований на іншого власника 22.11.2023 року.;

У 23.02.2019 році автомобіль марки FIATDOBLO, 2010 року випуску, колір бежевий, який перереєстрований на іншого власника 16.11.2023 року;

На виконання ухвали суду про витребування доказів від Головного управління Держспоживслужби у Рівненській області надійшла інформація про те, що за ОСОБА_1 зареєстрований колісний транспортний засіб трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З дослідженого судом Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 убачається, що за ОСОБА_1 15.10.2008 року зареєстровано причіп бортовий тентований типу Y99PP501070A51241, синього кольору.

Отже, судом установлено та визнано сторонами, що MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, відчужений відповідачем.

Відповідачка ОСОБА_3 , будучи допитаною свідком у судовому засіданні за її згодою, суду показала, що перебуває з відповідачем ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах з 2017 року, мають спільний бюджет та ведуть господарство, а також у них народилася спільна дочка. Зазначила, що спірний транспортний засіб, автомобіль MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний купила у ОСОБА_1 за 10000,00 грн., які були її особистими коштами.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що його батьки, перебували у зареєстрованому шлюбі з 1985 року по листопад 2023 року. Його батько, ОСОБА_1 , коли дізнався, що мати звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, перереєстрував усі транспортні засоби, які придбував разом з його матір`ю у шлюбі та якими користувалася уся сім`я, на іншу жінку. Зазначив, що ОСОБА_1 був зареєстрований з ним, свідком та позивачкою за однією адресою та проживав до розірвання шлюбу. Вказував, що батько є підприємцем та здійснює вантажні перевезення за кордон, мати теж займається підприємницькою діяльністю у якій використовує спірні транспортні засоби для вантажних перевезень. Свідок зазначив, що після розірвання шлюбу батько забрав свої особисті речі з будинку АДРЕСА_1 та спірні транспортні засоби зі стоянки біля приміщення, яке використовує його мати у підприємницькій діяльності.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що давно товаришує з ОСОБА_1 , знає, що він давно проживає з ОСОБА_7 у с. Омеляна, давно розлучений із першою дружиною, яку він не знає. Вказав, що ніколи у його будинку не був, усю інформацію про поділ майна знає зі слів ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що є кумою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки хрестила їхнього сина у 2016 році. ОСОБА_3 знає давно, а з ОСОБА_1 познайомилась на хрестинах їхню дитину. Вказала, що з 2017 року ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_7 в с. Омеляна, а до того часто приїздив до неї. Зазначила, що їй відомо про купівлю ОСОБА_3 фури у ОСОБА_1 , а пізніше ОСОБА_7 купила автомобіль «ФіатДобло».

Виходячи з приведених вище доказів та переваги більш вагомих доказів («баланс вірогідності»), судом встановлено обставини про обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення шлюбу сторін, з`ясовано джерела та час його придбання, а також обставини відчуження такого майна та за якою вартістю це здійснено.

Як встановлено судом, позивачкою не заявлялась позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на її користь 1/2 частки спірного автомобіля марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, який перереєстрований на іншого власника 28.11.2023 року, вона просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу та скасувати перереєстрацію автомобіляMERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, здійснену Територіальним сервісним центром №5641 РСЦ ГСЦ МВС, 28.11.2023 року за ОСОБА_3 .

Вартість майна, яке позивачка просить виділити у її власність складає 925 248,39 грн.

Автомобіль марки MERSEDES-BENZATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний 524670,39 грн. (згідно висновку експерта);

Автомобіль марки PEUGEOT 107, 2013 року випуску, колір фіолетовий 232800,00 грн.(середньоринкова),

колісний транспортний засіб трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 167778,00 грн. (згідно висновку експерта);

Вартість майна, яке позивачка просить залишити у власності ОСОБА_1 складає 1635 438,37 грн.

Автомобіль марки VOLVOFH 480, 2008 року виску, колір білий 24000.00 дол. США (за курсом НБУ станом на 18.03.2024 року 931200,00 грн.) (середньоринкова вартість),

Причіп марки SCHWARZMULLERSPA-3E, 2007 року випуску, колір синій 9000.00 дол. США (за курсом НБУ станом на 18.03.2024 року 349200,00 грн.)

Автомобіль марки FIATDOBLO, 2010 року випуску, колір бежевий 7000,00 дол. США (за курсом НБУ станом на 18.03.2024 року 271600,00 грн.)

Причіп бортовий тентований типу Y99PP501070A51241, синього кольору 83438,37,00 грн. (згідно висновку експерта).

Вартість майна, яке позивачка просить суд залишити у власності ОСОБА_1 перевищує вартість майна, яке позивач просить виділити їй у власність на 710189,98 грн., у зв`язку з чим на користь позивачки необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 1/2 від 710189,98 грн., що становить 355094,99 грн., як компенсацію різниці між часткою і її вартістю у праві спільної сумісної власності майна, яке є предметом даної справи і підлягає поділу. За наведених обставин суд прийшов до висновку, що сукупністю належних та достовірних доказів встановлених судом, вимоги позивачки в частині визнання договору купівлі-продажу майна недійсним та поділу майна подружжя є обгрунтованими та доведеними, а тому позовна заява в цій частині підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд вважає, що вимога в частині витребування у ОСОБА_3 автомобіля MERSEDES-BENZ ATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, у власність ОСОБА_4 є передчасною, та до здоволення не підлягає. Таке право у ОСОБА_4 , як власниці, виникне після юридичного оформлення права власності на спірний автомобіль.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1% від вартості виділеного йому у приватну власність майна на загальну суму 1635 438,37 грн. у розмірі 15 140,00 грн. у прибуток державного бюджету .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по оплаті судового збору за вимогу немайнового характеру по 605,60 грн. оплаченої згідно квитанції від 19.03.2024 в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 158, 263-268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ГОЛОВНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ МВС (ГЦС МВС) про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу автомобіля № 7162/23/003208 від 28.11.2023, укладеного між ТОВ «ФОП ІЛЬЧУК» та ОСОБА_3 , автомобіля марки MERSEDES-BENZ ATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , 26.06.2012 року.

Скасувати перереєстрацію автомобіля MERSEDES-BENZ ATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, здійснену Територіальним сервісним центром №5641 РСЦ ГСЦ МВС, 28.11.2023 року на ОСОБА_3 ..

Відмовити ОСОБА_4 у вимозі до ОСОБА_3 про витребування автомобіля MERSEDES-BENZ ATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний, у її власність.

У порядку поділу майна:

Визнати право власності за ОСОБА_4 на наступне майно :

Автомобіль марки MERSEDES-BENZ ATEKO 822, 2006 року випуску, колір червоний вартістю 524670,39 грн. (згідно висновку експерта);

Автомобіль марки PEUGEOT 107, 2013 року випуску, колір фіолетовий вартістю 232800,00 грн.(середньоринкова),

колісний транспортний засіб трактор марки «DongFeng 244» реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 167778,00 грн. (згідно висновку експерта);

2.Визнати право власності за ОСОБА_1 на наступне майно:

Автомобіль марки VOLVOFH 480, 2008 року виску, колір білий вартістю 24000.00 дол. США (за курсом НБУ станом на 18.03.2024 року 931200,00 грн.) (середньоринкова вартість),

Причіп марки SCHWARZMULLERSPA-3E, 2007 року випуску, колір синій 9000.00 дол. США (за курсом НБУ станом на 18.03.2024 року 349200,00 грн.)

Автомобіль марки FIATDOBLO, 2010 року випуску, колір бежевий 7000,00 дол. США (за курсом НБУ станом на 18.03.2024 року 271600,00 грн.)

Причіп бортовий тентований типу Y99PP501070A51241, синього кольору 83438,37,00 грн. (згідно висновку експерта).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 різницю вартості майна у сумі 355094( триста п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто чотири) грн. 99 коп. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн.. 00 коп. в прибуток державного бюджету.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ГОЛОВНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР МВС (ГЦС МВС) , місцезнаходження: Україна, 04071 м.Київ, вул.. Лук?янівська 62, КОД ЄДРПОУ 40109173.

Повний текст рішення виготовлено 20.10. 2026.

Суддя О.В.Панас