Ухвала суду № 140775075, 19.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11404/26

1-кп/569/2263/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025181010001554 від 17 липня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Снітинка, Фастівського району, Київської області, громадянина України, одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

11 травня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12025181010001554 від 17 липня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2026 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження.

13 жовтня 2026 року прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб з визначенням розміру застави - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 832 000 грн, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, може вчинити інше кримінальне правопорушення, не перестали існувати. В обгрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Максимальним строком покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, інкримінованого обвинуваченому передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні 6-ти епізодів кримінальних правопорушень, що вказує на злочинну спрямованість його дій та свідчить про можливість вчинення інших кримінальних правопорушень у разі обрання будь-якого іншого запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою. Суспільна небезпека вчинених діянь, тяжкість злочинів також обґрунтовано виправдовує тримання обвинуваченого під вартою. Окрім цього, зазначив, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, однак свідки ще не допитані. В судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та зазначив, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам та не зможе гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Просив клопотання задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просив колегію суддів в задоволенні клопотання прокурора відмовити в повному обсязі, подав письмові заперечення на клопотання прокурора. Зазначив, що ризики, зазначені прокурором належним чином не підтверджені та необґрунтовані, додав, що ОСОБА_6 є одруженим, має на утриманні двох малолітніх дітей, є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимий, частково визнавав вину під час розгляду справи. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням засобу контролю, а у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Надав підтверджуючі документи щодо доходів дружини обвинуваченого ОСОБА_6 - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_8 з Пенсійного Фонду України, як доказ того, що визначений колегією суддів розмір застави для ОСОБА_6 є непомірним.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, просив визначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з реєстром, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає доцільним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною першою ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання щодо продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно зі ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з рішенням Європейського суду у справі «Вишневський та інші проти України», при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку колегії суддів ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується

ОСОБА_6 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, санкція тяжчого з яких, зокрема, за ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків.

За наведеного, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, стадію розгляду кримінального провадження, існує реальна можливість безпосереднього впливу

ОСОБА_6 на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прокурором не доведено наявність ризиків передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжить вчинення інкримінованих, оскільки обставини, які б свідчили про схильність особи до протиправної поведінки чи наявність реальної загрози повторного правопорушення, нічим не підтверджені, обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий. Також на переконання колегії суддів не знайшов свого підтвердження і ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначити розмір застави у розмірі двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень та в достатній мірі забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого. Відтак, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу або зменшення розміру застави на даній стадії розгляду кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги.

У зв`язку із визначенням обвинуваченому застави та у випадку її внесення, колегія суддів вважає за необхідне визначити обов`язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, передбачені ст. ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , актуальність ризиків та їх характер, колегія суддів дійшла висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, колегія суддів вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_6 під вартою строком на шістдесят днів, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 17 грудня 2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 250 (двохсот п`ятидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 832 000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та на обвинуваченого ОСОБА_6 покладаються строком на 2 (два) місяці з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі м. Рівне без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування безпосередньо та опосередковано із свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свого неприбуття, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, та також в разі невиконання обов`язків заставодавцем, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 17 грудня 2026 року включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складений 20 жовтня 2026 року.

Головуюча суддя ОСОБА_9

Суддя ОСОБА_10

Суддя ОСОБА_11