Рішення № 140774362, 19.10.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 545/2286/26

Провадження № 2/553/1838/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2026м. ПолтаваПодільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.,

за участі секретаря судового засідання Черняєвої Є.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Подільського районного суду міста Полтави із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.12.2019 між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 1718529 (надалі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлених Кредитним договором.

05.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 48-МЛ від 05.03.2020.

Сума заборгованості відповідача становить 14 400 грн., відповідно до виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5 000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 6300 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 600 грн, заборгованість по штрафам/пені становить 2500,00 грн.

Враховуючи викладене представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019 в розмірі 14 400 грн., витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.05.2026 цивільну справу за позовом ТОВ «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором надіслано за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду міста Полтави від 24.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін.

26.06.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Лисенко С.С. подано відзив на позовну заяву, в якому просить позов ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Крелит Капітал» 5 000,00 грн основного боргу, 2500,00 грн процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, судовий збір розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві стороною відповідача з приводу укладення кредитного договору зазначалось про те, що 05.12.2019 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 171529, відповідно до якого відповідач отримав кредитні коштиі у сумі 5 000,00 грн на умовах ,

зворотності і платності. Відповідачем не заперечувався факт отримання кредитних коштів та відповідачем визнавався обов`язок повернення основної суми кредиту.

При цьому, відповідачем визнавався факт укладенння кредитного договору в електронній формі, відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідачем не заперечувався та визнавався той факт, що кредитний договір був укладений у письмовій формі шляхом використання електронних документів та електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог чинного законодавства України

При цьому, відповідач не погоджувався з розміром заявленої до стягнення заборгованості, оскільки значна її частина сформована внаслідок нарахувань, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст.3,13,509 ЦК України.

З огляду на викладене, відповідачем визнається вимога лише в частині фактичної отриманої суми кредитних коштів та процентів, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як інші складові заявленої заборгованості підлягають окремій перевірці судом на предмет їх законності та обгрунтованості.

З приводу нарахування процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту та штрафних санкцій.

Відповідно до умов кредитного договору № 1718529 від 05.12.2019 сума кредиту становить 5 000,00 грн строк кредитування становить 30 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 04.01.2020, процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1,5 % на день, а проценти за користування кредитом за весь строк кредитування становлять 2 250,00 грн.

Відповідно до умов договору, максимальна сума процентів, яка могла бути нарахована за погоджений сторонами строк користування кредитом, становить 2 250,00 грн.

Так як строк кредитування закінчився 04.01.2020, після зазначеної дати кредитодавецеь не мав права продовжувати нарахування процентів за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відзиві вказувалось про те, що матеріали справи не містять належного правового обгрунтування можливості нарахування процентів після спливу строку кредитування, а наданий позивачем розрахунок заборгованості фактично базується на продовженні нарахування процентів поза межами строку дії кредитного договору, що прямо суперечить наведеній вище усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду та умов договору.

З огляду на вище викладене відповідач визнає обгрунтованими проценти виключно за період з 05.12.2019 по 04.01.2020 у розмірі 2 250,00 грн, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, а в решті вимог щодо стягення відсотків, сторона відповідача просила відмовити.

З приводу стягнення з відповідача комісії, представником відповідача у відзиві зазначалось наступне.

Відповідно до умов кредитного договору № 1718529 від 05.12.2019, комісія за надання кредиту становить 600,00 грн та визначена як одноразовий платіж у розмірі 12% від суми кредиту. Разом з тим, зазначена комісія не є сплатою за окрему самостійну послугу, яка була фактично надана відповідачу, а фактично є додатковою платою за отримання кредитних коштів.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, яку саме окрему послугу було надано відповідачу за сплату комісії у розмірі 600,00 грн, який її зміст, обсяг та яким чином така послуга відрізняється від основної послуги з надання кредитних коштів. Фактично зазначена комісія є додатковим способом збільшення вартості кредиту понад визначені договором проценти за користування кредитними коштами та не має ознак окремої самостійної фінансової послуги. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 600,00 грн комісії за видачу кредиту є необгрунтованою, суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2500,00 грн штрафних санкцій, стороною відповідача вказувалось наступне.

Відповідач з 2022 року по теперішній час проходить військову службу по мобілізації у складі Збройних Сил України, що підтверджується колпією військового квитка, посвідченням УБД, довідкою форми 5).

Стороною відповідача зазначалось про те, що вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2500,00 грн суперечить вимогам чинного законодавства та не підлягає задоволенню та просили при вирішенні даної позовної вимоги врахувати положення ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким врегульовані гарантії соціального захисту військовослужбовців.

28.07.2026 представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» подані додаткові пояснення у справі в яких зазначалось про те що відповідно до умов кредитного договору № 1718529 від 05.12.2019, 05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладено кредитний договір відступлення прав вимог № 48-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №1718529 від 05.12.2019, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем у справі. Суму розрахунку заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ. Сума заборгованості відповідача становить 14 440 грн.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 48-МЛ від 05.03.2020 з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків, становить 6300 грн, прострочена заборгованість за комісією 600 грн, заборгованість по штрафам/пені 2500 грн.

Представником позивача вказувалось про те, що відповідачем не було надано суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості , тому сторона позивача вважає, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у справі. Стороною позивача стверджувалось про те, що усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розмір платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому розрахунки заборгованості є правильними і підлягають до стягнення.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1718529 з 05.12.2019 по 04.01.2020 були нараховані проценти за користування кредитом згідно з п. 1.52 кредитного договору № 1718529 від 05.12.2019. З 05.01.2020 по 04.03.2020 відбулось нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 1.6 кредитного договору №1718529 від 05.12.2029.

На підтвердження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019, стороною позивача було надано копію відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019, та копію графіку розрахунків за кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019.

Щодо розраухнку заборгованості стороною позивача зазначалось про те, що з 05.12.2019 по 05.01.2020 (30 днів відповідно до п.1.3 кредитного договору) нараховувались проценти за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день ( п. 1.5.2 кредитного договору). Відповідно 1,50% від 5000,00 грн = 75 грн; 75*30=2250,00 грн. В зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну (дати) вказаного в п.1.4 кредитного договору з урахуванням пролонгованого строку з 05.01.2020 розпочалось нарахування процентів відповідно до п.п.1.6,2.2.3 кредитного договору, що склало 60 днів та пеня (п.4.1) в розмірі 2% від суми тіла кредиту, що може складати не більше 50% від тіла кредиту (нараховувалась до 29.01.2020, тобто 25 днів). Нарахування процентів з 28.02.2020 по 04.03.2020 (останні 6 днів строку кредитуваня) не здійснювалось за самостійним рішенням первинного кредитора в рамках внутрішньої політики лояльності, що є йоого виключним правом. Такі дії кредитодавця спрямовані на зменшення загального фінансового навантаження на позичальника наприкінці строку кредитування та жодним чином не порушують прав відповідача. Позивачем наводився наступний розрахунок: 1,50%*5000=75 грн; 75,00*54 =4050,00 грн нараховано відсотків відповідно до п.п.1п,2.2.3. Кредитного договору за стандартною (базовою) процентною ставкою. 2% від 5000,00 = 100,00 грн; 100,00 грн * 25 днів = 2500,00 грн (50% від тіла кредиту) пеня. Станом на 04.03.2020 після всіх нарахувань, сума боргу становила 14400 грн, що складалось з наступного: 5000,00 грн тіло; 600,00 грн комісія за наданння кредиту, яка нарховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1); 2250,00 +4050,00 =6300 грн проценти; 2500,00 грн пеня .

З приводу нарахування пені представником позивача вказувалось про те, що нарахування пені за кредитним договором здійснювалось у період з 05.01.2020 по 29.01.2020, а розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.18 згідно з ЗУ № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.. Тому, на думку позивача нарахування та стягненні пені за період з 05.01.2020 по 29.01.2020 є правомірним.

З приводу стягнення з відповідача комісії сторона позивача зазначала про те, що порядок та розмір комісії урегульований п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 1718529 від 05.12.2019 року, комісія за наданння кредиту: 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Встановлення ТзОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була. За таких обставин позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди.

Відповідач підписавши договір про надання кредиту свідчить про ознайомлення з його правилами надання коштів у позику та вимогам ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню кредитному договору.

Таким чином, вказані дії свідчать про повну обізнаність відповідача про умови надання кредиту у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов підтримує, просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лисенко С.С., будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. 25.06.2026 сторона відповідача подала відзив, в якому прохала позов ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задовольнити частково, стягнувши з відповідача суму основного боргу -5000,00 грн та 2 250,00 грн процентів за користування кредитом у межах строку кредитування та вирішити питанння про розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви на кредит № 1718529, поданої в електронному вигляді ОСОБА_1 05.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 1718529 від 05.12.2019, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строк/терміни, що визначені цим Договором.

Згідно з п.1.2 Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.

Відповідно до умов п.1.3 Договору, кредит надається загальним строком на 30 днів з 09.12.2019 (дата надання кредиту).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору (термін) дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом становить 04.01.2020 .

Сукупна вартість кредиту складає 2850,00 грн в грошовому виразі та 694,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.-1.5.2 договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконують обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі.

За умовами кредитного договору п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування відсотків визначені п. 2.2.3 цього договору.

За умовами п.2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Згідно п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в Особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення

та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 Договору).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора R15796 і який був відправлений йому на номер мобільного телефону, зазначений у договорі.

Аналогічні відомості містяться й у анкеті-заяві на кредит № 1718529, яка містить крім іншого й хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину № 1718529 від 05.12.2019.

За платіжним дорученням № 4161223 від 05.12.2019 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення анкети - заяви № 1718529 про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором R15796, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки , на яку, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Факти та обставини укладення договору споживчого кредиту та отримання грошових коштів у поданих відповідачем заявах по суті не заперечувались та не спростовані.

Отже, у відповідача існують зобов`язання, що виникли з Договору про споживчий кредит

№ 1718529 від 05.12.2019.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором

№ 1718529 від 05.12.2019 та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 14 400,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн, прострочена заборгованість за комісіями 600,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 6300,00 грн, заборгованість по штрафам/пені становить - 2500,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повністю чи частково виконав зобов`язання за укладеним договором.

05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №48-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ "Мілоан" відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до умов п.1.2 Договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ/Т від 20.02.2020, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових- вимог Кредитора за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до пунктів 6.2.3 -6.2.4 цього договору, права вимоги переходять до Нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1 цього договору, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі Реєстру боржників. Відступлення прав вимоги за цим договором здійснюється без згоди Боржників.

Відповідно до платіжної інструкції № 17824 від 05.03.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» за відступлення прав вимоги згідно з умовами Договору № 87-МЛ/Т від 05.03.2020.

Згідно з актом приймання-передачі Реєстру боржників від 05.03.2020, ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Реєстр Боржників Кредитора від 05.03.2020, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору.

Згідно з наявним у справі витягом з реєстру боржників, за договором відступлення прав

вимоги № 48-МЛ/Т від 05.03.2020 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019, на загальну суму 14400,00 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн, прострочена заборгованість за комісіями 600,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 6300,00 грн, заборгованість по штрафам/пені становить 2500,00.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги договором споживчого кредиту № 1718529 від 05.12.2019 від первісного кредитора ТОВ «Мілоан», згідно з Договором відступлення прав вимоги №48-МЛ/Т від 05.03.2020. Після отримання права вимоги до відповідача, позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем були здійсненні будь які дії, спрямовані на продовження строку надання кредиту після 04.01.2020 .

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

При цьому, стороною відповідача визнавались наведені вище обставини справи.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

У ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Отже, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5 000,00 грн.

У постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що заборгованість за відсотками, відповідно до розрахунку заборгованості, нарахована поза межами строку дії договору про надання коштів у позику

№ 1718529 від 05.12.2019, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором, стягнувши за договором № 1718529 від 05.12.2019 суму заборгованості по відсоткам в розмірі 2250,00 грн., з урахуванням строку кредитування 30 днів. Отже, підлягає стягненню заборгованість по процентам, що визначена умовами договору у розмірі 2250,00 грн.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження пролонгації строку кредиту надалі, нарахування позивачем за кредитним договором після 04.01.2020 відсотків за кредитом, є незаконним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 7250,00 грн., що складається з: 5 000,00 грн. - заборгованості за основною сумою кредиту, 2250,00 грн. - заборгованості за відсотками.

Тому суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу/пені, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються

особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 2022 року по теперішній час проходить військову службу по мобілізації у складі Збройних Сил України, що підтверджується копією військового квитка, посвічленням УБД та довідкою форми 5.

Відповідно до ч.15 ст. 14 зУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям аід час особливого періоду не нараховуються штрафні санції, пеня та інші санкції за невиконання зобов`язань перед банками та іншими фінансовими установами.

Таким чином, вимога позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2500,00 грн суперечить вимогам чинного законодавства України.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу ОСОБА_1 було неправомірно нараховано штраф/пеню у розмірі 2500,00 грн. за кредитним договором, а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в сумі 3870,00 грн.

Так, із пункту 4.11 Договору про відкриття кредитної лінії № 1653-4056 комісія за видачу кредиту становить 15,00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої додаткової угоди до цього договору є відсутньою).

Водночас, згідно частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та законних інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Окрім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у

своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена, як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 600,00 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем порушені умови кредитного договору, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернуті, суд дійшов висновку, що в межах заявлених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1718529 від 05.12.2019 в сумі 7250,00 грн., а саме: 5 000,00 грн. тіла кредиту, 2250,00 грн. проценти.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд вказує, що у відповідності до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи в разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн судового збору, отже, на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1340,44 грн. (а.с.1-2), які є належно підтвердженими.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Так як позивач скористався правовою допомогою, про що свідчить копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги серії, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського об`єднання «Апологет», копія акту наданих послуг №Д/22586 від 14.04.2026 року та копія детального опису наданих послуг до акту №Д/22586 від 14.04.2026 року, а тому, з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, та враховуючи те, що відповідачем не були надані заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача 4 027,77 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1718529 від 05.12.2019 в розмірі 7250,00 (сім тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 4 027,77 (чотири тисячі двадцять сім) грн 77 коп., судовий збір у розмірі 1340,44 (одна тисяча триста сорок) грн 44 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», ЄДРПОУ: 35234263, місцезнаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль Стоцького,1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко