Рішення № 140772806, 19.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3658/26

381/4892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором №9003099 в розмірі 20900,00 грн. та понесені судові витрати з ОСОБА_1 (далі, відповідач).

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 29 квітня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9003099.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер телефону відповідача.

Відповідно до умов договору товариство надало клієнту кредит на умовах строковості, зворотності та платності.

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду про збільшення суми кредиту.

03.03.2026 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 03032026, згідно якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло ТОВ «Юніт Капітал».

Позичальник не виконує умови договору, у зв`язку з чим має заборгованість у розмірі 24945,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 9500,00 грн., сума боргу за відсотками 11400,00 грн., сума заборгованості за штрафами 4045,00 грн.

Проте, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями та в прохальній частині просить стягнути заборгованість в сумі 20900,00 грн, що складається, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 9500,00 грн., сума боргу за відсотками 11400,00 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «Приват Банк» доказів що становлять банківську таємницю.

Станом на дату винесення судом рішення витребувана інформація відсутня, проте суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підтверджується зворотнім повідомлення про вручення.

Проте, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 29 квітня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9003099 на суму 7500,00 грн., строк договору 360 днів, фіксована процентна ставка за добу користування 1,00%. Знижена процентна ставка 0,90% в день та застосовується у випадку, якщо споживач до 29.05.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу.

30 квітня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору № 9003099 про надання споживчого кредиту від 29.04.2025 року, відповідно до якої домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 гривень.

Загальний розмір кредиту становить 9500,00 гривень.

Кредитний договір та додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

На підтвердження факту отримання відповідачем вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивача надав суду копію Договору про надання споживчого кредиту №9003099 від 29.04.2025 року, копію додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №9003099 від 29.04.2025 року, копію паспорту споживчого кредиту, копію додаткової угоди від 30.04.2025 року, роздруківку з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, довідку первісного кредитора про перерахунок 29.04.2025 року коштів у сумі 7500,00 грн. та 2000,00 грн., а також розрахунок заборгованості за кредитним договором №9003099 від 29.04.2025 року на загальну суму 24945,00 грн.

03 березня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №03032026, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 03.03.2026 до Договору факторингу № 03032026 від 03.03.2026, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 24945,00 грн., з яких:

- 9500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 11400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 4045,00 грн - сума заборгованості за штрафами.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК ЄАПБ» за договором про надання споживчого кредиту №9003099 в розмірі 24945,00 грн.

Проте, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями та в прохальній частині просить стягнути заборгованість в сумі 20900,00 грн, що складається, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 9500,00 грн., сума боргу за відсотками 11400,00 грн.

Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

Відповідно до п.1.5.1 договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,00% від суми кредиту.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. ст.526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №9003099 підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем в рахунок погашення штрафу сплачено 1404,00 гривень.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Станом на дату укладення кредитного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення штрафу.

Оскільки, як зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій є незаконним, то суд, керуючись приписами статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», зменшує загальний розмір заявленої до стягнення суми заборгованості на зазначену суму платежу.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить: 20195,00 гривень (9500,00 гривень залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) + 11400,00 гривень загальний залишок заборгованості за процентами 705,00 гривень сплаченої суми штрафу).

Далі, позивачем заявлені до стягнення понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 гривень.

Обставини щодо понесення таких витрат підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року з додатковою угодою №25771566733 від 25 травня 2026 року, актом прийому-передачі наданих послуг, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Сума понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 7 000 гривень.

Аналізуючи наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Згідно приписів частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи надані позивачем докази та наведені вище правові норми, суд вважає, що обставини надання правничої допомоги підтверджені належними та допустимими доказами, проте, враховуючи складність справи та обсяг наданих позивачу послуг адвокатом, існують підстави для зменшення розміру компенсації витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача. На думку суду, розмір відшкодування повинен становити 3000 гривень.

У відповідності до приписів статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 95 %, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2582,53 гривні.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9003099 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, заборгованість за кредитним договором №9003099 від 29.04.2025 у сумі 20195 (двадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 3 000 гривень, як компенсацію витрат позивача за надання професійної правничої допомоги та 2582,53 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА