Рішення № 140771376, 06.10.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9535/26

2/296/4900/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоревича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

14.08.2026 представник позивача - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024 в сумі 48 090,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 22.04.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 7000,00 грн строком на 360 днів фіксована процентна ставка (фіксована) 1.5% за день, загальна сума за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 37 800,00 грн., орієнтована річна процентна ставка на день укладення Договору складає 9 089,90% річних. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 44 800,00 грн. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору на позичальника накладється штраф в розмірі 3500 на 4 день прострочення з 5 дня 70 грн. за кожен день прострочення.

Свої зобов`язання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало, перерахувало відповідачу 2100,00 грн.

Відповідачем не виконано умов договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 48 090,00 грн., з яких:

- 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 37 590,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 3500,00 грн. сума штрафу.

Наразі право вимоги за цим договором має ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», оскільки між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 2204-25-ПДЛ від 22.04.2025, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024.

Наявність заборгованості у відповідача за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 24.04.2024 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 31.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 06.10.2026 о 10-00 годині.

06.10.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 10-00 годину 06.10.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Та було отримано відповідачем особисто 28.09.2026 про що свідчить її особистий підпис.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 28.09.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 06.10.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

22.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту -7 000,00 грн (п. 1.3 договору);

-строк кредитування -360 днів періодичність платежів кожні 30 днів (п. 1.4 договору);

-процентна ставка фіксована -1,50 % на день (п. 1.5, 1.5.1 договору);

-загальна сума процентів за весь строк користування кредитом -37 800,00 грн (п. 1.8.1 договору);

-реальна річна процентна ставка (РРПС) -9 089,90 % (п. 1.9.1 договору);

-загальна вартість кредиту -44 800,00 грн (п. 1.10.1 договору);

- у разі не виконання позичальником умов договору та простроченні платежів нараховується штраф у розмірі -350,00 грн на 4-й день прострочення та у розмірі -70,00 грн за кожний день прострочення, починаючи з 5-го дня (п. 6.4.1, 6.4.2 договору).

Згідно Графіку платежів (додаток №1 до Договору) відповідач мав погасити тіло кредиту в сумі 7000,00 грн за 1 платіж - 17.04.2025. Плату за кристування кредитом у вигляді відсотків відповідач мав сплачувати щомісячно з 22.05.2024 по 18.03.2025, 12 платежів по 3150,00 грн., що сукупно 37800,00 грн.

ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т477.

Кредитодавець на виконання умов договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024 року, перерахував Відповідачу 7000,00 грн. на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , згідно довідки виданої ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250425-468 від 25.04.2025.

На виконання ухвали суду про витребовування доказів від 31.08.2026 АТ "Райфайзен Банк" надав суду відомості, що банківська картка НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Також долучено історію карткового рахунку (виписку) згідно якої 22.04.2026 на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було зараховано 7000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, оскільки відповідачем не виконано умов договору, кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами не сплачені за ним наявна заборгованість за кредитним договором- 48 090,00 грн., з яких:

- 7000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

- 37590,18 грн. - заборгованість за відсотками;

- 3500,00 грн.- штраф.

22.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 2204-25-ПДЛ за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024.

Так, згідно п.1.2. Сторони домовились, що Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до переліку (Реєстру) Боржників №1 від 26.06.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №2204-25-ПДЛ від 22.04.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 48090,00 грн. з яких 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 37590,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 3 500,00 грн. сума штрафу.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 22.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651.

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту 7 000,00 грн (п. 1.3 договору);

-строк кредитування 360 днів періодичність платежів кожні 30 днів (п. 1.4 договору);

-процентна ставка фіксована 1,50 % на день (п. 1.5, 1.5.1 договору);

-загальна сума процентів за весь строк користування кредитом 37 800,00 грн (п. 1.8.1 договору);

-реальна річна процентна ставка (РРПС) 9 089,90 % (п. 1.9.1 договору);

-загальна вартість кредиту 44 800,00 грн (п. 1.10.1 договору);

- у разі не виконання позичальником умов договору та простроченні платежів нараховується штраф у розмірі 350,00 грн на 4-й день прострочення та у розмірі 70,00 грн за кожний день прострочення, починаючи з 5-го дня (п. 6.4.1, 6.4.2 договору).

Згідно Графіку платежів (додаток №1 до Договору) відповідач мав погасити тіло кредиту в сумі 7000,00 грн за 1 платіж - 17.04.2025. Плату за кристування кредитом у вигляді відсотків відповідач мав сплачувати щомісячно з 22.05.2024 по 18.03.2025, 12 платежів по 3150,00 грн., що сукупно 37800,00 грн

ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т477.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 25.02.2026 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024 року, перерахував Відповідачу 7000,00 грн. на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , згідно довідки виданої ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250425-468 від 25.04.2025.

На виконання ухвали суду про витребовування доказів від 31.08.2026 АТ "Райфайзен Банк" надав суду відомості, що банківська картка НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . Також долучено історію карткового рахунку (виписку) згідно якої 22.04.2026 на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було зараховано 7000,00 грн.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» в сумі 7000,00 грн., 22.04.2024, суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів первісному кредитору в сумі 7000,00 грн протягом 360 днів з дня отримання кредиту, як те передбачено умовами договору матеріали цивільної справи не містять.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

За умовами договору ОСОБА_1 мала сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі 7 000 гривень, з розрахунку - 1.50 % в день , що нараховується щоденно ( п.1.7.1 договору).

При цьому відсотки відповідач мав сплачувати щомісячно по 3150,00 грн

Відповідач не здійснював оплати за кредитом, отже йому мали нараховуватися відсотки за 358 днів користування кредитом з 22.04.2024 по 14.04.2025. Датою відступлення договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 стало 22.04.2025.

За користування кредитом у сумі 7 000,00 грн за період з 22.04.2024 по 14.04.2025 (358 днів) нараховано проценти в сумі 37 590,00 грн.

Однак такі нарахування суперечать вимогам чинного законодавства. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено вимогами щодо граничного розміру денної процентної ставки: 2,5 % у період з 24.12.2023 по 22.04.2024; 1,5 % у період з 23.04.2024 по 20.08.2024; 1 % з 21.08.2024.

Відповідно, проценти мали б нараховуватися так: з 22.04.2024 по 20.08.2024 (121 день): 7 000 грн * 1,5 % * 121 = 12 705,00 грн. з 21.08.2024 по 14.04.2025 (237 днів): 7000 грн. * 1% * 237 = 16 590 грн. що сукупно складає 29 295,00 грн.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.

Отже, оскільки відповідач не сплачував плату за користування кредитними коштами в сумі 7000,00 грн , з нього підлягає стягненню 29295,00 грн в якості відсотків за користування кредитом.

Щодо нарахування штрафу в сумі 3 500,00 грн

Штраф нарахований 21.06.2024 в сумі 2100 та 21.07.2024 в сумі 1400 що сукупно складає 3 500 грн. на підставі п.6.4.1 та 6.4.2 Кредитного договору, яким передбачено, що у разі не виконання позичальником умов договору та простроченні платежів нараховується штраф у розмірі 350,00 грн на 4-й день прострочення та у розмірі 70,00 грн за кожний день прострочення, починаючи з 5-го дня.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, нарахований штраф має бути списаний.

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити.

Таким чином ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» мав право вимоги до відповідача в сумі 36 295,00 грн. з яких:

-7 000,00 гривень - заборгованість за кредитом;

-29 295,00 гривень - заборгованість за відсотками;

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Між Між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 2204-25-ПДЛ від 22.04.2025, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024.

Так, згідно п.1.2. Сторони домовились, що Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до переліку (Реєстру) Боржників №1 від 26.06.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №2204-25-ПДЛ від 22.04.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 48090,00 грн. з яких 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 37590,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 3 500,00 грн. сума штрафу.

Оскільки первісний кредитор мав право вимоги до позивача в сумі 36 295,00 грн , яка складається з:

-7000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу;

-29 295,00 гривень - заборгованість за відсотками;

то саме в такому розмірі і до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024.

Отже суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 36 295,00 грн. в якості заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024.

Щодо судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України .

Ціна позову 48 090,00 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 36 295,00 грн, що дорівнює 75,47 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 009,85 грн (36 295,00 грн / 48 090,00 грн х 2662,40 грн = 2 009,39 грн) , що пропорційно до задоволених вимог.

Правнича допомога.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Як вже зазначалося судом, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Рахом з цим ч.4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано:

- договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» де вказано, що вартість наданих послуг за 1 (одну) кредитну справу складає:8000,00 грн без ПДВ;

- детальний опис наданих послуг до Акту №1399 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2026 де вказано, що адвоккат витратив на цю справу 06 годин 30 хвилин

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням суду, який розглядає конкретну справу і має визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд вважає, що с заявлений розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовою та нескладною, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а позовна заява ґрунтується на стандартних правових нормах. При цьому усна консультація фактично дублює вивчення документів, необхідне для складання позову.

Відтак, враховуючи характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, відсутність доказів канцелярських витрат (позов подано через "Електронний суд"), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоревича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1570651 від 22.04.2024 року, яка станом на 26.06.2026 року становить 36 295 (тридцять шість тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, з яких :

-7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-29 295 (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору в сумі 2009 (дві тисячі дев`ять) гривень 85 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст складено 19.10.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79029 Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького,1 корпус 28, 4-й поверх, р/р НОМЕР_3 , АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", код банку 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Cуддя В. М. Шкиря