Рішення № 140769911, 12.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/119/26

Провадження № 2/161/2368/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.,

при секретарі Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТДВ «СК «Гардіан», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Свій позов мотивує тим, що 15 серпня 2025 в м. Луцьку на перехресті вулиць Задворецька 1А та Рівненська, за участю транспортного засобу «VOLVO V50», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «BMW 318», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: 15 серпня 2025 в 23 год. 20 хв. в м. Луцьку ОСОБА_1 рухався своїм автомобілем марки «BMW 318», д.р.н. НОМЕР_3 по вул. Рівненській в напрямку проспекту Волі, на зустріч йому їхав автомобіль, який без покажчика повороту почав здійснювати поворот ліворуч в сторону вул. Задворецька та виїхав на його смугу руху. Щоб уникнути зіткнення ОСОБА_1 вимушений був змінити траєкторію руху свого автомобіля та з`їхати з дороги, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду (світлофор). Внаслідок ДТП автомобіль «BMW 318», д.р.н. НОМЕР_2 отримав наступні ушкодження: капот, передній бампер, фари, лобове скло, торпеда, аербеки, радіатор, рульова рейка, ліве переднє крило, верхні стакани, лівий та правий лонжерони, два диски з гумою.

14 жовтня 2025 року позивач звернувся з повідомленням до ТДВ «СК «Гардіан» в м.Луцьку щодо настання страхового випадку.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2025 року у справі № 161/17259/25 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що судом у справі № 161/17259/25 було встановлено, що дії ОСОБА_2 є у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП та, що винуватцем ДТП є саме ОСОБА_2 , цивільна відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «Гардіан».

14 листопада 2025 року позивач звернувся із заявами до ТДВ «СК «Гардіан» про проведення страхового відшкодування, однак станом на день подачі позову відповіді він не отримав.

Зазначає, що згідно Висновку № СЕ-19/103-25/14742-АВ віл 03.12.2025 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «BMW» моделі Е90 318D, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на дату здійснення ДТП складає 222 977,25 грн.

Вказує, що згідно Постанови Правління НБУ за N109 віл 30.05.2022 року розмір страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 (поліс серія EP № 224533254) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160 000,00 гривень на одного потерпілого. Таким чином, вважає, що ТДВ «СК «Гардіан» зобов`язане сплатити страхове відшкодування в сумі 160 000,00 грн., а ОСОБА_2 різницю суми - 62 977,25 грн.

Крім того, зазначає, що неправомірними діями ОСОБА_2 йому було завдано моральної шкоди, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав значних душевних страждань, пов`язаних із раптовою небезпекою для життя та здоров`я, пошкодженням належного йому транспортного засобу, а також тривалим станом психологічного напруження. Окремо моральна шкода полягає у безпідставному звинуваченні позивача у порушенні ним Правил дорожнього руху та спричиненні ДТП, що змусило його брати участь у судовому розгляді та доводити свою невинуватість, яка в подальшому була встановлена судом. Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися належним йому майном за його цільовим призначенням, що призвело до порушення його звичного способу життя.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на його користь 160000 грн. страхового відшкодування; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 62977,25 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі в розмірі 6708,77 грн., а саме: судовий збір 2429,77 грн., оплата за проведення експертизи в розмірі 4279,00 грн.

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року позов залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач ТДВ «СК «Гардіан» позовні вимоги не визнав. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно відповідача ОСОБА_2 , водія, забезпеченого ТДВ «СК «Гардіан» транспортний засіб «VOLVO V50», д.р.н. НОМЕР_1 , не складався, та останній не притягувався до адміністративної відповідальності. Відтак, рішення суду, яким визнано вину ОСОБА_2 у спричиненні ДТП 15.08.2025 року відсутнє. Вказує, що обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є факт настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого автомобіля. Відтак, оскільки вина ОСОБА_2 не встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, цивільно-правова відповідальність його не настала, а отже підстави для виплати страхового відшкодування позивачу відсутні. Таким чином, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В установлений в ухвалі суду строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Позивач в судове засідання не з`явився, в минулому в судовому засіданні позовну заяву підтримав, з підстав наведених у ній. Просив суд, позов задовольнити повністю.

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, в минулому судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТДВ «СК «Гардіан» в судове засідання не з`явилася, в минулому судовому засіданні позов не визнала, з підстав, викладених у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи, що не з`явилися по наявних матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 15 серпня 2025 року в м. Луцьку на перехресті вулиць Задворецька 1А та Рівненська, за участю транспортного засобу «VOLVO V50», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «BMW 318», д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 124549, 15.08.2025 року у м. Луцьк, вул. Задворецька, 1А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 318 з державним номерним знаком НОМЕР_3 , не був уважним, щоб стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну, не переконався при зміні напрямку руху в безпечності іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (світлофор), внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження (а.с.35-36).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2025 року у справі № 161/17259/25, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 35-36).

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-224533254 (далі поліс страхування) цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Volvo V50», д.н.з. НОМЕР_5 була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» з лімітом за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 тис. грн. з франшизою в розмірі 0 грн. (а.с. 67).

Відповідно до висновку № СЕ-19/103-25/14742-АВ віл 03.12.2025 року Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «BMW» моделі Е90 318D, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на дату здійснення ДТП складає 222 977,25 грн. (а.с.9-22).

Позивач у позові зазначає, що судом у справі № 161/17259/25 встановлено, що саме водій автомобіля «VOLVO V50», д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 порушив ПДР, й саме його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали внаслідок ДТП, відтак на думку позивача, неправомірними діями ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди позивачу.

Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (в редакції Закону, яка діяла на момент укладання договору № ЕР-224533254) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом вище встановлено, що позивач звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб 14.11.2025 року, однак відповіді від останнього не отримав (а.с. 24-28).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 1187, 1188 ЦК України, в їх системному зв`язку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б)протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Водночас, потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 450/4163/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 296/2509/16-ц.

Щодо аргументів позивача про преюдиційність обставин, встановлених у справі № 161/17259/25 щодо встановлення винуватості ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, до обставин у цій справі, суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц.

Так, у справі № 161/17259/25 предметом розгляду було встановлення вини у діях ОСОБА_1 у співвідношенні до порушення останнім п.п.10.1, 2.3 «б» ПДР та до складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Тобто, спір, який виник у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, у справі, яка розглядається, правовідносини виникли у зв`язку з настанням обставин, які передбачені статями 1166, 1187 ЦК України, тобто, цивільно-правовий спір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини у цих справах не є взаємопов`язаними та не несуть пріоритетність один одному, оскільки спори хоч і виникли на підставі дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 15.08.2025 року, однак керуються різними нормативно-правовими актами України і не є взаємопов`язаними щодо доказування. Крім того, суд вважає, що при визначенні винності чи не винності у справі про адміністративне правопорушення, суд перевіряє порушення особою саме певного пункту ПДР і вирішує винність особи.

Сам по собі факт закриття провадження щодо ОСОБА_1 не є достатньою підставою для висновку про винуватість іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, оскільки питання про наявність у діях останнього порушень Правил дорожнього руху в межах зазначеного адміністративного провадження не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду від 16.08.2019 року у справі № 927/120/18 суд прийшов до висновку, що «головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення; встановивши, що вина ОСОБА_2 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим доказом; непідтвердження протиправної поведінки Відповідача-1, наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та шкодою, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на Відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну Позивача, та про відсутність у Відповідача-2 як страховика цивільно-правової відповідальності Відповідача-1 зобов`язання відшкодувати Позивачу шкоду, заподіяну його майну внаслідок ДТП».

Відтак, необхідною передумовою покладення на особу обов`язку відшкодувати шкоду є встановлення передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності, а за відсутності належного підтвердження протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою правові підстави для стягнення збитків відсутні.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, протиправність його поведінки та наявність безпосереднього причинного зв`язку між його діями і пошкодженням автомобіля позивача внаслідок ДТП 15 серпня 2025 року, суду не надано.

Наданий позивачем висновок експертного дослідження щодо вартості матеріального збитку підтверджує розмір шкоди, завданої транспортному засобу, однак сам по собі не доводить, що ця шкода виникла внаслідок протиправних дій саме ОСОБА_2 . Визначення вартості відновлювального ремонту чи розміру матеріального збитку не підміняє встановлення обставин механізму ДТП, порушень Правил дорожнього руху та причинного зв`язку між поведінкою конкретного водія і заподіяною шкодою.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування з ТДВ «СК «Гардіан», суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «VOLVO V50», державний номерний знак НОМЕР_5 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-224533254 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000 грн та франшизою 0 грн.

Проте, оскільки судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено належними й допустимими доказами вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «VOLVO V50», державний номерний знак НОМЕР_5 , у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також наявності передбачених законом підстав для покладення на нього обов`язку відшкодувати завдану позивачу шкоду, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на ТДВ «СК «Гардіан» обов`язку здійснити страхове відшкодування.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Отже, необхідною передумовою для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди є встановлення правових підстав для такої відповідальності, зокрема факту завдання моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювача та причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою, а також інших умов відповідальності, визначених законом.

Оскільки, в ході розгляду справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправності дій ОСОБА_2 та наявності причинного зв`язку між його поведінкою і наслідками дорожньо-транспортної пригоди, суд доходить висновку про відсутність встановлених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу не є достатнім для висновку про виникнення в відповідача обов`язку компенсувати моральну шкоду позивачу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , місце проживання, АДРЕСА_1 ;

Відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», код ЄДРПОУ 35417298, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 96;

Відповідач ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення в повному обсязі складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк

Волинської області