Рішення № 140769381, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3398/26

2/154/1832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 102697573 від 05 червня 2024 року в розмірі 23 415 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 05 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН») та відповідачкою в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102697573, відповідно до якого останній надано кредит у розмірі 3 000 грн зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом акцепту відповідачкою електронної пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти перераховано на банківську платіжну картку, зазначену позичальницею під час оформлення кредиту.

Відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

За розрахунком позивача загальний розмір заборгованості становить 23 415 грн, з яких:

-3 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту;

-345 грн заборгованість за комісією за надання кредиту;

-14 070 грн заборгованість за процентами;

- 6 000 грн заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Посилаючись на невиконання відповідачкою кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором відступлення, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 26 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності відповідачці банківської платіжної картки, зазначеної у кредитному договорі, та зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 3 000 грн.

14 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260901/44910-БТ.

Згідно з наданою банком інформацією, на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 05 червня 2024 року зараховано кошти в сумі 3 000 грн. Призначення платежу CASH*SENSE CARD, Visa Direct.

22 вересня 2026 року відповідачка в судове засідання не з`явилася.

07 жовтня 2026 року представник позивача адвокат Усенко М.І. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

20 жовтня 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися.

Відповідачка двічі не з`явилася в судові засідання, хоча про дату, час та місце їх проведення була належним чином повідомлена, що підтверджується наявними у матеріалах справи двома повідомленнями про вручення їй рекомендованих поштових відправлень. Причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Враховуючи належне повідомлення відповідачки про судові засідання, її повторну неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

Із наданої позивачем копії договору про споживчий кредит № 102697573 від 05 червня 2024 року вбачається, що його укладено між ТОВ «МІЛОАН» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальницею.

У договорі зазначено анкетні та ідентифікаційні дані позичальниці: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 та реквізити банківської платіжної картки № НОМЕР_4 .

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в розмірі та на строк, визначені договором, а позичальниця повернути кредит, сплатити комісію за його надання, проценти за користування кредитом та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 3 000 грн.

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено загальний строк кредитування 345 днів із 05 червня 2024 року, а остаточну дату повернення кредиту, сплати комісії та процентів 16 травня 2025 року. Повернення кредиту та сплата передбачених договором платежів здійснюються частинами відповідно до графіка платежів, який є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальниці за кредитом становлять 11 924,40 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 14 924,40 грн. Денна процентна ставка визначена в розмірі 1,15 відсотка, орієнтовна реальна річна процентна ставка 11 417,46 відсотка.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 345 грн, що становить 11,5 відсотка від суми кредиту. Її сплату розподілено між платежами згідно з графіком.

За змістом пунктів 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду та решти строку кредитування нараховуються за фіксованою ставкою 511 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, що відповідає 1,4 відсотка на день. Загальна сума процентів за весь погоджений строк кредитування становить 11 579,40 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальниці безготівково на рахунок із використанням банківської платіжної картки № НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 2.2.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються з дати, наступної за днем надання кредиту, до дати остаточного погашення заборгованості на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом. Строк сплати кожної окремої частини основного боргу настає у відповідну дату платежу, визначену графіком.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що стандартна процентна ставка є фіксованою та не є підвищеною.

Відповідно до пункту 2.3 договору можливість продовження строку кредитування або строку повернення кредиту допускається за наявності відповідної домовленості сторін.

Пунктом 4.1 договору передбачено відповідальність позичальниці за прострочення повернення кредиту, його частини, сплати процентів або комісій у виді штрафу в розмірі 700 грн за кожен випадок порушення за визначених договором умов.

Згідно з пунктом 4.2 договору в разі прострочення повернення кредиту чи його частини кредитодавець має право нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України за ставкою 511 відсотків річних на суму простроченої кредитної заборгованості.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що сукупна сума неустойки та інших платежів за порушення грошового зобов`язання не може перевищувати встановлених у цьому пункті договірних обмежень.

До кредитного договору додано графік платежів, відповідно до якого передбачено 23 розрахункові періоди тривалістю по 15 календарних днів.

Перший платіж визначено на 20 червня 2024 року в розмірі 645 грн, із яких 630 грн становлять проценти та 15 грн частина комісії.

Починаючи з 05 липня 2024 року графіком передбачено періодичне повернення частин основної суми кредиту по 60 грн із одночасною сплатою процентів та частини комісії. Остаточний платіж визначено на 16 травня 2025 року, який включає повернення залишку основного боргу в розмірі 1 740 грн, проценти в розмірі 365,40 грн та комісію в розмірі 15 грн.

Відповідно до графіка загальна сума основного боргу, що підлягає поверненню, становить 3 000 грн, процентів 11 579,40 грн, комісії 345 грн.

У матеріалах справи міститься заява на отримання кредиту № 102697573 від 05 червня 2024 року, в якій зазначено суму кредиту 3 000 грн, строк кредитування 345 днів, процентну ставку 511 відсотків річних, комісію за надання кредиту 345 грн та банківську платіжну картку для зарахування коштів.

Кредитний договір містить відомості про його укладення 05 червня 2024 року о 13 год 42 хв із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 215685.

Згідно з довідкою ТОВ «МІЛОАН» від 02 червня 2026 року зазначений одноразовий ідентифікатор було надіслано 05 червня 2024 року о 13 год 42 хв на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_5 для підписання договору про споживчий кредит № 102697573.

Із платіжного доручення № 90369115 від 05 червня 2024 року вбачається здійснення ТОВ «МІЛОАН» переказу коштів у розмірі 3 000 грн на користь ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_4 із призначенням платежу кошти згідно з договором № 102697573.

На виконання ухвали суду від 26 серпня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало лист від 04 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260901/44910-БТ, який надійшов до суду 14 вересня 2026 року.

У зазначеному листі банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , прив`язану до рахунку № НОМЕР_6 .

Також банк підтвердив, що 05 червня 2024 року на зазначену картку було зараховано 3 000 грн. У відомостях про операцію зазначено призначення платежу CASH*SENSE CARD, Visa Direct.

Позивачем подано відомість ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102697573, яка охоплює період із 05 червня до 28 жовтня 2024 року.

У відомості 05 червня 2024 року відображено видачу кредиту в сумі 3 000 грн та нарахування комісії за його надання в розмірі 345 грн.

Із 06 червня до 05 липня 2024 року у відомості відображено щоденне нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 42 грн, що відповідає ставці 1,4 відсотка на день від суми 3 000 грн.

Починаючи з 06 липня 2024 року у відомості розмежовано нарахування процентів за користування кредитом відповідно до пунктів 1.5.2, 1.5.3 договору та процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до пункту 4.2 договору.

Так, із 06 до 20 липня 2024 року щоденно нараховувалося 41,16 грн процентів за користування кредитом та 0,84 грн процентів за пунктом 4.2 договору; із 21 липня до 04 серпня 2024 року відповідно 40,32 грн та 1,68 грн; із 05 до 19 серпня 2024 року 39,48 грн та 2,52 грн.

Надалі сума звичайних процентів поступово зменшувалася відповідно до строків повернення окремих частин кредиту за графіком, тоді як сума процентів за пунктом 4.2 договору збільшувалася.

Окремими записами у відомості відображено нарахування штрафів за пунктом 4.1 договору, зокрема по 700 грн 27 червня, 12 та 27 липня, 11 та 26 серпня, 10 та 25 вересня, 10 жовтня 2024 року.

За відомістю ТОВ «МІЛОАН» загальна сума процентів за користування кредитом за період із 06 червня до 28 жовтня 2024 року становить 5 670 грн. Окремо обліковано 399,84 грн процентів за пунктом 4.2 договору та 5 600,16 грн штрафів.

Відомість не містить записів про здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення основної суми кредиту, процентів, комісії або інших нарахувань.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т.

За умовами зазначеного договору первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами щодо боржників, визначених відповідним реєстром.

У матеріалах справи міститься акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 жовтня 2024 року та витяг із реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т.

Відповідно до зазначеного витягу за кредитним договором № 102697573 від 05 червня 2024 року передано право вимоги до ОСОБА_1 із загальною сумою заборгованості 15 015 грн, до якої включено основний борг у розмірі 3 000 грн, комісію за надання кредиту 345 грн, проценти 5 670 грн та заборгованість за порушення грошового зобов`язання в розмірі 6 000 грн.

На підтвердження виконання умов договору відступлення прав вимоги позивачем подано платіжну інструкцію АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» № 96981 від 28 жовтня 2024 року про перерахування ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ТОВ «МІЛОАН» коштів у розмірі 1 779 026,46 грн як оплати за договором відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т.

Позивачем також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №102697573 за період із 05 червня 2024 року до 16 травня 2025 року.

Із цього розрахунку вбачається, що після переходу права вимоги, починаючи з 29 жовтня 2024 року до 16 травня 2025 року включно, новий кредитор здійснював щоденне нарахування процентів у розмірі 42 грн на всю непогашену суму кредиту 3 000 грн.

За зазначені 200 календарних днів додатково нараховано 8 400 грн процентів.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача загальна сума процентів становить 14070 грн, із яких 5 670 грн нараховано первісним кредитодавцем до відступлення права вимоги та 8 400 грн новим кредитором після його набуття.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 102697573, складеної ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», станом на 15 липня 2026 року загальна заборгованість відповідачки становить 23 415 грн, із яких: 3 000 грн основний борг, 345 грн комісія за надання кредиту, 14 070 грн проценти, 6 000 грн неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

У матеріалах справи міститься копія письмової претензії ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 01 липня 2026 року, адресованої відповідачці, з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором.

Документів про здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення заборгованості, додаткових угод про зміну умов кредитування або інших доказів виконання кредитних зобов`язань матеріали справи не містять.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо доведеності факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною у визначений законом спосіб.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Суд установив, що договір про споживчий кредит № 102697573 від 05 червня 2024 року містить істотні умови кредитування, анкетні та ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , її фінансовий номер телефону, реквізити платіжної картки, відомості про суму кредиту, строк його повернення, процентну ставку, комісію та графік платежів.

Довідкою ТОВ «МІЛОАН» підтверджено використання для підписання договору одноразового ідентифікатора 215685, надісланого 05 червня 2024 року о 13 год 42 хв на номер телефону відповідачки. Відомості про використання зазначеного ідентифікатора містяться також у кредитному договорі.

Зазначені документи узгоджуються між собою щодо особи позичальниці, номера договору, дати його укладення та погоджених умов кредитування.

Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №90369115 від 05 червня 2024 року, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» здійснило переказ 3 000 грн на платіжну картку, зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту.

Належність цієї картки ОСОБА_1 та зарахування на неї 05 червня 2024 року коштів у розмірі 3 000 грн підтверджуються листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260901/44910-БТ.

Суд враховує, що банківський лист окремо не визначає ТОВ «МІЛОАН» як відправника коштів. Водночас встановлені банком відомості про належність платіжної картки відповідачці, дату та суму зарахування повністю узгоджуються з платіжним дорученням кредитодавця, реквізитами кредитного договору та способом надання коштів, визначеним його пунктом 2.1.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, їх взаємний зв`язок та узгодженість, суд установив, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 05 червня 2024 року укладено кредитний договір № 102697573, за яким відповідачка фактично отримала кредитні кошти в розмірі 3 000 грн.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд установив, що відповідно до пунктів 1.3, 1.4 кредитного договору загальний строк кредитування становить 345 днів, остаточною датою повернення кредиту є 16 травня 2025 року, а строки повернення його окремих частин визначені графіком платежів.

Пунктом 2.3 договору передбачено можливість продовження строку кредитування за домовленістю сторін. Однак матеріали справи не містять доказів фактичного продовження погодженого строку кредитування або зміни графіка повернення коштів.

Відомості про щоденні нарахування та погашення, а також розрахунок позивача не містять записів про здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення основного боргу. Інших доказів повернення кредитних коштів суду не надано.

Отже, відповідачка не виконала зобов`язання щодо повернення отриманого кредиту у визначені договором строки, а вимога позивача про стягнення основної суми боргу в розмірі 3 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо правової природи комісії за надання кредиту.

Позивач просить стягнути 345 грн комісії за надання кредиту, передбаченої пунктом 1.5.1 договору.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Із пункту 1.5.1 кредитного договору встановлено, що комісія в розмірі 345 грн є одноразовою платою за надання кредиту, нараховується в момент його видачі, а її сплату розподілено між періодичними платежами за графіком.

Зазначена комісія не є платою за обслуговування кредитної заборгованості чи за надання споживачу інформації про стан кредиту. Її розмір, характер і порядок сплати прямо визначені індивідуальними умовами договору та відображені в паспорті споживчого кредиту.

Суд не встановив передбаченої законом підстави нікчемності саме цієї договірної умови. Вимог про визнання її недійсною або зміну договору відповідачка не заявляла.

За таких обставин передбачена договором комісія за надання кредиту в розмірі 345 грн підлягає стягненню.

Щодо правової природи процентів за користування кредитом та відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач просить стягнути 14 070 грн процентів, з яких 5 670 грн нараховано первісним кредитодавцем до відступлення права вимоги, а 8 400 грн новим кредитором за період із 29 жовтня 2024 року до 16 травня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за надану позичальнику можливість правомірно не повертати отримані кошти протягом погодженого сторонами строку.

Натомість частина друга статті 625 ЦК України визначає правові наслідки прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 розмежовано регулятивні проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що проценти за статтею 1048 ЦК України сплачуються за можливість позичальника правомірно не повертати кредит протягом погодженого строку. Після порушення зобов`язання щодо повернення кредиту правовідносини в цій частині набувають охоронного характеру, а нарахування процентів за неправомірне користування коштами регулюється статтею 625 ЦК України.

У спірному договорі сторони передбачили повернення кредиту частинами відповідно до графіка платежів. Тому строки правомірного користування окремими частинами основного боргу закінчуються у визначені цим графіком дати їх повернення.

Суд установив, що первісний кредитодавець у відомості про щоденні нарахування розмежовував проценти за користування кредитом та проценти за прострочення повернення його окремих частин.

Так, починаючи з 06 липня 2024 року проценти за користування кредитом нараховувалися на частину основної суми боргу, строк повернення якої ще не настав, а на прострочену частину кредиту окремо нараховувалися проценти за пунктом 4.2 договору.

За період із 06 червня до 28 жовтня 2024 року загальна сума звичайних процентів становить 5 670 грн. Окремо за пунктом 4.2 договору нараховано 399,84 грн процентів за порушення грошового зобов`язання.

Із витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т установлено, що новому кредитору передано право вимоги щодо процентів за користування кредитом у розмірі саме 5 670 грн. Проценти за пунктом 4.2 договору до цієї суми не включені, а обліковані у складі окремої заборгованості за порушення грошового зобов`язання.

Отже, підстав для повторного виключення 399,84 грн із заявлених 14 070 грн звичайних процентів немає.

Водночас після набуття права вимоги новий кредитор змінив фактичний спосіб нарахування процентів.

Із наданого ним розрахунку вбачається, що із 29 жовтня 2024 року до 16 травня 2025 року проценти нараховувалися щоденно в розмірі 42 грн на всю суму непогашеного кредиту 3 000 грн, без розмежування частин кредиту, строк повернення яких уже настав, та частин, щодо яких такий строк ще не настав.

За 200 календарних днів позивач нарахував 8 400 грн процентів.

Проте відповідно до пункту 1.5.3 договору та погодженого сторонами графіка платежів загальна сума процентів за правомірне користування кредитом протягом усього 345-денного строку становить 11 579,40 грн.

Із цієї суми за період до 28 жовтня 2024 року первісний кредитодавець нарахував 5 670 грн, а тому сума процентів за наступний період до 16 травня 2025 року, обчислена на частини кредиту, строк повернення яких ще не настав, за договірною ставкою 1,4 відсотка на день становить 5 909,40 грн.

Різниця між фактично нарахованими новим кредитором 8 400 грн та передбаченими графіком 5 909,40 грн становить 2 490,60 грн.

Ця різниця виникла внаслідок нарахування процентів на частини основного боргу, строки повернення яких уже настали відповідно до графіка платежів.

Зазначені нарахування не є платою за правомірне користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України. За своєю правовою природою вони належать до відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту.

Оскільки нарахування 2 490,60 грн здійснено за прострочення повернення окремих частин кредиту в період дії воєнного стану, зазначена сума стягненню не підлягає.

Таким чином, після виключення нарахувань за простроченими частинами кредиту загальний розмір процентів за правомірне користування кредитом, обчислений за погодженою ставкою 1,4 відсотка на день, становить 11 579,40 грн.

Саме ця сума підлягає подальшій перевірці на відповідність установленим законом обмеженням вартості споживчого кредитування.

Щодо застосування законодавчих обмежень денної процентної ставки.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою та п`ятою, якими визначено порядок розрахунку денної процентної ставки та встановлено її граничний розмір.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено перехідний період тривалістю 240 днів, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 відсотка; протягом наступних 120 днів 1,5 відсотка.

Отже, законодавцем передбачено послідовне зниження граничної денної процентної ставки: із 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року 2,5 відсотка; із 22 квітня до 19 серпня 2024 року 1,5 відсотка; із 20 серпня 2024 року 1 відсоток.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом та комісії кредитодавця, пов`язані з його наданням, обслуговуванням і поверненням.

У справі, що розглядається, кредитний договір укладено 05 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, у період дії законодавчого обмеження денної процентної ставки на рівні 1,5 відсотка.

Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальниці за весь погоджений строк кредитування становлять 11 924,40 грн, з яких 11 579,40 грн проценти та 345 грн комісія за надання кредиту.

Розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка на момент укладення договору становила 1,1521 відсотка: (11 924,40 грн / 3 000 грн) / 345 днів ? 100 %.

Таким чином, на момент укладення договору визначена ним денна процентна ставка не перевищувала законодавчого обмеження 1,5 відсотка.

Водночас погоджений сторонами 345-денний строк кредитування охоплював не лише перехідний період, протягом якого максимальна денна процентна ставка становила 1,5 відсотка, а й період після 20 серпня 2024 року, коли її граничний розмір відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» становить 1 відсоток.

Суд виходить із того, що передбачене законом поетапне зниження максимальної денної процентної ставки має імперативний характер і підлягає врахуванню під час визначення правомірної вартості користування кредитом у відповідні календарні періоди.

Пункт 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» установлює конкретні часові межі застосування тимчасових підвищених граничних ставок і не передбачає збереження такого тимчасового обмеження після завершення відповідного перехідного періоду на весь подальший строк кредитування.

При цьому на момент укладення договору 05 червня 2024 року кредитодавцю були відомі як встановлений законом граничний розмір денної процентної ставки, так і дата завершення перехідного періоду.

Тому застосування обмеження в розмірі 1 відсотка до нарахувань, здійснених починаючи з 20 серпня 2024 року, не є наданням закону зворотної дії в часі, а становить застосування імперативного правового регулювання до наступних періодів користування кредитом, які охоплюються строком дії укладеного договору.

Протилежне застосування тимчасового законодавчого обмеження дозволяло б зберігати його протягом усього строку довгострокового кредитного договору після завершення перехідного періоду, що суперечило б встановленому законодавцем поетапному зниженню максимальної вартості споживчого кредитування.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони договору не можуть відступати від імперативних положень цивільного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За змістом частини другої статті 215 та статті 217 ЦК України нікчемність окремої умови правочину не потребує визнання її недійсною судом та за встановлених законом умов не спричиняє недійсності правочину в цілому.

Отже, умова кредитного договору в частині нарахування процентів понад законодавчо допустимий розмір у відповідні календарні періоди не підлягає застосуванню. Це не звільняє відповідачку від обов`язку повернути отримані кошти та сплатити проценти в межах, установлених законом.

За таких обставин суд визначає правомірний розмір процентів за користування кредитом із урахуванням погодженого сторонами графіка повернення окремих частин основного боргу та законодавчих обмежень: до 19 серпня 2024 року включно не більше 1,5 відсотка, починаючи з 20 серпня 2024 року не більше 1 відсотка на день.

Щодо контрольного перерахунку заборгованості за процентами.

Суд установив, що відповідно до пункту 2.2.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем надання кредитних коштів.

Оскільки кредит надано 05 червня 2024 року, першим днем нарахування процентів є 06 червня 2024 року.

Погоджений сторонами строк кредитування становить 345 днів, а остаточна дата повернення кредиту 16 травня 2025 року.

Відповідно до графіка платежів позичальниця зобов`язалася здійснювати повернення основної суми кредиту частинами, строки сплати яких настають кожні 15 календарних днів починаючи з 05 липня 2024 року.

Тому базою для нарахування регулятивних процентів за статтею 1048 ЦК України є та частина кредиту, щодо якої строк повернення за графіком ще не настав.

За період із 06 червня до 19 серпня 2024 року включно, що становить 75 календарних днів, відповідно до графіка платежів та відомості первісного кредитодавця нараховано 3 074,40 грн процентів за користування кредитом.

Зазначена сума складається із 1 260 грн за період із 06 червня до 05 липня 2024 року, 617,40 грн за період із 06 до 20 липня 2024 року, 604,80 грн за період із 21 липня до 04 серпня 2024 року та 592,20 грн за період із 05 до 19 серпня 2024 року.

Нарахування здійснено за договірною ставкою 1,4 відсотка на день на відповідні частини основного боргу, строки повернення яких ще не настали.

Оскільки зазначений період припадає на дію законодавчого обмеження 1,5 відсотка, визначений договором розмір процентів не перевищує допустимого. Отже, 3 074,40 грн підлягають урахуванню в повному обсязі.

За період із 20 серпня до 28 жовтня 2024 року включно, що становить 70 календарних днів, первісним кредитодавцем нараховано 2 595,60 грн звичайних процентів за ставкою 1,4 відсотка на день на частини кредиту, строки повернення яких ще не настали.

Оскільки починаючи з 20 серпня 2024 року максимальна денна процентна ставка становить 1 відсоток, зазначені нарахування підлягають приведенню до допустимого розміру.

Розмір процентів за цей період становить 1 854 грн (2 595,60 грн / 1,4 ? 1).

За період із 29 жовтня 2024 року до 16 травня 2025 року включно, що становить 200 календарних днів, новий кредитор нарахував 8 400 грн процентів із розрахунку 42 грн щоденно на всю суму кредиту 3 000 грн.

Водночас відповідно до графіка платежів та погодженого строку повернення окремих частин основного боргу розмір звичайних процентів за цей період, обчислений за договірною ставкою 1,4 відсотка на день, становить 5 909,40 грн.

Сума 2 490,60 грн, яка є різницею між фактичними нарахуваннями нового кредитора та процентами на частини кредиту, строки повернення яких ще не настали, до розрахунку не включається з наведених вище правових підстав.

Оскільки весь зазначений період припадає на дію законодавчого обмеження 1 відсоток на день, сума 5 909,40 грн також підлягає перерахунку.

Розмір процентів за цей період становить 4 221 грн (5 909,40 грн / 1,4 ? 1).

Таким чином, загальна сума процентів за правомірне користування кредитом, обчислена з урахуванням погоджених строків повернення його окремих частин та законодавчих обмежень, становить: 3 074,40 грн + 1 854 грн + 4 221 грн = 9 149,40 грн.

Суд також перевірив відповідність зазначеної суми обмеженню денної процентної ставки, визначеної з урахуванням загальних витрат за кредитом відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням процентів у розмірі 9 149,40 грн та комісії за надання кредиту 345 грн загальні витрати за кредитом становлять 9 494,40 грн.

Відповідно до передбаченої законом формули денна процентна ставка за скоригованою загальною вартістю кредитування становить 0,9173 відсотка: (9 494,40 грн / 3000 грн) / 345 днів ? 100 %.

Отже, визначена судом загальна вартість кредитування не перевищує законодавчо допустимого рівня денної процентної ставки в розмірі 1 відсотка.

Додаткових підстав для зменшення комісії або процентів за результатами перевірки загальних витрат за кредитом суд не встановив.

Для порівняння, позивач заявив до стягнення 14 070 грн процентів, із яких 2 490,60 грн нараховано на частини кредиту, строки повернення яких уже настали, а 2 430 грн становить перевищення допустимого розміру процентів після застосування законодавчого обмеження денної процентної ставки.

Отже, із заявленої позивачем заборгованості за процентами в розмірі 14 070 грн обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є сума 9 149,40 грн.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів у розмірі 4 920,60 грн належить відмовити.

Щодо вимоги про стягнення неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання.

Позивач просить стягнути 6 000 грн заборгованості за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника в період дії воєнного стану.

Згідно із зазначеною нормою в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту.

Також цією нормою передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання кредитного зобов`язання починаючи з 24 лютого 2022 року.

Суд установив, що із заявлених 6 000 грн заборгованості за порушення грошового зобов`язання 399,84 грн становлять проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 кредитного договору як відповідальність за статтею 625 ЦК України, а 5 600,16 грн штрафи за пунктом 4.1 договору.

Усі зазначені нарахування здійснені протягом 2024 року, тобто в період дії воєнного стану.

За таких обставин відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідачка звільняється від обов`язку сплачувати зазначені суми.

Отже, правові підстави для стягнення 6 000 грн неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання відсутні, а позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд установив, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т.

Акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 жовтня 2024 року та витяг із реєстру боржників підтверджують включення до переданих прав вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 102697573 від 05 червня 2024 року.

Факт виконання нового кредитора за договором відступлення підтверджується платіжною інструкцією № 96981 від 28 жовтня 2024 року про перерахування коштів на користь первісного кредитора.

Надані документи узгоджуються між собою щодо сторін договору відступлення, його номера, дати та переданого права вимоги.

Отже, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102697573 від 05 червня 2024 року.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України перехід права вимоги не змінює обсягу та правової природи зобов`язання боржника, не надає новому кредитору права на отримання платежів, які суперечать імперативним вимогам законодавства, та не усуває передбачених законом обмежень відповідальності позичальника.

Тому позивач вправі вимагати виконання кредитного зобов`язання лише в тому обсязі, в якому відповідні вимоги є законними та обґрунтованими.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд установив, що 05 червня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102697573, за яким відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 3 000 грн.

Відповідачка не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів у встановлені строки.

Право вимоги за зазначеним договором перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т від 28 жовтня 2024 року.

Водночас позивач здійснив нарахування процентів на прострочені частини основного боргу та із перевищенням законодавчо допустимого розміру денної процентної ставки. Крім того, до складу заборгованості включено штрафи та проценти за порушення грошового зобов`язання, від сплати яких відповідачка звільнена відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Із відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 102697573 від 05 червня 2024 року в загальному розмірі 12 494,40 грн, із яких:

-3 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

-345 грн заборгованість за комісією за надання кредиту;

-9 149,40 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 10 920,60 грн, із яких 4 920,60 грн проценти та 6 000 грн неустойка і проценти за порушення грошового зобов`язання, слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також інші передбачені цією нормою обставини.

Позивач просить стягнути з відповідачки 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «АПОЛОГЕТ», ордер адвоката Усенка М.І., акт наданих послуг № Д/31053 від 15 липня 2026 року та детальний опис наданих послуг до цього акта.

Згідно з актом № Д/31053 від 15 липня 2026 року сторони підтвердили надання правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 102697573 від 05 червня 2024 року вартістю 8 000 грн. Актом передбачено обов`язок клієнта оплатити зазначені послуги протягом одного року з моменту його підписання.

Детальний опис наданих послуг містить відомості про проведення усної консультації щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 годин, погодження правової позиції протягом 30 хвилин, складання позовної заяви протягом 3 годин 30 хвилин та її подання до суду.

Документів про фактичну оплату зазначеної суми позивач не надав. Водночас відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи лише мають бути сплачені відповідно до умов договору.

Отже, сама по собі відсутність платіжного документа не є підставою для відмови в компенсації витрат. Разом із тим наявність договору та підписаного акта не зумовлює автоматичного покладення всієї погодженої сторонами вартості правничої допомоги на відповідачку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, вправі з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково. При цьому суд має визначити, які витрати не підлягають відшкодуванню, та навести відповідне обґрунтування.

Аналогічний підхід до необхідності оцінки реальності, розумності та пропорційності адвокатських витрат викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення їх фактичності, необхідності та обґрунтованості розміру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) також застосовано критерії необхідності понесених витрат та розумності їхнього розміру.

Оцінюючи подані позивачем документи відповідно до зазначених критеріїв, суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за одним договором споживчого кредитування. Справа є малозначною, належить до категорії типових кредитних спорів та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Основний обсяг наданої правничої допомоги полягав у дослідженні кредитних документів, визначенні правових підстав стягнення заборгованості та складанні позовної заяви.

Водночас зазначені в детальному описі усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції є взаємопов`язаними складовими підготовки позовної заяви. Подані документи не підтверджують необхідності їх окремого врахування в повному обсязі як самостійних послуг, що істотно збільшують обсяг роботи адвоката.

Позовна заява має типовий характер, ґрунтується на стандартних положеннях законодавства про кредитні зобов`язання та електронну комерцію. Розрахунок заборгованості й основні кредитні документи були сформовані кредитодавцем та новим кредитором. Доказів виконання адвокатом додаткових складних розрахунків, підготовки експертних висновків або інших робіт, що потребували б істотного збільшення витрат, матеріали справи не містять.

Участі в судових засіданнях представник позивача не брав, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Інших процесуальних документів, підготовка яких вимагала б значних додаткових витрат часу та професійних зусиль, суду не надано.

Суд також враховує ціну позову 23 415 грн, часткове задоволення заявлених вимог та те, що визначений сторонами гонорар у розмірі 8 000 грн становить понад третину ціни позову.

За таких обставин покладення на відповідачку всієї заявленої вартості правничої допомоги не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності судових витрат до предмета спору.

Оцінивши характер і фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, тривалість її розгляду, ціну позову та значення спору для сторін, суд доходить висновку, що обґрунтованою та пропорційною вартістю правничої допомоги, яка може бути покладена на іншу сторону за умови повного задоволення позову, є 4 000 грн.

У частині решти 4 000 грн заявлених витрат суд не встановив достатніх підстав для їх компенсації за рахунок відповідачки, оскільки така компенсація була б непропорційною до характеру спору та фактичного обсягу необхідної правничої допомоги. Зазначені витрати залишаються за позивачем.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 23 415 грн, із яких судом задоволено 12 494,40 грн, що становить 53,36 відсотка заявлених вимог.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача належить стягнути 2 134,43 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 грн ? 12 494,40 грн / 23 415 грн).

Крім того, згідно з платіжною інструкцією АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» № 47390 від 28 липня 2026 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 420,67 грн (2 662,40 грн ? 12 494,40 грн / 23 415 грн).

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», становить 3 555,10 грн, із яких 1 420,67 грн судовий збір та 2 134,43 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 3, 6, 11, 15, 16, 204, 205, 207, 215, 217, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 8, 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279284, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102697573 від 05 червня 2024 року в загальному розмірі 12 494 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 40 копійок, із яких:

- 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту;

- 345 (триста сорок п`ять) гривень 00 копійок заборгованість за комісією за надання кредиту;

- 9 149 (дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень 40 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 10 920 (десять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 60 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) гривень 67 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) гривні 43 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасниця справи, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Банківські реквізити позивача: рахунок IBAN НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер