Рішення № 140769374, 20.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3450/26

2/154/1867/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 18 250,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтований тим, що 26 жовтня 2023 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 244894, за умовами якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування на банківську платіжну картку.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 18 250,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 13 250,00 грн - заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 22 вересня 2026 року та частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

19 серпня 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

15 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/55709-БТ разом із випискою за картковим рахунком відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Відповідач у судові засідання двічі не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце їх проведення за зареєстрованим місцем проживання. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача, неподання ним відзиву та відсутність заперечень позивача, суд відповідно до статей 280-281 ЦПК України проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

26 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі оформлено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 244894.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається строком на 14 днів, до 08 листопада 2023 року. Строк дії договору становить 14 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 1.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1825 % річних, що становить 5 % на добу від суми кредиту.

За умовами пунктів 1.4, 1.5 договору кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську платіжну картку, зазначену позичальником, а датою укладення договору визначено дату перерахування грошових коштів на його банківський рахунок.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків. Проценти нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на залишок кредитної заборгованості, починаючи з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно. Договором також передбачено нарахування процентів у період прострочення погашення кредиту.

Пунктом 3.4 договору визначено черговість погашення заборгованості: спочатку проценти за користування кредитом, потім основна сума кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості передбачено першочергове погашення пені, надалі процентів та основної суми кредиту.

Згідно з пунктом 4.3.3 договору позичальник має право продовжити строк надання кредиту за умови повної сплати нарахованих процентів не пізніше останнього дня строку повернення кредиту, визначеного графіком розрахунків.

Пунктом 4.3.7 договору передбачено право позичальника пролонгувати строк повернення кредиту на 10 днів за умови повної сплати процентів, нарахованих на дату пролонгації, без зміни умов раніше укладеного договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору зміни та доповнення до нього оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод із використанням одноразового ідентифікатора.

Додатком № 1 до договору від 26 жовтня 2023 року визначено графік розрахунків, згідно з яким на дату повернення кредиту - 08 листопада 2023 року - позичальник повинен сплатити 8 500,00 грн, з яких 5 000,00 грн становить основна сума кредиту та 3 500,00 грн - проценти за 14 днів користування кредитом. Інших платежів за графіком не передбачено.

Відповідно до розділу 7 договору його укладення здійснюється з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця шляхом реєстрації позичальника, його ідентифікації, ознайомлення з індивідуальними умовами кредитування та підписання договору одноразовим ідентифікатором.

У розділі 9 індивідуальної частини договору зазначено реквізити позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер платіжної картки НОМЕР_2 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL9009.

Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 26 жовтня 2023 року пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та здійснив акцепт оферти шляхом використання одноразового ідентифікатора KL9009.

У довідці зазначено номер платіжної картки НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 та час відправлення одноразового ідентифікатора - 26 жовтня 2023 року о 18 год 28 хв 01 с.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано підтвердження ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 26 жовтня 2023 року о 18 год 28 хв на підставі платіжної інструкції № A746254B342139CLY244894T1991321 за дорученням ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» здійснено успішний переказ коштів у розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У підтвердженні зазначено номер транзакції 39833-40816-66353, код авторизації 045714, RRN 329918034364 та призначення платежу - «Выдача кредита #244894».

На виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 06 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/55709-БТ повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_5 .

До зазначеного листа банком долучено виписку за рахунком відповідача за 26 жовтня 2023 року, в якій відображено, зокрема, операцію із зарахування переказу в сумі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 . У виписці також відображено окрему операцію із зарахування переказу в сумі 4 000,00 грн.

Відомості про платіжну картку, зазначені в банківському повідомленні та виписці, відповідають реквізитам платіжної картки, наведеним у кредитному договорі № 244894 від 26 жовтня 2023 року та підтвердженні ТОВ «ПРОФІТГІД» про здійснення переказу коштів.

Позивачем надано деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 244894 від 26 жовтня 2023 року, складений ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», який містить відомості про щоденне нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості за період з 27 жовтня 2023 року до 16 грудня 2024 року.

Відповідно до зазначеного розрахунку на суму кредиту 5 000,00 грн здійснювалося нарахування процентів у розмірі 250,00 грн за день, що відповідає договірній ставці 5 % на добу. Станом на 08 листопада 2023 року, тобто на дату закінчення передбаченого договором строку кредитування, сума нарахованих процентів становила 3 500,00 грн, а загальна заборгованість - 8 500,00 грн.

Починаючи з 09 листопада 2023 року, після закінчення визначеного договором строку повернення кредиту, кредитодавець продовжував щоденно нараховувати проценти за користування кредитом у тому самому розмірі - 250,00 грн на день. За період з 09 листопада до 17 грудня 2023 року включно додатково нараховано 9 750,00 грн процентів, унаслідок чого їх загальна сума становила 13 250,00 грн.

Із 18 грудня 2023 року сума нарахованих процентів залишалася незмінною, а з 03 січня 2024 року в розрахунку зазначено статус кредиту «Зупинені нарахування».

Протягом усього відображеного в розрахунку періоду платежів на погашення основної суми кредиту та процентів не зафіксовано. Нарахування пені, комісій та окремих процентів на прострочену заборгованість у відповідних графах розрахунку відсутні.

Станом на 16 грудня 2024 року, за даними розрахунку кредитодавця, загальна заборгованість становила 18 250,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основна сума кредиту та 13250,00 грн - нараховані проценти.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі прав вимог.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року позивачу передано права вимоги за 6 765 кредитними договорами. Згідно з витягом із додатка № 1 до договору факторингу до складу переданих прав включено вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 244894 від 26 жовтня 2023 року на суму 18250,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 13 250,00 грн - проценти.

На підтвердження виконання фінансових зобов`язань за договором факторингу надано платіжні інструкції № 11010 від 23 грудня 2024 року, № 11147 від 15 січня 2025 року та № 11416 від 13 лютого 2025 року про перерахування ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» грошових коштів за договором факторингу.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до статей 204, 205, 207 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися в усній або письмовій (електронній) формі. Письмова форма правочину допускає фіксацію його змісту в електронних документах.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття пропозиції та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Досліджена судом індивідуальна частина кредитного договору № 244894 від 26 жовтня 2023 року містить істотні умови кредитування, персональні дані відповідача, реквізити його банківської картки та відомості про використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» від 01 липня 2026 року підтверджено проходження відповідачем процедури ідентифікації та відправлення 26 жовтня 2023 року о 18 год 28 хв 01 с одноразового ідентифікатора KL9009 на номер мобільного телефону, зазначений у договорі.

Наявна в окремій частині копії договору відмінність буквеної частини позначення одноразового ідентифікатора не спростовує факту укладення правочину, оскільки відомості про особу позичальника, номер платіжної картки, реквізити кредитного договору та фактичне зарахування коштів узгоджуються між собою.

Факт надання кредиту підтверджується документом ТОВ «ПРОФІТГІД» про успішне здійснення 26 жовтня 2023 року о 18 год 28 хв переказу 5 000,00 грн за платіжною інструкцією № A746254B342139CLY244894T1991321, транзакція № 39833-40816-66353, RRN 329918034364, на платіжну картку № НОМЕР_2 із призначенням платежу «Выдача кредита #244894».

Належність цієї платіжної картки відповідачу підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260831/55709-БТ, а фактичне надходження 5 000,00 грн - наданою банком випискою за рахунком ОСОБА_1 за 26 жовтня 2023 року.

Наведені докази є взаємопов`язаними, узгоджуються за датою, сумою, особою отримувача та реквізитами платіжного засобу і в сукупності підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та виконання первісним кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів.

Щодо невиконання відповідачем зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами договору № 244894 відповідач зобов`язався повернути отримані 5 000,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом до 08 листопада 2023 року.

Наданий позивачем деталізований розрахунок заборгованості не містить відомостей про здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення основного боргу. Інших доказів виконання цього зобов`язання матеріали справи не містять.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту доведений, а вимога про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 5 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо строку кредитування, пролонгації договору та правомірності нарахування процентів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вирішуючи питання про обсяг процентних зобов`язань відповідача, суд виходить зі змісту погоджених сторонами умов договору, установленого строку кредитування та фактичних обставин його виконання.

Пунктом 1.2 договору № 244894 від 26 жовтня 2023 року прямо визначено строк кредитування - 14 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 08 листопада 2023 року.

У цьому ж пункті передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Зазначені положення регулюють різні за змістом правовідносини. Умова про дію договору до повного виконання зобов`язань забезпечує збереження невиконаних договірних обов`язків після закінчення строку кредитування, однак не змінює погодженого сторонами строку надання кредиту та не надає позичальнику права безстроково користуватися кредитними коштами на первісних умовах.

Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким строк договору та строк виконання зобов`язання можуть не збігатися, а після закінчення визначеного договором строку кредитування припиняється право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом.

Пунктами 4.3.3 та 4.3.7 договору передбачено право позичальника продовжити строк кредитування, зокрема на 10 днів, за умови повної сплати процентів, нарахованих на дату пролонгації.

Отже, продовження строку кредитування поставлено в залежність від виконання позичальником конкретної договірної умови - сплати нарахованих процентів. Саме неповернення кредиту в установлений строк договором як самостійна підстава його автоматичної пролонгації не визначене.

Деталізований розрахунок заборгованості підтверджує, що до 08 листопада 2023 року відповідач не здійснив платежу в розмірі 3 500,00 грн на погашення нарахованих процентів. Жодних інших платежів, з якими сторони пов`язали можливість продовження строку кредитування, розрахунок також не містить.

Доказів укладення додаткової угоди, реалізації відповідачем права на пролонгацію або настання інших передбачених договором юридичних фактів, які змінювали б строк кредитування, позивач не надав.

При цьому пункт 1.6 договору визначає його невід`ємною частиною публічну пропозицію кредитодавця, розміщену на вебсайті www.cly.com.ua. Однак текст цієї пропозиції в редакції, чинній на дату укладення договору, до матеріалів справи не долучений.

Саме по собі посилання в договорі на інтернет-ресурс кредитодавця не підтверджує змісту конкретних умов публічної пропозиції, зокрема щодо можливого автоматичного продовження строку кредитування, а також фактичного настання передбачених такими умовами обставин.

Відтак позивач не довів продовження строку кредитування після 08 листопада 2023 року. Суд установив, що погоджений сторонами строк кредитування закінчився саме цієї дати, а з 09 листопада 2023 року зобов`язання відповідача щодо повернення кредиту стало простроченим.

Визначаючи правові наслідки такого прострочення, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти, передбачені частиною першою статті 1048 ЦК України як плату за правомірне користування кредитними коштами, та проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зокрема, у пунктах 95-103, 115-116 постанови зазначено, що після закінчення строку кредитування позичальник втрачає право правомірно не повертати кредит, а тому подальше нарахування процентів як плати за користування кредитом не відповідає природі таких правовідносин. Водночас сторони можуть погодити проценти за прострочення повернення кредиту як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

За висновком, викладеним у пункті 128 цієї постанови, для визначення правової природи процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, суд повинен здійснити тлумачення умов договору та встановити, чи передбачили сторони відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, чи лише проценти за правомірне користування кредитом.

Оцінюючи пункт 3.3 договору № 244894 у системному зв`язку з іншими його положеннями, суд установив, що він розміщений у розділі «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за Договором» і регулює саме нарахування процентів за користування кредитом.

Цим пунктом передбачено продовження нарахування процентів за період прострочення, однак не встановлено окремої процентної ставки як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не визначено самостійного механізму її застосування відповідно до статті 625 ЦК України.

Натомість відповідальність за порушення строку повернення кредиту врегульована окремим розділом 5 договору, пункт 5.3 якого передбачає нарахування пені в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Фактичний характер спірних нарахувань підтверджується також деталізованим розрахунком заборгованості. Починаючи з 09 листопада 2023 року кредитодавець продовжував обліковувати щоденні нарахування по 250,00 грн як звичайні проценти за користування кредитом, тоді як окремих нарахувань процентів за прострочення грошового зобов`язання або пені розрахунок не містить.

Отже, за змістом пункту 3.3 та фактичним способом його застосування спірні нарахування є процентами за користування кредитом, а не передбаченою статтею 625 ЦК України мірою відповідальності.

Такий висновок узгоджується з пунктами 132-136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, в яких при визначенні правової природи процентів враховано розміщення відповідної умови в структурі договору, наявність окремих положень про відповідальність та фактичний спосіб відображення нарахувань у розрахунках кредитора.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Тому встановлений законом правовий режим відповідальності за прострочення кредитних зобов`язань у спірний період також не створює правових підстав для стягнення заявлених позивачем 9 750,00 грн як процентів за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, після 08 листопада 2023 року право кредитодавця нараховувати проценти як плату за користування кредитом припинилося, а правових підстав для стягнення нарахованих після цієї дати 9 750,00 грн процентів позивач не довів.

Щодо розміру заборгованості за процентами та контрольного розрахунку.

Відповідно до пункту 1.3 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку 5% на добу, що від суми кредиту 5 000,00 грн становить 250,00 грн щоденно.

Додатком № 1 до договору передбачено нарахування за первісний строк кредитування тривалістю 14 днів процентів у загальному розмірі 3 500,00 грн.

Встановлені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки набрали чинності після укладення спірного договору та закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, зазначені законодавчі обмеження застосовуються до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, за умови продовження строку кредитування після цієї дати. У цій справі такого продовження не встановлено.

У зазначеній постанові Об`єднана палата також розмежувала тлумачення умов договору споживчого кредиту та зміну погодженого сторонами розміру процентів, наголосивши, що за відсутності відповідної вимоги споживача суд не вправі самостійно змінювати договір чи зменшувати проценти виключно з мотивів несправедливості їх розміру, якщо відсутні встановлені законом підстави нікчемності відповідної умови.

У цій справі суд не змінює погодженої сторонами процентної ставки, а визначає часові межі її правомірного застосування відповідно до умов договору та вимог закону.

За результатами перевірки розрахунку заборгованості суд установив, що за період з 26 жовтня до 08 листопада 2023 року включно, тобто за 14 календарних днів кредитування, правомірно нараховані проценти становлять 3 500,00 грн (5 000,00 грн ? 5 % ? 14 днів).

Нарахування процентів за період з 09 листопада до 17 грудня 2023 року включно у розмірі 9 750,00 грн (250,00 грн ? 39 днів) здійснено після закінчення погодженого строку кредитування та без доведених правових підстав його продовження.

Доказів здійснення відповідачем платежів, які підлягали б зарахуванню в рахунок погашення правомірно нарахованих процентів або основної суми кредиту, матеріали справи не містять.

За таких обставин підтверджений належними доказами розмір невиконаного грошового зобов`язання відповідача становить 8 500,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основна сума кредиту та 3 500,00 грн - проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

У стягненні решти 9 750,00 грн процентів належить відмовити як у необґрунтованій частині позовних вимог.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року передбачено відступлення ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прав грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Наданий витяг із додатка № 1 до договору факторингу, підписаний сторонами, містить відомості про передачу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 244894 від 26 жовтня 2023 року на загальну суму 18 250,00 грн.

Виконання позивачем зобов`язань щодо фінансування за договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями № 11010 від 23 грудня 2024 року, № 11147 від 15 січня 2025 року та № 11416 від 13 лютого 2025 року.

Наявна в акті приймання-передачі реєстру прав вимог розбіжність щодо номера та дати договору факторингу оцінюється судом у сукупності з іншими доказами та не спростовує переходу конкретного права вимоги, підтвердженого договором факторингу № 23122024/1 і підписаним сторонами витягом із реєстру, в якому індивідуалізовано відповідача та кредитний договір.

Водночас зазначення у реєстрі прав вимог заборгованості в розмірі 18 250,00 грн підтверджує обсяг вимоги, заявленої до передачі, але саме по собі не доводить правомірності кожної її складової.

Відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор не може набути більший обсяг прав, ніж той, що належав первісному кредитору на момент відступлення.

Оскільки правові підстави для стягнення 9 750,00 грн процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, відсутні, відступлення відповідної вимоги за договором факторингу не змінює її правової природи та не створює самостійної підстави для її задоволення.

Отже, суд установив, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 244894 від 26 жовтня 2023 року в тому обсязі, в якому таке право належало первісному кредитору, а саме щодо стягнення 5 000,00 грн основного боргу та 3 500,00 грн правомірно нарахованих процентів.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд установив факт укладення відповідачем кредитного договору, фактичного отримання кредитних коштів, невиконання зобов`язання щодо їх повернення та переходу до позивача права грошової вимоги.

Водночас позивач не довів продовження строку кредитування після 08 листопада 2023 року та наявності правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після цієї дати.

Відтак позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 244894 від 26 жовтня 2023 року в загальному розмірі 8 500,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 3 500,00 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 9 750,00 грн процентів належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а їх розмір для цілей розподілу судових витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та інших визначених цією нормою обставин.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, укладений із ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду № 244894 від 21 липня 2026 року, акт наданих послуг від 21 липня 2026 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року.

Згідно з актом від 21 липня 2026 року загальна вартість наданої правничої допомоги становить 6 000,00 грн, з яких: усна консультація - 250,00 грн, письмова консультація - 750,00 грн, правовий аналіз обставин та судової практики - 1 500,00 грн, складання позовної заяви - 3 000,00 грн, формування додатків до позовної заяви - 500,00 грн.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема в рішеннях «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, пункт 268) та «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року (заява № 58442/00), відповідно до яких компенсації підлягають витрати, фактичність і необхідність яких підтверджено та розмір яких є розумним.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення розміру витрат на правничу допомогу за частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, яке можливе за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про їх розподіл відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України. Застосовуючи останню норму, суд вправі з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати або відмовити в їх компенсації частково, навівши відповідні мотиви.

Такий підхід підтверджено також постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 385/513/23, у якій наголошено на необхідності оцінки самостійності, неминучості та обґрунтованості окремих видів адвокатських робіт, зокрема недопущення повторної компенсації послуг, які за своїм змістом охоплюються підготовкою основного процесуального документа.

Оцінюючи заявлені позивачем витрати, суд враховує, що ця справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, має типовий характер, а підготовка позову не вимагала вирішення винятково складних правових питань чи значного обсягу самостійних процесуальних дій.

Надання правничої допомоги фактично обмежилося досудовим опрацюванням документів та підготовкою позовної заяви з додатками. Представник позивача в судових засіданнях участі не брав, додаткових процесуальних документів по суті спору, які потребували б окремої компенсації, не подавав.

Заявлені в акті усна та письмова консультації, правовий аналіз обставин справи і підготовка позовної заяви за своїм змістом частково охоплюють одні й ті самі дії, необхідні для формування правової позиції та викладення позовних вимог. Самостійного змісту консультацій, який би обґрунтовував необхідність їх окремої компенсації понад вартість підготовки позову, надані докази не розкривають. Формування додатків також становило складову підготовки позовних матеріалів і не вимагало окремої складної правничої роботи.

За таких обставин суд визнає обґрунтованими для розподілу між сторонами витрати на складання позовної заяви в розмірі 3 000,00 грн та необхідний правовий аналіз у межах 1 000,00 грн. Інші заявлені витрати не відповідають критерію необхідності їх окремої компенсації, з огляду на зміст виконаних робіт, їх взаємопов`язаність та типовий характер спору.

Отже, з урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності суд визначає обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, у сумі 4 000,00 грн. Відшкодування решти 2 000,00 грн за рахунок відповідача є необґрунтованим. Такий висновок не змінює погодженого сторонами договору розміру гонорару, а стосується виключно розподілу судових витрат між учасниками справи.

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 18 250,00 грн, з яких задоволенню підлягають вимоги на суму 8 500,00 грн, що становить 46,5753 % ціни позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 863,01 грн (4 000,00 грн ? 8 500,00 грн / 18 250,00 грн).

Крім того, позивачем надано платіжну інструкцію № 244894 від 30 червня 2026 року на суму судового збору 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 240,02 грн (2 662,40 грн ? 8 500,00 грн / 18 250,00 грн).

Отже, загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3 103,03 грн, з яких 1 240,02 грн - судовий збір та 1 863,01 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279-284, 287, 289, 354 ЦПК України, статтями 204, 207, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1048, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 244894 від 26 жовтня 2023 року в загальному розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких:

- 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 3 500,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 9 750,00 грн процентів відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, а саме:

1 240,02 грн - судовий збір;

1 863,01 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Усього судові витрати в розмірі 3 103 (три тисячі сто три) гривні 03 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку до Волинського апеляційного суду. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; рахунок IBAN НОМЕР_6 в АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер