Рішення № 140769108, 20.10.2026, Старосинявський районний суд Хмельницької області

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/565/26

Провадження № 2/684/507/2026

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2026 року с-ще Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Худенко І.О., за участю секретаря судового засідання Олійник Л.М.,

учасники справи:

представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 не з`явилась,

представник відповідача адвокат Савченко Я.В. не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» за допомогою електронної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 22 250,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 22 вересня 2023 року ТОВ «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 92244. Згідно із умовами укладеного кредитного договору ТОВ «Авіра груп» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок споживача. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з графіком платежів, погодженим сторонами.

Проте, ОСОБА_1 не виконала належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

23 грудня 2024 року ТОВ «Авіра груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, за яким ТОВ «Авіра груп» відступило для товариства право вимоги за кредитним договором № 92244 від 22 вересня 2023 року, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 22 250,00 грн, що складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 17 250,00 грн заборгованості за відсотками.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 92244 від 22 вересня 2023 року на загальну суму 22 250,00 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 гривень.

06 жовтня 2026 року відповідач через представника адвоката Савченка Я.В. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків та будь-яких штрафних санкцій за кредитним договором.

Обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тобто, надані позивачем документи з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання позивачем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Разом з тим, оскільки відповідачем не здійснювалися будь-які

активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, відтак вимога щодо стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує факт укладення між кредитором та ОСОБА_1 кредитного договору із визначенням процентної ставки, відтак позовні вимоги, на думку останньої, в частині стягнення відсотків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

09 жовтня 2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому просив задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача вказав, що наявність одноразового ідентифікатора та доступ до нього через особистий кабінет є підтвердженням того, що відповідач мав змогу ознайомитися з умовами кредитного договору та підтвердити свою згоду на їх виконання, що в свою чергу свідчить про належне виконання всіх процедур, передбачених договором.

Представник позивача звертає увагу суду на той факт, що відповідач, підписуючи договір за допомогою одноразового ідентифікатора, погодилася не лише з фактом отримання кредитних коштів, а з усіма умовами кредитування, викладеними в договорі та його невід`ємних частинах.

Зокрема, п. 7.10 договору прямо передбачено, що у разі згоди із запропонованими умовами кредитування клієнт підтверджує свою згоду, після чого підписує договір за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора. Таким чином, підписання договору одноразовим ідентифікатором є підтвердженням волевиявлення відповідача на укладення договору саме на запропонованих та погоджених сторонами умовах. Відповідно до п. 1.3 договору користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Таким чином, розмір процентної ставки був чітко погоджений сторонами на момент укладення договору.

Також представник позивача зазначає, що додатком № 1 до договору сторонами погоджено графік розрахунків, у якому визначено загальну суму процентів за користування кредитом у розмірі 22 500,00 гривень. Водночас позивачем заявлено до стягнення 17 250,00 грн процентів, тобто суму, яка є меншою за загальний розмір процентів, передбачений погодженим сторонами графіком. Таким чином, заявлений до стягнення розмір процентів не перевищує погодженого сторонами розміру.

Оскільки відповідачем не надано належного та обґрунтованого контррозрахунку, який би спростовував правильність розрахунку позивача, не зазначено конкретного періоду, за який, на думку відповідача, проценти нараховані неправильно, а також не надано доказів погашення заборгованості, представник позивача просить задовольнити у повному обсязі вимоги позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Савченко Я.В. в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені, однак у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив розгляд справи проводити за їх відсутності та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відсотків та будь-яких інших штрафних санкцій за кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 22 вересня 2023 року ТОВ «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір № 92244 про надання фінансового кредиту, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності,платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначеним цим договором (п. 1.1 договору).

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 20 грудня 2023 року (п. 1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом .

За умовами укладеного кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалась у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим договором.

Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний сторонами, відповідачем закрема із використанням одноразового ідентифікатора KL3701, який було надіслано для ОСОБА_1 на її номер телефону, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.

ТОВ «ПрофітГід» на підставі договору про переказ коштів повідомило ТОВ «Авіра Груп» про успішне перерахування 22 вересня 2023 року о 15 год 56 хв на платіжну карту № НОМЕР_1 коштів у сумі 5 000, 00 гривень.

Ухвалою суду від 29 вересня 2026 року, за клопотанням позивача, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, згідно із якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку НОМЕР_1 та 22 вересня 2023 року на дану картку проведене зарахування в розмірі 5 000,00 гривень

23 грудня 2024 року ТОВ «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024, за яким ТОВ «Авіра Груп» відступило для товариства право вимоги за кредитним договором № 92244 від 22 вересня 2023 року, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 22 250,00 грн, що складається з: 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 17 250,00 грн заборгованості за процентами. Факт оплати позивачем набутих прав вимог підтверджується копією платіжної інструкції.

Відтак, відповідно до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» за плату прийняло належне ТОВ «Авіра груп» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку правовідносинам, що , суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Із матеріалів справи встановлено, що кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №569/8962/16-ц.

Судом встановлено, що в порушення умов укладеного договору № 92244 від 22 вересня 2023 року, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором в установлений строк не виконала ні первісному, ні новому кредитору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами перед позивачем ТОВ «Діджи Фінанс», який набув права грошової вимоги за вказаним договором.

Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу позивач є належним стягувачем заборгованості за кредитним договором № 92244 від 22 вересня 2023 року з відповідача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази підтверджують наявність у відповідача за вказаним кредитним договором заявленої товариством заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000,00 гривень.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в заявленій позивачем сумі слід задовольнити.

Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем кредитним договором суд виходить з такого.

Умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування, який складає 90 днів з 22 вересня 2023 року по 20 грудня 2023 року.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за кредитним договором № 92244 від 22 вересня 2023 року вбачається, що нарахування процентів здійснено за 69 днів за період з 22 вересня 2023 року по 30 листопада 2023 року, тобто в межах строку, який передбаченого договором.

Отже, позовні вимоги шодо стягнення з відповідача процентів в сумі 17 250,00 грн також є обґрунтованими.

Відповідачем не спростовано наявність укладеного кредитного договору, як і не надано доказів погашення кредиту в строки, визначені договором, а тому суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість договором № 92244 від 22 вересня 2023 року розмірі 22 500,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000,00 грн, заборгованості за відсотками 17 250,00 гривень.

Доводи представника відповідача щодо відсутності належного підтвердження погодження сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору № 92244 від 22 вересня 2023 року вбачається, що його умовами чітко визначено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядок та умови її нарахування і сплати.

Також безпідставними є посилання представника відповідача на мінливий характер Умов та правил банківських послуг і відсутність окремих активних конклюдентних дій відповідача щодо погодження процентної ставки, оскільки погодження істотних для спірних правовідносин умов підтверджується змістом підписаних сторонами договірних документів, які підлягають оцінці в їх сукупності. Саме по собі заперечення відповідачем погодження процентної ставки не спростовує встановлених договором умов та не звільняє його від обов`язку виконувати належним чином прийняті на себе договірні зобов`язання.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 2 662,40 грн судового збору.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 п. 1, ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи та входять до складу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які складають 6 000, 00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746/01 від 01 червня 2026 року, укладений з ФОП ОСОБА_2 та додаткову угоду №92244 до договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 01 червня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29 червня 2026 року, виконаних вказаним адвокатом, відповідно до яких витрати на правничу допомогу склали 6 000,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Горобей Р.Г.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Таким чином, чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Визначений ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Діджи Фінанс», розмір витрат на професійну правничу допомогу є обгрунтованим та співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81,141, 259, 263-265,268, 272, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за кредитним договором № 92244 від 22 вересня 2023 року у сумі 22 250,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 5 000,00 грн, заборгованість за процентами 17 250,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, м. Бровари, Київська обл., 07406, код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 07406, м. Бровари, Київська обл., вул. Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Інна ХУДЕНКО