Рішення № 140768373, 16.10.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1022/26

Провадження № 2/601/677/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря Домінської І.В.,

представника позивача Іваницьких Ю.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , який уточнено в судовому засіданні, про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 12 961,06 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 08.09.2024 та встановивши мобільний додаток monobank. На підставі укладеного Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 10000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідачка своїм підписом підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Згідно із тарифом пільговий період становить 62 дні (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка 0, 00001 % річних. Базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості - 3,1% на місяць (37,2 %). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку збільшення простроченої заборгованості) - 6,2% на місяць (74,4 %). Станом на 29.04.2025 у відповідачки прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку із чим на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою, про що банк 29.04.2025 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 29.05.2025 став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 25 841,12 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 12 961,06 грн, заборгованість за пенею 3415,25 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання - 9 464,81 грн. Крім того, просить стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Відзив на позов не надходив.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 17.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

04.05.2026 від представника відповідачки адвоката Булави О.П. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

13.05.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про ознайомлення з матеріалами цивільної справи.

14.05.2026 представник відповідачки адвокат Булава О.П. подав повідомлення про розірвання договору про надання правничої допомоги №364 від 01.05.2026 з ОСОБА_1

15.06.2026 ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником у Кременецькому районному суді в цивільній справі № 601/1022/26 з усіма правами, які надані законом та подала клопотання про доручення доказів.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області 15.06.2026 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 про обов`язкову явку в судове засідання представника позивача.

23.06.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала письмові пояснення щодо підстав позову та просила у позові відмовити.

08.07.2026 представник позивача ОСОБА_3 через електронний суд подала письмові пояснення з додатками.

12.08.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала письмові пояснення щодо підстав позову та просила у позві відмовити.

19.08.2026 представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

19.08.2026 представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про відмову від частини позовних вимог та просила стягнути з відповідачки 12 961,06 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області 01.09.2026 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

07.09.2026 відповідачка ОСОБА_1 подала клопотання про витребування доказів.

07.09.2026 протокольною ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області відмовлено ОСОБА_1 у клопотанні про витребування доказів.

24.09.2026 від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшло клопотання про ознайомлення з записом аудіорозмови ОСОБА_1 з оператором банку від 12.09.2024.

05.10.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі або оголошення перерви у судовому засіданні.

05.10.2026 ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області відмовлено відповідачці ОСОБА_1 у клопотанні про зупинення провадження у справі або оголошення перерви у судовому засіданні, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав проголошення судового рішення на 15:00 16.10.2026.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі вказавши, що кредит вона не отримувала, карточкою не користувалася. У 2024 році вона у «Фейсбук» шукала роботу та у друзі прийняла російськомовну жінку, з якою переписувалася в телефоні. На прохання останньої вона надала їй свій паспорт, ідентифікаційний код, номер телефону та повідомила один код, який прийшов їй на телефон у «повідомлення». 12.09.2024 подзвонила на гарячу лінію банку та попросила заблокувати рахунки.

Про заборгованість дізналася з ухвали суду та за фактом незаконного оформлення кредитного договору звернулася з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. На даний час проводиться досудове розслідування за статтею 190 КК України.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та зазначила, що відповідно до інформації про рух коштів по картці, яка долучалась до позову, кошти за вказаним кредитним договором були переказані на інші карткові рахунки третіми особами внаслідок шахрайських дій, до яких відповідачка немає відношення. Укладення кредитного договору відбулося без волевиявлення відповідачки, її персональні дані були використані незаконно. За фактом незаконного оформлення кредиту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 190 КК України та проводиться досудове розслідування. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. Кредитної карточки ОСОБА_1 не отримувала. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів «monobank», витяг з тарифів чорної картки «monobank», паспорт споживчого кредиту чорної картки «monobank» та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2024 шляхом підписання Анкети-заяви. Відповідачка не засвідчувала своїм підписом, не підтвердила генерацію ключової пари з особистим ключем, кредитного договору не підписувала, кредиту не отримувала. Позивачем не надано суду ні в оригіналі, ні в електронних, ні у паперових копіях Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які були надані ним відповідачці через мобільний додаток та які були нею підписані накладенням електронного цифрового підпису. Просить в позові відмовити.

Фактичні обставини справи.

08 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» для отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, тарифами, що розміщені за посиланнями: www.monobank.ua/terms; www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному застосунку, ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у гривні на її ім`я НОМЕР_2 . Просить встановити кредитний ліміт до 500 000 грн (в залежності від суми, погодженої банком та відображеної у мобільному за стосунку).

У п.4 ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 023594а4526399b6f23438dc67b640290ce72fcb664ed560352f06ee313ec29056,що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій.

У п. 5 погоджується з тим, що невід`ємною частиною Анкети-заяви є Запевнення Клієнта до Договору, з підписанням якого в Мобільному застосунку Договір набуває чинність.

Пунктом 5.9.1. глави 5 розділу І Умов визначено, що ідентифікація Клієнта для доступу до Мобільного застосунку здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, які передбачені між Банком та Клієнтом (засоби ідентифікації: зареєстрований смартфон Клієнта, фінансовий номер телефону Клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо).

Відповідно до довідки про наявність рахунку від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , тип рахунку картка чорна, статус картки активна до 05/28.

Згідно із довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 26 лютого 2026 року, ОСОБА_1 08 вересня 2024 року встановлено кредитний ліміт у сумі 10000 грн, 18.09.2024 зменшено до 9500 грн.

З довідки про рух коштів по картці від 26.02.2026 вбачається, що в період з часу з 08.09.2024 12:58:46 по 08.09.2024 14:38:29 з чорної карти НОМЕР_1 на білу карту НОМЕР_3 перераховано 9998,56 грн. В подальшому з білої карти на користь третіх осіб вказані кошти були переведені, а саме на карту НОМЕР_4 9000 грн та на карту НОМЕР_5 500 грн.

12.09.2024 відповідачка звернулася бо Банку шляхом телефонного дзвінка з проханням заблокувати належні їй платіжні картки та повідомила оператора про вчинення щодо неї шахрайських дій.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № б/н від 08 вересня 2024 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , загальний залишок заборгованості станом на 26.02.2026 за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 12961,06.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 квітня 2026 року, номер кримінального провадження 12026211010000178, внесено відомості за заявою ОСОБА_1 , в якій остання повідомила, що 08.04.2024 невстановлені особи, з використанням електронно-обчислювальної техніки здійснили оформлення кредитного зобов`язання у «ФК «ФК Кредит-Капітал» на суму 5000 грн (поточна заборгованість 11 660,75 грн), «УНІВЕРСАЛ БАНК» на суму 9500 грн ( поточна заборгованість 25841,12 грн), «Швидко Гроші» на суму 2000 грн (поточна заборгованість 4400 грн), «Фінансова компанія «Ейс» на суму 2200 грн (поточна заборгованість 6358 грн), «МАНІВЕО» на суму 2200 грн, «Авентус Україна на суму 5000 грн, «Таліон Плюс» на суму 2500 та 2200 грн, «Оптимальні кредити» на суму 2500 грн, без її відома та без її згоди, внапслідок чого останній завдано матеріальних збитків. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.4 ст. 190 КК України.

Мотиви, з яких виходить суд.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вказала про те, що договір про надання кредиту не укладала, а такі дії від її імені могли вчинити невідомі їй особи, жертвою шахрайських дій яких вона стала. Відтак, відповідачка стверджує, що відсутні підстави для стягнення із неї на користь позивача кредитної заборгованості.

Суд не погоджується із такими доводами відповідачки з огляду на таке.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання про те, що наданими позивачем доказами підтверджується, що сторонами у справі укладено договір, який було підписано електронним підписом відповідачки, на умовах визначених у вказаному договорі відповідачці надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14).

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Разом з тим, відповідачка не надала доказів оспорення зазначеного кредитного договору в судовому порядку.

При цьому, Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Щодо доводів відповідачки про наявність кримінального провадження, суд зауважує наступне.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 квітня 2026 року, номер кримінального провадження 12026211010000178 внесено відомості за заявою ОСОБА_1 , в якій остання повідомила, що 08.04.2024 невстановлені особи, з використанням електронно-обчислювальної техніки здійснили оформлення кредитного зобов`язання у «ФК «ФК Кредит-Капітал» на суму 5000 грн (поточна заборгованість 11 660,75 грн), «УНІВЕРСАЛ БАНК» на суму 9500 грн ( поточна заборгованість 25841,12 грн), «Швидко Гроші» на суму 2000 грн (поточна заборгованість 4400 грн), «Фінансова компанія «Ейс» на суму 2200 грн (поточна заборгованість 6358 грн), «МАНІВЕО» на суму 2200 грн, «Авентус Україна на суму 5000 грн, «Таліон Плюс» на суму 2500 та 2200 грн, «Оптимальні кредити» на суму 2500 грн, без її відома та без її згоди, внапслідок чого останній завдано матеріальних збитків. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.4 ст. 190 КК України.

Разом з тим, суд зазначає, що наданий відповідачкою витяг з ЄРДР не є доказом укладення спірного договору іншою особою, а не ОСОБА_1 . Відомостей щодо стану розгляду кримінального провадження (прийнятого рішення) матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 зазначено про саме через власну недбалість позивача/клієнта та бездіяльність по захисту власних персональних даних (номери карток та ПІН-кодів) та власного мобільного фінансового телефону, що надало змогу третім особам отримати вільний доступ до карток «ПриватБанку» клієнта в системі Приват24, а тому клієнт повинен нести відповідальність за свої власні дії.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі № 591/8927/23.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачкою не доведено порушення її прав при укладенні відповідного договору, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення.

Відповідачка не довела, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору, їй не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення.

При цьому, при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про позичальника, проте, ОСОБА_1 не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.

Щодо посилань в судовому засіданні представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що Умови та правила надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідачки. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачкою в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», паспорту споживчого кредиту та Тарифів, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачка була ознайомлена саме з наданими позивачем Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

З таким доводами суд не погоджується з огляду на наступне, однак вважає, що така є частково слушною в частині заявлених видів вимог кредитної заборгованості.

Як правильно зазначено позивачем, даний договір укладено шляхом розміщення Умов та Правил на офіційному сайті АТ «Універсал Банк» або в офіційному додатку для смартфону, що слід розцінювати як оферту.

Акцептуванням, укладенням договору про надання банківських послуг, зокрема щодо користування кредитною карткою, відкриття карткового рахунку та надання кредитного ліміту, є анкета-заява подана відповідачкою.

В доданих до матеріалів справи детальному та покроковій інструкції щодо відкриття карткового рахунку вбачається, що відповідачці слід вчинити ряд дій спрямованих на відкриття такого рахунку, зокрема, які полягають у наданні своїх паспортних та особистих даних банку, замовлення кредитної картки, підписання такої анкети шляхом проставлення підпису пальцем на екрані смартфона.

Всі вищеперераховані дії неможливі без безпосереднього волевиявлення відповідача, тобто такі вчинені не під дією обману, шахрайства чи примусу.

Під час відкриття карткового рахунку у мобільному застосунку «Monobank», споживачу пропонують ознайомитись з Договором, частиною якого є Умови та Правила, а тому слід констатувати, що відповідачка відкриваючи картковий рахунок та ставлячи свій УЕП в мобільному додатку підтвердила, що ознайомилася з чинними на момент підписання ним Договору Умовами та Правилами.

Крім цього, згідно положень ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, всі наявні в матеріалах справи докази долучені до позовної заяви є копіями електронних оригіналів таких та є належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України.

Слід зазначити, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правочин вважається укладеним та правомірним доки не доведено зворотного.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

В судовому порядку правовідносини між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 не визнавались недійсними, кредитний договір не визнавався неукладеним, а тому слід вважати, що кредитні правовідносини між сторонами спору дійсно мали місце.

Крім цього, Умови та правила «Monobank» постійно змінюються та в мобільному додатку такі відображаються у вигляді «пуш» сповіщення. Тобто, банк постійно повідомляє своїх споживачів про оновлення в умовах та правилах кредитування.

Таким чином, доводи представника відповідачки, які стосуються не підписання споживчого паспорту, умов та правил кредитування є безпідставними та спростовуються наявними у справах матеріалами.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що такий просить стягнути 12961,06 гривень заборгованості, яка складається з 12961,06 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Як вбачається з довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 26 лютого 2026 року, відповідачці 08.09.2024 встановлений кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн.

З довідки про рух коштів по картці ОСОБА_1 вбачається, що 08.09.2024 в період часу з 12:58:46 по 14:38:29 з чорної карти перераховано на білу карту 9998,56 грн.

В то й же час, з повідомлення Національного банку України №14-0006/70596 від 28.07.2026 «Про розгляд скарги ОСОБА_1 » банк повідомив, що на підставі накопиченої інформації Банк, керуючись пунктом 10.4.1., яким передбачено розірвання договору за ініціативою однієї із Сторін та підпунктом «в» пункту 10.4.3 розділу 1 Умов через те, що Банком було самостійно визначено ймовірність передачі відповідачкою платіжної картки та/або номеру мобільного телефону та/або мобільного телефону, що використовувалися/використовується для Мобільного за стосунку, у користування третім особам, прийняв рішення про розірвання Договору із відповідачкою, про що 12.09.2024 відповідна інформація була повідомлена ОСОБА_1 шляхом направлення пуш-повідомлення у застосунок Monobank».

Отже, позов банку підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 9998,56 гривень, оскільки така сума є доведеною та у суду щодо даної суми заборгованості відсутні сумніви.

Підписавши 08 вересня 2024 року Анкету-заяву відповідачка отримала у мобільному додатку Умови і Правила, Тарифи із повною інформацією щодо надання банківських послуг за цим продуктом і була з такими документами ознайомлена та мала такі примірники.

Відповідно до п. 4.2.15. Глави 4 Розділу 1 Умов і правил: «При здійсненні своїх прав і обов`язків, клієнт зобов`язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права Банку (в т. ч. особисті немайнові). Під час користування послугами Банку Клієнт зобов`язаний дотримуватися принципів добросовісності, розумності та справедливості».

Відповідно до п. 8.1. Глави 8 Розділу 1 Умов і правил: «Сторони несуть відповідальність за належне виконання своїх обов`язків відповідно до законодавства України та умов Договору».

Відповідно до п. 8.7. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Банк не несе відповідальності у випадках невиконання Клієнтом умов Договору та додатків, які є його невід`ємною частиною».

Згідно з п. 8.10. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту заяви Клієнта, поданої до контактного центру Банку за допомогою каналів дистанційного обслуговування, про блокування картки/рахунку/на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг».

Відповідно до п. 8.15. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «У разі якщо клієнт дає згоду на проведення операцій з Картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду».

Відповідно до п. 8.17. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться Клієнтом та / або третіми особами з відома або без відома Клієнта при використанні мобільних додатків для здійснення фінансових операцій, в тому числі в разі якщо програмне забезпечення та/або мобільний пристрій Клієнта, з використанням яких здійснюється доступ до даних послуг, були схильні до модифікації, що порушує угоду користувача, укладену між клієнтом і виробником програмного забезпечення та/або мобільного пристрою, а також у разі якщо на мобільному пристрої, що використовується для підключення телефону клієнта до Мобільного додатку був активований режим для розробників».

Згідно з п. 2.5. Глави 2 Розділу II Умов і правил: «З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки».

Відповідно до п. 3.3. Глави 3 Розділу II Умов і правил: «Операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки, з введенням відповідного ПІН-коду або ж введенням коду, наданого Банком в рамках технології ЗD-Sесurе, або операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки без введення ПІН-коду, або з використанням реквізитів Платіжної картки, або з використанням аутентифікаційних даних, у тому числі в Мобільному додатку, або операції, підтверджені у Мобільному додатку, - визнаються підтвердженими Клієнтом та ініційованими ним власноруч».

Згідно з п. 6.2.8. глави 6 Розділу II Умов і правил: «Клієнт зобов`язався зберігати ПІН-код, Коди доступу, аутентифікаційні дані в таємниці та ні за яких обставин не повідомляти їх третім особам. У разі одержання Клієнтом інформації щодо несанкціонованих операцій з карткою Клієнта або при виникненні підозр щодо шахрайства, Клієнт зобов`язаний якнайшвидше звернутись до Центру клієнтської підтримки Банку для блокування рахунків».

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 8.10. глави 8 Розділу І Умов і правил Клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту заяви Клієнта, поданої до контактного центру Банку за допомогою каналів дистанційного обслуговування, про блокування картки.

Враховуючи вище вказані обставини, надані докази позивачем у справі, а також обставини, які визнані самою відповідачкою, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідачки та її представника щодо нерозголошення відповідачкою своїх даних, оскільки відповідачка своїми діями сприяла стороннім особам у доступі до мобільного додатку з пристрою Nokia G22 шляхом передачі одноразового пароля третім особам, а банк відповідно до положень ст. 1066 ЦК України не мав права не виконувати зазначені замовлення.

Про те, що вказані дії вчинялися без її погодження (волевиявлення) ОСОБА_1 повідомила Банк лише після завершення вчинення вказаних дій 12.09.2024, а тому суд приходить до висновку, що відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються ОСОБА_1 , повністю покладається на саму відповідачку.

Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем доказами. Зокрема, наданими прінтскрінами аудіозаписами, які містять в системі «Електронний суд».

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі № 591/8927/23, від 07 травня 2025 року у справі № 703/1211/24, від 24 вересня 2025 року у справі № 184/1539/24, які суд враховує відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при розгляді вказаної справи.

Оскільки, рішення суду підлягає частковому задоволенню, то відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню на користь позивача підлягає сплачений судовий збір відповідно до задоволених вимог.

Відсоток задоволених позовних вимог становить 77,14% (9998,56 : 12961,06 х 100), тобто судовий збір за подання позовної заяви, який слід стягнути з відповідачки на користь позивача становить суму 2 053,77 гривень (2 662,40 х 77,14%).

Керуючись ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 201, 259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 08.09.2024 в розмірі 9998,56 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 56 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 053 (дві тисячі п`ятдесят три) грн. 77 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Оленівська, 23).

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий