Рішення № 140765996, 15.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10827/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участю секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє представник адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

28 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45577312 від 28.09.2025 в сумі 16 995,14 грн, судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 6 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено кредитний договір № 45577312 від 28.09.2025 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 6 500 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, з урахуванням сплачених відповідачем 3 999,21 грн, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 16 995,14 грн, яка складається з наступного: 6 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 454,35 грн заборгованість за відсотками, 1 040 грн заборгованість за комісією, 9 000,79 грн заборгованість за пенею.

У подальшому, через укладання договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 та підписання реєстру прав вимог № 8 від 20.05.2026, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку здійснювати погашення заборгованості як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву; задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію та документи щодо належності банківського рахунку відповідачу, факту зарахування на нього коштів, а також первинні банківські документи, що підтверджують рух коштів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 11.08.2026, 27.08.2026 подано заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного рішення.

У судове засідання відповідач повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 19.08.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає, однак просить розглянути можливість зменшення розміру штрафних санкцій, які, як вважає, є завищеними та такими, що порушують принципи розумності, справедливості та добросовісності. А в разі задоволення позову просить надати розстрочку виконання рішення суду, враховуючи, що відповідач має ще кредити в інших фінансових установах та здійснює догляд за хворим батьком.

20.08.2026 представником позивача Ткаченко Юлією Олегівною подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості в розмірі 3 995,14 грн, яка складається з: 3 995,14 грн - заборгованість за тілом кредиту.

25.09.2026 ухвалою суду прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог постановлено розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог відповідно до заяви від 20.08.2026 року.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 28.09.2025 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45577312, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 6 500 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до вказаного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до розділу 2 вказаного договору, сума кредиту 6 500 грн, строк кредитування 30 днів (з 28.09.2025 по 27.10.2025), процентна ставка 0,233% в день (фіксована). Комісія за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту, що складає 1 040 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 7 994,35 грн. У разі порушення позичальником строку повернення кредиту нараховується пеня у розмірі 4% на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений договором строк.

Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 05602, який 28.09.2025 о 15:41:35 було надіслано на електронну адресу відповідача, зазначену у договорі; ідентифікація позичальника здійснена за посередництвом системи BankID НБУ (банк «privatbank»), що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Даний договір містить персональні дані відповідача, зокрема ідентифікаційний номер, паспортні дані, адресу, номер телефону, номер платіжної картки, на яку має бути перерахована сума кредиту ( НОМЕР_1 ). Відповідачем також заповнено та підписано одноразовим ідентифікатором заявку-опитувальник на отримання кредиту.

Факт виконання первісним кредитором зобов`язань за кредитним договором підтверджується платіжною інструкцією № 2264bae5-629d-4171-88fc-3e66224cc020 від 28.09.2025 (дата та час здійснення операції 28.09.2025 15:42:07), згідно з якою на платіжний інструмент НОМЕР_1 (MASTERCARD), отримувач Руслана Готра, РНОКПП НОМЕР_2 , перераховано 6 500 грн, довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000090728 від 28.05.2026 про прийняття до виконання платіжної інструкції та завершення платіжної операції, а також листом первісного кредитора № 20/05/26-49836 від 20.05.2026. Згідно з даними сервісу визначення банку за номером картки (BIN 545708) карта випущена АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачем 19.12.2025 та 08.01.2026 було сплачено на користь первісного кредитора 2 999,21 грн та 1 000,00 грн, а всього 3 999,21 грн, які, згідно з розрахунком первісного кредитора, були зараховані в рахунок погашення нарахованої пені. Пеня була нарахована за 50 днів (з 28.10.2025 по 16.12.2025) по 260,00 грн на день, всього 13 000,00 грн, з яких залишок непогашеної пені склав 9 000,79 грн.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , надано виписку по картці, де 28.09.2025 зазначено зарахування коштів в розмірі 6 500 грн.

25.02.2026 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №45577312 від 28.09.2025. Відповідно до п. 2.1.3 договору факторингу перехід права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимог №8 від 20.05.2026 до відповідача перейшло право вимоги у сумі 16 995,14 грн. Оплата за відступлення права вимоги за цим реєстром здійснена платіжною інструкцією №850021654.1 від 26.05.2026.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №45577312 від 28.09.2025 станом на 20.05.2026, розрахунку позивача за період з 20.05.2026 по 22.06.2026 та реєстру прав вимог до договору факторингу, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 16 995,14 грн, яка складається з наступного: 6 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 454,35 грн заборгованість за відсотками, 1 040,00 грн заборгованість за комісією, 9 000,79 грн сума заборгованості за пенею.

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №45577312 від 28.09.2025, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в електронній формі, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладання договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Як встановлено матеріалами справи, позичальник, укладаючи кредитний договір, підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зазначивши номер особистого електронного платіжного засобу. Кошти у розмірі 6 500,00 грн перераховані на картку відповідача 28.09.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт набуття права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №45577312 від 28.09.2025.

Судом враховано, що 20.08.2026 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка ухвалою суду від 25.09.2026 була прийнята. У поданій заяві позивач зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості та просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у зменшеному розмірі.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №45577312 від 28.09.2025, укладеним між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , та право вимоги за яким згодом, на підставі договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 станом на 20.08.2026 загальний розмір заборгованості 3 995,14 грн, яка складається з: 3 995,14 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №45577312 від 28.09.2025 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що позивач має право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суд зазначає, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять таке виконання неможливим, при цьому суд враховує, зокрема, матеріальний стан боржника та тяжке захворювання членів його сім`ї. Водночас самі по собі посилання відповідача на наявність кредитних зобов`язань перед іншими фінансовими установами та необхідність догляду за хворим батьком без надання належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення. За таких обставин, з урахуванням відсутності належного документального підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 435 ЦПК України підстав для розстрочення виконання рішення суду, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), виснувано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, висновано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026, витяг з акта №1-ФП від 05.06.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію №850022335.1 від 12.06.2026 про оплату за актом в розмірі 186 000,00 грн., ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем заявлено до стягнення 6 500,00 грн, проте згідно з витягом з акта №1-ФП від 05.06.2026 вартість наданих послуг щодо відповідача складає 4 500,00 грн (500,00 грн + 4 000,00 грн).

На підставі викладеного, зважаючи на категорію та складність справи, враховуючи вимоги ст. 133, 137 ЦПК України, обсяг наданих послуг і виконану адвокатом роботу, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, а також те, що згідно з наданим витягом з акта вартість послуг щодо відповідача становить 4 500,00 грн, а доказів понесення витрат у більшому розмірі матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором №45577312 від 28.09.2025 у сумі 3 995,14 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 14 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», адреса місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ: 43311346;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В. В. Чепка