Рішення № 140764841, 06.10.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1613/26

Провадження № 2/392/1702/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Обґрунтування позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» адвокат Адвокатського об`єднання «Апологет» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 98739684000 від 17 листопада 2022 року у розмірі 112 506,28 грн (з яких: заборгованість за тілом кредиту 94 810,52 грн, заборгованість за відсотками 0,00 грн, заборгованість за комісією 17 695,76 грн), а також судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17 листопада 2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 98739684000 в електронній формі, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 116 419,32 грн строком на 49 місяців (до 17 листопада 2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 0,00001% річних та щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми кредиту (2 211,97 грн щомісяця з 18 березня 2023 року). Банк виконав зобов`язання та надав кошти позичальнику.

22 лютого 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 262, за яким позивач набув права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором на суму 112 506,28 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту позивач просить стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу).

30 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог, проведення судових засідань за відсутності представника та згода на заочний розгляд справи.

Рух справи.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області 14 липня 2026 року, надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 25 серпня 2026 року та 06 жовтня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду конвертами із відміткою «адресат відсутній». Крім того, повідомлявся шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, зустрічний позов, будь-які клопотання, заяви чи докази, від нього не надходили, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує представник позивача.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 листопада 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98739684000 в електронній формі (підписано одноразовим цифровим ідентифікатором OTP, надісланим на номер телефону позичальника, що підтверджено витягом із системи банку від 17.11.2022).

За умовами кредитного договору: сума кредиту: 116 419,32 грн (п. 3.1 Договору); строк кредитування: 49 місяців, кінцевий строк повернення 17 листопада 2026 року (п. 3.5 Договору, Паспорт споживчого кредиту); процентна ставка: 0,00001% річних (п. 3.8 Договору); повернення кредиту: щомісячними ануїтетними платежами відповідно до графіка (Додаток № 1 до Договору): у період з 17.11.2022 року по 17.03.2023 року по 2 426,00 грн щомісяця; починаючи з 18.03.2023 по 4 638,00 грн щомісяця; комісія: Додатком № 1 до Договору встановлено щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми наданого кредиту (2 211,97 грн щомісяця з 18.03.2023 року).

Первісний кредитор АТ «УКРСИББАНК» виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 116 419,32 грн, що підтверджується випискою за особовим рахунком відповідача за період з 17.11.2022 по 22.02.2024 року.

22 лютого 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 262.

Згідно з витягом із Реєстру боржників від 22.02.2024 року (порядковий номер 165) та Актом приймання-передачі Права Вимоги від 22.02.2024 року до Договору факторингу № 262, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 98739684000 від 17.11.2022 року на загальну суму 112 506,28 грн, із яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 94 810,52 грн; заборгованість за процентами 0,00 грн; заборгованість за комісією 17 695,76 грн.

Оплату фінансування за договором факторингу фактором підтверджено платіжною інструкцією № 75469 від 22.02.2024 року на суму 3 988 682,86 грн.

Як вбачається з банківської виписки, позичальник здійснював погашення кредиту не в повному обсязі, а з серпня 2023 року припинив регулярні платежі, внаслідок чого виникла заборгованість.

Водночас із наданої виписки за рахунком відповідача слідує, що за період з квітня по липень 2023 року Банком було списано з внесених відповідачем платежів щомісячну комісію за управління кредитом у загальному розмірі 11 059,85 грн (5 платежів по 2 211,97 грн: 21.04.2023 року, 17.05.2023 року, 19.06.2023 року, 17.07.2023 року та 28.07.2023 року).

Відповідачу було надіслано досудову вимогу вих. № 23398076 від 06.07.2026 року про погашення заборгованості, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень «Укрпошта» № 3284, описом вкладення та фіскальним чеком від 10.07.2026 року.

Застосовані норми права та мотиви суду.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 612, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем ОСОБА_1 , користування останнім кредитними коштами, часткове виконання зобов`язання за договором.

Згідно статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом перевірено правовий статус сторін договору факторингу: ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є фінансовою установою (розпорядження Нацкомфінпослуг № 2437 від 08.06.2017 року про видачу ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, зокрема факторингу). Договір факторингу № 262 від 22.02.2024 року підписано уповноваженими особами: від банку начальником управління Маленком В.О. на підставі довіреності від 26.10.2023 (реєстр. № 401), від фактора ОСОБА_2 на підставі довіреності від 14.07.2023, посвідченої генеральним директором Хробаком М.Р.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу № 262 право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі Права Вимоги (Додаток № 2 до Договору). Такий Акт підписано сторонами 22 лютого 2024 року. Отже, саме з 22 лютого 2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Водночас суд підкреслює, що в силу положень статті 514 ЦК України та частини 1 статті 518 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює суті та обсягу самого зобов`язання; до нового кредитора переходить лише дійсне право вимоги первісного кредитора, а боржник має право висувати проти нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент отримання повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на дату укладання кредитного договору) для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/ або умовами договору про споживчий кредит.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків).

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21, п. 31.29) та застосований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21), а також у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 року у справі № 579/1552/23 (провадження № 61-17015св24).

Судом встановлено, що умовами кредитного договору № 98739684000 від 17 листопада 2022 року (Додаток № 1 до Договору) передбачено сплату щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,9% від суми кредиту (що становить 2 211,97 грн щомісяця). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що реально надаються відповідачу. У Графіку платежів міститься роз`яснення про розмежування «Комісії А» та «Комісії Б», проте ці позначення в самому графіку не використовуються, а зміст послуг не розкритий.

Позивач не надав суду доказів наявності та погодження конкретного переліку супровідних послуг, які надавались банку позичальником, а тому положення договору щодо обов`язку щомісяця сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 2 211,97 грн є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, позовна вимога ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення нарахованої, але не сплаченої комісії в сумі 17 695,76 грн є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Платежі, які банк зарахував у рахунок нікчемної комісії, підлягають перерахунку в рахунок основного боргу як наслідок виконання нікчемного правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, п. 34.3)

Нікчемний правочин або його окремі умови є недійсними в силу прямої вказівки закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора в такій черговості:

1) у першу чергу прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Оскільки умова про комісію є нікчемною, а договірна ставка відсотків становила символічні 0,00001% річних (і заборгованість за ними дорівнює 0,00 грн), усі здійснені позичальником платежі підлягали зарахуванню виключно в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

Дослідивши виписку за особовим рахунком відповідача за період з 17 листопада 2022 року по 22 лютого 2024 року, суд установив повну хронологію руху коштів:

Надано кредиту: 116 419,32 грн.

Погашення в період без нарахування комісії (17.11.2022 17.03.2023):

Відповідач вніс 4 чергові платежі по 2 426,00 грн: 19.12.2022, 17.01.2023, 17.02.2023 та 17.03.2023 на загальну суму 9 704,00 грн, які в повному обсязі спрямовані на погашення тіла кредиту.

Залишок основного боргу: 116 419,32 9 704,00 = 106 715,32 грн.

Погашення в період нарахування комісії (квітень 2023 січень 2024):

Відповідач вносив щомісячні ануїтетні платежі по 4 638,00 грн, які банк розщеплював, зараховуючи частину на тіло кредиту, а частину на комісію (нікчемну):. 21.04.2023 року: внесено 4 638,00 грн (2 426,03 грн на тіло; 2 211,97 грн неправомірно на комісію);. 17.05.2023 року: внесено 4 638,00 грн (2 426,03 грн на тіло; 2 211,97 грн неправомірно на комісію);. 19.06.2023 року: внесено 4 638,00 грн (2 426,03 грн на тіло; 2 211,97 грн неправомірно на комісію);. 17.07.2023 року: внесено 4 638,00 грн (2 426,03 грн на тіло; 2 211,97 грн неправомірно на комісію);. 28.07.2023 року: внесено 4 638,00 грн (2 426,03 грн на тіло; 2 211,97 грн неправомірно на комісію). Разом за 5 платежами списано на комісію: 11 059,85 грн (5 ? 2 211,97 грн).

Подальші часткові платежі відповідача: 18.08.2023 року 18,18 грн; 07.09.2023 року 41,00 грн; 18.09.2023 року 1 100,00 грн; 09.11.2023 року 41,50 грн; 05.01.2024 року 1 000,00 грн.

Загальна сума часткових платежів: 2 200,68 грн, які банк також неправомірно списав на рахунок обліку заборгованості за комісією (рахунок НОМЕР_1 ).

Всього відповідач сплатив за кредитним договором: 9 704,00 грн + (5 ? 4 638,00 грн) + 2 200,68 грн = 35 094,68 грн.

З них банк зарахував у рахунок основного боргу лише 21 834,15 грн (9 704,00 + 5 ? 2 426,03), а суму 13 260,53 грн (11 059,85 грн + 2 200,68 грн) неправомірно списав на комісію (нікчемну).

З урахуванням імперативної черговості (ст. 19 Закону «Про споживче кредитування») уся фактично сплачена відповідачем сума (35 094,68 грн) підлягає зарахуванню на погашення основного боргу.

Розбіжність між заявленим залишком (94 810,52 грн) та залишком за випискою (94 585,17 грн) становить 225,35 грн. Згідно з записом № 0500135437 від 22.02.2024 цю суму було включено до основного боргу. Суд визначає залишок самостійно за рухом коштів за випискою.

Судом встановлено, що кредит надано строком на 49 місяців, а кінцевим строком повного повернення кредиту згідно з п. 3.5 Договору та Графіком платежів є 17 листопада 2026 року.

Позовну заяву сформовано, підписано представником позивача через Електронний суд та подано до суду 14 липня 2026 року, тобто до настання кінцевого строку дії договору.

Позивач просить стягнути одноразово весь залишок заборгованості за тілом кредиту, тобто фактично вимагає дострокового повернення всієї суми кредиту.

Правові наслідки порушення позичальником зобов`язання повернути позику частинами визначені частиною 2 статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас спірні правовідносини регулюються спеціальним законом Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Повернення кредиту здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу, і якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення, вимога втрачає чинність.

Суд звертає увагу, що правовідносини сторін за кредитним договором від 17 листопада 2022 року виникли після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», а тому підстави та порядок пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту регулюються саме частиною четвертою статті 16 цього Закону як спеціальною нормою права.

Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), стосувався попереднього законодавчого регулювання (частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), проте закладений у ньому правовий підхід щодо обов`язковості попереднього письмового повідомлення позичальника як слабкої сторони договору отримав свій розвиток і безпосереднє нормативне закріплення у частині четвертій статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

За усталеною судовою практикою застосування частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може підмінятися позовною заявою; якщо кредитодавець звертається до суду без належного попереднього направлення вимоги та спливу встановленого законом строку на добровільне виконання з моменту її одержання споживачем, у позичальника не виникає обов`язку повернути кредит достроково, а у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині дострокового стягнення (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23, провадження № 61-11833св25). Крім того, саме право кредитодавця вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, виникає виключно за умови, що таке право прямо передбачене умовами кредитного договору (постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 539/402/24).

Умовами договору про надання споживчого кредиту № 98739684000 від 17.11.2022 року прямо не передбачено права кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у разі прострочення виконання чергових платежів.

Доказів того, що первісний кредитор до відступлення права вимоги (22.02.2024 року) направляв відповідачу вимогу за ч. 4 ст. 16 Закону, матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора перейшли права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу, тому включення до реєстру боржників усієї суми кредиту, у тому числі строк сплати якої не настав, саме по собі не породжує права вимагати дострокового повернення.

Позивач сформував досудову вимогу вих. № 23398076 від 06.07.2026 року і направив її поштою 10.07.2026 (список № 3284, чек від 10.07.2026 року). Зі змісту вимоги не вбачається, що вона містить вимогу про повернення кредиту в порядку ч. 4 ст. 16 Закону із зазначенням дій для усунення порушення та обов`язкового 30-денного строку, оскільки в ній висловлено лише вимогу «негайно погасити заборгованість». Доказів одержання вимоги відповідачем немає. Позов подано 14.07.2026 року, тобто до спливу 30 календарних днів навіть з дня відправлення. Той факт, що після пред`явлення позову 14.07.2026 року судові засідання відбувалися 25.08.2026 року та 06.10.2026 року, не усуває передчасності звернення до суду з вимогою про дострокове повернення коштів, оскільки позовна заява не замінює письмової вимоги, а процесуальний перебіг часу розгляду справи не може породжувати матеріально-правових підстав дострокового виконання зобов`язання за їх відсутності на момент пред`явлення позову. За таких обставин вимога про дострокове повернення на дату звернення до суду не вважається пред`явленою в розумінні ч. 4 ст. 16 Закону.

За таких обставин суд розмежовує: 1) прострочені чергові платежі, строк сплати яких настав до подання позову (до 17.06.2026 року включно), для їх стягнення вимога за ст. 16 Закону не потрібна, оскільки невиконання обов`язку повернути чергову частину кредиту є самостійною підставою відповідальності (ст. 526, 530, 610, 611, 1054 ЦК України); 2) платежі, строк сплати яких на дату подання позову (14.07.2026 року) не настав, їх дострокове стягнення можливе лише після дотримання порядку, встановленого ст. 16 Закону.

Згідно з Графіком щомісячних платежів (Додаток № 1 до договору) та структурою ануїтету позичальник повинен був сплачувати тіло кредиту щомісяця до 17-го числа. Загальний строк кредитування (49 місяців) передбачає 48 щомісячних платежів (з грудня 2022 по листопад 2026 року).

На момент пред`явлення позову (14.07.2026 року) строк виконання настав за 43 щомісячними платежами (з 19.12.2022 по 17.06.2026 включно). Сума основного боргу, яка мала бути сплачена позичальником за цими 43 періодами відповідно до графіка, складає: 4 платежі (грудень 2022 березень 2023) х 2 426,00 грн = 9 704,00 грн; 39 платежів (квітень 2023 червень 2026) х 2 426,03 грн = 94 615,17 грн; всього належало до сплати основного боргу за Графіком станом на 14.07.2026 року: 104 319,17 грн (9 704,00 грн + 94 615,17 грн).

Фактично сплачено відповідачем основного боргу (з урахуванням належного зарахування сплаченої комісії): 35 094,68 грн.

Відтак, розмір простроченої заборгованості за основним боргом, строк сплати якої вже настав, становить: 104 319,17 грн 35 094,68 грн = 69 224,49 грн.

Щодо решти залишку основного боргу в сумі 12 100,15 грн (81 324,64 грн 69 224,49 грн), яка припадає на п`ять останніх щомісячних платежів (№ 44 17.07.2026, № 45 17.08.2026, № 46 17.09.2026, № 47 19.10.2026, № 48 17.11.2026): строк виконання цих зобов`язань на дату подання позову (14.07.2026 року) не настав, а право вимагати їх дострокового повернення у позивача не виникло у зв`язку з недотриманням обов`язкового строку, встановленого статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають (що в свою чергу не позбавляє нового кредитора права вимагати їх сплати після настання строку виконання або після належного дотримання порядку дострокового стягнення).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 69 224,49 грн. Крім того, позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 610-612, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 141, 223, 259, 263-265, 280 - 282, 284 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прострочену заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) за кредитним договором № 98739684000 від 17 листопада 2022 року у розмірі 69 224 (шістдесят дев`ять тисяч двісті двадцять чотири) гривні 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.М. Кратко