Рішення № 140763783, 05.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1297/26

Провадження № 2/344/3049/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 28 120,99 грн., стягнення судових витрат

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 28 120,99 грн., стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.04.2017 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уклав з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 93791724000.

АТ «УКРСИББАНК» відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», на підставі Договору факторингу №1307-Ф від 7/13/2020 право вимоги до Відповідача за вищевказаним Договором.

Таким чином ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу №1307-Ф від 7/13/2020 складає 3704,36 грн. (заборгованість за основним боргом 2054,55 грн., заборгованість за відсотками 784,73 грн., заборгованість за комісіями 865,08 грн., а всього 3704,36 грн.).

27.02.2019 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уклав з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95198930000.

АТ «УКРСИББАНК» відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», на підставі Договору факторингу №1307-Ф від 7/13/2020 право вимоги до Відповідача за вищевказаним Договором.

Таким чином ТОВ «ФК «Суперіум» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу №1307-Ф від 7/13/2020 складає 24416,63 грн. (заборгованість за основним боргом 17309,52 грн., заборгованість за відсотками 6382,48 грн., заборгованість за комісіями 724,63 грн., а всього 24416,63 грн.).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22.05.2026 року представником відповідача подано відзив на позов, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. Застосувати позовну давність до вимог ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №93791724000 від 18.04.2017 року.

Зазначає, що 18.04.2017 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №937917244000.

Згідно п. 3.5 кредитного договору від 18.04.2017 року, вказується, що позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит та інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка, що викладений у Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 18.04.2020 року.

Позивач, звертається до суду лише у січні 2026 р., тобто після спливу 6 років, коли Позивач довідався про порушення свого права та особу, яка його порушила. Таким чином, звернення Позивача із позовом до Відповідача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №93791724000 від 18.04.2017 року здійснено із пропущенням строків позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаних вище договорів, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо

Також, розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, також не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належними доказом наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит та наявності заборгованості перед позивачем.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи викладене, вважає, що у Позивача відсутні підстави щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача комісії за користування кредитом у розмірі 865 грн. 08 коп. та 724 грн. 63 коп.

27.05.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, просить позов задоволити повністю. Зазначає, що відповідач у поданому відзиві посилається на відсутність у матеріалах справи належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують надання кредитних коштів, а також зазначає про необґрунтованість та недостатню деталізацію розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

Зокрема, Відповідачем не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про помилковість нарахованої суми заборгованості, не зазначено, які саме складові є неправомірними, у чому саме полягає незаконність нарахувань або які норми законодавства були порушені при визначенні суми боргу.

Більше того, Відповідач не надав суду власного розрахунку заборгованості, не подав жодного доказу повного або часткового погашення кредитної заборгованості, не спростував розміру основного боргу, нарахованих процентів чи інших платежів, передбачених умовами кредитного договору.

Право вимоги за спірними кредитними договорами було відступлено АТ «Укрсиббанк» на користь ТОВ «Олком-Лізинг», а в подальшому ТОВ «ОлкомЛізинг» відступило вказане право вимоги ТОВ «ФК «Суперіум».

Отже, Позивач не був первинним кредитором за спірними договорами, не здійснював відкриття чи обслуговування рахунків Відповідача та не володіє первинними банківськими документами щодо руху коштів за такими рахунками.

У зв`язку із викладеним, первинні бухгалтерські документи, зокрема виписки по рахунках, меморіальні ордери та інші документи щодо руху коштів, перебувають у володінні саме АТ «Укрсиббанк». ТОВ «ФК «Суперіум» не перебувало у договірних правовідносинах із АТ «Укрсиббанк» щодо спірних кредитних договорів, а інформація про рух коштів по рахунках клієнта відповідно до вимог законодавства є банківською таємницею.

Щодо застосування строку позовної давності зазначає, що фактично перебіг строків позовної давності розпочався з 4 вересня 2025 року. Враховуючи дану обставину, а також призупинення строків позовної давності через пандемію COVID-19 (з 2 квітня 2020 року), а згодом у період воєнного стану (з 24 лютого 2022 року), відновлення перебігу строків позовної давності тривалістю у 3 роки, відповідно до вищезазначеного нормативно-правового акту, розпочато саме з 4 вересня 2025 року.

Таким чином, аргументи Відповідача стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованими та суперечать законодавству і не мають братися судом до уваги.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.06.2026 року клопотання представника позивача задоволено, витребувано у АТ «Укрсиббанк» докази.

05.10.2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення, у задоволенні позову просить відмовити, оскільки Позивачем не доведено у встановленому законом порядку факту набуття та переходу права вимоги за кредитними договорами Відповідача, а отже вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності представника, позов просить задоволити.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.04.2017 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №93791724000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

2.1. Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил

2.2. У випадках передбачених цим договором (п.4.1.) Бак відкриває позичальнику поточний картковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах правил.

3.1. Сума кредиту за договором становить 9 009,01 грн.

3.3. Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме:

- в сумі 9 000грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі а картковий рахунок позичальника.

- в сумі 9,01 грн. на оплату страхового платежу

3.5. позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтентних платежів відповідно до графіка, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 18.04.2020 року.

3.6. Ануїтентний платіж становить 595 грн.

3.7. Процентна ставка за договором становить 67% річних.

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів АТ «УкрСиббанк» в підтвердження видачі кредитних коштів та їх рух по клієнту надано виписку за кредитним договором №93791724000 за фактичний період обслуговування кредиту з 18.04.2017 по 13.07.2020 та розрахунок заборгованості за цим договором.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 93791724000 становить 3704,36 грн., з яких 2054,55 грн. - заборгованість за основним боргом, 784,73 грн. - заборгованість за відсотками, 865,08 грн. - заборгованість за комісіями.

04.12.2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» скеровано ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості, в якій боржника повідомлено про зміну кредитора.

27.02.2019 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №95198930000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

2.1. Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

2.2. У випадках передбачених цим договором (п.4.1.) Бак відкриває позичальнику поточний картковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах правил.

3.1. Сума кредиту за договором становить 20359 грн.

3.3. Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме:

- в сумі 20 000грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі а картковий рахунок позичальника.

- в сумі 260 грн. на оплату страхового платежу.

- в сумі 99 грн. на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту.

3.5. позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтентних платежів відповідно до графіка, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 25.02.2022 року.

3.6. Ануїтентний платіж становить 1324 грн.

3.7. Процентна ставка за договором становить 67% річних.

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів АТ «УкрСиббанк» в підтвердження видачі кредитних коштів та їх рух по клієнту надано виписку за кредитним договором №95198930000 за фактичний період обслуговування кредиту з 27.02.2019 по 13.07.2020 та розрахунок заборгованості за цим договором.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 95198930000 становить 24416,63грн., з яких 17309,52 грн. - заборгованість за основним боргом, 6382,48 грн. - заборгованість за відсотками, 724,63грн. - заборгованість за комісіями.

17.11.2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» скеровано ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості, в якій боржника повідомлено про зміну кредитора.

13.07.2020 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Олком-Лізинг» було укладено договір факторингу №172 за яким клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.

Право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання акту приймання передачі права вимоги, за умови сплати фактором суми фінансування у порядку визначеному договором.

Платіжним дорученням №37 від 13.07.2020 року підтверджено оплату ТОВ «Олком-лізинк АТ «УкрСиббанк» 1 693 337,68 грн. призначення платежу: сума фінансування згідно договору факторингу №172.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №172 від 13.07.2020 року АТ «УкрСиббанк» передало «ТОВ «Олком-лізинг» право вимоги до ОСОБА_1

за кредитним договором №93791724000 від 18.04.2017 в сумі 3704,36 грн., з яких: 2054,55 заборгованість за основним боргом, 784,73 грн. заборгованість за відсотками, 865,08 грн. заборгованість за комісіями;

за кредитним договором №95198930000 від 27.02.2019 в сумі 24 416,63 грн., з яких: 17 309,52 заборгованість за основним боргом, 6 382,48 грн. заборгованість за відсотками, 724,63 грн. заборгованість за комісіями.

13.07.2020 року між ТОВ «Олком-лізинг» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договір факторингу №1307-Ф на умовах встановлених цим договором клієнт передає (відступає) фактору в якості нового кредитора за плату а фактор приймає належні клієнту права грошової вимоги до боржників за кредитними договорам, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між первинним кредитором і боржниками

Додатком №2 до договору факторингу №1307-Ф від 13.07.2020 року актом прийому-передачі реєстру боржників підтверджено, що клієнт передав. а фактор прийняв реєстр боржників кредитора від 13.07.2020 року.

Платіжним дорученням №16 від 10.07.2020 року підтверджено оплату ТОВ «ФК «Суперіум» ТОВ «Олком-лізинг» 1 750 000 грн. призначення платежу: оплата за права вимоги за договором.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №1307-Ф від 13.07.2020 року АТ «Олком-лізинг» передало «ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до ОСОБА_1

за кредитним договором №93791724000 від 18.04.2017 в сумі 3704,36 грн., з яких: 2054,55 заборгованість за основним боргом, 784,73 грн. заборгованість за відсотками, 865,08 грн. заборгованість за комісіями;

за кредитним договором №95198930000 від 27.02.2019 в сумі 24 416,63 грн., з яких: 17 309,52 заборгованість за основним боргом, 6 382,48 грн. заборгованість за відсотками, 724,63 грн. заборгованість за комісіями.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Суд вважає доведеним, що між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 18.04.2017 року укладено Договір №93791724000 після чого ним отримано кредитні кошти в розмірі 9 009,01 грн. на умовах строковості, поворотності та платності.

З виписки АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 93791724000 вбачається факт надання кредиту, а також нарахування відсотків за його користування та комісії.

Відповідач свої зобов`язання за Договором № 93791724000 належним чином не виконував.

Між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 24.02.2019 року укладено Договір №95198930000 після чого ним отримано кредитні кошти в розмірі 20359 грн. на умовах строковості, поворотності та платності.

З виписки АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 95198930000 вбачається факт надання кредиту, а також нарахування відсотків за його користування та комісії.

Відповідач свої зобов`язання за Договором № 95198930000 належним чином не виконував.

Разом з тим, суд вважає недоведеним факт набуття ТОВ «Олком-Лізинг» на підставі Договору факторингу № 172 права вимоги до ОСОБА_1 за Договором №93791724000 від 18.04.2017 та за Договором №95198930000 від 24.02.2019, оскільки представником позивача не долучено доказів підписання АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Олком-Лізинг» акту приймання-передачі права вимоги, саме з підписанням якого п. 4.1 Договору факторингу № 172 визначає момент переходу права вимоги до боржників від АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Олком-Лізинг».

При цьому, долучені до позовної заяви копії платіжного доручення АТ «УкрСиббанк» від 13.07.2020 року № 37 про оплату ТОВ «Олком-Лізинг» на користь АТ «УкрСиббанк» грошових коштів у розмірі 1 693 337,68 грн. з призначенням платежу «фінансування згідно договору факторингу № 172» та витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 172 із зазначенням відомостей щодо Договорів та структури заборгованості ОСОБА_1 за ним, не можуть вважатися достатнім доказом набуття ТОВ «Олком-Лізинг» права вимоги до ОСОБА_1 за вказаними у цьому реєстрі договорами.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ «Олком-Лізинг» умов п. 4.3 Договору факторингу № 172 в частині повідомлення боржників АТ «УкрСиббанк», зокрема ОСОБА_1 , про відступлення йому права вимоги за наявною заборгованістю.

З огляду на вказане, суд ставить під сумнів наявність законних підстав у ТОВ «Олком-Лізинг» відступати ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги за портфелем заборгованості до боржників АТ «УкрСиббанк», яка мала б виникли в ТОВ «Олком-Лізинг» на підставі Договору факторингу №172.

Крім того, критичній оцінці підлягає долучена до позовної заяви копія платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2020 року № 16 про оплату ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ТОВ «Олком-Лізинг» грошових коштів у розмірі 1 750 000 грн. з призначенням платежу «оплата за права вимоги за договором», оскільки вона не стосується предмету доказування, в силу того досліджуваний судом Договір факторингу № 1307-Ф укладено ТОВ «Олком-Лізинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» лише 13.07.2020 року та за його умовами не передбачено, що він укладається в рахунок вже сплачених ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» на користь ТОВ «Олком-Лізинг» коштів, натомість в п. 7.1 Договору факторингу № 1307-Ф вказано, що фактор має здійснити оплату клієнтові протягом 5 робочих днів з дати підписання даного договору.

При цьому, надсилання ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» на ім`я ОСОБА_1 досудової вимоги про сплату заборгованості за спірними договорами, та складення ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» довідок щодо заборгованості боржника Шалубіна за Договорами, не можуть вважатися належними доказами виникнення та наявності в позивача права вимоги до відповідача.

З огляду на вказане, неналежне виконання АТ «УкрСиббанк» зобов`язань перед ТОВ «Олком-Лізинг» в частині надання всього обсягу документів, що підтверджують право його вимоги до Шалубіна за Договором №93791724000 від 18.04.2017 та за Договором №95198930000 від 24.02.2019, а також відсутність акту приймання-передачі прав вимоги, не може слугувати підставою для зниження стандарту доказування в справі для позивача, а питання щодо наслідків цього мають вирішуватися між сторонами договорів факторингу №№ 172, 1307-Ф.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що стороною позивача не в повній мірі реалізовано надані процесуальні права та обов`язки, передбачені п.4 ч. 2 ст. 43, ч. 2 ст. 83 ЦПК України, щодо надання всіх доказів на підтвердження викладених фактів та заявлених позовних вимог, вказана позиція викладена у постанові Черкаського апеляційного суду від 18.12.2024 року у справі № 690/92/24 Провадження № 22-ц/821/1761/24.

Положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Надані представником позивача докази не підтверджують заявлені позовні вимоги та об`єктивно позбавляють можливості суд першої інстанції в повному обсязі встановити всі обставини справи, судом за клопотанням представника позивача вжито заходів до витребування доказів, які становлять банківську таємницю, однак витребування судом доказів у сторін чи третіх осіб за власною ініціативою свідчитиме про порушення принципів рівності та диспозитивності, а також про упередженість суду, що є недопустимим.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, згідно змісту ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тож обґрунтування наявності таких обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає принципу справедливості розгляду справи судом, встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950року.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вказане, докази, які не було подано представником позивача до суду першої інстанції, щодо вищевказаних обставин, які суд визнав недоведеними, не можуть бути подані до суду апеляційної інстанції, а у разі їх подання не підлягатимуть прийняттю, відповідно до ч. 8 ст. 83, ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

Неприйнятність безпідставного прийняття в апеляційній інстанції нових доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, засвідчено у висновках Верховного Суду (постанови від 12.03.2020 року у справі № 738/172/17, від 10.04.2019 року в справі № 145/474/17, від 05.12.2018 року в справі №346/5603/17, від 03.05.2018 року в справі № 404/251/17).

Таким чином, у разі прийняття та дослідження нових доказів апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок щодо підстав для цього в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принципи, пов`язані з належним здійсненням правосуддя, положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди зобов`язано давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року, Рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд звертає увагу, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

У зв`язку з висновком суду про необґрунтованість позовних вимог заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не розглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача, сплаченого судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки в задоволені позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» судом відмовлено.

Керуючись статтями 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 28 120,99 грн., стягнення судових витрат - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 19.10.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.