Рішення № 140763719, 20.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1175/26

Провадження №2/338/1094/26

20 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Лисенко Олена Сергіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», позивач) через представника Лисенко Олену Сергіївну звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.10.2025-100000047 від 28 жовтня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 28.10.2025-100000047, відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти на умовах строковості, платності та повернення.

У подальшому сторони уклали додаткові договори, якими збільшено загальну суму кредиту шляхом надання додаткових траншів. Загальна сума наданих відповідачу кредитних коштів становила 9 000 грн.

Позивач зазначив, що належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісій.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 01 липня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 26 495 грн, з яких: 9 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 11 015 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 360 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1 620 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 4 500 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просив стягнути зазначену заборгованість, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 163 грн 38 коп.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними матеріалами справи, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, рекомендованим повідомленням, з відміткою адресат відсутній, а також розміщенням оголошення про виклик на веб-сайті «Судової влади», відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань не подала.

З огляду на належне повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. Умовами заочного розгляду є, зокрема, належне повідомлення відповідача, неподання відзиву та згода позивача на такий порядок розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, умови кредитного договору, додаткових договорів, графіки платежів, розрахунок заборгованості та інші письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного отримання кредитних коштів

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний сторонами у визначеному законом порядку.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 зазначеного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28.10.2025-100000047 шляхом прийняття відповідачем в електронній формі пропозиції кредитодавця про укладення договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику первісно надано кредит у розмірі 2 000 грн. У подальшому сторони уклали додаткові договори, на підставі яких загальна сума кредиту збільшувалася шляхом надання додаткових траншів.

На підтвердження укладення кредитного договору та додаткових договорів позивачем надано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку позичальника, підтвердження прийняття пропозиції, додаток до анкети позичальника, документи про укладення додаткових договорів та відомості щодо ідентифікації відповідача.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем долучено документи платіжних установ щодо здійснення відповідних переказів на платіжну картку позичальника. Із зазначених документів встановлено, що відповідачу перераховано: 28 жовтня 2025 року - 2 000 грн; 29 жовтня 2025 року - 2 000 грн; 31 жовтня 2025 року - 1 000 грн; 29 листопада 2025 року - 1 000 грн; 02 грудня 2025 року - 1 500 грн; 03 грудня 2025 року - 1 500 грн. Отже, загальна сума наданих кредитних коштів становить 9 000 грн.

Надані позивачем документи платіжних установ містять відомості про дати та суми проведених операцій, реквізити платіжної картки отримувача та відповідні транзакції.

Оцінивши зазначені документи у сукупності з умовами кредитного договору та додаткових договорів, суд дійшов висновку про доведеність факту надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 9 000 грн.

Щодо строку кредитування та обов`язку повернення кредиту

Із кредитного договору встановлено, що строк кредитування становить 217 днів із дати надання першого траншу, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 01 червня 2026 року.

Укладені сторонами додаткові договори передбачали збільшення загальної суми кредиту без зміни кінцевої дати його повернення.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач здійснив частковий платіж за кредитним договором 27 листопада 2025 року в розмірі 1 950 грн.

Разом із тим доказів повернення відповідачем основної суми кредиту після настання кінцевого строку виконання кредитного зобов`язання матеріали справи не містять.

Щодо правомірності одноразової комісії за надання кредиту

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 360 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту. Із наданої кредитної документації встановлено, що відповідно до заявки, яка є складовою кредитного договору, сторони погодили одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від суми відповідного траншу.

Зазначена комісія нараховується кредитодавцем у день видачі кредитних коштів, а її сплата здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіка платежів.

Отже, розмір комісії безпосередньо визначений умовами договору, залежить від суми фактично наданого кредиту та є відомим позичальнику під час укладення відповідного договору.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися проценти, комісії та інші обов`язкові платежі споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, зазначений Закон не встановлює загальної заборони на погодження сторонами договору споживчого кредиту комісії, пов`язаної з його наданням.

Водночас саме лише зазначення в договорі певного платежу як комісії не звільняє суд від необхідності перевірки його правової природи та відповідності імперативним вимогам законодавства.

На відміну від періодичної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка передбачає плату за окремі дії кредитодавця протягом строку користування кредитом, спірна одноразова комісія встановлена безпосередньо у зв`язку з наданням відповідного траншу кредитних коштів. Її розмір становить 9 % від суми траншу та не залежить від подальшого надання позичальнику інформаційних або консультаційних послуг.

Суд також ураховує положення статей 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, яка реалізується сторонами з урахуванням вимог цивільного законодавства, розумності та справедливості.

Із наданих документів встановлено, що розмір одноразової комісії та порядок її сплати були визначені в кредитній документації, з якою відповідач погодився під час укладення договору та додаткових договорів.

З урахуванням установлених обставин та правової природи зазначеної комісії суд не встановив передбачених законом підстав для висновку про нікчемність умови кредитного договору щодо одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 9 %. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність відповідної договірної умови.

Разом із тим розмір несплаченої комісії підлягає визначенню з урахуванням фактично здійсненого відповідачем платежу від 27 листопада 2025 року.

Щодо платежу від 27 листопада 2025 року та правильності його зарахування

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що 27 листопада 2025 року відповідач здійснив платіж у розмірі 1 950 грн.

Зіставлення відомостей розрахунку за 26 та 27 листопада 2025 року свідчить, що станом на 26 листопада 2025 року основний борг становив 5 000 грн, залишок нарахованих процентів - 1 450 грн, а залишок нарахованих комісій - 450 грн.

27 листопада 2025 року кредитодавцем додатково нараховано 50 грн процентів за користування кредитом, унаслідок чого загальний розмір нарахованих процентів на дату платежу становив 1 500 грн.

Після отримання платежу в розмірі 1 950 грн кредитодавець відобразив повне погашення 1 500 грн процентів за користування кредитом та 450 грн комісії за його надання. Основна сума кредиту при цьому залишилася незмінною - 5 000 грн.

Перевіряючи правомірність зазначеного зарахування, суд дослідив графік платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 31 жовтня 2025 року.

Із зазначеного графіка встановлено, що перший черговий платіж, строк сплати якого визначено 27 листопада 2025 року, становив 1 950 грн та складався з 1 500 грн процентів за користування кредитом і 450 грн комісії за його надання.

Погашення основної суми кредиту в складі першого чергового платежу графіком не передбачалося. Отже, здійснений відповідачем 27 листопада 2025 року платіж повністю відповідав погодженому сторонами графіку як за розміром, так і за датою його внесення.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено право позичальника в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит, а також визначено особливості зарахування достроково сплачених чергових платежів.

Разом із тим доказів того, що платіж від 27 листопада 2025 року було здійснено відповідачем із метою дострокового повернення частини основної суми кредиту, матеріали справи не містять. Навпаки, зазначений платіж відповідав розміру першого чергового платежу, встановленому графіком.

Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог установлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» в разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит в повному обсязі цей платіж погашає вимоги кредитодавця в установленій законом черговості.

Зокрема, законодавством передбачено першочергове погашення простроченої суми кредиту та прострочених процентів, надалі суми кредиту та процентів за користування ним, а в третю чергу - неустойки та інших платежів відповідно до договору.

Оцінюючи застосування зазначеної норми до спірних правовідносин, суд ураховує зміст погодженого сторонами графіка платежів, строки виконання окремих складових кредитного зобов`язання та характер фактично здійсненого відповідачем платежу.

Судом встановлено, що 27 листопада 2025 року відповідач вніс саме передбачений графіком черговий платіж у повному розмірі. На цю дату графіком не було передбачено повернення частини основної суми кредиту, а строк її остаточного повернення визначено 01 червня 2026 року.

Водночас суд установив правомірність погодженої сторонами одноразової комісії за надання кредиту, яка була складовою першого чергового платежу.

Таким чином, зарахування кредитодавцем платежу від 27 листопада 2025 року в розмірі 1 950 грн на погашення 1 500 грн процентів за користування кредитом та 450 грн комісії за надання кредиту відповідає встановленим судом обставинам виконання сторонами погодженого графіка платежів.

Доказів подальшого погашення основної суми кредиту матеріали справи не містять.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 9 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитом

Позивачем заявлено до стягнення 11 015 грн процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1054 ЦК України сплата процентів за користування кредитом є складовою кредитного зобов`язання позичальника.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено застосування процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1 % на день протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом та процентної ставки «Економ» в розмірі 0,5 % на день протягом наступних чергових періодів.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснював щоденне нарахування процентів залежно від фактичної суми наданих кредитних коштів та застосованої процентної ставки.

Зокрема, після надання перших трьох траншів кредиту на загальну суму 5 000 грн проценти нараховувалися із зазначеної суми. Після надання наступних траншів база нарахування процентів відповідно збільшувалася. Після надання останнього траншу 03 грудня 2025 року загальна сума кредиту становила 9 000 грн. Згідно з розрахунком кредитодавця протягом періоду застосування процентної ставки 1 % на день на зазначену суму кредиту нараховувалося 90 грн процентів щоденно. Із 29 січня 2026 року кредитодавець застосовував процентну ставку 0,5 % на день, унаслідок чого розмір щоденного нарахування процентів становив 45 грн. Нарахування договірних процентів здійснювалося до 01 червня 2026 року включно.

Станом на зазначену дату залишок несплачених договірних процентів відповідно до розрахунку позивача становив 11 015 грн.

Оскільки кінцевою датою повернення кредиту за спірним договором визначено 01 червня 2026 року, а нарахування договірних процентів припинено після зазначеної дати, заявлені проценти не виходять за межі погодженого сторонами строку кредитування.

Суд також ураховує, що здійснений відповідачем платіж від 27 листопада 2025 року був зарахований відповідно до структури погодженого сторонами графіка платежів та не призвів до зменшення основної суми кредиту.

Отже, підстав для перерахунку процентів у зв`язку із частковим достроковим поверненням основної суми кредиту судом не встановлено.

Із наданого розрахунку вбачається, що при визначенні залишку процентів кредитодавець урахував здійснений відповідачем платіж у частині 1 500 грн, спрямованій на погашення раніше нарахованих процентів.

Оцінивши умови кредитного договору, погоджені сторонами процентні ставки, періоди їх застосування, фактичне надання кредитних коштів та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення 11 015 грн договірних процентів за користування кредитом.

Щодо залишку комісії за надання кредиту

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів одноразова комісія за надання кредиту становила 9 % від суми відповідного траншу.

Загальний розмір зазначеної комісії за всіма наданими відповідачу траншами на суму 9 000 грн становить 810 грн. Із розрахунку заборгованості встановлено, що 450 грн комісії за надання кредиту погашено відповідачем 27 листопада 2025 року в складі першого чергового платежу. Таким чином, залишок несплаченої комісії за надання кредиту становить 360 грн.

Судом не встановлено передбачених законом підстав для висновку про нікчемність зазначеної договірної умови.

Оскільки розмір комісії визначений умовами договору, а її несплачений залишок підтверджується розрахунком заборгованості, вимога позивача про стягнення 360 грн комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 1 620 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Зі змісту кредитного договору встановлено, що зазначена комісія передбачена за організацію та забезпечення надання позичальнику інформаційної підтримки телефоном, в особистому кабінеті та відділеннях кредитодавця, забезпечення можливості здійснювати платежі, відновлення забутого пароля для входу до особистого кабінету, інформування про строки внесення чергових платежів, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

При цьому умовами договору передбачено нарахування зазначеної комісії протягом визначених чергових періодів користування кредитом.

Оцінюючи правомірність відповідної умови, суд виходить із необхідності забезпечення встановленого законом захисту прав споживача фінансових послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надавати йому інформацію щодо поточного розміру заборгованості, повернутої суми кредиту, виписку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 зазначеного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Із наданої кредитної документації встановлено, що комісія за обслуговування передбачена, зокрема, за забезпечення інформаційної підтримки позичальника, інформування про строки внесення платежів та організацію можливості користування сервісами кредитодавця.

Водночас надання інформації про стан кредитної заборгованості та здійснення дій, необхідних для належного виконання кредитного договору, частково охоплюються встановленими законом обов`язками кредитодавця.

Суд також ураховує, що умовами заявки передбачено застереження про невключення до комісії за обслуговування послуг, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно відповідно до законодавства. Проте саме по собі включення до договору такого застереження не звільняє кредитодавця від обов`язку визначити конкретні додаткові послуги, за які встановлюється окрема плата, та довести правові підстави її стягнення. Більше того, з наданої кредитної документації вбачається, що кредитодавцем зазначено про ненадання додаткових та/або супутніх послуг, тоді як комісія за обслуговування встановлена саме за дії, які за своїм змістом мають характер супроводу кредитних правовідносин.

За таких обставин положення договору щодо комісії за обслуговування не дають змоги встановити, за які конкретні самостійні додаткові послуги, що виходять за межі передбачених законодавством обов`язків кредитодавця, відповідач повинен сплачувати зазначену комісію.

Позивачем також не надано належних доказів фактичного надання відповідачу таких додаткових послуг та їх погодження як окремого платного предмета зобов`язання.

При цьому загальне формулювання договору про надання інших послуг, які прямо не конкретизовані, не дає змоги встановити їх зміст, обсяг та самостійну економічну цінність для позичальника.

Отже, суд дійшов висновку, що передбачена договором комісія за обслуговування кредитної заборгованості фактично встановлює плату за інформаційні та організаційні дії кредитодавця, належні правові підстави для окремої оплати яких не доведені.

З огляду на наведене положення кредитного договору щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості суперечать вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом. У такому разі визнання цього правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не створює для відповідача обов`язку сплачувати відповідні платежі.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 1 620 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 4 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Зі змісту кредитного договору та додаткових договорів убачається, що сторони передбачили відповідальність позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань шляхом сплати процентів річних у визначеному договором розмірі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим спеціальними положеннями цивільного законодавства передбачено особливості відповідальності позичальників за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних положень статті 625 ЦК України та встановлює особливості відповідальності позичальників за кредитними договорами протягом визначеного законодавцем періоду.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір укладено 28 жовтня 2025 року, а заявлені позивачем проценти відповідно до статті 625 ЦК України нараховані за період дії воєнного стану.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення відповідача від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

При цьому погодження сторонами іншого розміру процентів річних не усуває встановленого законом звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 4 500 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Загальні висновки суду

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд установив факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 9 000 грн, настання строку виконання кредитного зобов`язання та неналежного виконання відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

Таким чином, із загальної заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 26 495 грн обґрунтованими є вимоги в загальному розмірі 20 375 грн, з яких 9 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 11 015 грн - проценти за користування кредитом та 360 грн - комісія за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00123668 від 10 липня 2026 року. Заявлені позовні вимоги майнового характеру становлять 26 495 грн. Суд дійшов висновку про їх задоволення в частині 20 375 грн, що становить приблизно 76,90 % від загального розміру позовних вимог. Відтак судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, становить: 2 662,40 грн * 20 375 грн / 26 495 грн = 2 047 грн 42 коп.

Щодо заявлених позивачем витрат на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 163 грн 38 коп. суд ураховує таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, можуть належати, зокрема, витрати на вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію поштової служби «Е-Пост» № 2146667 від 09 липня 2026 року та опис вкладення до поштового відправлення.

Із зазначених документів убачається, що позивачем здійснено надсилання відповідачу копії позовної заяви з доданими документами. Загальна вартість послуг становила 163 грн 38 коп., з яких плата за пересилання відправлення - 72 грн, плата за друк документів - 89 грн 28 коп., сервісний збір - 2 грн 10 коп.

Оцінюючи зазначені витрати, суд ураховує їх зв`язок із виконанням позивачем процесуального обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів та вважає наявними підстави для їх відшкодування пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 125 грн 64 коп. зазначених витрат.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, докази яких позивач повідомив про намір надати після ухвалення рішення, підлягає вирішенню в порядку, встановленому процесуальним законом, за наявності відповідної заяви та доказів.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.10.2025-100000047 від 28 жовтня 2025 року в загальному розмірі 20 375 (двадцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 11 015 (одинадцять тисяч п`ятнадцять) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 360 (триста шістдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 047 (дві тисячі сорок сім) гривень 42 копійки та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з доданими документами у розмірі 125 (сто двадцять п`ять) гривень 64 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя