Рішення № 140761049, 20.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Справа № 480/11161/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11161/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач 1), в якій просить:

- визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо звернення (відповідно до заяви про примусове виконання постанови вих. № 12130/3.7/14-23 від 06.09.2023) до примусового виконання постанови № 00010581 від 05.07.2023 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран Ірини Миколаївни про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2023 ВП № 72899953;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран Ірини Миколаївни про стягнення виконавчого збору від 28.09.2023 ВП № 72899953, прийняту 03.10.2023;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран Ірини Миколаївни про арешт коштів боржника від 03.10.2023 ВП № 72899953;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Таран Ірини Миколаївни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 28.09.2023 ВП № 72899953, прийняту 03.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2023 із застосунку «Дія» дізнався про відкриття виконавчого провадження № 72899953 щодо стягнення з нього штрафу в розмірі 34000 грн на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.07.2023 № 00010581. 09.10.2023 позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, з яких установив, що державним виконавцем також винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 3400 грн, арешт коштів боржника та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Позивач вважає дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо пред`явлення постанови № 00010581 до примусового виконання та постанови державного виконавця у ВП № 72899953 протиправними, оскільки постанову про адміністративне правопорушення не було направлено за належною адресою його проживання.

Зазначає, що з 14.04.2021 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса була відома Державній службі України з безпеки на транспорт та зазначена в постанові про адміністративне правопорушення, квитанції про сплату штрафу й електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Однак постанову направлено на іншу адресу: АДРЕСА_2 . На підтвердження цих обставин позивач посилається на відомості поштового відправлення та лист Укрпошти від 09.10.2023 року № 1853-Є-2023100510232-В. Докази направлення постанови за належною адресою в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

На думку позивача, за таких обставин постанова про адміністративне правопорушення не набрала законної сили в установленому законом порядку, а тому була передчасно пред`явлена до примусового виконання із порушенням вимог статей 291, 299, 300-2 КУпАП.

Крім того, позивач посилається на порушення правил територіальної компетенції органу державної виконавчої служби та зазначає, що за наявності передбачених законом підстав виконавчий документ мав бути повернутий стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо пред`явлення постанови від 05.07.2023 № 00010581 до примусового виконання та скасувати постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 72899953 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, арешт коштів боржника та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 16.10.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.10.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.07.2023 № 00010581 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 34000,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/11161/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/11161/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, у якому її представник проти задоволення позову заперечував та зазначив, що постанова серії АА № 00010581 від 05.07.2023 була направлена позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 06.07.2023, однак 13.08.2023 повернулася до відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання». На думку відповідача, відповідно до статей 291, 300-2 КУпАП та положень Інструкції № 512 постанова набрала законної сили 13.08.2023, а тому її було правомірно пред`явлено до примусового виконання 06.09.2023.

Представник відповідача також зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відомості про позивача як особу, відповідальну за транспортний засіб MERCEDES-BENZ ATEGO 1823, державний номерний знак НОМЕР_1 , та його адресу проживання отримано з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Водночас зазначена адреса не підтверджувалася сервісом Укрпошти, у зв`язку з чим направлення кореспонденції за нею було неможливим.

За твердженням відповідача, після перевірки інших джерел інформації постанову було направлено на адресу: м. Суми, вул. Харківська, буд. 54, кв. 151, яка, за даними сервісу Opendatabot, була актуальною на момент її направлення. Відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог законодавства, а державний виконавець, приймаючи виконавчий документ до виконання, не встановив передбачених законом підстав для його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.10.2026 допущено заміну найменування відповідача - Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40211121) у справі № 480/11161/23 на Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 40211121).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, постановою Державною служби України з безпеки на транспорті від 05.07.2023 серія АА № 00010581 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Зазначено, що згідно із частиною другою статті 308 КУпАП в разі несплати позивачем штрафу у строк, встановлений частиною другою статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 34000,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до трекінгу поштового відправлення АТ "Укрпошта" № 0600031239351 06.07.2023 вказана постанова рекомендованим листом з повідомленням про вручення була направлена позивачу на адресу: вул. Харківська, буд. 54, кв. 151, 40007, проте поштове відправлення 13.08.2023 повернуто відправнику в особі Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 29-32).

Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті направлено до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про примусове виконання постанови серії АА № 00010581 від 05.07.2023 (вих. № 12130/3.7/14-23 від 06.09.2023) (а.с. 24).

28.09.2023 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління юстиції розглянуто заяву про примусове виконання постанови серія АА № 00010581 від 05.07.2023 та прийнято:

- постанову про відкриття ВП № 72899953 (а.с. 40-41);

- постанову про розмір мінімальних витрат ВП № 72899953 (а.с. 56-57);

- постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 72899953 (а.с.49);

03.10.2023 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління юстиції прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № 72899953 (а.с. 50-51).

Вважаючи дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо пред`явлення постанови до примусового виконання та постанови державного виконавця, винесені у межах виконавчого провадження № 72899953, протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

Відповідно до частини 1, 3, 5 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У відповідності до п.п. 2 розділу 6 «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону, а витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Отже, у межах виконавчого провадження державний виконавець має право вживати заходів примусового виконання рішення, зокрема накладати арешт на кошти боржника, стягувати виконавчий збір та визначати розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Водночас застосування таких заходів можливе лише за наявності передбачених законом підстав для примусового виконання відповідного виконавчого документа.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зокрема вказував, що постанова від 05.07.2023 серії АА № 00010581 про стягнення штрафу з ОСОБА_1 на користь держави не набрала законної сили, отже і відсутні підстави для примусового виконання виконавчого документу.

Оцінюючи вказаний довод, суд враховує, що приписами ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) врегульовано питання набрання законної сили постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Абзацом 6, 7 статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Як встановлено судом, постановою Державною служби України з безпеки на транспорті від 05.07.2023 серія АА № 00010581 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Зазначено, що згідно із частиною другою статті 308 КУпАП в разі несплати позивачем штрафу у строк, встановлений частиною другою статті 300-2 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 34000,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до трекінгу поштового відправлення АТ "Укрпошта" № 0600031239351 06.07.2023 вказана постанова рекомендованим листом з повідомленням про вручення була направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_3 , проте поштове відправлення 13.08.2023 повернуто відправнику в особі Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 29-32).

Разом з тим, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 (а.с.64) з 14.04.2021 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ця адреса була зазначена і в самій постанові, однак поштове відправлення направлено на іншу адресу - АДРЕСА_2 .

При цьому, належних доказів направлення постанови на адресу місця реєстрації (проживання) позивача матеріали справи не містять.

Отже, передбачена частиною третьою статті 291 КУпАП правова підстава для набрання постановою законної сили у зв`язку з поверненням поштового відправлення може застосовуватися за умови дотримання встановленого законом порядку направлення постанови. Оскільки спірну постанову направлено не за адресою реєстрації та проживання позивача, суд дійшов висновку, що повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» за таких обставин не підтверджує набрання нею законної сили в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1).

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення (ч. 2).

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу (ч. 3).

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (ч. 4).

Відповідно до частини 1 ст. 307 КУпАП (строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу), штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 300-2 КУпАП (Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті), у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною (ч. 1).

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили (ч. 2).

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги (ч. 3).

Отже, за вказаними нормами, протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті штраф має бути сплачений особою, зазначеною у статті 14-3 у добровільному порядку, або у вказаний строк особа має право оскаржити таку постанову, і в такому разі перебіг строків зупиняється до розгляду скарги.

При цьому, якщо особа зазначену у статті 14-3 у добровільному порядку протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою, не сплатила штраф, така постанова підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили, але якщо постанова оскаржена в межа строку, встановленого на її оскарження, перебіг 30-денного строку примусового виконання зупиняється.

У будь-якому разі, при оскарженні, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

За вказаного нормативно-правового урегулювання, враховуючи фактичні обставини в цій справі, суд зазначає, що постанова, правомірність дій щодо пред`явлення до примусового виконання якої оскаржується, мала бути пред`явлена до примусового виконання посадовою особою Укртрансбезпеки протягом 30 днів з дня набрання такою постановою законної сили, але не раніше як через 10 днів з дня набрання такою постанови законної сили, але тільки за умови відсутності інформації щодо її оскарження.

Однак, на момент відкриття виконавчого провадження № 72899953 (28.09.2023) постанова серії АА № 00010581 від 05.07.2023 не мала статусу виконавчого документу, який набрав законної сили.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для пред`явлення Державною службою України з безпеки на транспорті постанови від 05.07.2023 серії АА № 00010581 до примусового виконання, оскільки її не було направлено позивачу за належною адресою, що свідчить про недотримання встановленого законом порядку вручення. Відтак, постанова не набула законної сили та не підлягала примусовому виконанню, а дії відповідача щодо її пред`явлення до примусового виконання відповідно до заяви від 06.09.2023 вих. № 12130/3.7/14-23 є протиправними.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після отримання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорту, 28.09.2023 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління юстиції розглянуто заяву про примусове виконання постанови серія АА № 00010581 від 05.07.2023 та прийнято:

- постанову про відкриття ВП № 72899953 (а.с. 40-41);

- постанову про розмір мінімальних витрат ВП № 72899953 (а.с. 56-57);

- постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 72899953 (а.с.49);

03.10.2023 державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління юстиції прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № 72899953 (а.с. 50-51).

Натомість, як встановив суд, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, яка була подана на примусове виконання містять неправильну дату набрання постановою законної сили.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 зазначеного Закону виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, якщо рішення, на підставі якого його видано, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно допущене до негайного виконання.

Також, суд вважає слушними доводи позивача, що відповідач прийняв до виконання документ, не з`ясувавши наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування позивача.

Так, частиною 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувану. Отже, державний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 (а.с.64) з 14.04.2021 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , втім в оскаржуваних постановах у виконавчому провадженні № 72899953 зазначена адреса боржника: АДРЕСА_3 .

Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону № 1404-VIII, положення статті 27 Закону № 1403-VIII, а також положення Закону № 5942- VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що не з`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

З наведеного суд дійшов до висновку, що відповідач прийняв до виконання документ не з`ясувавши наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування позивача, отже, виконавчий документ у відповідності до приписів п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII не міг бути прийнятий до виконання та мав бути повернутий.

При цьому, належних доказів направлення постанов у виконавчому провадженні № 72899953 на адресу місця реєстрації (проживання) позивача матеріали справи не містять.

Водночас, при вирішенні даної справи суд враховує, що державні виконавці в силу Закону № 1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту набрання законної сили виконавчого документу. Так само, положеннями Закону № 1404-VIII не передбачено прямої вказівки перевіряти місце проживання боржника.

Станом на 28.09.2024, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови без прийняття до виконання та був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а у подальшому - постанову про розмір мінімальних витрат, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт коштів боржника у ВП № 72899953.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваних постанов.

Натомість, як встановив суд, постанова серії АА № 00010581 від 05.07.2023 не мала статусу виконавчого документу, який набрав законної сили, отже не могла бути пред`явлена до примусового виконання.

Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.

За правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням. З огляду на відсутність у спірної постанови такої властивості, як протиправність, належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача буде саме скасування постанови (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17).

Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, позовні вимоги про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення мінімальних витрат, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника у ВП № 72899953 належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, у разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Отже, з огляду на задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо звернення до примусового виконання постанови від 05.07.2023 № 00010581, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Скасувати постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження № 72899953.

Скасувати постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 72899953.

Скасувати постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 72899953.

Скасувати постанову Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 72899953.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (проспект Перемоги, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 40211121) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 4294,40 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах