Рішення № 14076001, 09.03.2011, Березівський районний суд Одеської області

ОСОБА_1

Справа № 2-109/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року Березівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Дєткова О.Я.,

при секретарі Авдєєвій Ю.М.,

з участю прокурора Гасанової О.М.,

представника управління державного казначейства у Березівському районі Одеської області Посмітного В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Березівка Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду, зацікавлені особи прокуратура Березівського району Одеської області і управління Державного казначейства у Березівському районі Одеської області,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася з цією заявою до суду, посилаючись на те, що 22 червня 2006 року прокуратурою Березівського району Одеської області відносно нього була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.366 КК України та обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. У листопаді 2006 року прокурор змінив кваліфікацію його дій з ч.2 ст.366 КК України на ч.1 ст.366 КК України. 11 січня 2007 року вироком Березівського районного суду Одеської області він був виправданий за відсутністю події інкримінованого йому злочину. Проте, апеляційний суд Одеської області скасував зазначений вирок суду першої інстанції та справу направив на новий розгляд. Вироком від 24 січня 2008 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, Березівський районний суд Одеської області визнав його винним за ч.1 ст.366 КК України. Однак, не погоджуючись з цими судовими рішеннями, він звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який ухвалою від 21 січня 2010 року скасував рішення судів першої та другої інстанцій, а справу закрив провадженням за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. У звязку з незаконним притягненням його прокуратурою Березівського району Одеської області до кримінальної відповідальності та неправильним застосуванням судами кримінального закону він був з 14 липня 2007 року по 21 січня 2010 року позбавлений права на вільне пересування. У нього також виникали труднощі з працевлаштуванням і погіршилися відносини з родиною, тому просить стягнути за рахунок державного бюджету на його користь моральну шкоду в розмірі 22412 грн. та матеріальні збитки, повязані з наданням консультативних послуг фізичною особою-підприємцем, на загальну суму 20000 грн.

Представник прокуратури Березівського району Одеської області заяву не визнав повністю і пояснив, що заявник за вироком суду від 24 січня 2008 року був звільнений від призначеного покарання у вигляді сплати штрафу в сумі 510 грн. на підставі ст.7 КПК України і право на працевлаштування його не порушувалось й обмеження у пересуванні не здійснювалось. Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не мав права згідно ст.44 КПК України брати участь за довіреністю як захисник в кримінальному судочинстві.

Представник управління Державного казначейства у Березівському районі Одеської області заяву теж не визнав повністю і пояснив, що заявник в підтвердження обставин, на які він посилається у своєї заяві, не навів жодного належного обгрунтування.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 по кримінальній справі №1-20/2007, яка була порушена прокуратурою Березівського району Одеської області за ч.1 ст.366 КК України, постановлений Березівським районним судом Одеської області 11 січня 2007 року виправдувальний вирок у звязку з відсутністю в його діях складу цього злочину (а.с.11).

За апеляцією прокурора Березівського району Одеської області апеляційний суд Одеської області своєю ухвалою від 15 травня 2007 року вказаний вирок скасував, а справу направив на новий судовий розгляд (а.с.12).

Вироком Березівського районного суду Одеської області від 24 січня 2008 року ОСОБА_1 визнаний винним за ч.1 ст.366 і від призначеного покарання у вигляді сплати штрафу у розмірі 510 грн. був звільнений на підставі ст.7 КПК України (а.с.65).

Проте, за касаційною скаргою заявника зазначений вирок суду ухвалою Верховного Суду України від 21 січня 2010 року скасований, а справа на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України закрита за відсутністю в його діянні складу інкримінованого злочину (а.с.3).

Заперечуючи проти задоволення вимог заяви в повному обсязі, представник прокуратури Березівського району Одеської області послався на те, що прокуратурою та судами не було порушено право ОСОБА_1 на працю і працевлаштування, оскільки до моменту порушення справи та на час розгляду її в судах він не працював, ніяких рішень відносно нього про відсторонення від роботи або інші рішення, які б позбавляли чи обмежували його право щодо працевлаштування на певних посадах чи займатися певною діяльністю, ніким не приймалися. Крім того, в ході досудового слідства та при розгляді справи в судах відносно ОСОБА_1 не застосовувалися запобіжні заходи, повязані з позбавленням волі; від покарання він був звільнений, обовязки, передбачені ст.76 КК України, на нього не покладалися та відповідно до ст.88 КК України він вважався не судимим. Посилання заявника на те, що після постановлення обвинувального вироку у нього виникли труднощі з працевлаштуванням не відповідають дійсності, оскільки призначене йому покарання не було повязано з позбавленням або обмеженням його права на зайняття будь-яких посад чи зайняття певною діяльністю, а також не застосовувались відносно нього і правові наслідки, повязані з судимістю.

З приєднаних до справи довіреності та договору про надання послуг видно, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 наділений повноваженнями надавати заявникові усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань та представляти інтереси в державних, громадських та господарських підприємствах, а також в судах з усіма правами, наданими законом особі, яка бере участь у справі (а.с.5,22).

Однак вказані повноваження фізичної особи-підприємця суперечать вимогам ст.44 КПК України, оскільки до осіб, які можуть здійснювати захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або засудженого у кримінальному судочинстві, законодавець відносить лише адвокатів, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та інших фахівців в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»звернуто увагу судів на те, що повноваження інших фахівців в галузі права на участь у справі, які за законом мають право надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, повинні бути підтверджені документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи. При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі належить також зясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах.

Як слідує з пояснень ОСОБА_1, він звернувся за правовою допомогою до свого знайомого ФОП ОСОБА_3, якому він перерахував кошти на його розрахунковий рахунок за надані послуги.

Проте, суд критично ставиться до акту передачі-прийому виконаних робіт, розрахунку за послуги заявника (а.с.24,25) та його вимог про стягнення 20000 грн. з державного бюджету за надання консультацій та правової допомоги фізичною особою-підприємцем при розгляді кримінальної в суді, оскільки ним не надано жодного належного доказу, з достовірністю підтверджуючого перерахування останньому цих коштів.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд приймає до уваги, що право на працевлаштування заявника фактично не було порушено, під вартою він не перебував, від покарання був повністю звільнений, судимість не мав та обовязки, передбачені ст.76 КК України, на нього не покладались, і вважає, що моральну шкоду у звязку з незаконним порушенням кримінальної справи та з урахуванням наведених обставин слід компенсувати заявникові в розмірі 2000 грн.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачається, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»,

УХВАЛИВ

Стягнути з Управління державного казначейства у Березівському районі Одеської області на користь ОСОБА_1, на його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ВАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319 - 2000 грн. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Березівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя: О. Я. Дєтков