Рішення № 140759475, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 380/14776/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2016-2018 роки в сумі 6188,89 грн у розмірі 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 20162018 роки в сумі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2026 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 24 березня 2019 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (пенсійна справа № 135050002974).

При призначенні пенсії у 2019 році розрахунок середньомісячного заробітку здійснено відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2016-2018 роки) у розмірі 6188,89 грн.

Позивач вказує, що з отриманого ним листа пенсійного органу від 29 червня 2026 року № 1300-0207-8/102571 та доданих до нього копій рішень і розпоряджень про перерахунок пенсії йому стало відомо, що відповідач при проведенні щорічних індексацій пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV протиправно підмінив базову величину середньої заробітної плати, яка враховувалася при призначенні його пенсії (6188,89 грн), на показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 грн, встановлений пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).

Позивач зазначає, що внаслідок застосування такого підзаконного регулювання Порядку № 124 у 2020 та 2021 роках індексація пенсії йому не проводилася взагалі, у 2022 році встановлено щомісячну фіксовану доплату у розмірі 135 грн, а з 01 березня 2023, 2024, 2025 та 2026 років перерахунок пенсії здійснено із розрахункової величини 3764,40 грн, яка послідовно множилася на встановлені Урядом коефіцієнти, замість індексації реального показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки (6188,89 грн).

Спираючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, ОСОБА_1 наголошує, що положення пункту 5 Порядку № 124 прямо суперечать нормам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яка має вищу юридичну силу, а тому збільшенню на встановлені постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти збільшення підлягає саме той показник заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, тобто 6188,89 грн. Оскільки пенсійний орган порушив указаний імперативний алгоритм, позивач просить визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його провести належну індексацію пенсії з 01 березня 2026 року із послідовним застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

Ухвалою від 22 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

05 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

Заперечення пенсійного органу обґрунтовані тим, що відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться за єдиним механізмом шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на щорічно визначені коефіцієнти збільшення. Відповідач стверджує, що оскільки пенсію позивачу було призначено у 2019 році із застосуванням показника за 2016-2018 роки (6188,89 грн), розрахований для цілей індексації у 2020-2022 роках показник середньої заробітної плати на базі 3764,40 грн був меншим за показник, з якого обчислено пенсію ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підвищення здійснювалося шляхом встановлення щомісячних доплат (135 грн у 2022 році, 100 грн у 2023 та 2024 роках).

У 2025 та 2026 роках відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та від 25 лютого 2026 року № 236 індексацію пенсії позивача проведено автоматизованим способом виходячи із проіндексованої середньої заробітної плати в Україні станом на 01 березня 2026 року в сумі 9992,40 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), з якої визначено середньомісячний заробіток позивача 23 631,53 грн та розмір пенсії за віком з 01 квітня 2026 року - 12 027,45 грн. Відповідач переконаний, що діяв суворо в межах повноважень та на виконання чинних постанов Уряду.

Крім того, пенсійний орган заявив клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. Посилаючись на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24, відповідач стверджує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому позивач, щомісячно отримуючи пенсійні виплати у 2020-2025 роках, пропустив встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду щодо оскарження дій за минулі роки, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду на підставі статті 123 КАС України.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі дійсні обставини справи у їх сукупності, перевіривши їх наданими матеріалами пенсійної справи, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 24 березня 2019 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (пенсійна справа № 135050002974).

Згідно з Рішенням Стрийського об`єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії від 21 червня 2019 року № 135050002974 та Розрахунком заробітку для обчислення пенсії з 24 березня 2019 року, розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено із середньомісячного заробітку в сумі 14 358,91 грн. При цьому вихідною величиною середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV було застосовано показник за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2016-2018 роки), у розмірі 6188,89 грн (6188,89 грн х індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,32011 = 14 358,91 грн). Страховий стаж позивача на момент призначення складав 44 роки 02 місяці 11 днів (коефіцієнт стажу - 0,44167), а загальний розмір пенсії становив 6476,63 грн.

У подальшому під час проведення щорічних масових перерахунків пенсій у зв`язку з індексацією на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124:

станом на 01 травня 2020 року та 01 березня 2021 року індексація пенсії ОСОБА_1 не проводилася;

згідно з Рішенням пенсійного органу від 22 лютого 2022 року з 01 березня 2022 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 позивачу замість індексації було встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135,00 грн;

згідно з Рішенням пенсійного органу від 26 лютого 2023 року з 01 березня 2023 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 відповідач провів індексацію пенсії, однак у Розрахунку заробітку замінив показник середньої заробітної плати в Україні, що враховувався при призначенні пенсії (6188,89 грн), на показник 3764,40 грн станом на 01 жовтня 2017 року, послідовно помножений на коефіцієнти попередніх років (отримано 7405,03 грн, середньомісячний заробіток - 17 180,48 грн);

згідно з Рішенням пенсійного органу від 25 лютого 2024 року з 01 березня 2024 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 відповідач аналогічно визначив середньомісячний заробіток позивача в сумі 18 548,05 грн із застосуванням базового показника 3764,40 грн, проіндексованого до величини 7994,47 грн;

згідно з Рішенням пенсійного органу від 25 лютого 2025 року з 01 березня 2025 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 відповідач визначив середньомісячний заробіток позивача в сумі 21 026,92 грн виходячи з розрахункового показника заробітної плати 8913,83 грн (на базі 3764,40 грн);

згідно з Рішенням пенсійного органу від 27 лютого 2026 року з 01 березня 2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 відповідач провів індексацію пенсії позивача, визначивши середньомісячний заробіток у сумі 23 571,17 грн (а з урахуванням подальшого перерахунку стажу з 01 квітня 2026 року 23 631,53 грн), застосувавши при розрахунку нормативну величину середньої заробітної плати в Україні 9992,40 грн, отриману шляхом послідовного множення показника 3764,40 грн станом на 01 жовтня 2017 року на всі коефіцієнти збільшення за 2019 2026 роки (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121).

При цьому показник середньої заробітної плати за три календарні роки (2016 2018 роки) в розмірі 6188,89 грн, який був безпосередньо застосований органом Пенсійного фонду при первинному призначенні пенсії позивачу, при проведенні індексації пенсії з 01 березня 2026 року відповідачем взагалі не збільшувався та до уваги не брався.

25 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з інформаційним запитом щодо надання копій розпоряджень про перерахунок пенсії.

Листом від 29 червня 2026 року № 1300-0207-8/102571 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало позивачу копії рішень про перерахунок пенсії та розрахунків заробітної плати за період з 2019 по 2026 роки, підтвердивши механізм проведеної індексації на базі показника 3764,40 грн.

Вважаючи дії пенсійного органу щодо непроведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії шляхом збільшення на встановлені урядовими постановами коефіцієнти саме показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні його пенсії (6188,89 грн), протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , суд підкреслює, що позивач не заявляє вимог про стягнення недоплачених сум пенсії чи проведення перерахунку за минулі періоди 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 або 2025 років.

Предметом судового оскарження у цій справі є виключно дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення належної індексації пенсії позивача з 01 березня 2026 року, а способом захисту визначено зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 саме з 01 березня 2026 року із послідовним застосуванням коефіцієнтів підвищення до базового показника заробітної плати 6188,89 грн.

Пенсія є щомісячною періодичною виплатою, нарахування якої у новому розмірі проведено відповідачем за наслідками індексації з 01 березня 2026 року. Позовну заяву сформовано та надіслано до суду 11 липня 2026 року, тобто через чотири місяці після проведення спірного перерахунку та менше ніж через місяць після отримання позивачем офіційного листа пенсійного органу від 29 червня 2026 року з розшифруванням складових виплат.

Відтак позивачем дотримано визначений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а посилання пенсійного органу на пропуск строків щодо періодів 2020-2025 років ґрунтуються на помилковому тлумаченні предмета позову та судом до уваги не беруться.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами абзацу сьомого частини другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування виключно цим Законом визначаються порядок і умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж у місяцях, який враховано для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Правові засади підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах інфляційного зростання споживчих цін регламентовано статтею 42 Закону № 1058-IV та статтею 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Порядок № 124).

Пунктом 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Оцінюючи відповідність положень підзаконного акта Уряду нормам спеціального закону, суд констатує наявність очевидної правової суперечності між пунктом 5 Порядку № 124 та частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV з огляду на таке:

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV імперативно встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться шляхом збільшення на відповідний коефіцієнт показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (тобто показника, з якого конкретному пенсіонеру призначалася пенсія згідно зі статтею 40 цього ж Закону).

Натомість Кабінет Міністрів України у пункті 5 Порядку № 124 звузив та викривив указаний законодавчий механізм, штучно прив`язавши індексацію для абсолютно всіх категорій пенсіонерів до застарілого фіксованого показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн).

Такий підхід Уряду є виправданим виключно щодо пенсій, призначених до 01 жовтня 2017 року (до набрання чинності Законом України № 2148-VIII, коли згідно з пунктом 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV усі раніше призначені пенсії були осучаснені на базі показника 3764,40 грн за 2014-2016 роки).

Однак стосовно осіб, пенсії яким призначено у 2019 році (як у випадку ОСОБА_1 ) та наступних роках із застосуванням істотно вищої середньої заробітної плати за три попередні роки (для 2019 року - 6188,89 грн), примусове застосування формули на базі показника 3764,40 грн призвело до протиправного зменшення розрахункової бази індексації, штучного блокування індексації у 2020-2022 роках та заниження щомісячного розміру пенсії у наступні роки.

Відповідно до частин першої - третьої та шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо суд доходить висновку, що підзаконний нормативно-правовий акт суперечить закону, суд застосовує закон, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, ухваленій за результатами розгляду аналогічних правовідносин, сформував сталий та обов`язковий для судів висновок щодо застосування норм права:

45. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

46. Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

47. Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

48. З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним.

49. З врахуванням вищевикладеного, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії при її призначенні.

Вказана правова позиція є усталеною та послідовно підтверджена судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що пенсійний орган зобов`язаний діяти виключно за алгоритмом Порядку № 124, оскільки в силу принципу верховенства права та статті 7 КАС України підзаконний акт не може змінювати або звужувати правові гарантії, встановлені нормами прямої дії спеціального Закону № 1058-IV.

Як підтверджується матеріалами пенсійної справи, при первинному призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з 24 березня 2019 року базовим показником середньої заробітної плати був показник за три календарні роки (2016 2018 роки) в сумі 6188,89 грн.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, якими затверджено розміри коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати на виконання закону, цей базовий показник підлягав щорічному послідовному збільшенню на встановлені коефіцієнти: у 2020 році - на коефіцієнт 1,11 (підпункт 1 пункту 2 постанови КМУ від 01.04.2020 № 251); у 2021 році - на коефіцієнт 1,11 (підпункт 1 пункту 1 постанови КМУ від 22.02.2021 № 127); у 2022 році - на коефіцієнт 1,14 (підпункт 1 пункту 1 постанови КМУ від 16.02.2022 № 118); у 2023 році - на коефіцієнт 1,197 (пункт 1 постанови КМУ від 24.02.2023 № 168);у 2024 році - на коефіцієнт 1,0796 (пункт 1 постанови КМУ від 23.02.2024 № 185); у 2025 році - на коефіцієнт 1,115 (пункт 1 постанови КМУ від 25.02.2025 № 209); у 2026 році на коефіцієнт 1,121 (пункт 1 постанови КМУ від 25.02.2026 № 236).

Натомість відповідач, проводячи черговий перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2026 року за Рішенням від 27 лютого 2026 року, проігнорував базовий показник заробітку позивача 6188,89 грн та протиправно застосував величину 9992,40 грн, розраховану від показника 3764,40 грн, чим грубо порушив право ОСОБА_1 на належний розмір пенсійного забезпечення.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії за 2016-2018 роки в сумі 6188,89 грн у розмірі 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016 2018 роки в сумі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Відповідач правомірності застосування при індексації пенсії ОСОБА_1 показника 3764,40 грн замість установленого статтею 40 Закону № 1058-IV показника 6188,89 грн не довів, а наведені у відзиві аргументи спростовуються імперативними нормами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та обов`язковими правовими висновками Верховного Суду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки адміністративний позов задоволено повністю, відповідно до частини першої статті 139 КАС України сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2016-2018 роки в сумі 6188,89 грн у розмірі 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 20162018 роки в сумі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2026 року з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний