Рішення № 140758997, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року справа №320/5749/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІТРЕЙД» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВІТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «ЕВІТРЕЙД») з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач-1, ДПС України) та Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач-2, ГУ ДПС у Київській області), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 16.08.2023 № 9363502/44083877 про відмову в реєстрації податкової накладної № 459 від 17.07.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 459 від 17.07.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/5749/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем складено податкову накладну № 459 від 17.07.2023 та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак її реєстрацію було зупинено, а в подальшому комісією регіонального рівня прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Позивач зазначає, що на виконання вимог податкового законодавства ним було подано пояснення та документи, які підтверджують здійснення господарської операції, її реальний характер, наявність договірних відносин між учасниками операції, рух товару та проведення розрахунків.

Зокрема, позивач посилається на подання документів щодо господарської операції, у межах якої складено податкову накладну № 459 від 17.07.2023, у тому числі договору поставки № ТіЕ-02 від 28.02.2023, документів щодо відповідального зберігання товару, дилерського договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжної інструкції, актів приймання-передачі майна та інших документів, які, на думку позивача, підтверджують обставини здійснення відповідної господарської операції.

Позивач вважає, що відповідачем-2 не було належним чином досліджено подані документи, а оскаржуване рішення не містить конкретних мотивів, які б свідчили про недостатність або неналежність документального підтвердження господарської операції.

На переконання позивача, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містила достатньо конкретизованої інформації щодо причин зупинення реєстрації та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Водночас у рішенні про відмову зазначено загальне формулювання про надання платником податків документів, складених із порушенням законодавства, без конкретизації таких документів та відповідних порушень.

Позивач також звертає увагу на те, що в додатковій інформації до рішення про відмову наведено посилання на відсутність документального підтвердження щодо зберігання товару, а також згадано суб`єкта господарювання «М Д М», який, за твердженням позивача, не має стосунку до спірної господарської операції. На думку позивача, зазначене свідчить про формальний характер розгляду поданих документів та відсутність належного обґрунтування рішення комісії.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням комісії Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги від 05.09.2023 № 66517/44083877/2 рішення регіональної комісії залишено без змін, проте наведені в ньому мотиви, на думку позивача, також не спростовують факту подання документів, що підтверджують здійснення господарської операції.

У зв`язку з викладеним позивач вважає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушеного права вважає зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №459 від 17.07.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, у яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог та просять відмовити в їх задоволенні.

Позиція відповідачів зводиться до того, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки платником податків не надано всіх документів, необхідних для підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Відповідачі зазначають, що подання платником податків пояснень та документів саме по собі не є безумовною підставою для реєстрації податкової накладної, а комісія контролюючого органу має повноваження оцінити достатність поданих документів для підтвердження господарської операції.

Також відповідачі посилаються на положення Податкового кодексу України та нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок зупинення реєстрації податкових накладних і порядок прийняття рішень про їх реєстрацію або відмову в такій реєстрації, та вважають, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих комісії повноважень.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами відповідачів та наполягає на задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що контролюючим органом не було дотримано вимог пункту 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, оскільки позивачу не було надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів у порядку, передбаченому цим Порядком.

Позивач також звертає увагу на те, що витяг із протоколу засідання комісії регіонального рівня від 16.08.2023 №363/10-36-18-02-03, на який посилається відповідач, не містить відомостей, які б дозволяли встановити конкретні мотиви відмови в реєстрації спірної податкової накладної. За твердженням позивача, у відповідному витягу зазначено лише голову комісії, без відомостей про інших членів комісії та без належного підтвердження дотримання порядку прийняття рішення.

На думку позивача, такі обставини додатково свідчать про недотримання контролюючим органом установленої процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі набрання законної сили судовим рішенням про реєстрацію податкової накладної така реєстрація здійснюється з урахуванням установлених законодавством правил. З огляду на це позивач вважає, що зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну є належним способом захисту його прав.

Крім того відповідачем-2 подано клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи в судовому засіданні.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача-2 про розгляд справи з повідомленням учасників справи, вважаючи, що характер спірних правовідносин та наявні в матеріалах справи докази не потребують проведення судового засідання з викликом сторін.

Щодо клопотання відповідача-2 про розгляд справи з повідомленням учасників справи суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження - загального або спрощеного.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За приписами частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ураховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин, наявні в матеріалах справи письмові докази та відсутність необхідності заслуховувати усні пояснення учасників справи для встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Наявні у справі матеріали дають змогу встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а клопотання відповідача 2 не містить достатніх доводів про необхідність проведення судового засідання з повідомленням учасників справи.

За таких обставин підстав для зміни визначеного судом порядку розгляду справи не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив таке.

ТОВ «ЕВІТРЕЙД» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, код ЄДРПОУ 44083877, та є платником податку на додану вартість.

17.07.2023 позивачем складено податкову накладну № 459, яку було направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією від 11.08.2023 реєстрацію податкової накладної № 459 від 17.07.2023 було зупинено. У квитанції зазначено, що обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 3808 перевищує величину залишку, визначену як різниця між обсягом придбання такого товару та обсягом його постачання, що відповідає критерію ризиковості здійснення операцій, передбаченому пунктом 1 додатка 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У квитанції запропоновано надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання щодо прийняття рішення про її реєстрацію або відмову в такій реєстрації.

На виконання зазначеної пропозиції позивачем подано до контролюючого органу пояснення та документи щодо господарської операції, за якою складено податкову накладну № 459 від 17.07.2023.

Зокрема, позивачем надано документи, які, за його твердженням, підтверджують наявність договірних відносин, здійснення поставки, рух товару, його зберігання та проведення розрахунків між учасниками господарської операції.

За результатами розгляду поданих позивачем пояснень та документів комісією ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 16.08.2023 № 9363502/44083877 про відмову в реєстрації податкової накладної № 459 від 17.07.2023.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, підставою для відмови в реєстрації податкової накладної визначено надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі щодо додаткової інформації наведено відомості, пов`язані з документальним підтвердженням зберігання товару, а також посилання на суб`єкта господарювання «М Д М».

Не погодившись із рішенням регіональної комісії, позивач звернувся зі скаргою до ДПС України.

За результатами розгляду скарги комісією ДПС України прийнято рішення від 05.09.2023 № 66517/44083877/2, яким рішення комісії регіонального рівня від 16.08.2023 №9363502/44083877 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи рішення регіональної комісії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Порядок №1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також порядок функціонування комісій контролюючих органів, які приймають рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації податкову накладну/розрахунок коригування, перевіряється на відповідність критеріям ризиковості платника податку та показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

За приписами пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 7 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється, крім випадків, визначених цим Порядком.

Відповідно до пункту 1 додатка 3 до Порядку № 1165 критерієм ризиковості здійснення операції є, зокрема, перевищення обсягу постачання товару/послуги, зазначеного в податковій накладній/розрахунку коригування, величини залишку такого товару/послуги, визначеної як різниця між обсягом придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України такого товару/послуги та обсягом постачання відповідного товару/послуги, що відповідає встановленим цим пунктом умовам.

Зазначений критерій використовується для здійснення автоматизованого моніторингу податкових накладних та сам по собі не є безумовним доказом нереальності господарської операції або порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Водночас зупинення реєстрації податкової накладної є початковим етапом передбаченої законодавством процедури, метою якої є з`ясування наявності або відсутності достатніх підстав для реєстрації відповідної податкової накладної. Подальше прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації має здійснюватися з дотриманням визначеної нормативно-правовими актами процедури та з урахуванням документів, поданих платником податків.

Зміст квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної має забезпечувати платнику податків можливість зрозуміти, які саме обставини стали підставою для зупинення реєстрації та які документи необхідно подати для усунення відповідних сумнівів контролюючого органу.

Загальне посилання на критерій ризиковості без належної конкретизації обставин, які зумовили його застосування, та без зрозумілого визначення документів, необхідних для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної, не повинно позбавляти платника податків можливості належним чином реалізувати своє право на подання пояснень та документів.

При цьому суд ураховує, що процедура зупинення реєстрації податкової накладної не є тотожною процедурі проведення податкової перевірки. На етапі вирішення питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган має перевірити достатність поданих документів у межах відповідної процедури, а не підміняти таку процедуру повною перевіркою всіх аспектів господарської діяльності платника податків.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування контролюючий орган надсилає платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації, яка є підтвердженням такого зупинення.

Вимоги до змісту квитанції та до процедури розгляду поданих платником податків документів мають тлумачитися у взаємозв`язку з положеннями Порядку № 520, який регулює порядок прийняття комісіями контролюючих органів рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних територіальних органів ДПС.

Пунктом 4 Порядку № 520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення щодо підтвердження інформації, зазначеної у відповідній податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання щодо прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання про прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, що одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів/послуг, з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції, декларації про відповідність, паспорти якості тощо, наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Наведений у пункті 5 Порядку № 520 перелік документів не є безумовною вимогою про подання кожного з перелічених документів у всіх випадках без винятку. Необхідність подання конкретного документа залежить від змісту господарської операції, умов відповідного договору, характеру товару та особливостей здійснення операції.

З огляду на це контролюючий орган має оцінювати документи з урахуванням суті господарської операції, а також наявних у нього відомостей, і не може обмежуватися формальним переліком документів без пояснення того, які саме обставини залишилися непідтвердженими та чому надані платником податків документи не дають можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку на додану вартість до контролюючого органу, розглядаються комісією регіонального рівня.

Пунктом 9 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня розглядає подані платником податку пояснення та копії документів і приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі необхідності отримання додаткової інформації комісія регіонального рівня може надіслати платнику податку повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання про прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас застосування зазначеного механізму має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, змісту поданих документів та причин, з яких контролюючий орган вважає їх недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Пунктом 10 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено, або надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

Отже, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної має ґрунтуватися на встановлених комісією обставинах, які відповідають передбаченим Порядком № 520 підставам для відмови, а зміст такого рішення повинен давати можливість установити, які саме документи не надані, які документи складені з порушенням законодавства або які конкретні обставини не підтверджені поданими документами.

Формальне відтворення нормативного формулювання без належного пояснення причин, з яких комісія дійшла висновку про наявність підстав для відмови, не забезпечує належної обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

У спірних правовідносинах судом установлено, що реєстрацію податкової накладної №459 від 17.07.2023 зупинено з посиланням на критерій ризиковості здійснення операцій, передбачений пунктом 1 додатка 3 до Порядку № 1165, у зв`язку з перевищенням обсягу постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 3808 величини залишку такого товару.

Сам по собі факт застосування зазначеного критерію був підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та витребування пояснень і документів у межах передбаченої процедури. Проте такий факт не звільняв комісію регіонального рівня від обов`язку розглянути надані платником податків документи та прийняти мотивоване рішення за результатами їх оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав контролюючому органу пояснення та документи, які, за його твердженням, підтверджують здійснення господарської операції, зокрема договір поставки № ТіЕ-02 від 28.02.2023, документи щодо відповідального зберігання товару, дилерський договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжну інструкцію, акти приймання-передачі майна та інші документи.

За таких обставин контролюючий орган мав перевірити подані документи в їх сукупності, з`ясувати їх зв`язок із господарською операцією, за якою складено спірну податкову накладну, та навести конкретні мотиви, з яких такі документи не можуть бути прийняті як достатнє підтвердження відповідної операції.

Однак оскаржуване рішення від 16.08.2023 № 9363502/44083877 містить загальне формулювання про надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, без належної конкретизації того, які саме документи мають недоліки, у чому полягає порушення законодавства та яким чином відповідні недоліки перешкоджають реєстрації податкової накладної.

Зміст рішення не дає змоги встановити, чи були комісією досліджені подані позивачем документи в повному обсязі, чи надано їм оцінку з урахуванням фактичних обставин господарської операції та які конкретні обставини стали визначальними для висновку про необхідність відмови в реєстрації податкової накладної.

Саме лише зазначення в рішенні про надання документів, складених із порушенням законодавства, за відсутності вказівки на конкретні порушення не може вважатися достатнім обґрунтуванням рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, у додатковій інформації наведено посилання на відсутність документального підтвердження щодо зберігання товару та згадано суб`єкта господарювання «М Д М».

При цьому в рішенні не наведено належного пояснення, які саме документи щодо зберігання товару були необхідними для підтвердження спірної господарської операції, які документи з цього питання були надані позивачем та з яких причин вони не були враховані комісією. Також у рішенні не конкретизовано, у чому саме полягає зв`язок згаданого суб`єкта господарювання з господарською операцією, за якою складено податкову накладну № 459 від 17.07.2023.

За таких обставин наведені в рішенні відомості не забезпечують належного обґрунтування висновку про наявність підстав для відмови в реєстрації податкової накладної.

Суд зазначає, що обов`язок суб`єкта владних повноважень навести мотиви прийнятого рішення не може вважатися виконаним шляхом зазначення загальних формулювань, які не дозволяють платнику податків зрозуміти конкретні причини відмови та перевірити правомірність відповідного рішення.

При цьому суд не підміняє собою комісію контролюючого органу та не здійснює замість неї первинного розгляду документів у межах адміністративної процедури. Суд перевіряє, чи було рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені законом, а також чи є воно обґрунтованим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

У цій справі предметом судового контролю є не лише наявність у контролюючого органу формального повноваження відмовити в реєстрації податкової накладної, а й дотримання процедури реалізації такого повноваження, належність оцінки поданих документів та достатність мотивів, наведених у відповідному рішенні.

Відповідачами не наведено належних пояснень, які б усували встановлені судом недоліки мотивування оскаржуваного рішення та підтверджували, що комісією було здійснено всебічну оцінку поданих позивачем документів.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 16.08.2023 № 9363502/44083877 не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також ураховує доводи позивача щодо недотримання контролюючим органом вимог пункту 9 Порядку № 520.

Як зазначалося вище, Порядок № 520 передбачає можливість отримання від платника податків додаткових пояснень та документів у разі виникнення необхідності в їх поданні для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної.

Водночас така процедура має забезпечувати реальну можливість платника податків надати документи, яких, на думку контролюючого органу, бракує для підтвердження відповідної господарської операції.

У разі коли контролюючий орган вважає, що подані документи не підтверджують певної обставини, така обставина має бути визначена достатньо конкретно, щоб платник податків міг зрозуміти, які саме документи або пояснення необхідно додатково надати.

За відсутності належної конкретизації причин, з яких подані документи визнано недостатніми, платник податків фактично позбавляється можливості ефективно скористатися передбаченим Порядком № 520 механізмом подання додаткових пояснень та документів.

У цьому випадку з матеріалів справи не вбачається, що позивачу було належним чином конкретизовано перелік додаткових документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію спірної податкової накладної, з урахуванням змісту вже поданих документів та фактичних обставин господарської операції.

За таких обставин посилання відповідачів на ненадання документів не звільняє їх від обов`язку довести, які саме документи були необхідними для прийняття рішення та чому документи, надані позивачем, не могли бути враховані.

Разом із тим суд бере до уваги доводи позивача щодо змісту витягу з протоколу засідання комісії регіонального рівня від 16.08.2023 № 363/10-36-18-02-03.

Позивач стверджує, що наведений витяг не містить відомостей, які дозволяють установити конкретні мотиви прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а також належним чином підтвердити дотримання порядку прийняття такого рішення.

Відповідно до Порядку № 1165 комісії контролюючих органів здійснюють свої повноваження в межах визначеної процедури. Дотримання встановленого порядку роботи комісії є необхідною умовою правомірності прийнятого нею рішення.

Водночас під час вирішення цього спору суд оцінює зазначені доводи в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та з огляду на зміст самого оскаржуваного рішення.

Визначальним для вирішення спору є те, що оскаржуване рішення не містить достатньо конкретизованих мотивів, які дозволяли б установити фактичні підстави відмови в реєстрації податкової накладної та перевірити обґрунтованість висновків комісії.

Саме по собі посилання на витяг із протоколу засідання комісії без наведення належних відомостей про обставини, які були встановлені під час розгляду документів, не усуває недоліків мотивування рішення, яке безпосередньо впливає на права та інтереси платника податків.

З огляду на це суд вважає, що сукупність установлених обставин свідчить про недотримання відповідачем 2 вимог щодо належного та обґрунтованого прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Суд окремо зазначає, що в межах цього спору не здійснюється вирішення питання про правильність визначення податкових зобов`язань позивача за результатами податкової перевірки, а також не встановлюється наявність чи відсутність усіх можливих порушень податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності.

Предметом перевірки є правомірність рішення комісії контролюючого органу, прийнятого в межах процедури зупинення реєстрації податкової накладної. Тому висновки суду ґрунтуються на оцінці дотримання контролюючим органом установленого порядку та достатності мотивів, наведених у спірному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме відповідач має довести правомірність оскаржуваного рішення, зокрема наявність установлених законом підстав для його прийняття, дотримання визначеної процедури та належне обґрунтування відповідних висновків.

У цій справі відповідачами не доведено, що рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 16.08.2023 № 9363502/44083877 прийнято з дотриманням усіх вимог законодавства, а наведені в ньому мотиви є достатніми для відмови в реєстрації податкової накладної № 459 від 17.07.2023.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що позивач подав пояснення та документи щодо господарської операції, а рішення про відмову не містить належної конкретизації причин, з яких подані документи були визнані недостатніми або такими, що складені з порушенням законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення комісії регіонального рівня є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 459 від 17.07.2023 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються в день настання однієї з підстав, передбачених цим Порядком, з урахуванням установлених ним умов.

Пунктом 20 Порядку № 1246 передбачено, що внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі визначені законом умови і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Частиною п`ятою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в разі, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає здійснення суб`єктом владних повноважень певних дій, суд може зобов`язати відповідача вчинити такі дії.

У спірних правовідносинах повноваження контролюючого органу щодо реєстрації податкової накладної реалізуються в межах установленої законом процедури. Проте за умови встановлення судом протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та за відсутності доведених відповідачем обставин, які свідчили б про наявність законних підстав для відмови, ефективний захист прав платника податків може полягати не лише у скасуванні відповідного рішення, а й у зобов`язанні компетентного органу зареєструвати податкову накладну.

Такий спосіб захисту спрямований на відновлення порушеного права позивача та забезпечує реальне виконання судового рішення без необхідності повторного проходження тієї самої адміністративної процедури за відсутності встановлених законом підстав для відмови.

З огляду на встановлені обставини справи, зокрема подання позивачем пояснень і документів щодо господарської операції, а також недоведеність відповідачами правомірності відмови в реєстрації податкової накладної, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 459 від 17.07.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

При цьому суд ураховує, що реєстрація податкової накладної відповідно до Порядку №1246 здійснюється контролюючим органом із використанням інформаційних ресурсів Єдиного реєстру податкових накладних та з урахуванням установлених законодавством правил визначення дати реєстрації.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 459 від 17.07.2023 підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72 77, 80, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 16.08.2023 № 9363502/44083877 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІТРЕЙД» № 459 від 17.07.2023.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІТРЕЙД» № 459 від 17.07.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.