Рішення № 140758967, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року справа №320/55494/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області щодо відмови ОСОБА_2 , щодо не нарахування пільгового страхового стажу за період моєї роботи в період з 04.09.1978 р. по 30.09.1988 р. у місцевості, прирівненої до районів Крайньої Півночі, викладеного в листі відповідача за № 26127/Б-1000-25 від 02.09.2025 р.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок страхового стажу на пільгових умовах за період роботи в період з 04.09.1978 р. по 30.09.1988 р. у місцевості, прирівненої до районів Крайньої Півночі, з розрахунку 1 (один) повний календарний рік роботи за 1,5 (півтора) року страхового стажу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Вісьтак М.Я. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 постановлено продовжити розгляд справи № 320/55494/255 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Номер її пенсійного посвідчення НОМЕР_2 . За твердженням позивачки, нарахований відповідачем страховий стаж становить 36 років 10 місяців 18 днів та врахований по 31 серпня 2023 року. При цьому період її роботи з 4 вересня 1978 року по 30 вересня 1988 року зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, про що відповідач повідомив її листом від 2 вересня 2025 року № 26127/Б-1000-25. Позивачка вважає, що зазначений період роботи в районі Крайньої Півночі з 4 вересня 1978 року по 30 вересня 1988 року підлягає зарахуванню до страхового стажу в пільговому обчисленні у розмірі одного року роботи за один рік і шість місяців страхового стажу. У зв`язку із цим вважає рішення відповідача про зарахування вказаного періоду в одинарному розмірі безпідставним і протиправним з огляду на таке. ОСОБА_1 зазначає, що в період із 4 вересня 1978 року по 30 вересня 1988 року, тобто майже десять років, працювала педагогом у дитячій школі мистецтв селища Монгохто Ванінського муніципального району Хабаровського краю російської федерації на підставі строкового трудового договору. На її переконання, зазначений населений пункт належить до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, у зв`язку із чим робота в цій місцевості до 1 січня 1991 року надає право на пільгове зарахування стажу з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців стажу для призначення пенсії. Позивачка посилається на те, що пільгове обчислення стажу застосовується до осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, і на яких поширювалися відповідні пільги, передбачені Указом Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постановою Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Указом Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Крім того, позивачка вказує, що перелік районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до них, на які поширювалася дія зазначених указів, визначений постановою Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 10 листопада 1967 року № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Згідно із зазначеною постановою селище Монгохто, як і весь Ванінський район Хабаровського краю російської федерації, належить до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Обґрунтовуючи свою позицію, позивачка посилається на частину першу статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних і приватних закладів для догляду за непрацездатними. Також позивачка зазначає, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території України застосовуються акти законодавства Союзу Радянських Соціалістичних Республік з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. Оскільки, на думку позивачки, в Україні відсутні нормативно-правові акти, які безпосередньо врегульовують питання пільгового зарахування страхового (пенсійного) стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, вона вважає, що зазначені нормативно-правові акти Союзу Радянських Соціалістичних Республік продовжують діяти на території України та мають враховуватися під час обчислення страхового стажу для призначення пенсії. Крім того, позивачка зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пунктів 1 і 2 зазначеного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби чи навчання, а також архівними установами. На підставі наведених положень позивачка наголошує, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Водночас, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються інші документи.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 24.11.2025 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 проживає в селищі Іванків Вишгородського району Київської області та є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Номер її пенсійного посвідчення НОМЕР_2 .

За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивачки становить 36 років 10 місяців 18 днів, урахований по 31 серпня 2023 року. При цьому період її роботи з 4 вересня 1978 року по 30 вересня 1988 року зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, про що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило її листом за зверненням № 26127/Б-1000-25 від 19 серпня 2025 року, а також листом від 2 вересня 2025 року № 26127/Б-1000-25.

Встановлено, що з 15 серпня 1978 року по 1 жовтня 1988 року ОСОБА_1 працювала викладачем по класу фортепіано в Дитячій музичній школі селища Монгохто Ванінського району Хабаровського краю російської федерації на підставі строкового трудового договору. Відповідно до архівної виписки Муніципального освітнього закладу «Дитяча школа мистецтв с. Монгохто» від 22 березня 2010 року № 10, наказом № 4 від 4 вересня 1978 року ОСОБА_3 прийнято на посаду викладача по класу фортепіано з 15 серпня 1978 року на підставі строкового трудового договору з окладом 85 рублів. Наказом № 14 від 30 вересня 1988 року ОСОБА_4 , викладача по класу фортепіано, звільнено з роботи з 1 жовтня 1988 року за власним бажанням на підставі її заяви.

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_5 , заповненій 15 серпня 1978 року, до неї внесено запис № 1 від 15 серпня 1978 року про прийняття на посаду викладача по класу фортепіано в Дитячу музичну школу селища Монгохто на підставі наказу № 4 від 4 вересня 1978 року та запис № 2 від 30 вересня 1988 року про звільнення за власним бажанням на підставі наказу № 14 від 30 вересня 1988 року. У трудовій книжці також міститься відмітка про зміну прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб.

Відповідно до архівної довідки Архівного відділу адміністрації Ванінського муніципального району Хабаровського краю від 4 серпня 2025 року № 06-03/279, в архівному фонді Р-15 наявні відомості, що підтверджують трудовий стаж ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 1978 1980 роки в Дитячій музичній школі селища Монгохто. В архівних документах зазначено, що її прийнято на посаду викладача з 15 серпня 1978 року на підставі наказу № 4 від 4 вересня 1978 року, а звільнено з 1 жовтня 1988 року на підставі наказу № 14 від 30 вересня 1988 року. Крім того, вказано період із 15 лютого 1980 року по 21 грудня 1980 року, протягом якого позивачка перебувала в днях без збереження заробітної плати. Підставами для видачі довідки зазначено архівні документи: фонд Р-15, опис 3, справа 46, аркуш 125; справа 57, аркуш 10.

Згідно з архівною довідкою Архівного відділу адміністрації Ванінського муніципального району Хабаровського краю від 4 серпня 2025 року № 06-03/279-3, Ванінський район належить до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі. У довідці також зазначено, що ОСОБА_6 надавалися пільги відповідно до указів Президії Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 10 лютого 1960 року та 26 вересня 1967 року. Зокрема, стаж роботи зараховувався з розрахунку один рік роботи за півтора року, виплачувалися відсоткова надбавка в розмірі 10 відсотків за кожен рік роботи та районний коефіцієнт 1,4.

Позивачка зазначає, що селище Монгохто Ванінського району Хабаровського краю російської федерації належить до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому період її роботи в цій місцевості підлягає пільговому обчисленню з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців стажу.

Суд встановив, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за зверненням № 26127/Б-1000-25 від 19 серпня 2025 року позивачці повідомлено, що пільгове обчислення стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі, здійснюється за наявності укладеного строкового трудового договору на три роки. У цьому ж листі зазначено про необхідність проставлення апостиля на документах, що підтверджують стаж роботи до 31 грудня 1991 року.

Позивачка вважає, що період її роботи з 4 вересня 1978 року по 30 вересня 1988 року в Дитячій музичній школі селища Монгохто Ванінського району Хабаровського краю російської федерації має бути зарахований до страхового стажу в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців стажу, а зарахування цього періоду в одинарному розмірі не відповідає її позиції щодо застосування законодавства, яке регулювало пільги для осіб, які працювали в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […].

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються законодавством про пенсійне забезпечення, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, закону про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону № 1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Так, згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду до прийняття Закону № 1058-IV регулював Закон №1788-ХІІ.

Приписами статті 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі № 348/2180/16-а.

Відповідно до основних положень Угоди, держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Згідно з вимог статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації від 14.01.1993 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Слід зауважити, що наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Частиною другою статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Щодо вимоги про зарахування до страхового стажу на пільгових умовах періоду роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Законодавством колишнього СРСР, яке регулювало порядок надання таких пільг, було встановлено:

- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (пункт «д» статті 5);

- постанова Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 (пункт 3);

- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»;

- Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.

Системний аналіз цих норм свідчить, що з 1 березня 1960 року робота в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях зараховується до стажу в полуторному розмірі (один рік роботи за один рік і шість місяців) за умови, що на працівника поширювалися відповідні пільги. Указом 1960 року такі пільги надавалися особам, яких переводили, направляли або запрошували на роботу в ці райони на підставі трудових договорів на строк понад п`ять років. Указом 1967 року мінімальну тривалість такого договору скорочено до трьох років.

Відмова відповідача в зарахуванні спірного періоду у пільговому обчисленні мотивована тим, що така пільга застосовується за наявності строкового трудового договору на три роки, а також необхідністю апостилювання документів про стаж до 31.12.1991.

Суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 1 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, та пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. За період роботи до 1 січня 1991 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, для підтвердження права на пільги надаються договори або інші документи, що підтверджують таке право, зокрема довідки, виписки з наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Тобто наявність письмового договору не є єдиним допустимим доказом права на пільгове обчислення, а достатньо одного з документів, який підтверджує період роботи в такій місцевості та користування пільгами.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_5 , заповненою 15.08.1978, внесено запис № 1 про прийняття викладачем по класу фортепіано в Дитячу музичну школу с. Монгохто (наказ № 4 від 04.09.1978) та запис № 2 про звільнення за власним бажанням 30.09.1988 (наказ № 14 від 30.09.1988). У трудовій книжці міститься відмітка про зміну прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб, що підтверджує належність документів позивачці.

Архівною довідкою архівного відділу адміністрації Ванінського муніципального району Хабаровського краю від 04.08.2025 № 06-03/279 підтверджено прийняття позивачки з 15.08.1978 та її звільнення з 01.10.1988, а також наявність днів без збереження заробітної плати з 15.02.1980 по 21.12.1980.

Архівною випискою Муніципального освітнього закладу «Дитяча школа мистецтв с. Монгохто» від 22.03.2010 № 10 підтверджено прийняття позивачки на роботу викладачем по класу фортепіано з 15.08.1978 на підставі строкового трудового договору з окладом 85 рублів та її звільнення за власним бажанням.

Архівною довідкою від 04.08.2025 № 06-03/279-3 підтверджено, що Ванінський район віднесений до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та що позивачці надавалися пільги, передбачені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 (зарахування стажу з розрахунку один рік роботи за півтора року, відсоткова надбавка 10% за кожен рік роботи та районний коефіцієнт 1,4).

Відповідно до сталих висновків Верховного Суду (зокрема, у постановах від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15-а, від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17 та від 22.02.2021 у справі № 266/258/16-а), для обчислення пільгового стажу на Крайній Півночі законодавство вимагає надання або трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки із зазначенням періоду роботи та користування пільгами.

Так, оскільки трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про роботу у спірний період, а зазначені в ній відомості узгоджуються з архівною довідкою Архівного відділу адміністрації Ванінського муніципального району Хабаровського краю від 04.08.2025 № 06-03/279, архівною випискою Муніципального освітнього закладу «Дитяча школа мистецтв с. Монгохто» від 22.03.2010 № 10 та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, відсутність окремого письмового трудового договору на три роки не може бути самостійною підставою для відмови у пільговому обчисленні стажу за умови підтвердження інших необхідних обставин.

Судом встановлено, що спірний період роботи ОСОБА_1 з 04.09.1978 по 30.09.1988 припадає на час до 01.01.1991, а тому підлягає перевірці на предмет застосування пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням законодавства, яке регулювало пільгове обчислення стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них.

Отже, сукупністю належних, допустимих та взаємоузгоджених письмових доказів підтверджується факт роботи позивачки, місце її виконання, належність місцевості до прирівняних до районів Крайньої Півночі, робота на підставі строкового трудового договору та поширення на неї пільг, передбачених зазначеними актами СРСР.

Відповідач ці докази не спростував і не довів правомірності своєї відмови (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відсутність відзиву не звільняє суд від оцінки доказів, але за частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Окрім цього суд вважає, що відсутність у матеріалах справи окремого договору та відомостей про його строк за наявності довідки про користування пільгами, виданої за місцем роботи, не може бути самостійною підставою для відмови в пільговому обчисленні.

Разом з тим, відповідно до архівної довідки від 04.08.2025 № 06-03/279 у період з 15.02.1980 по 21.12.1980 позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Оскільки в цей період трудова діяльність фактично не здійснювалася, підстав для його зарахування в пільговому обчисленні немає.

З огляду на викладене відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, викладена в листі від 02.09.2025 № 26127/Б-1000-25, у пільговому обчисленні періоду з 04.09.1978 по 30.09.1988, за винятком періоду з 15.02.1980 по 21.12.1980, не відповідає вимогам законодавства.

З метою повного та ефективного захисту порушеного права суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача в цій частині та зобов`язати його здійснити перерахунок страхового стажу позивачки у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, за винятком періоду з 15.02.1980 по 21.12.1980. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Дослідивши матеріали позову, положення законодавства України та детально оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на вище зазначене.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1212 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 606 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців) періодів роботи з 04.09.1978 по 14.02.1980 та з 22.12.1980 по 30.09.1988 у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, викладеної в листі від 02.09.2025 № 26127/Б-1000-25.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 із зарахуванням періодів роботи з 04.09.1978 по 14.02.1980 та з 22.12.1980 по 30.09.1988 у пільговому обчисленні один рік роботи за один рік і шість місяців.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 606 грн (шістсот шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.