Рішення № 140758534, 20.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7193/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро) (49087, м.Дніпро, провулок Універсальний, буд.12, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД/ФС від 14 квітня 2026 року у розмірі 86470, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю, оскільки про розгляд справи, за наслідками якої винесено оскаржувану постанову, позивач належним чином не повідомлена. Крім того наголошує, що як на підставу для накладання штрафу за порушення законодавства про працю, відповідач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманої особи без оформлення трудових відносин, а саме продавця ОСОБА_2 , яка проводила на момент перевірки розрахунки в приміщенні торгівельного павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у складі зупинкового павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , що на думку позивача не відповідає дійсності. Також, вказує, що відповідач не надав позивачу можливості скористатись правом, передбаченим статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі сплати юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, 50% розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною. З огляду на вказане, постанову відповідача № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД/ФС від 14 квітня 2026 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 86 470, 00 грн. просить скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, а також витребувано у відповідача докази по справі.

31 серпня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, який містить заперечення проти задоволення позову в обґрунтування якого вказано, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням інформації, отриманої від податкового органу. Також, вказано, що позивач повідомлялась про розгляд матеріалів у відношенні неї шляхом направлення запрошення на її адресу. В задоволенні позову просить відмовити.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, на Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 липня 2010 року №2755 - VI (із змінами та доповненнями) та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області № 94-п від 29 січня 2026 року проведена фактична перевірка торгівельного павільйону " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у складі зупинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено Акт фактичної перевірки №2013/08/01/07/08/ НОМЕР_1 від 09 лютого 2026 року (далі Акт), яким встановлено допущення позивачем до роботи без оформлення трудових відносин продавця ОСОБА_2 , яка 30 січня 2026 року о 13 год. 57 хв. здійснювала розрахунки в приміщенні торгівельного павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі зупинкового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Повідомлення про прийняття зазначеного працівника ОСОБА_2 на роботу від ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління ДПС У Запорізькій області не надходило. Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 30 січня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання АДРЕСА_3 , займана посада - продавець; проводила розрахункові операції в торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 з ранку 30 січня 2026 року на підміні постійного продавця, відсутнього у зв`язку з його хворобою. Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру страхувальників Вебпорталу Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua) ОСОБА_2 відсутня у списку застрахованих осіб ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 . З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 30 січня 2026 року станом на 13 год. 57 хв. допущено до роботи одного працівника без оформлення трудового договору (контракту).

Зважаючи на виявлене порушення, вищевказаний акт перевірки Головним управлінням ДПС у Запорізькій області направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Так, 24 лютого 2026 року до Міжрегіонального управління надійшов лист Головного управління ДПС У Запорізькій області «Про надання інформації» від 18 лютого 2026 року № 2569/5/08-01-07/08-12 та Акт фактичної перевірки від 09 лютого 2026 року №2013/08/01/07/08/ НОМЕР_1 , відносно ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проведеної Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За результатами розгляду Акта (довідки) фактичної перевірки від 09 лютого 2026 року № 2013/08/01/07/08/ НОМЕР_1 відповідачем 23 березня 2026 року прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи без належного оформлення працівника ОСОБА_2 .

Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці листом «Про надання інформації» від 24 березня 2026 року (трекінг відправлення R0 6808 4593 552) на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), яким ФОП ОСОБА_1 повідомлено про надходження Акта (довідки) фактичної перевірки від 09 лютого 2026 року реєстраційний № 2013/08/01/07/08/2802223463, проведеної Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, про прийняте Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, та запрошено прийняти участь у розгляді справи, що відбудеться 14 квітня 2026 року о 13 год. 00 хв. за адресою: вул. Мирослава Симчича, будинок 56, місто y Запоріжжя, 69067.

Однак, вказаний вище лист повернуто АТ «Укрпошта» на адресу відповідача з незалежних від нього причин.

На підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, уповноваженою посадовою особою відповідача винесено Постанову про накладення штрафу від 14 квітня 2026 року № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД-ФС та накладено штраф у розмірі 86 470,00 грн. на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, а саме статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413.

Постанову про накладення штрафу від 14 квітня 2026 року № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД-ФС відповідачем надіслано засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення 30 квітня 2026 року (номер поштового відправлення - R067067575676), однак зазначений рекомендований лист повернуто відповідачу з незалежних від нього причин.

Вищезазначену постанову відповідачем пред`явленого до органів державної виконавчої служби.

В результаті накладення арешту на рахунки позивача 08 липня 2026 року їй стало відомо про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 86470, 00 грн., накладеного постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД-ФС від 14 квітня 2026 року.

Не погоджуючись з постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД-ФС від 14 квітня 2026 року про накладення штрафу, позивач звернулась до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом пунктів 6, 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пунктів 2 - 4, 9 - 10 Порядку № 509 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

В позовній заяві представник позивача наголошував на тому, що відповідач мав обов`язок повідомити позивача про розгляд справи та лише за умови виконання такого обов`язку відповідач мав право розглянути справу за відсутності позивача, однак такого обов`язку не виконав.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача, з огляду на наступне.

Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №560/11269/23 зазначено, що штрафи, передбачені положеннями частини 2 статті 265 КЗпП України, можуть бути застосовані Держпраці виключно за умови наявності відповідного порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин і станом на момент розгляду цієї справи саме Порядок №509 є основоположним документом, що визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання (роботодавців) штрафів, зокрема, за порушення законодавства про працю. Внесення змін до деяких положень Порядку №509 відповідно до постанови КМУ №823 та наступне визнання цих змін такими, що втратили чинність, згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №640/17424/19, не впливають на чинність в цілому Порядку №509 та, відповідно, на результат вирішення спірних правовідносин.

Таким чином, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено у Порядку №509.

При цьому, постановою КМУ № 823 затверджено: «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», «Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю», «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі №640/17424/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року, ухвалено «Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю»".

Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року набрало законної сили 14 вересня 2021 року.

Згідно з приписами статтею 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» втратила чинність 14 вересня 2021 року.

Однак, залишаються чинними затверджені постановою КМУ №823: «Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю», «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України».

Згідно пунктів 6 та 7 Порядку №509 (в редакції до внесення змін постановою КМУ №823), про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Постановою КМУ №823 внесено зміни до Порядку №509, зокрема, виключено пункти 5-8.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин у територіального органу Держпраці був відсутній обов`язок повідомляти позивача про початок адміністративного провадження та накладення штрафу за порушення вимог законодавства з питань праці.

Разом з тим, на виконання пункту 3 Порядку №509, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом «Про надання інформації» від 24 березня 2026 року направило на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 , яким ФОП ОСОБА_1 повідомлено про надходження Акта (довідки) фактичної перевірки від 09 лютого 2026 року реєстраційний № 2013/08/01/07/08/2802223463, проведеної Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також про прийняте Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, та запрошено прийняти участь у розгляді справи, що мав відбутись 14 квітня 2026 року о 13 год. 00 хв. за адресою: вул. Мирослава Симчича, будинок 56, місто y Запоріжжя, 69067.

Вищевказаний лист Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надсилався позивачу рекомендованою кореспонденцією ( АДРЕСА_4 ), проте повернутий відправнику з незалежних від нього причин.

Вказана адреса відповідає адресі позивача вказаній у позові.

Отже, твердження представника позивача в частині недотримання територіальним органом Держпраці процедури адміністративного провадження щодо накладення на суб`єкта господарювання штрафу є необґрунтованими та безпідставними.

Що стосується суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

У статті 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Таким чином, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:

за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;

у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Відповідач не здійснював позапланових заходів державного нагляду (контролю) та відповідно не виносив приписів про усунення порушень вимог законодавства, тому норма статті 16 Закону №№2136-ІХ не може застосовуватися на дані спірні правовідносини.

Перевіряючи наявність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за допуск працівника без укладення трудового договору згідно з оскаржуваною постановою, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року №413, встановлено, що повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником засобами електронного зв`язку в електронній формі повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатками 1 і 2 разом з копією в електронній формі.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником вноситься до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 23 Кодексу Законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Таким чином, особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового або цивільно-правового договору, водночас, зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а, від 24 січня 2023 року у справі №580/3948/19 та від 22 листопада 2023 року у справі №240/18367/20, які враховуються адміністративним судом відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Актом фактичної перевірки від 09 лютого 2026 року №2013/08/01/07/08/2802223463, встановлено використання найманої праці без оформлення трудових відносин між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 .

При цьому в матеріалах справи міститься копія цивільно-правого договору № 1 від 19 січня 2026 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), названою в подальшому «Виконавець», з однієї сторони і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 , яка діє на підставі Виписки з ЄДРПОУ 2010350000000641640 від 13 вересня 2024 року, названою в подальшому «Замовник», з іншої сторони, разом названі «Сторони».

Згідно пунктів 1.1.-1.2. вказаного договору виконавець зобов`язується надати замовнику у період його відсутності, консультаційні послуги та за потреби, послуги з продажу товарів кінцевим клієнтам, розкладання товару на полицях, та звірку касових залишків, у місці роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_2 в обсязі і на умовах, передбачених цим договором за завданням замовника, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не входить до штату працівників замовника, а сам організовує процес надання послуг, на час відсутності замовника використовуючи засоби та матеріали замовника, та може за потреби здійснити послуги з продажу товару замовника, на час відсутності замовника, як передбачено даним Договором.

Тобто предметом вищезазначеного договору є, зокрема, процес праці (виконання певної трудової функції з продажу товару від імені ФОП ОСОБА_1 та в її інтересах), а не її кінцевий результат, що має ознаки трудового договору, а не цивільно-правового, та свідчить про використання позивачем найманої праці ОСОБА_2 за потреби.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведення фактичної перевірки, ані суду не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення із громадянкою ОСОБА_2 договору чи будь-яких інших документів, що підтверджують врегулювання відносин між ними відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

З урахування викладеного, суд доходить висновку, що накладення на позивача штрафу за наведене вище порушення вимог трудового законодавства оскаржуваною постановою, є правомірним та законним.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі №580/3948/19.

З приводу доводів представника позивача, що відповідач позбавив позивача права передбаченого статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі сплати юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, 50 % розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею суд зазначає наступне.

Постанову про накладення штрафу від 14 квітня 2026 року № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД-ФС відповідачем надіслано засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак зазначений рекомендований лист повернуто відповідачу з незалежних від нього причин.

Відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що відповідач позбавив позивача права, встановленого статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Отже, фактичні обставини та наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 здійснила допуск до роботи працівника ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин, чим порушила статті 24 Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на що, оскаржуваною постановою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 2013/08/01/07/08/2802223463/ДПС/ТД-ФС від 14 квітня 2026 року правомірно накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Дніпро) (49087, м.Дніпро, провулок Універсальний, буд.12, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов