Рішення № 140758021, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/24079/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

10 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-І), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-ІІ), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, від 09.06.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2026 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника на 50% розміру пенсії чоловіка ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем проживання позивача, перевести її на пенсію у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, тобто з пенсії у розмірі 16598,83 грн з 03.02.2026 відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату недоотриманих сум.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

30.08.2016 в віці 50 років позивачці призначена пенсія за вислугою років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - пенсіонер за віком, ОСОБА_2 . Страховий стаж чоловіка- 46 років 9 місяців 6 днів. На день смерті його пільгова пенсія дорівнювала 16777 грн.

Позивачка набула право на перехід на пенсію чоловіка по втраті годувальника.

Через 10 днів після смерті чоловіка позивач звернулась з необхідними документами до сервісного центру №19 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримала відмову.

15.08.2025 та 18.08.2025 позивач звернулась з письмовими заявами надати інформацію щодо особистою пенсії, та письмово сповістила про свій намір перейти на пенсію померлого чоловіка, просила розрахувати, яка вона буде на день призначення.

27.08.2025 позивач отримала лист ГУПФ України в Дніпропетровській області щодо особистої пенсії та з відмовою оформити пенсію по втраті годувальника, причина- не досягла 60 років та не має необхідного стажу.

Позивач неодноразово зверталася з відповідними заявами до відповідача, але отримувала відмови.

29.04.2026, коли позивачу виповнилося 60 років, протоколом ГУПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника, сума розрахована 50% від суми пенсії чоловіка на день смерті.

Пенсію, яку позивач отримувала, скасували, а нову жодного разу не отримала.

18.06.2026 позивач отримала рекомендований лист з супровідною запискою сервісного центру та рішення відповідача-ІІ від 10.06.2026 № 912490-174410 про відмову в переводі на пенсію за вислугу років на пенсію по втраті годувальника через недостатність страхового стажу.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 15.10.2021 у справі № 640/12345/26, порушення відповідачами норм Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду у паперовій формі або через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням підстав для поновлення пропущеного строку в частині позовних вимог про визнання протиправними відмов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлених в листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

26.08.2026 позивачем на виконання ухвали від 17.08.2026 надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в ході судового розгляду справи після отримання від відповідача додаткових доказів.

Ухвалою суду від 28.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, від 09.06.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

09.09.2026 відповідачем-ІІ Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області - надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.09.2016 як отримувач пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою від 29.04.2026 № 2163 про перерахунок пенсії, а саме про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви № 2163 Відповідач-2 прийняв рішення від 10.06.2026 № 912490174410 про відмову Позивачу ОСОБА_1 в переході з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до статті 36 Закону № 1058, виходячи з наступного. Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особа, яка має право на різні види пенсій призначається один із цих видів пенсії за її вибором. При цьому за власним бажанням можна змінити вид пенсії. Відповідно до статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Згідно частини 2 статті 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відповідно до статті 37 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 33 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року - від 22 до 35 років. За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи та доданих до заяви документів встановлено, що Позивач отримує пенсію за вислугу років з 01.09.2016.

Страховий стаж Позивача ОСОБА_1 на дату звернення за перерахунком пенсії становить - 29 років 07 місяців 01 днів, що є недостатнім для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач вважає, що прийняте ним рішення від 10.06.2026 № 912490174410 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до статті 36 Закону № 1058 є законним та обґрунтованим.

Відзив відповідачем-І Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області - не надано.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебувала з 21.07.1990 у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та на момент смерті був отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджується відомостями з паспорту громадянина НОМЕР_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, картки фізичної особи-платника податків, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.09.2016 як отримувач пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788).

29.04.2026 позивач звернулася до ГУПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 29.04.2026 № 2163 позивачем надано військовий квиток НОМЕР_6 , диплом про навчання НОМЕР_7 , 8911, НОМЕР_8 , довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідка про склад сім`ї та копії документів, що засвідчують родинні відносини, паспорт, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть, трудову книжку НОМЕР_9 .

Листом від 08.06.2026 0800-0304-9/49524 на адресу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області Головне управління ПФУ в Запорізькій області повідомило, що останнім розглянуто скерований лист 0400-010306-9/107077 від 05.05.2026р. щодо перегляду рішення про «Перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Головне управління ПФУ в Запорізькій області погодилося з позицією викладеною у листі щодо невірно визначеного права на перехід пенсії з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальний страховий стаж у віці 60 років повинен бути 33 роки, оскільки страховий стаж заявниці на дату звернення 29.04.2026 складає 29 років 7 місяців 1 день право на перехід в разі втрати годувальника відсутнє. У зв`язку з відсутністю технічної можливості опрацювати справу спеціалістом з контролюючими функціями, просили самостійно привести у відповідність пенсійну справу ОСОБА_1 .

В подальшому заяву від 29.04.2026 розглянуто Головним управлінням ПФУ в Донецькій області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2026 № 912490174410 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно заяви від 29.04.2026 № 2163 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату звернення.

Оскаржуване рішення обґрунтовано таким:

«..Загальний страховий стаж особи становить: 29 років 07 місяців 01 день.

Звернулась особисто до Пенсійного фонду України із заявою від 29.04.2026 № 2163 про перерахунок пенсії, а саме про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

До заяви про перерахунок пенсії долучено наступні документи: паспорт громадянина України заявниці; картка платника податків; копія паспорта громадянина України годувальника; свідоцтво про шлюб № НОМЕР_10 ; свідоцтво РАГС про смерть годувальника серія НОМЕР_11 ; військовий квиток годувальника серія НОМЕР_6 ; трудова книжка годувальника НОМЕР_9 .

Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особа, яка має право на різні види пенсій призначається один із цих видів пенсії за її вибором. При цьому за власним бажанням можна змінити вид пенсії.

Відповідно до статті 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Згідно частини 2 статті 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону

Відповідно до статті 37 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 33 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2028 року - від 22 до 35 років.

За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи та доданих до заяви документів встановлено, що заявниця отримує пенсію за вислугу років з 01.09.2016. Страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення за перерахунком пенсії складає - 29 років 07 місяців 01 днів, що є недостатнім для переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058..».

Листом від 11.06.2026 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про прийняття Головним управлінням ПФУ в Донецькій області рішення про відмову в перерахунку від 10.06.2026 № 912490174410.

Крім того, листом від 09.06.2026 № 69571-49143/С-01/8-0400/26 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області за наслідками розгляду звернення від 13.05.2026 (вх. № 49143/С-0400-26 від 13.05.2026) з питань пенсійного забезпечення повідомило ОСОБА_1 про те, що її страховий стаж на дату звернення відповідно до статті 26 Закону №1058 менше 33 років, право на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відсутнє.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою права визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними, визначаються відповідно до частини другої статті 36 Закону № 1058-IV.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з приписами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

- документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

- свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

- документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

- свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

- документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

- довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

- документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

- відомості про місце проживання;

- документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

- експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника);

- документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Судом установлено, що на момент звернення за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника, позивачка досягла 60-річного віку.

Суд звертає увагу, що за приписами статей 26, 38 Закону №1058-IV підставою для визначення непрацездатності члена сім`ї померлого годувальника, зокрема, дружини (чоловіка) в цілях визначення права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, є досягнення останніми саме пенсійного віку необхідного для призначення пенсії за віком. Таке поняття як «страховий стаж» є обов`язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у статті 36 Закону №1058-IV. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Факт досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, не заперечується відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 виповнилося 60 років.

Отже, зважаючи на те, що станом на час звернення позивача за призначенням пенсії, вона досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV, остання вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника.

Іншою обов`язковою умовою для призначення та виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника за нормами згаданого Закону №1058-ІV є наявність страхового стажу померлого годувальника, який має бути таким, яке було б йому необхідно для призначення пенсії по третій групі інвалідності.

Факт наявності у померлого годувальника достатнього страхового стажу також не заперечується відповідачем і підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 , який станом на дату смерті отримував пенсію за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано всіх, передбачених статтею 36 Закону №1058-ІV умов, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2026 № 912490174410 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем проживання позивача, перевести її на пенсію у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, тобто з пенсії у розмірі 16598,83 грн, з 03.02.2026 відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити виплату недоотриманих сум, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2026 № 2163 про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача на пенсію у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, тобто з пенсії у розмірі 16598,83 грн, з 03.02.2026 відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити виплату недоотриманих сум, до задоволення не належать, оскільки є передчасними.

Так, суд зауважує, що, починаючи з 01.04.2021 на законодавчому рівні закріплено, що органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Питання щодо відповідності визначеної Порядком № 22-1 (у редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1) процедури розгляду заяв про призначення/перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили було предметом дослідження Верховного Суду під час в порядку касаційного оскарження судових рішень у справі № 640/1873/22. Так, у постанові від 25.07.2023 суд касаційної інстанції зауважив, що:

«положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозору систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію «якості закону» (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).

Тому, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про невідповідність абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 актам вищої юридичної сили, зокрема статті 40 Конституції України та Закону № 393/96-ВР.».

У цьому випадку, як було встановлено судом, опрацювання заяви позивача з питання перерахунку пенсії здійснено за принципом екстериторіальності, що відповідало діючому на той час порядку приймання та розгляду таких заяв органами Пенсійного фонду України. Органом, відповідальним за розгляд по суті вказаної заяви та прийняття рішення за нею, був визначений ГУ ПФ України в м. Києві.

З огляду на це суд вважає правильним висновок апеляційного суду, що належним відповідачем за позовом є саме ГУ ПФ України в м. Києві».

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 320/10744/21.

Верховний Суд у постановах від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22 та від 28.11.2025 у справі № 320/10744/21 підтвердив правомірність застосування принципу екстериторіальності та визначив, що належним відповідачем у таких справах є той орган Пенсійного фонду, який фактично розглянув заяву та ухвалив відповідне рішення.

З огляду на наведене, відповідно до законодавчо закріпленого принципу екстериторіальності, заяви про призначення/перерахунок пенсій опрацьовуються тим територіальним органом Пенсійного фонду, який отримав відповідне звернення, незалежно від місця проживання заявника.

У межах спірних правовідносин опрацювання заяви позивача та ухвалення рішення про відмову в перерахунку пенсії було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, і саме цей територіальний орган ПФУ повинен вирішити питання про перехід з одного виду пенсії та інший на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.04.2026 № 2163.

Станом на дату розгляду справи відсутні підстави вважати, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області після переведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію у зв`язку з втратою годувальника буде ухилятися від нарахування та виплати призначеної пенсії, що розмір пенсії буде визначено неправильно, тощо.

Виходячи із завдань КАС України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

В силу приписів статті 5 КАС України захисту в судовому порядку підлягають лише порушені права та законні інтереси, разом із цим захист прав на майбутнє не допускається, що зокрема зазначено Верховним Судом у постанові від 09.06.2026 у справі № 160/25879/24.

Позовна вимога про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої в листі від 09.06.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 до задоволення не належить, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що право позивача порушено прийняттям відповідачем-І оскаржуваного рішення, а лист відповідача-ІІ від 09.06.2026 направлено позивачу за наслідками розгляду її звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Спірні правовідносини виникли внаслідок подання позивачем заяви від 29.04.2026 про перерахунок пенсії (перехід з виду на вид) та прийнятого при розгляді цієї заяви рішення про відмову в перерахунку пенсії, яке є індивідуальним актом, що впливає на права позивача.

Визначення права позивача на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зокрема і дати, з якої буде перерахована пенсія, перебуває у прямій залежності від досягнення нею 60 років (пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058), цього віку вона досягла 25.04.2026 і 29.04.2026 звернулася з відповідною заявою, наслідки розгляду якої переглянуто судом.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за їх межі та корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги належать до задоволення частково, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у розмірі 1331,20 грн на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Донецькій області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2026 № 912490174410 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 29.04.2026 № 2163.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2026 № 2163 про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська