Ухвала суду № 140758019, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/24079/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

10 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-І), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-ІІ), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, від 09.06.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.06.2026 про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника на 50% розміру пенсії чоловіка ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем проживання позивача, перевести її на пенсію у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, тобто з пенсії у розмірі 16598,83 грн з 03.02.2026 відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату недоотриманих сум.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

30.08.2016 в віці 50 років позивачці призначена пенсія за вислугою років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - пенсіонер за віком, ОСОБА_2 . Страховий стаж чоловіка- 46 років 9 місяців 6 днів. На день смерті його пільгова пенсія дорівнювала 16777 грн.

Позивачка набула право на перехід на пенсію чоловіка по втраті годувальника.

Через 10 днів після смерті чоловіка позивач звернулась з необхідними документами до сервісного центру №19 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримала відмову.

15.08.2025 та 18.08.2025 позивач звернулась з письмовими заявами надати інформацію щодо особистою пенсії, та письмово сповістила про свій намір перейти на пенсію померлого чоловіка, просила розрахувати, яка вона буде на день призначення.

27.08.2025 позивач отримала лист ГУПФ України в Дніпропетровській області щодо особистої пенсії та з відмовою оформити пенсію по втраті годувальника, причина- не досягла 60 років та не має необхідного стажу.

Позивач неодноразово зверталася з відповідними заявами до відповідача, але отримувала відмови.

29.04.2026, коли позивачу виповнилося 60 років, протоколом ГУПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_1 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника, сума розрахована 50% від суми пенсії чоловіка на день смерті.

Пенсію, яку позивач отримувала, скасували, а нову жодного разу не отримала.

18.06.2026 позивач отримала рекомендований лист з супровідною запискою сервісного центру та рішення відповідача-ІІ від 10.06.2026 № 912490-174410 про відмову в переводі на пенсію за вислугу років на пенсію по втраті годувальника через недостатність страхового стажу.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 15.10.2021 у справі № 640/12345/26, порушення відповідачами норм Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду у паперовій формі або через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з наведенням підстав для поновлення пропущеного строку в частині позовних вимог про визнання протиправними відмов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлених в листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

26.08.2026 позивачем на виконання ухвали від 17.08.2026 надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.08.2026 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

В ухвалі від 28.08.2026 зазначено, що суд вважає за необхідне вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в ході судового розгляду справи після отримання від відповідача додаткових доказів.

Оскільки справа згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Так, 26.08.2026 позивачем на виконання ухвали від 17.08.2026 надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що протягом тривалого часу вона зверталася до ГУПФУ в Дніпропетровській області з усними та письмовими заявами про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. До суду позивач звернулася 03.08.2026, строк переходу її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 03.02.2026, тобто 6 місяців з дня звернення до суду.

Раніше позивач не зверталася до суду з поважних причин, повірила працівникам ГУПФУ, що для переведення її на пенсію по втраті годувальника потрібно мати вік 60 років. 25.04.2026 коли виповнилося 60 років позивач знову звернулася з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, 29.04.2026 протоколом ГУПФУ в Дніпропетровській області її переведено на пенсію по втраті годувальника, пенсія розрахована в розмірі 8299,42 грн. Пенсію за вислугу років скасували і два місяці позивач не отримувала ніякої пенсії. 13.05.2026 позивач звернулася до відповідача з питанням, чому не виплачують пенсію, і 09.06.2026 отримала відмову, оформлену листом від 09.06.2026 № 69571-49143/С-01/8-0400/26. 18.06.2026 отримала лист та оскаржуване рішення і після цього звернулася до суду в межах 6 місяців.

На підставі викладеного позивач просить поновити строк звернення до суду.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зауважує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

В постанові від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Звернувшись до суду з цим позовом 08 лютого 2024 року позивачка заявила вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. Враховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулась до суду з цим позовом 08 лютого 2024 року, її права можуть бути захищені судом з 08 серпня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01 березня 2023 року, як помилково вважав суд першої інстанції.

На підставі викладеного Верховний Суд постановою від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 скасував судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01 березня 2023 року по 07 серпня 2023 року (включно) відповідно до статті 123 КАС України.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Щодо спірних правовідносин у цій справі суд зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

В частині решти позовних вимог шестимісячний строк звернення до суду не пропущено.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Надаючи оцінку доводам, викладеним у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли не у зв`язку з триваючою бездіяльністю щодо непризначення позивачу пенсії, а у зв`язку з прийняттям відповідачами конкретних рішень, або наданням відповідей на звернення позивача, оформлених листами.

Доводи позивача про те, що протягом тривалого часу вона зверталася до ГУПФУ в Дніпропетровській області з усними та письмовими заявами про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, раніше не зверталася до суду з поважних причин, повірила працівникам ГУПФУ, що для переведення її на пенсію по втраті годувальника потрібно мати вік 60 років, не змінюють перебігу встановлених КАС України процесуальних строків для оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, і не є поважними причинами пропуску таких строків.

Суд зауважує, що таке право не є необмеженим.

ЄСПЛ у багатьох справах зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права. Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає зокрема передбачені законом строки давності.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , судом з матеріалів справи та з клопотання позивача не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в зазначеній частині позовних вимог підлягає залишенню без розгляду внаслідок визнання судом вказаних в заяві на усунення недоліків підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, від 09.06.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої в їх листах від 27.08.2025, від 07.01.2026, від 09.06.2026 перевести позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по втраті годувальника після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська