Рішення № 140757835, 20.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13528/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення експертної команди ЕКОПФО №72/25/2755/Р від 11.08.2025 та № 3335/25/1044 від 13.11.2025;

- зобов`язати відповідача провести повторне заочне оцінювання повсякденного функціонування моєї особи з урахуванням усіх медичних документів, відеозаписів та положень Постанови № 1338, зокрема п. 86 Додатка I, та встановити позивачу III групу інвалідності безстроково (пожиттєво) з датою встановлення, що відповідає моменту звернення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 страждає на рідкісне невиліковне генетичне захворювання. Незважаючи на це, експертними командами ЕКОПФО було відмовлено позивачу у встановленні інвалідності рішеннями № 72/25/2755/Р від 11.08.2025 та № 3335/25/1044 від 13.11.2025, оскільки патологія ендокринної системи компенсована на фоні лікування. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 03.07.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано докази по справі.

15.06.2026 позивач долучив до матеріалів справи електронний носій інформації (USB-флеш-накопичувач, SN YSB260201) із відеозаписом.

26.06.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою суду від 05.06.2026 матеріали. У відзиві представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ЦОФСО була отримана справа за скаргою позивача на рішення ЕКОПФО від 11.08.2025 №72/25/2755, згідно якого позивачу відмовлено у встановлені третьої групи інвалідності, оскільки ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення ІІІ групи інвалідності. На підставі аналізу медичної документації, матеріалів справи наявна у гр. ОСОБА_1 патологія ендокринної системи компенсована на фоні лікування та не призводить до обмежень життєдіяльності, що згідно Постанови КМУ № 1338 від 15.11.2024 року дає підстави для підтвердження рішення ЕКОПФО. Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 13.11.2025 року № 3335/25/1044, яким було підтверджене попереднє рішення ЕКОПФО щодо позивача, було направлено на адресу місця проживання позивача поштовим відправленням.

29.06.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує доводи позовної заяви, заперечує проти аргументів відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2026 здійснено заміну відповідача у справі №160/13528/26 з Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України на його правонаступника Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування».

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 проведено 11.08.2025 очно, в закладі охорони здоров`я, з метою встановлення інвалідності.

За результатом оцінювання складено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №72/25/2755/В (дата прийняття рішення: 11.08.2025, номер рішення: 72/25/2755/Р).

Відповідно до п. 16 витягу з рішення експертної команди (ЕКОПФО) від 11.08.2025, в обґрунтуванні рішення експертної команди за результатами оцінювання зазначено, що у позивача наявні вроджені адреногенітальні розлади, пов`язані з дефіцитом ферментів; вроджена дисфункція кори наднирників (некласична форма, делеція/конверсія СУР21А2 виявлена в гетерозиготному стані від 09.12.2024); замісна терапія Дексаметазоном (0,5 мг на добу); ІМТ 27,1; нетоксичний багатовузловий зоб І ступеня, що призвело до легкого порушення здатності до трудової діяльності.

За результатами оцінювання групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено не було.

Відповідно до пункту 17.1.7 витягу з рішення ЕКОПФО від 11.08.2025, діагноз, за яким ОСОБА_1 було направлено, відповідно до національного класифікатора НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я»: основний діагноз: Е25.0 Вроджені адреногенітальні розлади, пов`язані з дефіцитом ферментів; супутні діагнози: Е66.3 Надлишкова вага; Е04.2 Нетоксичний багатовузловий зоб.

У подальшому, не погоджуючись із рішенням експертної команди від 11.08.2025, ОСОБА_1 звернувся із скаргою від 19.08.2025 до Центру оцінювання функціонального стану особи.

За результатами розгляду скарги від 19.08.2025, проведеного заочно (за наявними документами) експертною командою у складі головуючого Куриленко І.В. (спеціальність - терапія) та членів ОСОБА_2 (спеціальність - ендокринологія), ОСОБА_3 (спеціальність - терапія), 13.11.2025 прийнято рішення №3335/25/1044 про підтвердження рішення ЕКОПФО, що оскаржується.

Ухвалюючи таке рішення, експертна команда виходила з того, що наявна у ОСОБА_1 патологія ендокринної системи є компенсованою на фоні лікування та не призводить до обмежень життєдіяльності, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 не дає підстав для встановлення групи інвалідності (пацієнт потребує лише нагляду ендокринолога).

Вважаючи, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.08.2025 та рішення Центру оскарження рішень експертних команд від 13.11.2025 про відмову у встановленні позивачу групи інвалідності були прийняті протиправно, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

Пунктом 8 Положення №1809 було встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

З 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови №1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи, - перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі Порядок №1338).

Пунктом 31 Порядку №1338 встановлено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ (абз.1 п. 32 Порядку №1338).

За приписами пункту 67 Порядку №1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.

Так, відповідно до п. 1 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку №1338 (далі - Критерії), експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи проводить розгляд справ за такими формами: 1) очно, за участю особи в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда; 2) заочно, без особистої участі особи; 3) із використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування); 4) за місцем перебування/лікування особи.

Пунктом 2 вищевказаних Критеріїв передбачено, що експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео-та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку №1338 проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

1) підтвердження оскарженого рішення;

2) скасування оскарженого рішення;

3) формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Абзацом 9 пункту 68 Порядку №1338 передбачено, що рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

У межах спірних правовідносин позивачем оскаржується рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.08.2025 та рішення Центру оскарження рішень експертних команд від 13.11.2025 про відмову у встановленні позивачу групи інвалідності.

Виходячи зі змісту рішення Центру оскарження рішень експертних команд від 13.11.2025 №3335/25/1044, експертною командою підтверджено рішення ЕКОПФО від 11.08.2025 №72/25/2755/Р.

Так, за відомостями рішення від 11.08.2025 та наданого позивачем відеозапису, огляд ОСОБА_1 відбувався очно, у закладі охорони здоров`я. Комісія проводила огляд позивача, ставила питання про порушення повсякденного функціонування організму, на які позивач надавав відповіді. Згідно п. 17.1.7 витягу з рішення від 11.08.2025, досліджувалися діагнози, за якими ОСОБА_1 було направлено на огляд:Е25.0 Вроджені адреногенітальні розлади, пов`язані з дефіцитом ферментів (основний діагноз); Е66.3 Надлишкова вага; Е04.2 Нетоксичний багатовузловий зоб (супутні діагнози).

За результатами оцінювання групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено не було. Не погоджуючись із рішенням експертної команди від 11.08.2025, ОСОБА_1 звернувся із скаргою від 19.08.2025 до Центру оцінювання функціонального стану особи. Скарга містить вимоги про встановлення ІІІ групи інвалідності, відмітку про бажану форму розгляду скарги (заочно) та медичні документи позивача.

Скарга розглядалася експертною командою у складі головуючого Куриленко І.В. (спеціальність терапія) та членів ОСОБА_2 (спеціальність ендокринологія), ОСОБА_3 (спеціальність терапія). Отже, до складу експертної команди входив профільний лікар-ендокринолог, який володіє необхідною спеціальною кваліфікацією для належної оцінки характеру захворювання позивача та стану його ендокринної системи.

Згідно з пунктом 20 рішення Центру оскарження рішень експертних команд від 13.11.2025 № 3335/25/1044, за наслідками перегляду рішення від 11.08.2025 команда дійшла висновку, що на підставі аналізу медичної документації та матеріалів справи наявна у гр. ОСОБА_1 патологія ендокринної системи є компенсованою на фоні лікування та не призводить до обмежень життєдіяльності, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 року дає підстави для підтвердження рішення ЕКОПФО (пацієнт потребує лише нагляду ендокринолога).

Суд зазначає, що не є спеціалізованим медичним органом і не наділений повноваженнями здійснювати самостійну оцінку стану здоров`я особи, переоцінювати медичні діагнози або самостійно визначати наявність чи відсутність у особи ступеня обмеження життєдіяльності. Завдання суду в межах цього спору полягає виключно в перевірці дотримання процедури прийняття рішень та правильності застосування суб`єктом владних повноважень норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд доходить висновку, що огляд позивача було проведено повно, очно та в закладі охорони здоров`я, з належним з`ясуванням стану його здоров`я. При цьому експертною командою було враховано усі наявні діагнози (основний та супутні), а подальший перегляд справи Центром оскарження здійснено у відповідності до бажаної позивачем заочної форми (за його скаргою та з урахуванням усіх наданих ним медичних документів), за участі необхідного складу фахівців, зокрема профільного лікаря-ендокринолога та лікарів-терапевтів.

З огляду на викладене, проаналізувавши порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та порядок розгляду скарги Центром оцінювання функціонального стану особи, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення експертної команди від 11.08.2025 та Центру оскарження рішень експертних команд від 13.11.2025 прийняті відповідачем у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що передбачені чинним законодавством (зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338), без порушення визначеної процедури.

Разом з цим, суд відхиляє доводи позивача з посиланням на пункт 86 розділу I «Перелік анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання» (підрозділ «III група інвалідності») Додатку до Критеріїв встановлення інвалідності Порядку №1338, яким передбачено рідкісні (орфанні) захворювання, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації.

Суд зауважує, що сам по собі факт наявності у особи діагнозу, який належить до рідкісних (орфанних) захворювань, безумовно не тягне за собою обов`язку встановлення III групи інвалідності. Загальний перелік анатомічних дефектів та захворювань окреслює підстави для визнання особи особою з інвалідністю, однак лише за умови наявності відповідного ступеня обмеження життєдіяльності та функціональних порушень організму.

Відповідно до Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, оцінювання здійснюється не лише за формальним діагнозом, а й з урахуванням сукупності медико-соціальних показників, зокрема: оцінки ступеня обмеження життєдіяльності особи в її повсякденному функціонуванні; оцінки компенсації функцій організму на фоні призначеної та здійснюваної терапії; реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу особи; здатності особи до виконання трудової діяльності за її професією, спеціальністю та кваліфікацією або необхідності створення спеціально створених умов праці.

Згідно пункту 3 Критеріїв встановлення інвалідності та Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», встановлення інвалідності відбувається саме під час проведення комплексного оцінювання повсякденного функціонування особи.

Оскільки за результатами проведеного очного оцінювання та аналізу медичної документації експертними командами встановлено, що ендокринне захворювання позивача є компенсованим на фоні систематичного прийому замісної терапії та призвело лише до легкого порушення здатності до трудової діяльності, яке не обмежує життєдіяльність у ступені, необхідному для встановлення групи інвалідності, посилання позивача на наявність орфанного захворювання як на єдину та достатню підставу для визнання його особою з інвалідністю є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи позовної заяви не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, спростовуються дослідженими матеріалами справи та висновками суду, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець