Рішення № 140757207, 20.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 жовтня 2026 р. Справа № 120/14181/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 024950012101 від 18.08.2025 року щодо відмови у призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи і навчання, описані у позові та повторно розглянути заяву.

В обґрунтування своїх вимог вказує на наявність підстав для зарахування до стажу періоду навчання в республіці Білорусь з 01.09.1982 року по 24.05.1984 року, роботи з 05.07.1984 року по 31.01.1990 року (також в республіці Білорусь), роботи в МНПП "Рубін" з 01.03.1992 року по 16.08.1993 року та з 13.09.1993 року по 11.04.1994 року, в ТОВ ТС "Продторг" з 31.10.2000 року по 13.05.2001 року та з 01.07.2002 року по 25.11.2002 року, роботи в СПД ОСОБА_2 з 06.10.2003 року по 22.03.2004 року.

До суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якій представник відповідача вказує на безпідставність позовних вимог. Зокрема, наголошує, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 року, вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Альчуку М.П..

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.

Згідно диплому НОМЕР_1 позивач з 01.09.1982 року по 24.05.1984 року навчалась у Гомельському кооперативному технікумі.

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 05.07.1984 року позивач працювала, зокрема:

- з 05.07.1984 року по 31.01.1990 року в "Калинковічський горпищепромторг" (республіка Білорусь) (запис 1-3);

- з 01.03.1992 року по 16.08.1993 року та з 13.09.1993 року по 11.04.1994 року в МНПП "Рубін" товарознавцем (запис 8-11);

- з 31.10.2000 року по 13.05.2001 року в ТОВ ТС "Продторг" завідувачем складу (запис 16-17);

- з 01.07.2002 року по 25.11.2002 року в ТОВ ТС "Продторг" товарознавцем з продовольчих товарів (запис 20-21);

- з 06.10.2003 року по 22.03.2004 року в СПД ОСОБА_2 завідувачем магазину (запис 24-25).

Позивач 11.08.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою №24518 від 11.08.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності, розгляд заяви здійснено Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 18.08.2025 року №024950012101.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується таким.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною 2 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058- ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону №1058- ІV).

Приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України № 1058-IV) порядок підтвердження стажу роботи був визначений ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Статтею 56 Закону № 1788-XII визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону №1788-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Таким чином, основним документом, який підтверджує трудовий стаж, набутий до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 01.01.2004 року, є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.

Для призначення пенсії за віком за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей щодо стажу роботи. Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

З 20.06.1974 року порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність, відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

На момент проходження позивачем навчання в Гомельському кооперативному технікумі діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 01.10.1974 року.

Згідно ст. 49 Закону УРСР "Про народну освіту" середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.

Особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади, присвоюється кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності, видається диплом і нагрудний знак встановленого зразка (ст. 54 Закону УРСР "Про народну освіту").

Отже до страхового стажу зараховуються періоди навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, які підтверджені дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період проходження навчання з 01.09.1982 року по 24.05.1984 року у Гомельському кооперативному технікумі, що мотивовано відсутністю підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього союзу рср затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562.

З цього приводу суд зазначає, що ч. 2 ст. 24-1 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Деякі питання обчислення страхового стажу" від 16.05.2025 року за №562, яка набрала чинності 20.05.2025 року.

Пунктом 1 Постанови №562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

У цьому Порядку термін "інші держави" означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належить, з поміж інших, Білоруська РСР (п. 2 Порядку №562).

Згідно вимог п. 3 Порядку №562, у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат (п. 4 Порядку №562).

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України Про інформацію та Про захист персональних даних, і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР можуть бути зараховані до страхового стажу лише за умови (1) відсутності налагодженого обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та відповідної держави або за умови (2) ненадання відповіді на запит МЗС України протягом 45 днів з дати його надсилання.

При цьому обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Порядком №562 врегульований порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.

Спірним рішенням відповідач не зарахував до стажу роботи позивача період навчання та роботи у республіці Білорусь, що охоплюються періодом до 1992 року.

Крім того, відсутність у пенсійного органу інформації про неотримання особою пенсійних виплат від іншої держави не є тотожним встановленню факту здійснення іншою державою таких пенсійних виплат та саме по собі не свідчить про недотримання передбаченої ч. 2 ст. 24-1 Закону № 1058-IV умови.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач фактично отримує пенсійні виплати у республіці Білорусь, а також, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було дотримано передбачений Порядком № 562 механізм одержання відповідної інформації.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення.

Відсутність інформації, отримання якої передбачено спеціально встановленою законодавством процедурою, за відсутності доказів здійснення іншою державою пенсійних виплат не може бути покладена на особу та використана як достатня підстава для відмови у врахуванні підтвердженого належними документами періоду трудової діяльності.

Відтак, з урахуванням вимог п. 4 Порядку №562 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1982 року по 24.05.1984 року та роботи з 05.07.1984 року по 31.01.1990 року до страхового стажу позивача є протиправним.

Щодо незарахування відповідачем трудової діяльності позивача у період роботи з 01.03.1992 року по 16.08.1993 року та з 13.09.1993 року по 11.04.1994 року у зв`язку з тим, що дописано номер і дату наказу про звільнення та дописано підставу прийняття та звільнення суд зазначає, що вказане не свідчить про недостовірність відомостей стосовно фактів та періодів роботи позивача.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження № К/9901/22172/18) висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №275/615/17 (К/9901/768/17).

Суд повторно наголошує, що обов`язок внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Враховуючи вищевикладені обставини, для обчислення стажу роботи при призначенні пенсії позивачу має бути зарахований період роботи з 01.03.1992 року по 16.08.1993 року та з 13.09.1993 року по 11.04.1994 року

Щодо неврахування відповідачем періоду роботі позивача з 31.10.2000 по 13.05.2001 року та з 01.07.2002 року по 25.11.2002 року (враховуючи попередньо зараховані періоди з 31.10.2000 року по 12.02.2001 року та з 01.09.2002 року по 01.11.2002 року відповідно), оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про роботу в ТОВ ТС "Продторг" суд зазначає наступне.

Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону № 1058-IV.

Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п. п. 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з приписами ч. 10 цієї статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Суд зазначає, що страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Механізм обов`язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так, зокрема ст. 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Частиною 1 ст. 16 Закону № 1058 встановлено, що застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Статтею 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених норм вказує на те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії фізичній особі за спірний період не є підставою для позбавлення її права на зарахування даних періодів до страхового стажу для обчислення пенсії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2019 року у справі №242/5448/16-а (провадження № К/9901/39004/18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2019 року у справі №688/947/17 (провадження К/9901/35103/18).

Відтак, пенсійним органом неправомірно не зарахований до страхового стажу позивача період роботи в ТОВ ТС "Продторг" з 31.10.2000 по 13.05.2001 року та з 01.07.2002 року по 25.11.2002 року (враховуючи попередньо зараховані періоди з 31.10.2000 року по 12.02.2001 року та з 01.09.2002 року по 01.11.2002 року відповідно).

Щодо неврахування відповідачем періоду роботи в СПД ОСОБА_2 з 06.10.2003 року по 22.03.2004 року (враховуючи попередньо зарахований період з 06.10.2003 року по 31.12.2003 року) у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків суд зазначає наступне.

Так, з метою створення організаційних передумов, проведення підготовчих робіт та вирішення першочергових завдань, пов`язаних із реформуванням системи пенсійного забезпечення, Указом Президента України від 04.05.1998 року № 401/98 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування" (далі Указ № 401/98) доручено Кабінету Міністрів України у місячний строк: розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років, у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки; підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування.

На виконання Указу № 401/98 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 04.06.1998 року № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" (далі - Постанова № 794), п. 1 якої затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п. 2 Постанови № 794 Уряд доручив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Водночас, п. 3 Постанови № 794 (в редакції змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 року № 1498) установлено, що починаючи з 01.07.2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Аналіз змісту положень Указу № 401/98 та Постанови № 794 дозволяє дійти висновку, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування було впроваджено в Україні з 01.07.2000 року.

Відтак, до 01.07.2000 року обчислення страхового стажу здійснюється на підставі трудової книжки, а з 01.07.2000 року на підставі трудової книжки з урахуванням персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже для підтвердження наявності у особи страхового стажу необхідно надати до органів Пенсійного фонду України:

- за періоди роботи до впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування належним чином оформлену трудову книжку, а за її відсутності або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, інші документи, що містять відомості про періоди роботи особи;

- за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, за встановленою формою.

При цьому, згідно із ст. 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків (ч. 16 ст. 106 Закону № 1058-IV).

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Системний аналіз указаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Разом з тим, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Верховний Суд у постановах від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17 зробив висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Окрім того, колегія суддів зауважила, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата (несплата) підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в СПД ОСОБА_2 з 06.10.2003 року по 22.03.2004 року (враховуючи попередньо зарахований період з 06.10.2003 року по 31.12.2003 року).

Оцінюючи обставини справи в сукупності, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Визначаючись щодо способу відновлення порушених прав позивача суд зазначає, що остаточне визначення розміру страхового стажу з урахуванням періодів навчання та роботи, наявність підстав для зарахування яких суд встановив вище, а також вирішення питання про наявність чи відсутність у позивача права на пенсію за віком з урахуванням дати досягнення відповідного віку, відноситься до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України, який має здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх документів.

Відтак, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та повторно розглянути заяву з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 024950012101 від 18.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у повному обсязі період проходження навчання з 01.09.1982 року по 24.05.1984 року у Гомельському кооперативному технікумі та періоди трудової діяльності:

- в "Калинковічський горпищепромторг" (республіка Білорусь) з 05.07.1984 року по 31.01.1990 року;

- в МНПП "Рубін" з 01.03.1992 року по 16.08.1993 року та з 13.09.1993 року по 11.04.1994 року;

- в ТОВ ТС "Продторг" з 31.10.2000 по 13.05.2001 року (враховуючи попередньо зарахований період з 31.10.2000 року по 12.02.2001 року);

- в ТОВ ТС "Продторг" з 01.07.2002 року по 25.11.2002 року (враховуючи попередньо зарахований період з 01.09.2002 року по 01.11.2002 року);

- в СПД ОСОБА_2 з 06.10.2003 року по 22.03.2004 року (враховуючи попередньо зарахований період з 06.10.2003 року по 31.12.2003 року).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2025 року, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович