Рішення № 140756342, 19.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/6695/26

Провадження №2/487/4139/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1171259, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Зазначають, що товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Згідно п.1.1. Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті.

21 квітня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № ККЛУ-21042021.

Згідно до Договору факторингу, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1171259 від 22 жовтня 2020 року. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 14452 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн; заборгованість за процентами 10452 грн.

Враховуючи вищевикладене,просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 1171259 від 22 жовтня 2020 року у загальному розмірі 14452 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 20 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві представниця відповідачки адвокатка Мотельчук Ю.І. висловлювала незгоду із позовними вимогами та просила про відмову у їх задоволенні.

Так, вказувала, що з умов самого кредитного договору та додаткового договору від 19 листопада 2020 року до нього вбачається, що заявлений до стягнення розмір процентів не відповідає погодженому сторонами строку кредитування, порядку нарахування процентів та імперативним обмеженням, установленим законодавством.

Додаткового зазначала про не співмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що ними було надано достатні докази, що підтверджують виникнення заборгованості та відображають нарахування впродовж строку кредитування. Вважає, що твердження представника відповідача щодо неправильності нарахування процентів є безпідставними та недоведеними.

Також зазначав, що понесені витрати на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву не є обґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві вказував про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачка та її представниця до суду не з`явились.

19 жовтня 2026 року від адвокатки Мотельчук Ю.І. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірительниці.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1171259, підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.

За вказаним договором відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 4000 грн (п.1.2 Договору) шляхом перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору) і зобов`язалась повернути їх в установлений строк відповідно до умов Договору та сплатити проценти.

Підписанням Договору відповідачка підтвердила, що перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, зазначена в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», та інформація, розміщена на веб-сайті за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також те, що відповідачка ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на його веб-сайті, повністю з ними погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись (п. 9.10 Договору).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що укладення Договору здійснюється за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Відповідно до п.1.3. строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.

За користування кредитом нараховуються проценти, тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 договору): стандартна ставка становить 1,90% в день (п.1.4.2), знижена процента становить 0,01% в день (п. 1.4.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

ОСОБА_1 підписано додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1171259 від 22 жовтня 2020 року за допомогою електронного підпису, погоджено графік платежів та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Графіком визначено, що дата повернення позики та нарахованих процентів 21 листопада 2020 року. Сума кредиту 4000 грн, сума нарахованих процентів 12 грн, разом до оплати 4012 грн.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Лінеура України», ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор С243.

Факт виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов`язань за Договором підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1105 від 11 травня 2026 року, зі змісту якого вбачається, про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 22 жовтня 2020року на суму 4000 грн, призначення платежу: зарахування 4000 грн на карту НОМЕР_2 .

Крім того, перерахування ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується листом АТ «Універсал Банк», наданому на виконання ухвали суду, із якого вбачається, що 22 жовтня 2020 року на платіжну картку відповідачки було зараховано платіж у сумі 4000 грн.

19 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Додатковий договір до Договору №1171259 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 22 жовтня 202 року.

Відповідно до умов додаткової угоди, дату повернення кредиту та сплату процентів за користування кредиту продовжено до 20 грудня 2020 року.

Отже матеріалами справи підтверджено укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», виконання ТОВ «Лінеура Україна» перед відповідачем умов договору в повному обсязі.

21 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений договір факторингу №ККЛУ-21042021, відповідно до умов п. 1.1 якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами.

Як вбачається з копії платіжної інструкції № 29847 від 21 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року було сплачено загальну суму - 2305259,64 грн.

21 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» був підписаний акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року, згідно якого та Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 1171259 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 жовтня 2020 року, загальна сума заборгованості по якому становить 14452 грн з яких: 4000 грн залишок по тілу кредиту, 3922 грн залишок по відсотках, 6530 залишок по простроченим відсоткам.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи досудової вимоги від 07 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомив відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах,телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що Договір між сторонами спірних правовідносини укладено в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У пункті 1.3 договору встановлено, що строк кредиту становить 30 днів, а згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1171259 від 22 жовтня 2020 року дата повернення позики та нарахованих процентів 21 листопада 2020 року.

Умовами укладеного між сторонами Кредитного договору, зокрема розділом 4, передбачено можливість пролонгації договору за ініціативою клієнта, шляхом укладання Додаткової угоди до Договору. Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання відповідної кнопки в особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності штрафних санкцій) (п.4.2 Договору).

Згідно укладених між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 19 листопада 2020 року додаткового договору до Договору № 1171259 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 жовтня 2020 року, продовжено строк користування кредитом до 20 грудня 2020 року.

Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів щодо укладення відповідачем Додаткової угоди до Договору, що дало б можливість дійти до висновку, що мало місце продовження дії кредитного договору після 20 грудня 2020 року, що може призвести до невигідних умов для однієї зі сторін.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні. Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

При цьому, суд враховує і принцип тлумачення договору на шкоду тому, хто його складав, і враховує, що умова договору про автоматичну пролонгацію пов`язану із самим фактом невиконання договору, суперечить іншій умові, яка передбачає для пролонгації вчинення певних дій позичальником.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним.

При цьому суд звертає увагу, що позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не відсотки за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до норми ст. 625 ЦК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити щодо пунктів 3.1 та 9.11 кредитного договору, якими передбачено право кредитодавця нараховувати після закінчення строку кредитування проценти за стандартною ставкою 1,90 % на день протягом 90 календарних днів.

Так, пункт 3.1 договору, передбачаючи нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, не може тлумачитися окремо від інших умов договору, якими визначено строк кредитування та порядок його продовження. Строк користування кредитом був продовжений сторонами до 20 грудня 2020 року, а доказів його подальшої пролонгації у передбаченому розділом 4 договору порядку матеріали справи не містять.

Сам припис пункту 9.11 договору також не свідчить про наявність підстав для стягнення після 20 грудня 2020 року процентів у розмірі 1,90 % на день. Після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту свідчить уже про прострочення грошового зобов`язання, правові наслідки якого визначаються частиною другою статті 625 ЦК України. Саме по собі визначення у договорі процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, як «процентів за понадстрокове користування» не змінює їх правової природи та не є підставою для продовження нарахування договірних процентів за користування кредитом після закінчення погодженого сторонами строку.

З огляду на наведене суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.3 договору та згідно укладених між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 19 листопада 2020 року додаткових договорів до 20 грудня 2020 року, а відповідач після закінчення строку кредитування мав обов`язок погасити 4000 грн - заборгованість по кредиту та 2280 гривень - заборгованості за відсотками, що відображено у розрахунку заборгованості наданого позивачем.

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідачки ОСОБА_1 згідно Договору № 1171259 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 жовтня 2020 року, заборгованість за Договором станом на 01 квітня 2021 року становить 14452 грн, яка складається з: 4000 грн заборгованості за кредитом, 10452 грн - заборгованості за нарахованими процентами з 22 жовтня 2020 року 20 березня 2021 року, що позивач просить стягнути з відповідача.

Разом із тим, кредиторами нараховувалися відсотки поза межами строку кредитування встановленого договором - 20 грудня 2020 року.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду, підтвердженим розміром заборгованості за кредитним договором згідно наданого розрахунку є 4000 грн заборгованості за тілом кредиту та 2280 грн заборгованості за відсотками у межах строку кредитування з 22 жовтня 2020 року по 20 грудня 2020 року, а всього 6280 грн.

Окрім того, з наведеного розрахунку встановлено що відповідачкою після 20 грудня 2020 року було внесено кошти на погашення заборгованості за кредитом, а саме 21 грудня 2020 року в сумі 550 грн, 27 січня 2021 року в сумі 100 грн, 30 березня 2021 року в сумі 10 грн та 01 квітня 2021 року в сумі 200 грн, які первісним кредитором було спрямовано на погашення відсотків за кредитним договором.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за договором, суд вважає, що підтвердженим розміром заборгованості за кредитним договором є 5420 грн, яка складається із: 4000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1420 грн заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідачем не спростовано такий розмір заборгованості, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14452 грн та сплатив 2662,40 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 5420 грн, що у відсотковому співвідношення до ціни позову становить 37,50% (14452грн/5420грн)х100).

Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 998,40 грн судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 х 37,50%).

Щодо витрат на правничу допомогу.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив стягнути з відповідача 8000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021року по справі №380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер Серія ВС №1381377, детальний опис наданих послуг, акт №339 наданих послуг від 07 серпня 2026 року.

Відповідно до положень договору №0107 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правничої допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, та ін.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000 грн.

Згідно із актом наданих послуг № 339 від 07 серпня 2026 року та детальним описом наданих послуг до акту № 339 від 07 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано правових послуг по справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1171259, боржник ОСОБА_1 на 8000 грн.

Відповідно до детального опису наданих послуг, адвокатське об`єднання надало позивачу послуги із правової допомоги на суму 8000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки вказувала на не співмірність витрат на правову допомогу, оскільки, на її думку, заявлений гонорар у 8000 грн є значним відносно предмета спору. До того ж значна частина описаних робіт - консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження позиції, підготовка стандартної позовної заяви та її подання - за змістом не свідчить про виняткову складність справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Водночас, суд звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, виправданості та є неспівмірним навіть позовними вимогами.

Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1171259 від 22 жовтня 2020 року у загальному розмірі 5420 (п`ять тисяч чотириста двадцять) грн, яка складається із: 4000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1420 грн заборгованості за відсотками.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2998 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 40 коп судових витрат, які складаються з: 998,40 грн судового збору та 2000 грн витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал, код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, м. Львів, Львівської області, 79018.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Щербина