Рішення № 140755584, 20.10.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/675/26

Провадження №2/190/627/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Представник позивача ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся через систему «Електронний суд» з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року у розмірі 14052,37 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.01.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z41.22355.003525375, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, у розмірі 6480,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж, строком на 24 місяці, з процентною ставкою 0,01 % річних від залишкової суми кредиту. 26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №12/84, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Ураховуючи викладене, оскільки відповідач у добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань за договором кредиту №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 14052,37 грн заборгованості, з яких: 6208,60 грн. заборгованість за сумою кредиту, 1,49 грн - заборгованість за відсотками, 7842,28 грн. заборгованість за комісією, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн та 8000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи

Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом статей 626, 628 ЦК України оговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N675-VIII від 03.09.2015 року(далі - Закон).

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Письмовими матеріалами справи встановлено, що 03.01.2018 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Ідея Банк» із заявою №Z41.22355.003525375 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ «Ідея Банк» та заповнила Заяву-Анкету.

03.01.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z41.22355.003525375, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 6480,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п.1.1 вказаного Договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 6480,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору, банк надає кредит у день підписання цього договору строком на 24 місяці.

У п.1.3 даного Договору, вказано, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01 % річних від залишкової суми кредиту.

Крім того, підписано Договір добровільного страхування життя (страхування від нещасного випадку ) №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року. А також Договір добровільного страхування майна фізичних осіб №14840466418 FM від 03.01.2018 року.

Також підписано Паспорт споживчого кредиту власноручним підписом, який має аналогічні умови що і кредитний договір.

Додатком до вказаного Паспорта споживчого кредиту є графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , користувалася наданими їй коштами та згідно довідки - розрахунку, складеного АТ «Ідея Банк», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року станом на 26 листопада 2020 року становить 14052,37 грн, з яких: 6208,60 грн. - заборгованість за основним боргом; 1,49 грн - заборгованість за відсотками; 7842,28 грн. - заборгованість за комісією..

26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №12/84, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №Z41.22355.003525375, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 ..

Згідно п. 2.1. договору факторингу за цим договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору факторингу права вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилаються АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «кредит-Капітал» в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №12/84 від 26 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за договором кредиту №Z41.22355.003525375 в сумі 14052,37 грн, з яких: 6208,60грн заборгованість за сумою кредиту; 1,49 грн - заборгованість за відсотками; 7842,28 грн, заборгованість за комісією.

На підтвердження оплати за договором відступлення прав вимоги №12/84 від 26 листопада 2020 року позивачем надано платіжну інструкцію № 20281 про перерахування відповідних коштів на рахунок АТ «Ідея Банк».

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу від 12.03.2026 року про погашення заборгованості в сумі 14052,37 грн, в якій також останню повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором від ПАТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 26.11.2020 року.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет їх належності, допустимості та достатності, суд доходить таких висновків.

Частиною першою ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тобто позивач, на обґрунтування доводів позову повинен був отримати від первісного кредитора платіжні документи, які підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року, а також розмір заборгованості за цим кредитним договором на час відступлення права вимоги.

У Постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №336/4796/18 вказано, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Факт виконання укладеного кредитного договору, зокрема обставини надання позичальнику кредитних коштів у розмірі, передбаченому кредитним договором, підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, серед іншого, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а саме: виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, а також платіжного доручення . Разом з цим, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, та довідку-розрахунок, проте ці розрахунки не доводять дійсного розміру боргу, який виник за кредитним договором та не містить будь-яких розрахунків боргу, оскільки відомості про щоденні нарахування та погашення відсутні, а також в якому відсутній підпис представника банку скріплений печаткою, що в свою чергу не приймається судом як належний доказ.

Суд також зазначає, що реєстр боржників від 26.11.2020 року до договору факторингу №12/84 не є допустимим та достатнім доказом на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитним договором, оскільки він не є по своїй суті розрахунком боргу, або ж фінансовими чи бухгалтерськими документами, а залежить виключно від волевиявлення сторін договору факторингу.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо наявності заборгованості у відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд при розгляді цивільної справи №200/5647/18 в постанові від 16.09.2020.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обставини виникнення у ТОВ «ФК`Кредит-Капітал» права грошових вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z41.22355.003525375 від 03.01.2018 року не знайшли свого підтвердження у цій справі, оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості та розмір такої заборгованості, а тому у позові слід відмовити.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати залишається за позивачем.

Керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 264, 265, 268, 273, 354-355, 365 ЦПК України, ст.202, 208, 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_1 банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева